19 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 560/1341/19
адміністративне провадження № К/9901/363/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Калашнікової О.В., Соколова В.М.
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року (у складі головуючого судді Козачок І.С.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Курка О.П., суддів Білої Л.М., Гонтарука В.М.)
у справі №560/1341/19
за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - Національна академія)
до ОСОБА_1
про стягнення витрат.
I. РУХ СПРАВИ
1. Національна академія звернулася з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з нього витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі в розмірі 157127,43 грн.
2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року, позовні вимоги задоволено.
3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій установлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу начальника Національної академії №45-КС від 5 серпня 2017 року зарахований на навчання до Національної академії, а наказом №204 від 15 серпня 2017 року зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення з 15 серпня 2017 року.
5. Між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії та ОСОБА_1 15 серпня 2017 року укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого відповідач, зокрема, зобов'язувався сумлінно виконувати вимоги статутів ЗС України, накази командирів та добровільно відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому військовому закладі в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість.
6. У березні 2019 року ОСОБА_1 подав рапорт про відрахування його з числа курсантів академії у зв'язку з небажанням продовжувати навчання, власноруч підписавши зобов'язання відшкодувати всі витрати на утримання у навчальному закладі.
7. Згідно з наказом начальника академії №10-КС від 19 березня 2019 року з ОСОБА_1 розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у ЗС України через небажання продовжувати навчання, відраховано з числа курсантів та направлено в розпорядження Головного управління оперативного забезпечення Збройних сил України.
8. Наказом №70 від 19 березня 2019 року відповідача виключено зі списків особового складу Національної академії та знято з усіх видів забезпечення, а також зобов'язано відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у Національній академії в сумі 161222,51 грн.
9. Відповідно до вимог Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №964 від 12 липня 2006 року (далі - Порядок №964), Національна академія підготувала та вручила відповідачу довідку-розрахунок №27 від 19 березня 2019 року про відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням в Національній академії в сумі 161222,51 грн, які були частково погашені в сумі 4095,08 грн, у зв'язку з чим залишок заборгованості склав 157127,43 грн, відповідно до довідки №283 від 2 квітня 2019 року.
10. ОСОБА_1 з розрахунком був згідний та зобов'язувався відшкодувати, про що власноруч зазначив у рапорті.
11. Витрати, пов'язані з утриманням відповідача в Національній академії складаються з витрат на: грошове забезпечення 156694 грн 1 коп.; продовольче забезпечення 3359 грн 94 коп.; медичне забезпечення 16 грн 50 коп.; спожиті комунальні послуги та енергоносії 1152 грн 6 коп.
12. У зв'язку з невідшкодуванням відповідачем витрат, пов'язаних з його утриманням в академії, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у навчальному закладі, в разі дострокового розірвання контракту, не відшкодував у повному обсязі кошти, які витрачені на його утримання.
14. Крім того суд апеляційної інстанції констатував, що при укладенні контракту між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, ОСОБА_1 не повідомляв про наявні в нього пільги щодо навчання, а саме не подавав заяви із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, що визначено пунктом 8 Порядку та умов надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №975 від 23 листопада 2016 року.
15. Також суд апеляційної інстанції, досліджуючи правосуб'єктність Національної академії стосовного подання позову у цій справі встановив, що Міністерство оборони України є уповноваженим органом, який здійснює функції держави у спірних відносинах, а Національна академія є бюджетною установою та утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Витрати, які відшкодовані за утримання у вищому навчальному закладі, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Національної академії виключно на утримання курсантів.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що позивач у цій справі є неналежним, оскільки до суду звернувся навчальний заклад, якого чинним законодавством не наділено повноваженнями на звернення до суду з вимогою про повернення витрат за навчання на користь Міністерства оборони України.
17. Вважає, що якщо відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням відбувається виключно Міністерству оборони України, то відповідно останнє і має звертатись до суду з позовом про повернення таких витрат.
18. В контексті цього аргументу відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій у порушення пунктів третього та шостого частини четвертої статті 246 КАС України не надано оцінки щодо належності позивача та норм права, якими обґрунтовується ця позиція.
19. Також, як вважає скаржник, йому як учаснику бойових дій в зоні АТО надано право навчатись у будь-якому вищому навчальному закладі за рахунок державного бюджету, а тому стягнення з нього коштів є неправомірним, у тому числі й у випадку дострокового завершення такого навчання.
