65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3288/20
Господарський суд Одеської області у складі судді - Петрова В.С., розглянувши заяву Приватного підприємства “СЕ-АЛ” (вх. 2-4076/20 від 17.11.2020 р.) про забезпечення позову у справі № 916/3288/20 за позовом Приватного підприємства “СЕ-АЛ” до Сільськогосподарського підприємства “Вікторія” (Товариство з обмеженою відповідальністю) про стягнення заборгованості в сумі 164586,56 грн., -
Приватне підприємство “СЕ-АЛ” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Сільськогосподарського підприємства “Вікторія” (Товариство з обмеженою відповідальністю) про стягнення заборгованості в сумі 164586,56 грн., у т.ч.: 101000,00 грн. основної заборгованості, 63000,00 грн. штрафу та 586,56грн. 3% річних. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 01/07/2020 підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 01.07.2020 р. щодо своєчасної оплати виконаних підрядником сільськогосподарських робіт.
Разом з позовною заявою ПП “СЕ-АЛ” було подано до господарського суду заяву про забезпечення позову від 17.11.2020 р. в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Сільськогосподарському підприємству “Вікторія” ТОВ в межах суми позовних вимог за позовом Приватного підприємства “СЕ-АЛ” до Сільськогосподарського підприємства “Вікторія” (Товариства з обмеженою відповідальністю) про стягнення заборгованості за договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт, штрафу та 3% річних в розмірі 168106,36 грн. на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 АТ “Ощадбанк” МФО 328845.
Вказана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивачем були вчасно та в повному обсязі виконані сільськогосподарські роботи, визначені відповідачем, а саме здійснено збір врожаю, що підтверджується актом надання послуг № 17 від 17.08.2020 р., затвердженого директором ПП “СЕ-АЛ” - ОСОБА_1 та директором СП “Вікторія” (Товариство з обмеженою відповідальністю) - ОСОБА_2 , де зазначено, що відповідач по об'єму, якості та строкам виконання робіт претензій не має. Так, позивач зазначає, що згідно вказаного акту позивачем виконано роботи на площі 259,5 га на загальну суму 181650,00 грн. з ПДВ, на підставі якого позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 16 від 17.08.2020 р. на суму 181650,00 грн. для здійснення оплати виконаної роботи згідно умов договору. Однак, за ствердженнями позивача, відповідачем були сплачені грошові кошти на підставі вказаного рахунку лише в сумі 80650,00 грн., з огляду на що у останнього утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 101000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача. Поряд з цим позивач вказує, що у зв'язку з нездійсненням відповідачем своєчасного розрахунку у встановлений в договорі строк позивачем нараховано штраф в розмірі 63000,00 грн. та 3% річних в сумі 586,56 грн. Враховуючи зазначені в договорі реквізити банківського рахунку відповідача, з якого здійснювалися оплати на рахунок ПП “СЕ-АЛ”, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Сільськогосподарського підприємства “Вікторія” ТОВ, які знаходяться на банківському рахунку відповідача та/або надійдуть на даний рахунок в межах суми позовних вимог 164586,56 грн. і понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору в сумі 3519,80 грн., всього разом 168106,36 грн. При цьому позивач зауважує, що відповідно до ст.ст. 139, 140 ГПК України Приватне підприємство “СЕ-АЛ” просить суду не застосовувати зустрічне забезпечення позову, оскільки заборгованість Сільськогосподарського підприємства “Вікторія” ТОВ за укладеним договорам є беззаперечною та про її наявність добре відомо відповідачу, він протиправно користується грошовими коштами, які належить сплатити позивачу. Наразі позивач зауважує, що наявність заборгованості, про забезпечення сплати якої просить ПП “СЕ-АЛ”, була передбачувана для Сільськогосподарського підприємства “Вікторія” ТОВ та безпосередньо випливає з його господарської діяльності, отже вжиття заходів забезпечення позову не несе загрози завдання збитків відповідачу.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та дослідивши матеріали позову, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Так, наведені положення пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Зі змісту наведеного вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Більше того, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Зі змісту заяви вбачається, що позивач припускає можливість ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду з даного спору у разі задоволення позову з підстав невиконання відповідачем умов спірного договору та ухилення від сплати вартості виконаних робіт.
Між тим, на думку суду, наведені позивачем обставини не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів. Наразі заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову, зокрема доказів вчинення відповідачем дій з виведення грошових коштів з рахунків в банківських установах. Так, обов'язок доведення наявності обставин щодо можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову покладено чинним ГПК на заявника. Однак, заявником наявність цих обставин не доведено суду.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, господарський суд вважає заяву ПП “СЕ-АЛ” про забезпечення позову необґрунтованою, у зв'язку з чим така заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Приватного підприємства “СЕ-АЛ” про забезпечення позову у справі № 916/3288/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя В.С. Петров