ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19106/20
провадження № 1-кс/753/3878/20
"17" листопада 2020 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі: прокурора Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42020101020000163 від 01.10.2020 за ч. 3 ст. 190 КК України,-
Прокурор Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2148553180000) із забороною відчужувати дану квартиру будь-яким особам, товариствам, установам, організаціям, підприємствам та фізичним особам.
Обґрунтовуючи внесене клопотання, сторона кримінального провадження, вказує, що у провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 42020101020000163, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.10.2020 р., за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.
У відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України, власник майна в судове засідання не викликався, що з огляду ст. 172 КПК України не є перешкодою для розгляду даного клопотання.
Частиною 2 ст. 172 КПК України, визначено, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Слідчий суддя, враховуючи вимоги ст. 172 КПК України, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності власника майна.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовано клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження являється арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Досудовим розслідуванням встановлено, що що рішенням Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» затверджено перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1-10 до цього рішення.
У додатку № 2 до рішення Київради № 284/5096 від 02.12.2010 затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розташовані в Дарницькому районі.
До вказаного переліку включено житловий будинок на Харківському шосе, № 168-А.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» житловий будинок на Харківському шосе, № 168-А, передано до сфери управління Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації.
Згідно інформаційної довідки № 226426196 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.08.2020 внесені відомості про право власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2148553180000). Право власності зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності від 17.09.2014, виданого відповідно до розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації № 62-51 від 17.09.2014.
Разом з тим, згідно інформації Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації № 101-7344/02 від 22.09.2020 (№1633вх20 від 30.09.2020) встановлено, що Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація повідомила місцеву прокуратуру, що розпорядження № 62-51 від 17.09.2014 не видавалося та органом приватизації державного житлового фонду Дарницького (Харківського) району м. Києва приватизація указаної квартири не здійснювалася.
Таким чином, невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи майном територіальної громади м. Києва, а саме: - квартирою АДРЕСА_1 , завдавши збитків територіальній громаді у великих розмірах.
Постановою слідчого від 12.11.2020 р., квартиру АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, а також на те, що прокурором у клопотанні доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, оскільки в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, є предметом кримінального правопорушення, могло зберегти на собі сліди злочину та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому слідчий суддя з метою забезпечення кримінального провадження та можливого використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також для збереження речових доказів дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про арешт майна.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42020101020000163 від 01.10.2020 за ч. 3 ст. 190 КК України задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2148553180000) із забороною відчужувати дану квартиру будь-яким особам, товариствам, установам, організаціям, підприємствам та фізичним особам.
Ухвала про арешт майна виконується негайно.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, але оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1