Справа № 755/15387/20
"28" жовтня 2020 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Марченко М.В., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,-
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №350890 від 14.10.2020 року, ОСОБА_1 14.10.2020 року, о 13 год. 00 хв. за адресою: м.Київ, вул. Березняківська, 21А здійснювала торгівлю продуктами харчування без засобів індивідуального захисту, а саме: маски, захисних окулярів та рукавичок, чим порушила вимоги постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 року та постанову Головного лікаря України №32.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, пояснила, що вона не є фізичною особою-підприємцем або безпосереднім суб'єктом господарювання, що здійснює відповідну діяльність, а тому не може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 62 Конституції України імперативно визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Ст. 44-3 КУпАП («Порушення правил щодо карантину людей») передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Слід відмітити, що вказана норма носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, передбачених, зокрема, іншими актами законодавства, а тому потребує обов'язкової вказівки про конкретну заборону/обмеження, регламентовану поведінку, визначені відповідним пунктом (підпунктом) нормативно-правового акту, яким установлюється правила карантину, і які саме порушила особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Натомість, в порушення вимог ст. 256 КУпАП, вказуючи на перебування без засобів індивідуального захисту, що інкримінується ОСОБА_1 , протокол не містить посилання на конкретний пункт зазначеної урядової постанови, яка нею була порушена відповідно до встановлених фактичних обставин. Тобто уповноваженою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, у вину ОСОБА_1 не ставиться порушення жодного з пунктів нормативного акту.
Проте суд, в силу наданих йому повноважень, не може самостійно розкривати зміст правопорушення, яке ставиться особі у провину, та перекваліфіковувати дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, беручи до уваги наведені недоліки протоколу, які не можуть бути усунені під час судового розгляду.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyevaу Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinу Russia» заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Крім того згідно з положеннями підпункту 3 п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 р. (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 712 від 12.08.2020 р., №757 від 27.08.2020, №791 від 02.09.2020, № 825 від 09.09.2020) на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено "жовтий" рівень епідемічної небезпеки, додатково до протиепідемічних обмежень, установлених для "зеленого" рівня епідемічної небезпеки, забороняється:
• роботу після 24-ї та до 7-ї години суб'єктів господарювання з надання послуг громадського харчування без організації дозвілля (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Таким чином, відповідальність за порушення вимог щодо заборони роботи суб'єктів господарювання, не можуть нести працівники таких суб'єктів господарювання, відвідувачі чи інші треті особи, оскільки вони не здійснюють господарську діяльність та не відповідають за дії такого суб'єкта господарювання.
Проте матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем або безпосереднім суб'єктом господарювання, що здійснює відповідну діяльність, а тому не може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи, дана правова норма не передбачає судового рішення про направлення справи на дооформлення.
За таких обставин, враховуючи вище викладене суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ст. 44-3 КУпАП, так як вину такої особи працівниками поліції не доведено належним чином, а обґрунтовано на припущеннях, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного законодавства, так і міжнародного.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин визначених п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44-3, 247 ч.1 п.1, 252, 283-285, 289, 291, 294 КУпАП, суд, -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: