01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Огурцов О.П.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
17 листопада 2020 року Справа № 640/22020/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2020 року у справі
за позовом Головного управління Державної фіскальної служби
у Черкаській області
до ОСОБА_1
про стягнення коштів,
Історія справи.
Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу з орендної плати в розмірі 56524,41 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2020 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити факт вручення відповідачу податкового повідомлення-рішення, на підставі якого в нього виник податковий борг, а тому відсутні підстави вважати такий борг узгодженим.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, наполягаючи на тому, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого у відповідача виник податковий борг, було йому направлено в порядку, визначеному чинним законодавством, та вважається врученим, а спірний податковий борг - узгодженим.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 відкладено судовий розгляд справи у зв'язку з відсутністю відомостей щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду та продовжено строку розгляду цієї справи.
З метою належного та завчасного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду цієї справи йому направлено відповідну судову повістку засобами поштового зв'язку, а також оприлюднено її на офіційному сайті судової влади та Шостого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.10.2013 Золотоніською ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області винесено податкову вимогу № 19, в якій відповідачу визначено загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 22.10.2013 у розмірі 29793,17 грн.
Зазначена вимога була отримана відповідачем особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що було додано позивачем до позовної заяви.
У подальшому, ГУ ДФС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2018 № 108483-1310-2313, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 56524,41 грн.
Нова податкова вимога, у зв'язку зі збільшенням суми боргу, у відповідності до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, платнику податків не надсилалась.
До матеріалів справи в якості доказів вручення податкового повідомлення-рішення від 06.07.2018 № 108483-1310-2313 також долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 1970200809680.
Водночас, на цьому поштову повідомленні відсутня відмітка про вручення відповідного поштового відправлення, дату вручення та розписка в одержанні, як і відсутній поштовий штемпель.
З наданих позивачем доказів неможливо встановити, чи було належним чином вручено платнику податків податкове повідомлення-рішення від 06.07.2018 № 108483-1310-2313ю
Позивач, вважаючи, що за відповідачем обліковується узгоджений податковий борг з орендної плати в розмірі 56524,41 грн., звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (далі - Порядок № 1204).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно з підпунктом «е» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Пункт 42.1 статті 42 ПК України визначає, що податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Пунктом 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Аналогічні положення викладено у пункті 3 розділу ІІІ Порядку № 1204.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що податковим законодавством регламентовано обов'язок платників податків сплачувати саме узгоджені суми податкових зобов'язань.
При цьому, ПК України визначено чітку процедуру звернення контролюючих податкових органів до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника.
Разом з тим, обов'язкові умови (обставини), наявність яких у своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку.
Водночас, для встановлення визначеній податковим органом сумі грошових зобов'язань статусу узгодженої необхідно, насамперед, довести, що платник податків був обізнаний з наявністю у нього самостійно визначених контролюючим органом сум грошових зобов'язань, які підлягають сплаті.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачем не надано належних і допустимих у розумінні статті 73, 74 КАС України доказів, які б підтверджували, що сума податкового боргу, з приводу стягнення якої ГУ ДФС у Черкаській області звернулося до суду з цим позовом, є узгодженою.
Крім того, позивачем не доведено, що відповідачем було отримано податкове повідомлення-рішення, на підставі якого виник спірний податковий борг, або що таке податкове повідомлення-рішення не було йому вручено з незалежних від контролюючого органу причин.
Тож, доводи апелянта про те, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого у відповідача виник податковий борг, було йому направлено в порядку, визначеному чинним законодавством, та вважається врученим, а спірний податковий борг - узгодженим, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні.
Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені у п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). При цьому, Суд наголосив, що саме на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року).
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
З огляду ну викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позову в цій справі.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, судова колегія також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2020 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати, які були понесені позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 17 листопада 2020 року.
Головуючий суддя
Судді: