Справа № 240/1459/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
18 листопада 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
представника відповідача: Домарацької Вікторії Вікторівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Україна-Експерт-Центр" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,
18 лютого 2020 року позивач, приватне підприємство «Україна-Експерт-Центр», звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 0158335133 від 26.11.2019 року прийнятого ГУ ДПС у Житомирській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
- судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення № 0158335133 від 26.11.2019, прийняте ГУ ДПС у Житомирській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Стягнуто на користь приватного підприємство "Україна-Експерт-Центр" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 2102 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її з підстав, викладених в ній.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.11.2019 Головним управлінням ДПС у Житомирській області винесено рішення № 0158335133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого на підставі ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосовано до приватного підприємства "Україна-Експерт-Центр" штраф у розмір 4320,30 грн за період з 21.10.2015 до 04.09.2019 та нараховано пеню в розмірі 3992,71 грн. (а.с.3).
10.12.2019 приватне підприємство "Україна-Експерт-Центр" подало скаргу на рішення Головного управлінням ДПС у Житомирського області від 26.11.2019 № 0158335133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с.52).
Відповідно до рішення Державної податкової служби України від 15.01.2020 № 1785/6199-00-08-01-01-06 рішення Головного управлінням ДПС у Житомирського області від 26.11.2019 № 0158335133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску залишено без змін, а скаргу приватного підприємства "Україна-Експерт-Центр" - без задоволення (а.с.53-54).
Позивач, не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, звернувся із даним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що допущена позивачем помилка при перерахунку соціального внеску не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки відкриті на ім'я Головного управління ДПС у Житомирській області в Казначействі. До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску у строк, встановлений Законом № 2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.
З урахуванням вказаного, суд першої інстанції зазначив, що рішення № 0158335133 від 26.11.2019, прийняте ГУ ДПС у Житомирській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправним і підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до п.2, 6, 10 ч.1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску зокрема є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з п. 5 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується на суми незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Відповідно до ч.4 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з ч.5 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.
Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно з ч.10 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
У відповідності до вимог ч.11 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються: фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Як передбачено ч.13 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч.6 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відповідно до ч.10 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Крім того, п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що орган доходів і зборів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів регламентовано "Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" затвердженою наказом Міністерства фінансів України (далі - Мінфін) від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Мінфіну 28.03.2016 №393) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953; далі - Інструкція).
Згідно з п.1 розділу 7 Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Відповідно до пп.2 п.2 розділу 7 Інструкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
Відповідно до п.7 розділу 7 Інструкції рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акту та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник.
Згідно з п.8 розділу 7 Інструкції за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі даних інформаційної системи фіскального органу відповідачем сформовано рішення від 26.11.2019 №0158335133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого за позивачем за період з 12.10.2015 по 04.09.2019 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 8 313,02 грн.
Згідно розрахунку штрафної санкції ПП "Україна-Експерт-Центр" судом встановлено, що позивачем за період з 21.10.2015 по 05.11.2015 несвоєчасно сплачено єдиний внесок, у зв'язку з чим відповідачем нараховано штраф в сумі 6,47 грн. та пеню в сумі 0,52 грн.
Разом з тим, до матеріалів справи позивачем долучено платіжне доручення №172 від 05.11.2015, згідно якого позивачем сплачено єдиний внесок за жовтень 2015 в сумі 252,66 грн.
Крім того, станом на 31.12.2016 у позивача відсутня заборгованість по сплаті єдиного внеску, що підтверджується інтегрованою карткою платника податків за 2017 рік.
Отже, враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем протиправно при прийнятті рішення від 26.11.2019 №0158335133 враховано штраф в сумі 6,47 грн. та пеню в сумі 0,52 грн. за період з 21.10.2015 по 05.11.2015 до розрахунку штрафної санкції.
Щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску за період з 20.12.2017 по 04.09.2019, а також штрафу та пені у розмірі 8 313,02 грн., колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи, а саме з інтегрованої картки платника податку за 2017 рік судом встановлено, що станом на 20.12.2017 за позивачем рахувалась недоїмка в сумі 1210,37 грн.
При цьому, з інтегрованої картки платника податку за 2018 рік код класифікації доходів бюджету (Єдин. внес., нарах. робот. на суми: зароб. плати, винаг. за догов. ЦПХ, доп. по тимчас. непр.) судом встановлено, що 05.01.2018 позивачем сплачено 1408 грн. (платіжне доручення №№214 від 05.01.2018), про те у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем єдиного внеску податковим органом нараховано за період з 21.12.2017 по 05.01.2018 пеню в сумі 19,37 грн. та штрафну санкцію в сумі 242,07 грн. (в розмірі 20%).
Станом на 22.01.2018 за позивачем рахувалась недоїмка в сумі 1210, 37 грн., яка погашена позивачем 23.01.2018 (платіжне доручення №216 від 23.01.2018), однак у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем єдиного внеску податковим органом за 23.01.2020 нараховано пеню в сумі 1,21 та штрафну санкцію в сумі 242, 07 грн.
Крім того, 05.01.2018 та 23.01.2020 позивачем збільшено переплату, у зв'язку з чим станом на 31.08.2018 у позивача був відсутній борг по сплаті єдиного внеску.
Тобто, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем при прийнятті рішення від 26.11.2019 №0158335133 протиправно враховано пеню в сумі 19,37 грн. та штраф в сумі 242,07 грн. за період з 21.12.2017 по 05.01.2018, а також пеню в сумі 1,21 та штрафну санкцію в сумі 242, 07 грн. за період з 23.01.2020 по 23.01.2020, оскільки вказані суми сплачені позивачем, що підтверджується інтегрованою карткою платника податку за 2018 рік.
Отже, враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 0158335133 від 26.11.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині нарахування штрафу в сумі 6,47 грн. та пені в сумі 0,52 грн за період з 21.10.2015 по 05.11.2015, нарахування штрафу в сумі 242,07 грн. та пені в сумі 19,37 грн. за період з 21.12.2017 по 05.01.2018, а також штрафу в сумі 242, 07 грн. та пені сумі 1,21 за період з 23.01.2020 по 23.01.2020 є протиправним та підлягає скасуванню
Щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску за період з 16.07.2018 по 04.09.2019, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем єдиний внесок за період з 16.07.2018 по 01.04.2019 в сумі 15 673,97 грн. сплачений на рахунок єдиного податку: рахунок 31412698006002, ЄДРПОУ 38035726, МФО 899998.
При цьому, факт сплати єдиного внеску в повному обсязі у строк, визначений Законом № 2464-VI, підтверджується платіжним дорученням №246 від 16.07.2018, платіжним дорученням №256 від 07.08.2018, платіжним дорученням №252 від 07.09.2018, платіжним дорученням №257 від 01.10.2018, платіжним дорученням №265 від 02.11.2018, платіжним дорученням №273 від 07.12.2018, платіжним дорученням №279 від 03.01.2019, платіжним дорученням №280 від 04.01.2019, платіжним дорученням від 09.02.2019, платіжним дорученням №292 від 01.03.2019, платіжним дорученням №299 від 01.04.2019.
У платіжних дорученнях підприємства за період 16.07 2018 по 01.04.2019 в графі призначення платежу зазначено, що сплачується ЄСВ у розмірі 22% (а.с.40-50).
Однак, через допущену позивачем помилку, а саме, зазначення невірного рахунку платежу, сплачені позивачем кошти у день їх списання з рахунку не були відображені в інтегрованій картці, за допомогою якої податковий орган здійснює оперативний облік ЄСВ.
11.04.2019 позивач звернувся до відповідача з проханням зарахувати сплачені кошти на розрахунковий рахунок, по якому сплачується єдиний внесок ПП «Україна-Експерт-Центр».