20. Зауважує, що на час навчання та розірвання контракту він вже мав статус учасника бойових дій, а тому користувався наданими державною пільгами у безкоштовному навчанні. Стверджує, що в суді апеляційної інстанції просив витребувати у позивача документи, які він подавав до навчального закладу: заяви про допуск його до участі конкурсному відборі на денну форму навчання разом з додатками та іншими документами. Однак, суд апеляційної інстанції ніяким чином не відреагував на цю вимогу.
21. Серед іншого, відповідач звертає увагу, що з урахування пільг, як учаснику АТО він звільнений від оплати як за навчання, так і за проживання в учнівських та студентських гуртожитках, а отримувана ним заробітна плата за проходження військової служби за контрактом не пов'язана з навчанням, оскільки він перебував на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 та проходив навчання без відриву від служби.
22. Також стверджує, що він не відшкодовував добровільно частину витрат у розмірі 4095,94 грн, натомість позивач сам утримав зазначену суму в рахунок погашення заборгованості.
23. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, незважаючи на те, що він у відзиві на позовну заяву він просив розглядати справу за його участю.
24. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що наказом відповідача №10-КС від 19 березня 2019 року його увільнено від займаної посади, а ухвала про «порушення провадження» у цій справі датована 17 травня 2019 року, а отже позивачем пропущено місячний строк на звернення до суду з позовною заявою. При цьому відповідач посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19.
25. Позивач, у своєму відзиві на касаційну скаргу повністю погоджується з мотивами оскаржуваних судових рішень, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
27. Предметом спору в справі, що розглядається, є правомірність стягнення витрат, пов'язаних з утриманням курсанта, відрахованого з вищого навчального закладу через небажання продовжувати навчання.
28. Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "и" пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
29. Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу визначено Порядком №964.
30. Відповідно до пункту 2 Порядку №964 витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі.
31. Згідно з пунктом 3 цього Порядку відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
32. За приписами пункту 4 Порядку №964 розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
33. Судами попередніх інстанцій установлено, що 19 березня 2018 року між позивачем та відповідачем розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у ЗС України через небажання останнього продовжувати навчання та відраховано його з числа курсантів, а також виключено зі списків особового складу Національної академії, знято з усіх видів забезпечення і зобов'язано відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в Національній академії в сумі 161222,51 грн, із якими відповідач погодився та зобов'язався відшкодувати такі до 19 квітня 2019 року.
34. Між тим, як свідчить копія контракту від 15 серпня 2017 року, укладеного між Національною академією та ОСОБА_1 , підставою для його розірвання стало систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, а не небажання останнього продовжувати навчання, як указано судами попередніх інстанцій.
35. Судами констатовано, що заборгованість була частково погашена в сумі 4095,08 грн, а отже сума заборгованості склала 157127,43 грн.
36. Однак, Верховний Суду вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними, з огляду на таке.
37. Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 стверджував, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України. В матеріалах справи є копія відповідного посвідчення, виданого 3 березня 2017 року.
38. Згідно з частиною сьомою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин тут і надалі) держава забезпечує учасникам бойових дій та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах.
39. Відповідно до абзаців другого та третього частини сімнадцятої статті 44 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин тут і надалі) державна цільова підтримка для здобуття вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.
40. Такий Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року №975 (далі - Порядок та умови №975) з наступними змінами та доповненнями.
41. Таким чином, на час вступу ОСОБА_1 до Національної академії він мав статус учасника бойових дій і на нього поширювались гарантії, передбачені частиною сьомою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та частиною сімнадцятою статті 44 Закону України «Про вищу освіту».
42. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 20 грудня 2019 року у справі №460/582/19, від 9 квітня 2020 року у справі №620/1708/19, від 30 квітня 2020 року у справі №420/4102/19.
43. Зазначені обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій. Відповідно не досліджували суди і питання, що саме входить у державну цільову підтримку для здобуття, зокрема, вищої освіти відповідно до Порядку та умов №975.
44. Без з'ясування складових державної цільової підтримки та складових витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в Національній академії, їх порівняння, передчасними є висновки судів попередніх інстанцій, що статус учасника бойових дій та гарантії держави щодо забезпечення відповідачу державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах не надають йому права не відшкодовувати витрати держави, пов'язані з утриманням у навчальному закладі в разі дострокового розірвання контракту.
45. В контексті наведеного передчасними також є висновки судів що при укладенні контракту між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, ОСОБА_1 не повідомляв про наявні в нього пільги щодо навчання, а саме не подавав заяви із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, що визначено пунктом 8 Порядку та умов №975, оскільки такий висновок не підтверджується жодним належними та допустимими доказами.
46. Водночас, як слушно зауважує відповідач, суд апеляційної інстанції проігнорував його клопотання про витребування у позивача документів, які він подавав до навчального закладу: заяви про допуск його до участі конкурсному відборі на денну форму навчання разом з додатками та іншими документами, оскільки таке клопотання міститься в прохальній частині апеляційної скарги, однак у матеріалах справи відсутня процесуальна ухвала суду, яка б могла підтвердити його розгляд судом апеляційної інстанції.
47. Також необхідно зазначити, що можуть виявитись такими, що заслуговують на увагу, аргументи відповідача, що отримувана ним заробітна плата за проходження військової служби за контрактом не пов'язана з навчанням, оскільки він перебував на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 та проходив навчання без відриву від служби. Наявна в матеріалах справи копія виписки по зарплатному рахунку ОСОБА_1 дозволяє перевірити розміри нарахувань та їх суб'єкта, тобто хто здійснив виплату заробітної плати, тільки за період навчання ОСОБА_1 в Національній академії в 2017 році. В той же час в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо отриманих відповідачем платежів, що мають відношення до його заробітної плати, протягом 2018, 2019 років.
48. Аргументи відповідача, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, незважаючи на те, що у відзиві на позовну заяву він просив розглядати справу за його участю є безпідставними, оскільки відповідно до частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, що визначається судом на власний розсуд у кожному конкретно визначеному випадку.
49. Також Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо пропущення позивачем місячного строку звернення до суду з позовною заявою, оскільки відповідно до довідки-розрахунку від 19 березня 2019 року №27 відповідач зобов'язався сплатити витрати у добровільному порядку до 19 квітня 2019 року, а тому перебіг строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з позовом у разі невиконання відповідачем зазначеного обов'язку, розпочався наступного дня, тобто 20 квітня 2019 року. Так як позивач звернувся до суду з позовом 24 квітня 2019 року, то він дотримався зазначеного процесуального строку.
50. Аналогічний підхід до обрахунку строків звернення до суду з позовом у схожих спірних правовідносинах зроблено у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2020 року у справі №360/962/19 та від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19.
51. Щодо доводу скаржника про неналежність позивача у цій справі, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
52. Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, Міністерство оборони України є уповноваженим органом, який здійснює функції держави у спірних відносинах, а Національна академія є бюджетною установою та утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Витрати, які відшкодовані за утримання у вищому навчальному закладі зараховуються до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Національної академії, виключно на утримання курсантів.
53. Між Міністерством оборони України саме в особі начальника Національної академії та старшим солдатом ОСОБА_1 був укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого відповідач зобов'язувався сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та добровільно відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням у вищому військовому закладі, в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість.
54. Отже, саме між Національною академією та ОСОБА_1 виникли спірні правовідносини через невиконання останнім умов зазначеного контракту.
55. Таким чином, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності у Національної академії права звернутися з позовом до відповідача про стягнення витрат за його утримання у навчальному закладі.
56. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
57. Верховний Суд зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам щодо їх обґрунтованості, оскільки ухвалені на підставі обставин, які не підтверджені доказами та без повного і всебічного з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення цього спору.
58. Встановлення вказаних обставин, про які йшлося в мотивувальні частині цієї постанови, має вирішальне значення для вирішення цього спору, оскільки це дасть змогу встановити чи підлягають стягненню з ОСОБА_1 витрати, пов'язані з його утриманням у Національній академії, а також визначити дійсний розмір таких витрат.
59. Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
60. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
61. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
62. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
63. При новому розгляді спору суду необхідно: надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін (у тому числі, вчинити передбачені процесуальним законом дії з метою витребування доказів, необхідних для правильного вирішення спору); на підставі додатково встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі №560/1341/19 скасувати, справу №560/1341/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіМ.В. Білак О.В. Калашнікова В.М. Соколов