Справа № 640/13029/19 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.
18 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Коротких А.Ю., Сорочка Є.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Амерікан фліт» до Київської міської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Амерікан фліт» (далі-позивач/ТОВ «Амерікан фліт») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100030/2019/000005/2 від 17.01.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100030/2019/00017 від 17.01.2019.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Крім того, присуджено на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правову допомогу в розмірі 18342,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апелянтом до апеляційної скарги подано клопотання про заміну сторони у справі його правонаступником, а саме Київську міську митницю ДФС замінити на Київську митницю Держмитслужби.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858, розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1217-р, наказу Київської митниці Держмитслужби від 06.12.2019 № 7, колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню, сторону відповідача Київська міська митниця ДФС замінити на його правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Амерікан фліт» придбано у нерезидента American Fleet Enterprises Inc транспортний засіб, що був у використанні та пошкоджений, та має такі характеристики: марка - TOYOTA, модель - RAV -4, ідентифікаційний номер кузова - VIN НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2017, країна виробництва - Японія.
16.01.2019 р. з метою митного оформлення автомобіля позивачем через митного брокера подано декларацію № UA100030/2019/395618, відповідно до якої митну вартість визначено за першим методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, в розмірі 11 232,00 доларів США.
Під час перевірки даних до митного оформлення документів, відповідачем встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку із цим, декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалось страхування, то страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В подальшому, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA100030/2019/000005/2 від 17.01.2019.
Прийняте рішення про коригування митної вартості обґрунтоване неподанням декларантом всіх запитуваних документів та те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з прийняттям вищевказаного рішення відповідачем надано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного значення № UA100030/2019/00017, якою позивачу відмовлено у митному оформленні (випуску) придбаного ним товару.
Не погоджуючись із винесеними рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена позивачем митна вартість товарів відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України, натомість, митним органом безпідставно здійснено коригування митної вартості та застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару - резервний. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних рішень та наявності правових підстав для їх скасування.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтями 57, 58 МК України визначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що митним органом митна вартість товарів визначалась шляхом послідовного використання методів та застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки на думку митного органу неможливо застосувати інших методів.
В обґрунтування наявності підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA100030/2019/000005/2 від 17.01.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00017, зазначено про те, що декларантом для підтвердження заявленої митної вартості не подано:
1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
2) транспортні документи щодо переміщення товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару;
3) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
4) документи, що підтверджують понесені витрати на брокерські послуги;
5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також відповідачем зазначено про подання позивачем документів без перекладу, розбіжність визначення вартості транспортного засобу в декларації та інвойсі та існуючий зв'язок між продавцем та покупцем.
Досліджуючи наявність підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.
Позивачем під час здійснення митного оформлення відповідачу було подано наступні документи:
рахунок-фактуру (інвойс) № 88305 від 02.10.2018 р.;
автотранспорту накладну № 700046 від 10.01.2019 р. ;
декларацію про походження товару № 88305 від 02.10.2018 р.;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 15.08.2018 р.;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 25.10.2018 р.;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 19.09.2018 р.;
зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 01/18 від 22.06.2018 р.;
договір про надання послуг митного брокера № 20/2017 від 19.06.2017 р.;
довідки з ТОВ «Центр Авто» від 16.01.2019 р.
Так, судом встановлено, що на підтвердження митної вартості до митної декларації позивачем додано інвойс від 02.10.2018 р. № 88305, в якому зазначена ціна автомобіля - 10832 долари США.
При цьому, в інвойсі зазначена вартість транспортування трьох автомобілів до України - 1200 доларів США (по 400 доларів США за одиницю). Відтак, загальна митна вартість автомобіля складає 11 232 долари США, що відповідає сумі зазначеній позивачем у митній декларації № UA100030/2019/395618.
Вказане спростовує ненадання позивачем відомостей щодо вартості транспортування автомобіля.
У свою чергу, необґрунтованими твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності банківських платіжних документів, які стосуються товару, адже такі документи ніяким чином не можуть вплинути на ціну товару та визначення митних платежів. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність платіжних документів не може ставити під сумнів достовірність інформації щодо ціни товару, яка зазначена в договорі, який в свою чергу, був поданий декларантом для митного оформлення товарів.
Разом з тим, матеріали справи містять квитанцію від 20.09.2018 р. № 12637312, якою підтверджено, що спірний транспортний засіб придбаний зі страхового аукціону за ціною 10 831,25 доларів США.
Також судом встановлено, що страхування автомобіля не здійснювалося; відомості про те, що таке за умовами купівлі-продажу повинне було здійснюватися за рахунок позивача з жодних документів не випливає, відтак вимога надати документи про вартість страхування автомобіля також є необґрунтованою та за наведених умов не виконуваною, оскільки обов'язок застрахувати цей автомобіль у позивача був відсутній.
Щодо відсутності у позивача висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, суд першої інстанції правильно зазначим, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Відповідачем жодним чином не обґрунтовано необхідності надання перекладу документів, не зазначено які саме документи містять дані на підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, складені іншою мовою та потребують перекладу, а тому посилання митного органу на незабезпечення перекладу документів, поданих до митного оформлення, відповідно до статті 254 Митного кодексу України, є необґрунтованими.
Не доведено відповідачем і вплив пов'язаності покупця і продавця на ціну товарів. Колегія суддів зауважує, що відповідачем не зазначалося при митному оформленні, що саме вплив пов'язаності продавця з покупцем на ціну товару, або ж неподання декларантом документів, наведених в п.п.1-3 ч. 18 ст. 58 МК України є причиною прийняття рішення про коригування митної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.
Так, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом.
У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач надав відповідачу всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним методом, вказані документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові та не протирічать один одному. В свою чергу, відповідачем не доведено, що вони містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надавалися до митного оформлення документи, які додано до матеріалів справа, а саме: висновок КНІСЕ від 21.01.2019 № 1836/19-54, роздруківка з сайту NADAguides, документ Electronic Export Information №23064978 , Свідоцтво штату Меріленд про врятування майна, електронний переказ Bank of Amerika Box 15284, документ Business Online Banking, квитанція покупця (Buyer Receipt) не спростовують факту достатності та повноти наданих позивачем документів при митному оформленні. Перелічені документи можуть прийматися митними органами до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 17.01.2019 № UA100030/2019/000005/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100030/2019/00017 є протиправними та підлягають скасуванню.
Перевіривши доводи апелянта про необґрунтованість, безпідставність та непідтвердженість понесених позивачем витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає такі необґрунтованими, оскільки обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт є підтвердженим належними первинними документами
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума у розмірі 14500 грн. є співмірним розміром судових витрат на професійну правову допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача у даній справі.
Натомість, відповідачем не було надано суду першої інстанції клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також не вчинено дій по доведенню не співмірності витрат, заявлених позивачем до відшкодування.
Отже, при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд першої інстанції, з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, підтверджуючих документів, дійшов правильного висновку про стягнення таких витрат, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст.329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: