Справа № 640/14784/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Шулежко В.П.
19 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» - Литвинця Сергія Анатолійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправними та скасування розпорядження і постанови, -
У серпні 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» (далі - позивач, ТОВ «АІА Фінанс Груп», Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - відповідач, Нацкомфінпослуг), в якому просить визнати протиправними та скасувати Розпорядження Нацкомфінпослуг від 09.04.2019 № 563 та винесену на його підставі постанову про застосування штрафної санкції № 501/914/16-5/14-П від 26.06.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність оскаржуваних рішень з огляду на відсутність з його боку порушень на ринку фінансових послуг.
Зокрема, позивач зазначає, що Товариством укладено договори кредиту з вказаними в Акті фізичними особами належним чином та, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію» - у письмовій формі, а оскільки позики клієнтам за наведеними вище договорами про надання кредиту надані позивачем на підставі договорів, укладених в письмовій формі, розпорядження відповідача є протиправним і підлягає скасуванню.
Крім того, на переконання позивача, оскільки постанова є похідною від розпорядження, така постанова має бути скасована з підстав неправомірності розпорядження, на підставі невиконання якого її винесено, а також з підстав фактичної неможливості виконання зазначеного розпорядження позивачем в односторонньому порядку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.
13 листопада 2020 року на поштову адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від представника Національного банку України надійшло клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
Надаючи оцінку зазначеному вище клопотанню колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та подане клопотання, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про проведення розгляду апеляційної за участю представника відповідача у відкритому судовому засіданні та апеляційний розгляд проводити в порядку письмово провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Також, представником Національного банку України заявлено клопотання про заміну сторони у справі її правонаступником, а саме замінити відповідача - Національну комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на - Національний банк України.
Необхідність здійснення заміни відповідача у справі обґрунтоване тим, що НБУ з 01.07.2020 року є правонаступником Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Так, питання щодо процесуального правонаступництва регулюється положеннями ст.52 КАС України.
Надаючи правову оцінку клопотанню представника НБУ про заміну відповідача у справі на його правонаступника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що до зазначеного вище клопотання заявником не надано всіх підтверджуючих установчих документів на підставі яких здійснено правонаступництво відповідача у справі.
Відтак, заявником належним чином не підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання щодо заміни відповідача у справі, а саме з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на Національний банк України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що позивач є фінансовою установою та здійснює діяльність на ринку фінансових послуг за наступними видами діяльності: «Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н. в. і. у. (основний)» (код КВЕД 64.99); «Інші види кредитування» (код КВЕД 64.92); «Фінансовий лізинг» (код КВЕД 64.91); «Інші види грошового посередництва» (код КВЕД 64.19); «Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» (код КВЕД 66.19).
З цією метою TOB «АІА Фінанс Груп» організований сервіс з надання онлайн позик (https://credit365.ua), який забезпечує надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.
11 вересня 2018 року між TOB «АІА Фінанс Груп» як Кредитодавцем і ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) як Позичальником з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем був укладений електронний договір позики № 1760862.
Окрім цього, 29 грудня 2018 року між TOB «АІА Фінанс Груп» як Кредитодавцем і ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) як Позичальником з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем був укладений електронний договір позики № 1817045.
До Нацкомфінпослуг надійшло звернення громадянина ОСОБА_1 від 20.02.2019 (вх. № Д-2721 від 21.02.2019). З метою належного розгляду фактів, зазначених у вказаному зверненні, Нацкомфінпослуг надіслало TOB «АІА Фінанс Груп» вимогу від 06.03.2019 № 4507/16-8 щодо надання Кредитодавцем інформації та копій документів.
Також, до Нацкомфінпослуг надійшло звернення громадянки ОСОБА_2 (вх. № Г-3369 від 28.02.2019). З метою належного розгляду фактів, зазначених у вказаному зверненні, Нацкомфінпослуг надіслало TOB «АІА Фінанс Груп» вимогу від 06.03.2019 № 4507/16-8 щодо надання Кредитодавцем інформації та копій документів.
На виконання вимоги, листами № 190312-7 від 12.03.2019 (вх. № 2636/ФК від 14.03.2019) та № 190312-3 від 12.03.2019 (вх. № 2635/ФК від 14.03.2019) TOB «АІА Фінанс Груп» надало Нацкомфінпослуг інформацію та копії документів.
20 березня 2019 року Нацкомфінпослуг складено Акт про правопорушення, вчинені TOB «АІА Фінанс Груп» на ринку фінансових послуг № 303/16-5/15, яким встановлено факт надання позики гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 шляхом безготівкового переказу, не на підставі договору.
09 квітня 2019 року Нацкомфінпослуг на підставі вказаного вище акту прийнято Розпорядження «Про застосування заходу впливу до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» № 563, яким відповідач зобов'язав позивача усунути порушення законодавства про фінансові послуги та в термін до 03.05.2019 включно повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів.
03 травня 2019 року на адресу Нацкомфінпослуг (вх. № 4495/ФК від 03.05.2019) надійшов лист TOB «АІА Фінанс Груп» (вих. № 190503-3 від 03.05.2019), яким позивач повідомив що 14.02.2019 Товариством розроблено і затверджено Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що містять новий порядок укладення договорів про надання кредиту в електронній (письмовій) формі, втім порушення - надання фінансових послуг на підставі договору усунуто не було.
07 червня 2019 року Нацкомфінпослуг складено Акт про правопорушення, вчинені TOB «АІА Фінанс Груп» на ринку фінансових послуг № 914/16-5/14, яким встановлено факт невиконання Товариством вимог Розпорядження № 563 від 09.04.2019.
26 червня 2019 року Нацкомфінпослуг на підставі вказаного вище акту прийнято Постанову «Про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг до TOB «АІА Фінанс Груп» № 501/914/16-5/14-П, якою до TOB «АІА Фінанс Груп» застосовано штрафну санкцію у розмірі 8 500,00 грн.
Не погоджуючись із Розпорядженням № 563 від 09.04.2019 та Постановою № 501/914/16-5/14-П від 26.06.2019, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.
Згідно вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III (далі - Закон № 2664-III), фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.
Згідно зі статтею 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За приписами абз. другого частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
При цьому, порядок укладання електронного договору встановлений статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII), відповідно до частини третьої якої, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Таким чином, частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII визначає три способи надання особою, якій була адресована пропозиція укласти електронний договір, відповіді про її прийняття (акцепт).
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що ним дійсно відповідь про погодження заявки надано в тому числі шляхом вчинення дій з перерахування коштів клієнту у сумі кредиту та з відповідним призначенням платежу згідно Договору з клієнтом. Але одночасно з перерахуванням коштів товариством надсилається клієнту повідомлення про погодження (акцептування) заявки, підписане електронним підписом Товариства: на e-mail клієнта та у вигляді SMS повідомлення на телефон клієнта, що вказані у заявці клієнта та попередньо верифіковані при реєстрації клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі credit365.ua. Вказаний крок при укладенні Договору описано і в Оферті (п. 9 Розділу II Оферти), і в Листі Товариства вих. № 190312-3 від 12.03.2019 (стор. 3 абз. перший), і в Реєстрі (Log File) дій клієнта та TOB «АІА Фінанс Груп» в інформаційно-телекомунікаційній системі credit365.ua з укладення договору (додаток 11 до позовної заяви), який також було додано Товариством до листа вих. № 190312-3 від 12.03.2019.
Таким чином, на переконання позивача, надсилання повідомлення про погодження заявки з електронним підписом товариства є одним із способів акцептування умов Договору, передбачених ст. 12 Закону № 675-VIII.
Разом з тим, за приписами норм Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція акцептується виключно клієнтом, а оферта повинна містити індивідуальні (істоті) умови договору.
Так, покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення (ч. 2 ст. 8 Закону № 675-VIII).
Як зазначено вище, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Отже, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Таким чином, позиція позивача щодо «надсилання повідомлення про погодження заявки з електронним підписом Товариства є одним із способів акцептування умов Договору, передбачених ст. 12 Закону № 675-VIII» є визнаною позивачем обставиною про недотримання умов наведених вище положень Закону України «Про електронну комерцію», що в свою чергу свідчить про правомірність застосування за даним фактом відповідачем заходу впливу у вигляді Розпорядження № 563 від 09.04.2019 про усунення порушень.
Також, твердження позивача про те, що оферта є публічною, свідчить що позивач сам підтвердив факт відсутності істотних умов договору при наданні фінансової послуги (ПІБ, суми договору, періоду індивідуального для кожного клієнта), що є порушенням вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про електронну комерцію».
Визнання позивачем факту порушення при наданні фінансової послуги - надання коштів у позику в т.ч. і на умовах фінансового кредиту, свідчить про обґрунтованість оскаржуваного розпорядження.
Крім того, згідно із частиною першою статті 11 Закону № 675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За змістом абз. другого частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України та статтею 6 Закону № 2664-III встановлено вимоги до договору про надання фінансових послуг, зокрема істотні умови.
Таким чином, пропозиція (оферта) укласти електронний договір по надання позики на умовах фінансового кредиту повинна містити істотні умови договору, визначені зазначеними вище нормами.
В результаті дослідження оферти Товариства встановлено, що вона не містить істотних умов, передбачених законодавством для договору про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту для позичальників гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , а саме: прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги та її адресу, розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків (строк на який надано кредит, сума кредиту, проценти за користування кредитом), строку дії договору, що є порушенням частини першої статті 11 Закону № 675-VIII.
Крім того, невід'ємними частинами договорів № 1760862 та № 1817045 є пропозиція (оферта) укладення договору про надання кредиту, підписана ЕЦП TOB «АІА Фінанс Груп», та заявки клієнтів від 11.09.2018 № 1760862 та від 29.12.2018 № 1817045 про надання клієнту кредиту на умовах оферти, підписана клієнтом, шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
З досліджених листів позивача № 190312-7 від 12.03.2019 та № 190312-3 від 12.03.2019, адресованих відповідачу, вбачається, що Товариство на умовах оферти офіційно (шляхом публікації оферти на сайті credit365.ua) пропонує укласти договір про надання кредиту потенційним позичальникам. Одночасно, Товариство визначає порядок надання пропозиції укладення договору клієнту, а саме: «Оферта у відповідності до порядку укладення електронного договору визначеного п. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» розміщена у мережі Інтернет на веб-сайті credit365.ua».
Також, Товариство визначає, що заявка, яку позичальник формує та підписує одноразовим ідентифікатором у власному Особистому кабінеті на веб-сайті Товариства є безумовним акцептом договорів № 1760862 та № 1817045. Зазначена заявка розглядається та погоджується Товариством, при цьому погодження здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у сумі кредиту згідно погодженої заявки на рахунок позивальника. Також кожна підписана позичальником і погоджена Товариством заявка є окремим договором кредиту. В якості підтвердження укладення договору зі сторони кредитодавця, кредитодавець надсилає на електронну пошту позичальника погоджені умови заявки з посиланням на оферту (складовою частиною якої є Договір).
Окрмі зазначеного, колегія суддів зазначає, що вище зазначений Товариством порядок укладання електронного договору не відповідає вимогам статей 11 та 12 Закону № 675-VIII, з огляду на наступне.
У відповідності до частини першої статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 Закону № 2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.
За приписами статті 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналізуючи зазначені норми актів законодавства, що визначають обов'язковість підписання кредитного договору (договору надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту) сторонами, вчинення акцепту Товариства пропозиції клієнта шляхом перерахування коштів відповідно до абз. четвертого частини шостої статті 11 Закону № 675-VIII, не свідчить про підписання Товариством договорів № 1760862 та № 1817045 одним із способів визначених статтею 12 Закону № 675-VIII.
Зазначене свідчить, що договори № 1760862 та № 1817045 не підписані Товариством, що є порушенням статті 6 Закону № 2664-III та статті 12 Закону № 675-VIII.
Відповідно до абз. другого частини другої статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно із частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Оскільки з наданих Товариством документів встановлено недотримання порядку укладення електронного договору, встановленого статтями 11 та 12 Закону № 675-VIII, договори № 1760862 та № 1817045 є такими, що не прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.
Відповідно до частин першої та другої статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із абзацом першим частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У відповідності до абзацу першого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Наведене вище в сукупності свідчить про порушення позивачем порядку укладання договорів, що призвело до надання фінансової послуги не на підставі договорів, що є порушенням вимог зазначеної вище статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до п. 10 ч. 1 статті 28 Закону № 2664-III, у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.
Відповідно до статті 39 вказаного Закону, у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 40 Закону № 2664-III, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такий захід впливу, як зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення.
Згідно із п. 1.5 Розділу І Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг 20.11.2012 № 2319, зареєстрованого в Мін'юсті 18.12.2012 за № 2112/22424 (далі - Положення № 2319), дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися в зверненнях громадян та матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.
Відповідно до пп. 1 п. 2.1 Розділу II вказаного Положення № 2319, Нацкомфінпослуг може застосовувати такий захід впливу як зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення.
Згідно із п. 2.2 Положення № 2319, рішення про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.
Таким чином, суд вважає обґрунтованим та таким, що прийнято в межах повноважень відповідача, а тому правомірним оскаржуване розпорядження Нацкомфінпослуг. Відповідно, судом за час розгляду справи не встановлено відстав для скасування такого рішення відповідача.
Крім того, згідно із п. 3 ч. 1 ст. 40 Закону № 2664-III Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такий захід впливу як накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.
В силу ч. 1 ст. 42 Закону № 2664-III штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою, іншими членами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також уповноваженими комісією посадовими особами після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 2664-III порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Згідно із п. 1.3 Положення № 2319 його метою є врегулювання правовідносин, пов'язаних із, зокрема, складанням уповноваженими та посадовими особами Нацкомфінпослуг документів про порушення законодавства про фінансові послуги та застосуванням Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг заходів впливу.
Пунктом 1.4 Положення № 2319 встановлено, що заходи впливу застосовуються в порядку, визначеному цим Положенням.
Згідно із п. 1.5 Положення № 2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.
Посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення (п. 1.11 Положення № 2319).
Належним чином оформлені акт про правопорушення, рішення Нацкомфінпослуг або уповноваженої особи Нацкомфінпослуг про результати розгляду справи про правопорушення вважається надісланим особі, якщо їх надіслано поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис (п. 1.12 Положення № 2319).
Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2019 Нацкомфінпослуг складено акт про правопорушення, вчинені TOB «АІА Фінанс Груп» № 914/16-5/14, а саме за невиконання розпорядження від 09.04.2019 № 563.
Приписами абз. одинадцятого п. 2.2 Положення № 2319 передбачено, що невиконання вимог письмового розпорядження (припису) є підставою для застосування інших заходів впливу у визначених законом випадках.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг до позивача № 501/914/16-5/14-П від 26.06.2019 прийнята у зв'язку з невиконанням останнім розпорядження від 09.04.2019 № 563, правомірність якого судом вище перевірена.
Невиконання у встановлений строк вказаного розпорядження відповідача тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону № 2664-III, за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про усунення порушення щодо надання фінансових послуг Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Щодо обрання Нацкомфінпослуг заходу впливу та визначення розміру штрафних санкцій колегія суддів зазначає наступне.
Так, вказане рішення приймається Нацкомфінпослуг як контролюючим органом на власний розсуд.
Позивачем до матеріалів справи не надано документів, які надавали б обґрунтовані підстави для сумніву в об'єктивності визначення розміру штрафу.
Таким чином, оскільки позивачем не вжито заходів щодо виконання розпорядження Нацкомфінпослуг від 09.04.2019 № 563, яким зобов'язано TOB «АІА Фінанс Груп» усунути порушення законодавства про фінансові послуги, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій, відтак постанова від 26.06.2019 № 501/914/16-5/14-П є правомірною.
При вирішенні даної справи колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Окрім цього, дослідивши наявну в матеріалах справи копію рішення Сколівського районного суду Львівської області від 11.11.2019 у справі № 453/1152/19, вважає за необхідне зазначити, що предметом розгляду справи у вказаному суді є цивільна справа № 453/1152/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, натомість предметом розгляду даної справи (№ 640/14784/19) є надання фінансових послуг не у відповідності до статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, стосовно заявлених позовних вимог, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» - Литвинця Сергія Анатолійовича - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак,
М.І. Кобаль