Справа № 320/6414/19 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
17 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Чаку Є.В. та Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2019 №0024425705 Головного управління ДФС у Київській області.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення- рішення є правомірним.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, товариство з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» (ідентифікаційний код 35259292) зареєстроване в якості юридичної особи 20.11.2007, номер запису: 1 361 102 0000 000938, за адресою: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Транспортна, буд. 2.
Видами діяльності позивача є: Код КВЕД 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний).
Головним державним ревізором-інспектором відділу податків та зборів з юридичних осіб Васильківського управління ГУ ДФС у Київській області Зеленською Наталією Михайлівною проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток в приміщенні Васильківського управління ГУ ДФС у Київській області платника податку ТОВ «ТОДО+» з питання неподання/несвоєчасного подання податкових декларацій з податку на прибуток за період: І квартал 2019 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 22 травня 2019 року № 619/10-36-57-05/35259292 (далі - акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ «ТОДО+» п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 203. 1 ст. 203 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) несвоєчасне подання податкової звітності з податку на прибуток. Відповідальність платника передбачена пунктом 120.1 ст. 120 розділу ІІ Податкового кодексу України.
14 червня 2019 року позивач засобами поштового зв'язку цінним листом (0308705022903) з рекомендованим повідомленням про його вручення надіслав до ГУ ДФС у Київській області заперечення на акт від 22 травня 2019 року № 619/10-36-57-05/35259292 камеральної перевірки податкової звітності на прибуток, у якому письмово виклав заперечення на акт.
За наслідками розгляду зазначеного заперечення на акт камеральної перевірки уповноваженою особою ГУ ДФС у Київській області скасовано висновок акту від 22 травня 2019 року № 619/10-36-57-05/35259292 в частині посилання на п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, в іншій частині акт перевірки залишено без змін, що підтверджується листом від 27 червня 2019 року № 22617/10/10-36-12-04.
На підставі вищезазначеного висновку акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 3 липня 2019 року №0024425705 форми «ПС», яким до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн. за платежем «податок на прибуток приватних підприємств 11021000».
23 серпня 2019 року товариством з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» подано до Державної податкової служби України скаргу на рішення контролюючого органу, в якому просило переглянути та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 3 липня 2019 року № 0024425705.
Рішенням Державної податкової служби України від 12 вересня 2019 року №1474/6/99-00-08-05-05 продовжено строк розгляду скарги ТОВ «ТОДО+» на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 3 липня 2019 року № 0024425705 до 25 жовтня 2019 року (включно).
17 жовтня 2019 року Державною податковою службою України прийнято рішення №5889/6/99-00-08-05-05 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 3 липня 2019 року № 0024425705, а скаргу ТОВ «ТОДО+» без задоволення.
Позивач не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
За визначенням пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до п. п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Згідно абз. 1 п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Відповідно до абз. в п. 137.5 ст. 137 Податкового кодексу України річний податковий (звітний) період встановлюється для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
У відповідності до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, штрафні санкції в розмірі 1020,00 грн. можуть бути застосовані виключно до тих платників податків до яких протягом року був застосований штраф за несвоєчасне подання ними податкових декларацій (розрахунків) або іншої податкової звітності. Вказане є обов'язковою передумовою для відповідного стягнення.
Матеріали справи свідчать, що до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на прибуток підприємства за І квартал 2019 року. Разом з тим, доказів того, що до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» протягом року, що передував поданню декларації, вже застосовувався штраф за несвоєчасне подання податкової звітності матеріали справи не містять.
З огляду на те, що до ТОВ «ТОДО+» протягом року не був застосований штраф за неподання податкової декларації, є вірним висновок суду першої інстанції, що накладення на позивача штрафних санкцій вперше в розмірі 1020,00 грн. за таке правопорушення суперечить вимогам Закону, оскільки, в даному випадку відсутня така об'єктивна складова як повторність притягнення до відповідальності у вигляді накладення штрафу, що надає можливості податковому органу застосовувати до платника податків штрафні санкції в розмірі 1020,00 грн.
Окружним судом також встановлено, що 01.03.2019 товариством з обмеженою відповідальності «ТОДО+» подано до Васильківського управління ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2018 рік (звітна) із зазначенням суми доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеної за правилами бухгалтерського обліку (рядок 01) у розмірі 46977545,00 грн.
Пунктом 22 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України встановлено правило, за яким пункт 57.1 статті 57 цього Кодексу з 2015 року застосовується у редакції станом на 01.01.2015:
« 22. Норма пункту 57.1 статті 57 у редакції, викладеній в Законі України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», в частині граничного терміну подання декларації з податку на прибуток підприємств застосовується, починаючи із подання декларації з цього податку за звітний рік, в якому набирає чинності редакція розділу III Кодексу, викладена в Законі України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи.»
Згідно пункту 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.
Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку, самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.
Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.
При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно. Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році та не сплачують авансового внеску.
Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 20 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.
Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.
У складі річної податкової декларації платником подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.
Податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.
Отже пункт 57.1 статті 57 ПК України було викладено у вищезазначеній редакції з 01.01.2015, тому наведене у цьому пункті словосполучення «за останній річний (податковий) період» стосується звітного періоду 2014 року.
Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів того, що ТОВ «ТОДО +» за результатами діяльності у 2014 році декларувало понад 20 мільйонів гривень доходу при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, матеріали справи не містять, а тому, враховуючи наведені норми закону, застосування відповідачем до ТОВ «ТОДО+» положень п. 120.1 ст. 120 цього Кодексу за неподання податкової звітності з податку на прибуток підприємств за звітний період І квартал 2019 року є передчасним.
Відповідно до п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім: виробників сільськогосподарської продукції, визначеної статтею 209 цього Кодексу, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року.
У зв'язку з обранням позивачем податкового (звітного) періоду - календарний рік, граничний строк подання податкової звітності з податку на прибуток підприємства ТОВ «ТОДО+» у 2019 році ще не настав, а тому наведений в акті перевірки від 22.05.2019 податковий період «І квартал» не узгоджується з положеннями п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України.
Враховуючи наведене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом не було доведено наявність правових підстав для накладення на позивача штрафу за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на прибуток, що свідчить про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 03.07.2019 №0024425705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств (11021000) на загальну суму 1020,00 гривень, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача про скасування цього рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Головним управлінням ДПС у Київській області в апеляційній скарзі не наведеного обґрунтувань, у чому полягає неправильність чи неповнота встановлення судом першої інстанції обставин справи або невірність застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: