ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/3927/20
провадження № 2/753/4872/20
"18" листопада 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Мицик Ю.С.,
при секретарі Пугач Д.С.,
за участю:
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача 1 Вознюка Д.В.
третьої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю СК "Альфа Гарант", товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтраксервіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю СК "Альфа Гарант", товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтраксервіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою суду від 21.04.2020 було відкрито провадження у вказаній справі та визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.
03.11.2020 від представника позивача надійшли клопотання про поновлення процесуального строку позивачу на подання відповіді на відзиви відповідачів, з посиланням на те, що на території України постановою КМУ України № 760 було продовжено карантин.
Позивач в судовому засідання клопотання представника підтримала, просила врахувати, що вона являється інвалідом другої групи.
Представник відповідача 2 заперечував проти задоволення клопотання через його необґрунтованість. При цьому послався на те, що сторона позивача не довела поважність пропуску строку.
Третя особа не заперечувала проти задоволення клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив.
Відповідач 1 в судове засідання свого представника не направив, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Заслухавши думку учасників справи з приводу поданих клопотань, дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).
За змістом статей 126, 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що Цивільний процесуальний кодекс України не встановлює неможливість поновлення строку на подання заяв по суті справи.
У відповідності до частин другої - четвертої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Згідно з ч. 5 ст. 127 ЦПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Виконавши свій обов'язок, сторона позивача подала відповідь на відзив з вимогами поновити строк на її подання.
Щодо поновлення процесуальних строків суд зазначає, що згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до статі 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Залишення без розгляду заяви представника позивача в даному випадку суперечило б завданню цивільного судочинства та не відповідало б конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст. 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.
У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність розглянути клопотання сторони позивача про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини шостої статті 127 ЦПК України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Суд наголошує, що саме засада змагальності опосередковано, через її контролюючу функцію, є гарантом законності, об'єктивності, неупередженості та повноти судового розгляду справи.
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні - протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. При цьому, важливим є встановлення оптимального співвідношення активності сторін та суду.
В рішеннях де Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення статті 6 Конвенції, зазначено: Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Лобо Мачадо проти Португалії» (Lobo Machado v. Portugal) і «Фермьойлєн проти Бєльгії» (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., ReportsofJudg mentsand Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі «Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Niderost Huberv. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).
Суд наголошує на пріоритетності встановлення судової процедури, яка повинна сприяти реалізації права сторін на змагальність, рівність перед законом та справедливий суд протягом розумного строку.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі статтею 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у цивільному процесі встановлена законом.
Відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод» від 17.07.1997 р. дана Конвенція та Протоколи до неї № 2,4,7,11 є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статтею 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Судове рішення приймається суддею зважаючи на усі обставин справи.
Враховуючи викладене суд вважає можливим клопотання представника позивача задовольнити та поновити позивачу строк на подання відповідей на відзиви відповідачів.
Керуючись Конституцією України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1-4, ст. 10, ч. 1 ст. 126, ст. 127, ч. 4 ст. 174 ЦПК України, суд, -
Клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.
Поновити позивачу ОСОБА_1 строк на подання відповідей на відзив ТДВ СК "Альфа Гарант", ТОВ "Ремтраксервіс.
Ухвала окремо від рішення суду апеляційному оскарженню не підлягає.
СУДДЯ: МИЦИК Ю.С.