Справа № 639/8488/19
Провадження № 2/639/516/20
10 листопада 2020 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Гаврилюк С. М.,
секретар судового засідання - Пивоварова Т. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 639/8488/19 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин, визначення частки в праві спільної сумісної власності, визнання права власності,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, у якій просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , доводився рідним сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , становила 1/3; визначити, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , становила 1/3; визначити, що частка ОСОБА_1 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , становить 1/3; визнати за ОСОБА_1 права власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . І
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на належну їй частку квартири АДРЕСА_1 . Заповіт ОСОБА_3 не складався, спадкоємцем першої черги після смерті останньої був лише її син - ОСОБА_2 , який прийняв спадщину згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкоємцем. Однак, ОСОБА_2 не одержував свідоцтво про право на спадщину після смерті свої матері. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, після смерті якого відкрилася спадщина на належну йому частку квартири АДРЕСА_1 . Заповіт ОСОБА_2 не складався, спадкоємцем першої черги після смерті останнього є лише позивач, його син - ОСОБА_1 , який на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем. Позивач звернувся до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини. Проте, листом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори 14.11.2019 позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з причин невідповідності прізвищ спадкодавця та спадкоємця з даними про прізвища власників вищевказаної квартири, які вказані у свідоцтві про право власності на житло, та запропоновано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно. У зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.
06.12.2019 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі, призначено підготовче засідання (а.с. 33-35).
03.01.2020 ухвалою суду витребувано з Другої Харківської міської державної нотаріальної контори наступні відомості: ким із спадкоємців прийнято спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ); ким із спадкоємців прийнято спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , спадкова справа № 227/2019 р.) (а.с. 47-48).
27.02.2020 у судовому засіданні ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання представника позивача - адвоката Янковського В. В., який діє на підставі ордеру, про виклик свідка ОСОБА_4 . Крім того, ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залишено без розгляду клопотання представника позивача від 26.02.2020 щодо витребування доказів у зв'язку з його відмовою від вказаного клопотання (а.с. 98-102).
Також, ухвалою суду від 27.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судове засідання (а.с. 103-104).
25.03.2020 ухвалою суду відкладено судове засідання по цивільній справі до скасування карантинних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (а.с. 111-112).
22.05.2020 ухвалою суду на підставі заяви представника позивача від 21.05.2020 про відкладення судового розгляду справи у зв'язку із запровадженням на території України карантинних заходів відкладено судове засідання по цивільній справі до 23.06.2020 (а.с. 124-125).
23.06.2020 у судовому засіданні судом вислухано пояснення позивача, представника позивача, свідка ОСОБА_4 , досліджено матеріали справи у повному обсязі. Без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, задоволено клопотання представника позивача щодо оголошення перерви у судовому засіданні , надавши йому час для підготовки до дебатів (а.с. 133-137).
19.08.2020 ухвалою суду, на підставі клопотання представника позивача від 14.08.2020 про відкладення розгляду справи у зв'язку із запровадженням на території України карантинних заходів, відкладено судове засідання по цивільній справі до 10.09.2020 (а.с. 143).
13.10.2020 ухвалою суду на підставі клопотання представника позивача від 09.10.2020 про відкладення розгляду справи у зв'язку із запровадженням на території України карантинних заходів, відкладено судове засідання по цивільній справі до 10.11.2020 (а.с. 156).
Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи позивач, його представник (а.с. 158,159,161) у судове засідання 10.11.2020 не з'явилися. Позивач про причини своєї неявки суд не повідомив.
04.11.2020 представником позивача повторно подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із запровадженням на території України карантинних заходів.
Проте, положеннями п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12 березня 2020 року по 31 грудня 2020 року (в редакції на час ухвалення рішення) на всій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04 травня 2020 року «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» було внесено зміни до вищевказаної постанови про встановлення карантинних заходів та відповідно до підпункту 8 пункту 2 даної постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20 травня 2020 року запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією. Зокрема, дозволено: з 22 травня 2020 року регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня 2020 року перевезення пасажирів метрополітенами.
Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
В той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Цивільного процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні позивача та його представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 Цивільного процесуального кодексу).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 16.07.2020 по справі № 924/369/19.
