19 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 263/14706/16-а
касаційне провадження № К/9901/45255/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16.01.2017 (головуючий суддя: Скрипниченко Т.І.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 (головуючий суддя: Геращенко І.В., судді: Арабей Т.Г., Міронова Г.М.) у справі №263/14706/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя (далі - УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя або відповідач), в якому просила:
визнати неправомірними дії УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя щодо неврахування при призначені позивачці пенсії в складі заробітної плати індексації грошового забезпечення, премії, матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально - побутових питань, щомісячної премії, премії до державних та професійних свят;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 17.04.2016 з урахуванням в складі заробітної плати - премії, матеріальної допомоги та оздоровлення та для вирішення соціально - побутових питань, щомісячної премії, премії до державних та професійних свят за останні 24 календарні місяці роботи перед зверненням за пенсією, які враховуються при обчисленні пенсії відповідно до Закону від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон №3723-ХІІ) та з яких сплачено страхові внески, із розрахунку 83% від зазначених виплат, з урахуванням фактично отриманих сум.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вказані доплати та виплати входили в її заробітну плату, як державного службовця, на них були нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, проте для обрахунку пенсії ці виплати не були враховані, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16.01.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017, позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням судами попередніх інстанцій обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення. Скаржник наполягає, що виплати та доплати, які позивачка просить врахувати при перерахунку пенсії носять разовий характер та відповідно не можуть бути включені у розрахунок пенсії, безвідносно до того, чи були утримані з них страхові внески.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.04.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
За результатами повторного автоматизованого розподілу від 17.07.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Позивачка правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалася.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог частини третьої статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка перебуває на обліку в пенсійному органі та з 06.10.2008 отримує пенсії за віком, призначену відповідно до Закону №3723-ХІІ. Розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено із розрахунку 83% від суми заробітної плати відповідно статті 37 Закону №3723-ХІІ.
У березні 2016 року позивачка звернулася до УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя із заявою, у якій просила повідомити про складові заробітної плати, з яких була обчислена пенсія.
Листом від 14.03.2016 № 8127/03 УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя повідомило позивачку про те, що розмір пенсії було обчислено відповідно до вимог законодавства. Такі виплати як матеріальна допомога на оздоровлення, допомога на вирішення соціально - побутових питань та індексація не включаються в заробітну плату державного службовця при розрахунку пенсії.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Частиною першою статті 1 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон №108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до частини другої статті 33 Закону № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати та премії до державних і професійних свят, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування входить до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Так, відповідно до частини першої зазначеної статті до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу)).
Згідно із статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2018 у справі №306/48/16-а, від 05.06.2018 у справі №275/593/17, від 10.07.2018 у справі №451/92/17 та від 31.01.2020 №510/1755/16-а.
Враховуючи, що вказані у позові складові заробітної плати отримувалися позивачкою під час проходження служби та на них нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позов та апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації» повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для їх скасування - відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16.01.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 у справі №263/14706/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
В. М. Бевзенко
В. М. Шарапа