Справа № 640/11605/19 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
16 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ «Союз-Світло Україна» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2019 № 0222231213 про порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, яке було прийнято Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі акту № 3733/26-15-12-13-20 від 05.02.2019;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2018 № 00000614304 про виявлення відсутності права на отримання бюджетного відшкодування за період березень 2018 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 762 646 грн., яке було прийнято Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі акту № 2688/26-15-43-04-18/35961869 від 13.07.2018.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2020 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 23.06.2018 по 13.07.2018 відповідачем проводилася камеральна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків за березень 2018 року.
За результатами перевірки 13.07.2018 відповідачем було складено акт № 2688/26-15-43-04-18/35961869 (надалі - акт перевірки від 13.07.2018), яким встановлено:
- порушення вимог п.п. 200.1, 200.4, 200.9, 200.12, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, у зв'язку з чим з'ясовано факт(и), за яким(и) платник податку немає права на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (р.20.2.1) відповідно до поданого уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 22.0.2018 № 9125815702 березень 2018 року в розмірі 762 646 грн.;
- п.п. 200.1, 200.4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в частині завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) за березень 2018 року в розмірі 600 грн.
На підставі акта перевірки від 13.07.2018 ГУ ДФС було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.08.2018 № 00000614304, яким позивачу було відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) по уточнюючому розрахунку з ПДВ за березень 2018 року від 22.06.2018 № 9125815702 березень 2018 року в розмірі 762 646 грн.
Також, відповідачем було проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати ПДВ до бюджету, за результатами якої було складено Акт від 05.02.2019 (далі - акт перевірки від 05.02.2019).
За висновками акта перевірки від 05.02.2019, встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість передбачених п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 та п. 57.3 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ з урахуванням ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ.
Не погодившись з висновками акта перевірки від 05.02.2019, позивач подав заперечення до ГУ ДФС.
Листом від 14.03.2019 № 47394/10/26-15-12-13-18 про результати розгляду заперечення, яким висновки акту перевірки від 05.02.2019 залишено без змін.
На підставі акту перевірки від 05.02.2019, ГУ ДФС було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.03.2019 № 0222231213, яким позивачу був нарахований штраф у розмірі 47 177,50 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.
Рішенням від 06.06.2019 № 26046/6/99-99-11-06-01-25 Державна фіскальна служба України скаргу позивача залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому їх необхідно скасувати.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції було неповно та неналежним чином досліджено обставини справи та докази, що призвело до неправомірного застосування норм матеріального права.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 статті 31 ПК України).
Пункт 54.1 статті 54 ПК України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункт 87.9 статті 87 ПК України).
Згідно з пункту 126.1. статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до статті 61 ПК України, до повноважень контролюючого органу належить здійснення податкового контролю з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів.
Право на проведення органами державної податкової служби камеральних перевірок встановлено пунктом 75.1 статті 75 ПК України, у відповідності до якого камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. (п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України).
У відповідності до п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.2 ст. 76 ПК України).
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п.86.2 ст. 86 ПК України).
Згідно з пунктом 86.7. статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу. У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення (п. 86.7 ст. 86 ПК України).
Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 01.08.2018 № 00000614304 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до акта перевірки від 13.07.2018 відмовою у наданні бюджетного відшкодування ПДВ стало виправлення самостійно виявлених помилок за березень 2018 року у розмірі 762 646 грн., а також наявність податкового боргу у сумі 784 954 грн., яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 16.04.2018 № 00004271402; та наявність несплаченої пені 49 765,83 грн.
Разом з тим, як вірно було встановлено судом першої інстанції, податкове повідомлення-рішення від 16.04.2018 № 00004271402 позивачем було оскаржено до адміністративного суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2019 у справі № 826/9958/18 відмовлено позивачу у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00004271402 від 16.04.2018.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суд від 17.12.2019 у справі № 826/9958/18 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Світло Україна" задоволено; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2019 скасовано; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 16.04.2018 № 00004271402.
Відповідно до ч. 1 ст. 325 постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Отже, постанова у справі № 826/9958/18 набрала законної сили 17.12.2019.
Враховуючи наведене, у позивача відсутня податкова заборгованість згідно податкового повідомлення-рішення № 00004271402 від 16.04.2018, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення рішення від 01.08.2018 № 00000614304 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 15.03.2019 № 0222231213, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог п. 58.1 ст. 58 ПК України якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема, завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 (далі - Порядок №1204)
Згідно з абз. 2 п. 1 розд. ІІ Порядку № 1204 1. контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування та/або завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, що заявлені у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з п. 2 розд. II Порядку № 1204 у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає, зокрема, податкове повідомлення-рішення за формою "В3" - у разі відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Податковим повідомленням-рішенням за формою "ВЗ" визначено, що протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення, при проведенні процедури адміністративного або судового оскарження - протягом десяти календарних днів, що настають за днем її закінчення, завищена сума, на яку відмовлено у наданні бюджетного відшкодування та на яку складено повідомлення-рішення, зменшується у картці особового рахунка платника податків, яка ведеться в органі державної податкової служби.
Таким чином, у разі якщо за наслідками перевірки органів ДФС виявлено відсутність права на отримання платником податку бюджетного відшкодування та складено податкове повідомлення-рішення за формою "В3", то в десятиденний термін від дня отримання цього податкового повідомлення-рішення заявлена до відшкодування сума ПДВ зменшується у картці особового рахунка такого платника податку на суму у відшкодуванні якої відмовлено.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до акту перевірки від 05.02.2019 посадовими особами відповідача встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 471 775,00 грн. із затримкою до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, яка визначена податковим повідомленням-рішенням від 01.08.2018 № 00000614304.
У вказаному повідомленні-рішенні зазначено, що протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення (при проведенні процедури адміністративного або судового оскарження - протягом 10 календарних днів, наступних за днем її закінчення) заявлена сума, на яку складено повідомлення-рішення, зменшується в інтегрованій картці платника податків, що ведеться у контролюючому органі.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком контролюючого органу щодо несвоєчасної сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 471 775,00 грн., з огляду на наступне.
14.08.2018 подано до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з ПДВ № 9171266441 за липень 2018 року.
Відповідно до Витягу в розрізі операцій з Системи електронного адміністрування ПДВ № 2521145 від 14.08.2018 датою списання ліміту в рахунок погашення боргу згідно поданої позивачем декларації з ПДВ є 14.08.2018.
Згідно положень пункту 126.1 статті 126 ПК України притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу з підстав, визначених цією нормою, передбачене саме за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому, за змістом вказаної норми розмір штрафу залежить від кількості днів затримки строку сплати суми грошового зобов'язання та визначається у відсотках від погашеної суми податкового боргу.
Разом з тим, як було зазначено вище, податкове повідомлення-рішення від 01.08.2018 № 00000614304 було складено за формою "В3", не за порушення платником податків строків сплати грошового зобов'язання відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України, а за відсутність права на бюджетне відшкодування.
Враховуючи наведене, слід зазначити, що оскільки подання платником податків у встановленому порядку контролюючому органу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань чинним податковим законодавством не визначено як джерело погашення податкового боргу, то, з врахуванням встановлених у даній справі обставин, застосування до позивача штрафу, передбаченого з пунктом 126.1 статті 126 ПК України, є безпідставним.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.04.2018 справа № 826/7659/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2019 № 0222231213 про порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
При цьому, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.
Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2020 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.