18 листопада 2020 року м. Ужгород№ 260/3055/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.
та осіб, які беруть участь у справі:
представника позивача - Жупан А.Ю.
представник відповідача - не з'явився;
третя особа - Варгулич В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1 , -
Позивач - Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про накладення штрафу від 08 вересня 2020 року в розмірі 5100, 00 грн. у виконавчому провадженні № 62619625.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу, рішення суду щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням виплат, вказаних у довідці № 201 від 21 липня 2016 року було виконано Головним управлінням Пенсійного Фонду. Вказує на те, що визначальною ознакою для накладення штрафу на боржника є саме невиконання рішення суду без поважних причин. А тому оскаржувану постанову вважає протиправною.
24 вересня 2020 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду дану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року до розгляду даної справи залучено ОСОБА_1 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд позов задоволити повністю.
Будучи належним чином повідомленими про день, час та місце судового розгляду даної справи представник відповідача у судове засідання не з'явилися та не повідомив суд про причини неявки, подав відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що такий проти позову заперечую, просить суд відмовити у задоволенні такого.
Третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1 у судовому засіданні проти позову заперечив, зокрема вказав на те, що позовні вимоги не визнає, так як рішення Перечинського районного суду не виконано в повному обсязі, оскільки пенсію позивач перерахував згідно довідки 201, без врахування додатку до неї.
Заслухавши думку представника позивача та третьої особи, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, оглянувши оригінал пенсійної справи ОСОБА_1 , всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що 21 липня 2020 року Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Федорчаком М.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62619625 щодо виконання виконавчого листа № 298/7/17 виданого 15 липня 2020 року Перечинським районним судом про: "зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням виплат, вказаних у довідці № 201 від 21 липня 2016 року та додатку до неї, з яких сплачено страхові внески, у розмірі 88%, починаючи з 01 січня 2016 року" та "зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області відшкодувати ОСОБА_1 різницю недоотриманої суми пенсії за період з 01 січня 2016 року по фактичний час виплати без обмеження максимального розміру" (а.с. 95).
В пункті 2 резолютивної частини вказаної постанови зазначено про те, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Як вбачається із матеріалів справи, 31 липня 2020 року Головне управління Пенсійного Фонду України у Закарпатській області надало лист Відділу примусового виконання рішень щодо виконання виконавчого провадження № 62619625 (а.с. 76-77).
Із змісту вказаного листа вбачається, що Перечинським об'єднаним управлінням Пенсійного Фонду України в Закарпатській області 04 січня 2017 року добровільно проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року на підставі довідки № 201 від 21 липня 2016 року, як того вимагало рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2016 року.
Разом з тим, зазначено, що провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням додатку не має можливості, так як в матеріалах справи відсутній такий документ, який виступав предметом розгляду у вказаній справі (а.с. 76-77).
Враховуючи те, що заявником - ОСОБА_1 до пенсійного органу було подано заяву № 418 від 17 вересня 2016 року на перерахунок пенсії та довідку про заробітну плату № 201 від 21 липня 2016 року на 1 арк. без будь-якого додатку, що підтверджено розпискою - повідомленням, яка наявна в матеріалах справи, позивачем до прокуратури Закарпатської області було направлено запит № 0700-0338-8/12648 від 17 квітня 2020 року щодо надання вищевказаного додатку до довідки № 201, з урахуванням якого суд зобов'язав здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1
Прокуратурою Закарпатської області на вказаний лист надано відповідь № 18-52 від 28 квітня 2020 року, із змісту якої вбачається, що додаток до довідки № 201 від 21 липня 2016 року для перерахунку пенсії відсутній, оскільки в довідці була проіндексована сума надбавок попереднього додатку до довідки № 151від 01 липня 2011 року (а.с. 86).