Листом від 23.04.2019 №5728/6/06-30-51-14 ГУ ДПС в Житомирській області відмовлено позивачу в зарахуванні платежу у відповідності Наказу Міністерства фінансів України затвердженого 16.01.2016 року №6 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2016 року за №193/28323 "Про затвердження Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів" та вказано, що зарахування коштів з єдиного податку з юридичних осіб на єдиний соціальний внесок не може бути виконане, оскільки зарахування проводиться тільки в межах рахунків єдиного соціального внеску (а.с.51).
Наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.02.2016 за №193/28323, затверджено "Порядок про зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів" (далі - Порядок №6).
Згідно п. 4 Порядку №6, у випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3719 органом доходів і зборів здійснюється зарахування цих коштів у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком, відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов'язань платника з цього платежу.
Відповідно до п. 5 Порядку №6 повернення коштів здійснюється у випадках:
1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;
2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;
3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;
4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України (далі - ПКУ), на рахунок 3719.
Повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення коштів. У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 п. 5 Порядку, заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
У випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених Коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення.
Згідно п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України, визначено, що платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Тобто, враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що за наявності відповідної заяви та визначення рахунків для перерахунку помилково сплачених коштів, вказаних у ній, у відповідача наявний обов'язок щодо здійснення відповідного перерахунку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач листом повідомив відповідача про необхідність зарахування помилково сплачених коштів на розрахунковий рахунок, по якому сплачується єдиний внесок ПП "Україна-Експерт-Центр", в якому з урахуванням вимог п. 5 Порядку №6 вказав обов'язкові реквізити для перерахунку коштів.
Відповідно до ч.4 ст.45 Бюджетного Кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Частиною 5 ст.45 Бюджетного Кодексу України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Таким чином, усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Положенням про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 року №122 (далі - Положення №122) визначено, що "єдиний казначейський рахунок" це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
Пунктом 2.1 Положення №122 встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Отже, всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущення позивачем помилки під час перерахування сум єдиного внеску на невірний бюджетний казначейський рахунок, має кваліфікуватися як дія, хоч й помилкова, але така, що не може кваліфікуватися як несплата або несвоєчасна сплата ЄСВ.
При цьому, саме не вчинення платником податків, у строк визначений законодавством, дій спрямованих на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету, є фактом несплати узгодженої суми грошового зобов'язання, а тому така бездіяльність платника податків є підставою для застосування до нього штрафів та нарахування пені, передбачених законодавством.
Отже, оскільки сума єдиного внеску, сплачена позивачем, зарахована на єдиний казначейський рахунок, то перерахування таких коштів із помилковим зазначенням рахунку не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату узгодженої суми внеску у визначений законодавством строк.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті задекларованої суми єдиного внеску, не можуть бути підставою для застосування штрафів та нарахування пені, передбачених ч.10, п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 0158335133 від 26.11.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №805/3665/16-а, від 24.10.2018 року у справі №760/6097/16-а, від 06.10.2020 у справі №804/14569/15.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що листом податкового органу від 23.04.2019 №5728/6/06-30-51-14 відмовлено позивачу у зарахуванні платежу та зазначено, що зарахування коштів з єдиного податку з юридичних осіб на єдиний соціальний внесок не може бути виконане, оскільки зарахування проводиться тільки в межах рахунків єдиного соціального внеску (а.с.51).
Разом з тим, судом апеляційної інстанції зі змісту пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні, встановлено, що помилково сплачені позивачем кошти на рахунок єдиного податку перераховані податковим органом на рахунок єдиного внеску у 2019 році.
Тобто, висновки податкового органу, викладені у листі від 23.04.2019 про неможливість перерахунку помилково сплачених коштів з рахунку єдиного податку на рахунок єдиного внеску, спростовуються наданими представником відповідача поясненнями під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 19 листопада 2020 року.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.