ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 год. 45 год.
"19" листопада 2020 р. справа № 300/2885/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №118907 від 06.10.2020, -
Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулося в суд із позовною заявою до Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - відповідач) про скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №118907 від 06.10.2020.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/124/20 від 30.03.2020 задоволено повністю позов Управління ДСНС України в Івано-Франківській області та застосовано заходи реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель (споруд, приміщень) мотелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт пов'язаних із усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки. Позивач після набрання рішенням законної сили, одержав виконавчий лист №300/124/20 від 28.08.2020 та скерував його Івано-Франківському міському відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) для належного виконання. Проте 12.10.2020 на адресу позивача надійшло повідомлення від головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 06.10.2020 про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання на підставі пункту 7 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), мотивуючи тим, що резолютивна частина рішення не передбачає заходи примусового виконання рішень передбачені статтею 10 Закону.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 даний позов залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.
У зв'язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з особливостями розгляду проваджень у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби згідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Суд звертає увагу, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частин 1, 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, суд вважає за необхідне здійснити розгляд даної адміністративної справи за відсутності сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив наступне.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 по справі №300/124/20 за позовом Управління ДСНС України в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) задоволено повністю. Застосовано заходи реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель (споруд, приміщень) мотелю «Гостинний Двір Квінс» фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт пов'язаних із усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
28.08.2020 Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий документ - виконавчий лист №300/124/20, строк пред'явлення до виконання до 08.11.2020, стягувач - Управління ДСНС України в Івано-Франківській області, боржник - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (а.с. 7).
Управління ДСНС України в Івано-Франківській області подало відповідачу заяву від 30.09.2020 за №5401-7422/5407 про примусове виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 по справі №300/124/20, до якої було додано виконавчий лист від 28.08.2020 (а.с. 8).
Однак, головний державний виконавець Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 06.10.2020 виніс повідомлення №118907 про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання на підставі пункту 7 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», мотивуючи тим, що резолютивна частина рішення не передбачає заходи примусового виконання рішень передбачені статтею 10 Закону.
Позивач не погоджуючись із вказаним повідомленням, вважаючи таке протиправним та безпідставним, звернуся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Ці положення також відображені у статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із уточненням по колу осіб, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічне правило міститься і в статті 14 КАС України. Так, згідно з частинами 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки протилежне суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Аналогічно, згідно із вимогами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 2 статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України №1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Пунктом 4 статті 4 Закону №1404-VIII визначено підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу.
Так, згідно пункту 7 частини 4 статті 4 Закону України №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
Частиною 1 статті 5 Закону України №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у межах спірних правовідносин вказано пункт 7 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII, тобто через те, що виконавчий документ не містить заходів примусового виконання рішення.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 10 Закону України №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є, зокрема, заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Зі змісту резолютивної частини рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 по справі №300/124/20, яка відображена у виконавчому листі №300/124/20 від 28.08.2020 з'ясовано, що Івано-Франківський окружний адміністративний суд вирішив застосувати заходи реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель (споруд, приміщень) мотелю «Гостинний Двір Квінс» фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт пов'язаних із усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Так, зміст резолютивної частини вищенаведеного рішення дає підстави дійти висновку, що своїй суті таке рішення є рішенням немайнового характеру, яке зобов'язує боржника утриматись від вчинення певних дій, тобто експлуатації будівель, споруд і приміщень.
Порядок виконання рішень немайнового характеру, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений розділом VIII Закону №1404-VIII.
Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Судом встановлено, що виконавчий лист №300/124/20 відповідає вимогам статті 4 Закону №1404-VIII, у такому чітко вказано дії, які боржник зобов'язаний вчинити та, більше того, спосіб їх виконання.
З урахуванням викладеного, державним виконавцем безпідставно повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.
Вказане свідчить про безпідставність позиції відповідача при винесенні оскарженого повідомлення від 06.10.2020. Правових підстав для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII судом не встановлено.
При вирішенні цього спору суд також враховує позицію Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.07.2019 у справі №806/2453/17 та постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №809/853/16.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, доказів, зібраних у справі та відсутності відзиву на позов, а отже - визнання позову відповідачем, суд вважає, що позивачем доведено обставини в обґрунтування своїх позовних вимог щодо протиправності оскарженого повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №118907 від 06.10.2020.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
З врахуванням приписів частини 1 статті 139 КАС України судові витрати у виді судового збору слід стягнути на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (вул. Франка, 6, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 38555228) до Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 35021710) про скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №118907 від 06.10.2020 - задовольнити повністю.
Скасувати повідомлення головного головний державного виконавця Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №118907 від 06.10.2020.
Стягнути на користь управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (вул. Франка, 6, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 38555228) за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 35021710) сплачений судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених статтею 287 КАС України, подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Кафарський В.В.