Разом з тим, судом встановлено, що Прокуратурою Закарпатської області розглянуто звернення третьої особи - ОСОБА_1 від 17 вересня 2018 року та надано на таке звернення відповідь № 18-94вих-20 від 01 вересня 2020 року, із змісту якої вбачається: що відповідно до заяви від 08.06.2011 року прокуратурою області видано довідку за № 151 від 01 липня 2011 року про розмір заробітної плати за час роботи на посаді старшого помічника прокурора області станом на 01 липня 2011 року; 21 липня 2016 року прокуратурою області надана довідка № 201 від 21 червня 2016 року із зазначенням розміру посадового окладу старшого помічника прокурора області 2895,00 грн. станом 01 грудня 2015 року, класний чин 130,00 грн., вислуга років (30%) 907,50 грн., а також була проіндексована сума інших виплат (2365,31*1,23)=2909,33 грн. Загальна сума становила 6841,83 грн. Додаток до зазначеної вище довідки не видавався, оскільки проіндексовані суми зазначені у довідці; 19 жовтня 2016 року прокуратурою області видано довідку № 293 про розмір заробітної плати на посаді старшого прокурора прокуратури Великоберезнянського району за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2013 року. У цій довідці вказано основний посадовий оклад 1724,00 грн., класний чин 130,00 грн. вислуга років 30% - 556,20 грн. і до даної довідки видано додаток на розрахунок інших виплат за вказаний період, що включається в заробіток для обчислення пенсії та визначається за останні 24 календарні місяці роботи перед зверненням за пенсією у розмірі 5960,45 грн. загальна сума становила 8370,65 грн.
Крім того, у вказаній відповіді зазначено, що у вказаному додатку помилково зазначено, що даний документ виданий до довідки за № 201 від 21 липня 2016 року, оскільки він був створений у жовтні 2016 року і є додатком до довідки за № 293 від 19 жовтня 2016 року.
У судовому засіданні встановлено, після надходження до відділу примусового виконання рішень, відповіді Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області від 31 липня 2020 року, про те, що провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 без додатку до довідки № 201 від 21 липня 2016 року неможливо, так як в матеріалах пенсійної справи відсутній додаток, то старшим державним виконавцем М. Федорчаком 13 серпня 2020 року винесено вимогу за № 3/62619625/5176 (а.с. 87-89). Однак, така також виконана не була.
08 вересня 2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Федорчак М.Б. винесено постанову ВП № 62619625 про накладення штрафу, якою за невиконання судового рішення накладено на боржника - Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн. (а.с. 64-65).
Із вказаної постанови вбачається, що боржник провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням додатку не має можливості, так як в матеріалах справи віідсутній документ, який виступав предметом розгляду у адміністративній справі.
Державний виконавець у вищевказаній постанові вказує на те, обставини, на які посилається боржник, як на підставу не виконання рішення суду не є поважними.
Позивач не погоджуючись з постановою про накладення штрафу звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду не були порушені з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 зазначеного Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 26 вказаного Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з частинами першою та другою статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною першою статті 75 вказаного Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії виконавець наступного робочого дня після закінчення строку для добровільного виконання рішення перевіряє його виконання та у випадку якщо рішення за яким було відкрито виконавче провадження не було виконано виносить постанову про накладення на боржника - юридичну особу штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач, на обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу, рішення суду щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням виплат, вказаних у довідці № 201 від 21 липня 2016 року було виконано добровільно.
Суд звертає увагу позивача на те, що рішення Перечинського районного суду, за яким видано виконавчий лист, Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області було зобов'язано провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням виплат вказаних у довідці № 201 від 21 липня 2016 року та додатку до неї, з яких сплачено страхові внески у розмірі 88%, починаючи з січня 2016 року. Однак, судом встановлено, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено лише на підставі вказаної довідки, без врахування додатка, так як такий відсутній у матеріалах пенсійної справи.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави для висновку суду, про те, що Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області, під час виконання рішення суду, встановило лише відсутність можливості для перерахунку пенсії, з врахуванням додатка, як це передбачено рішенням суду.
Крім того, суд констатує, що у відповідності до вимог ст. 254 та ст. 378 КАС України передбачено роз'яснення судового рішення та встановлення способу і порядку виконання такого. Однак, позивач не скористався наданим правом на звернення до Перечинського районного суду із заявою про роз'яснення рішення суду чи встановлення способу виконання такого, як це передбачено КАС України.
Суд зазначає, що 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.
За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - «Конвенція») людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання.
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним.
Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
Суд зазначає, що інших доводів та обґрунтувань на підтвердження наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови про накладення штрафу, крім посилань на факт виконання рішення, за яким було відкрито виконавче провадження, необґрунтованість якого встановлена судом, позивачем наведено не було.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем докладено всіх необхідних і передбачених законодавством України дій на виконання рішення суду, зокрема, накладення на боржника штрафу, а відтак у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9, 72-76, 126, 242-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Судове рішення проголошується та вручається учасникам справи з урахуванням особливостей, передбачених положеннями статті 271 Кодексу адміністративного України.
У справах, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
СуддяС.А. Гебеш