У судовому засіданні 23.06.2020 позивач та представник позивача підтримали позов у повному обсязі, просили задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що після надання позивачем, його представником 23.06.2020 у судовому засіданні пояснень, допиту свідка, дослідження матеріалів справи судом було постановлено ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, ні позивач , ні його представник жодного разу в судове засідання, призначене на 19.08.2020, 13.10.2020,10.11.2020 для участі у судових дебатах не з'явилися, ураховуючи неодноразові відкладення судових засідань за клопотанням представника позивача та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи 10.11.2020 за відсутності позивача та його представника.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з'явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив. 14.01.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого Харківська міська рада вважає позовні вимоги безпідставними необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, по-перше, в матеріалах справи відсутня вмотивована постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка давала б підстави для вирішення спору в судовому порядку за правилами позовного провадження. По-друге, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач звертався до Державної архівної служби України щодо встановлення родового та родинного зв'язку шляхом подання генеалогічного запиту, а також, що позивач звертався до уповноважених органів з метою виправлення помилок у актових записах, через які неможливо встановити родинні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . По-третє, позивачем не надано усіх доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності на спадкове майно - по 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 на момент їхньої смерті, та підтвердження права власності на 1/3 спірної квартири у ОСОБА_5 зокрема, не надано витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на теперішній час (а.с. 58-65).
05.02.2020 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що цивільно-правовий спір, який підлягає розгляду у позовному провадженні виникає, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та у разі обґрунтованої відмови нотаріуса в оформленні прав на спадщину, але, що така відмова повинна бути тільки саме у формі постанови - не визначено. Разом з тим 28.01.2020 державним нотаріусом Другої ХМДНК винесено відповідну постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, за якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частки у спірній квартирі. Висновок відповідача щодо недоведеності факту родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є передчасним. Крім того, представник позивача звертає увагу, що відзив не відповідає вимогам статті 178 ЦПК України, оскільки його підписано та подано особою, яка не має відповідних процесуальних повноважень, оскільки не є адвокатом, а також з пропуском встановленого судом строку та (а.с. 75-77).
Вислухавши у судовому засіданні 23.06.2020 пояснення позивача, представника позивача - адвоката Янковського В. В., показання свідка ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судовим розглядом встановлено, що 20 квітня 1969 року ОСОБА_6 , 1941 року народження, та ОСОБА_7 , 1935 року народження, зареєстрували шлюб, після реєстрації якого дружині присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 , виданим Охоченським сільським ЗАЦС Нововодолазького району Харківської області, актовий запис № 6 (у перекладі з російської) (а.с. 30).
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 , батьками якого у свідоцтві про народження серії НОМЕР_4 , виданим 10.03.1970 Палацом новонароджених м. Харків, записано: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_3 , актовий запис № 2312 (у перекладі з російської) (а.с. 30).
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 18.02.1993 Палацом «Жовтневий» м. Харкова, вбачається, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , актовий запис № 119 (а.с. 30 зв. сторона).
Однак, згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України за № 00022746585, сформованого 02 травня 2019 р. Новобаварським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, 07 березня 2009 р. за № 00001023268 реєстратором Жовтневого відділу реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції зареєстровано у Реєстрі актовий запис про народження за № 119 від 18.02.1993 та зазначено відомості про дитину: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; відомості про батька: ОСОБА_2 ; відомості про матір: ОСОБА_4 (а.с. 29).
Як вбачається з паспорту позивача, ОСОБА_1 з 01.12.1992 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 28), що також підтверджується Е-краткою прописки (а.с. 25).
Також, за вказаною адресою зареєстрований ОСОБА_2 (у перекладі з російської) (а.с. 24, 26).
Крім того, з Е-картки поквартирної картки вбачається, що у кв. АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка знята з реєстрації у зв'язку зі смертю, її чоловік - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який знятий з реєстрації у зв'язку зі смертю, їх син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що прописаний 26.03.1986, та онук - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що прописаний 01.12.1992 (у перекладі з російської) (а.с. 26).
07 травня 1999 Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради видано свідоцтво про право власності на житло за реєстраційним № НОМЕР_6 , яким посвідчено, що громадянка ОСОБА_11 та члени її сім'ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_12 (виправлено з ОСОБА_8 ) ОСОБА_13 , дійсно мають на праві спільної сумісної власності квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20).
Водночас на другій сторінці вказаного свідоцтва аналогічні виправлення відсутні.
У довідці КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради за № 1071539, сформованої 28.102019, зазначено, що станом на 31.12.2012 в інвентаризаційній справі КП «ХМБТІ» міститься інформація про зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 , згідно якої ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 є власниками вищезазначеного об'єкта, форма власності: спільна сумісна, частка: 1/1 (а.с. 22 зв. сторона).
Також, згідно примітки вказаної довідки, до матеріалів інвентаризаційної справи додано наказ Відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської області Харківської міської ради № 355 від 06.12.2018 про внесення змін у розпорядження та свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а саме: змінити прізвища із « ОСОБА_3 на « ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про смерть, змінити прізвище та ім'я « ОСОБА_5 на « ОСОБА_1 (а.с. 22 зв. сторона).
ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_3 , про що 11.08.2010 зроблено відповідний актовий запис за № 11261 та видано відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 7).
На день смерті, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , не значилася, що вбачається з довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (довідки про склад сім'ї) (а.с. 22).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим 26.04.2019 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 6345 (а.с. 7 зв. сторона).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне останньому майно та П'ятою Харківською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за № 227/2019р. (а.с. 6 зв. сторона).
Як вбачається з листа державного нотаріуса Другої Харківської міської державної нотаріальної контори від 14.11.2019 «Про розгляд звернення щодо документального оформлення спадкових прав», адресованого ОСОБА_5 , останній звернувся до нотаріальної контори задля отримання у межах спадкової справи № 227/2019р. свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна його померлого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що складається з частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 . Однак, Друга Харківська міська ДНК сповіщає, що видати таке свідоцтво нотаріальна контора не має правових підстав з причин невідповідності прізвищ спадкодавця та спадкоємця з даними про прізвища власників вищезазначеної квартири, які вказані у свідоцтві про право власності на житло, яке було видано 07.05.2019 за реєстраційним № 6-99-188709, та запропоновано звернутися до суду (а.с. 6).
Окрім того, 28.01.2020 державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частки в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з наявністю помилки в документі, що підтверджує факт родинних відносин спадкодавця з його матір'ю ОСОБА_3 , наявністю розбіжності в прізвищах, імені співвласників цієї квартири, які неможливо виправити органом реєстрації нерухомого майна на то час та не визначеністю часток у вищезазначеному нерухомому майні (а.с. 78).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона є матір'ю позивача - ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , доводиться позивачеві рідним батьком та відповідно чоловіком свідка, а також рідним сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку.
Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається, якщо такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Аналізуючи наведені обставини, досліджені докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо задоволення позовної заяви в частині встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо позовних вимог про визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
За пунктом 3 роз'яснень Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що закріплено в ст. 316 ЦК України.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Статтею ч. 1 ст. 369, ч.ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.
Виходячи з підстав набуття права власності, а саме шляхом приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_2 , слід виходити з того, що частки співвласників у вказаному майні є рівними, оскільки інші частки не визначені. Так як власниками вищевказаної квартири є три особи, частка кожного з них у праві власності на зазначену квартиру складає по 1/3 частці.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ст. 372 ЦК України).
Враховуючи викладене, суд вважає можливим визначити частку ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру, яка є рівною по відношенню до часток інших власників, що зазначені у свідоцтві про право власності на житло, та становить 1/3.
Однак, суд відмовляє в задоволенні позову в частині вимог щодо визначення частки померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та частки ОСОБА_1 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки у правовстановлюючому документі на вказану квартиру - свідоцтві про право власності на житло від 07.05.1999 за реєстраційним № НОМЕР_6 , виявлено суперечності, а саме, як вже встановлено судом, у зазначеному документі наявні розбіжності в написанні прізвищ та імені співвласників квартири, до яких на одній сторінці внесені виправлення, застережені підписом відповідної посадової особи, а на другій - такі зміни відсутні (а.с. 20).
Згідно статті 382 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно змісту ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України). Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємці за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
За приписами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 Цивільного кодексу України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Положеннями частини першої статті 1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Суд зауважує на тому, що ОСОБА_1 обґрунтовуючи вимогу про визнання за ним права власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_2 , посилається на те, що на момент смерті батька позивача - ОСОБА_2 , спадкодавцю належало право власності на 2/3 частки спірного майна, оскільки його батько фактично прийняв спадщину у розмірі 1/3 частки вказаної квартири після смерті своєї матері - ОСОБА_3 , однак для оформлення своїх спадкових прав до нотаріальної контори не звертався.
Проте, такі твердження позивача є недоведеними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували, що ОСОБА_3 на праві власності належала 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 .
Аналізуючи досліджені у судовому засіданні матеріали справи, суд зазначає, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів щодо належності правовстановлюючого документу, а саме свідоцтва про право власності на житло за реєстраційним № НОМЕР_6 від 07 травня 1999, виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, особам, відносно яких внесено виправлення у вказаний документ. Та, як вбачається з позовної заяви, вимог в порядку п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, на підставі якої суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, ОСОБА_1 не заявлено.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову в частині позовних вимог про визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності, а саме, суд вважає обґрунтованими та доведеними вимоги про визначення частки померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка становить 1/3. В іншій частині суд відмовляє у задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-82, 133, 141, 142, 265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 316, 319, 321, 328, 355, 369, 372, 382, 1216-1218, 1220-1223, 1226, 1258, 1261, 1268 Цивільного кодексу України, ст. 129 Конституції України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин, визначення частки в праві спільної сумісної власності, визнання права власності - задовольнити частково.
Встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати, що частка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 становила 1/3 (одну третину).
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, адреса місцезнаходження: 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7.
Повне рішення складено 19.11.2020.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя С. М. Гаврилюк