Справа № 640/5356/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
17 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А.Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження, у місті Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 15.08.2019р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати Протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.12.2018р. №122 стосовно відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення позивачу одноразової допомоги, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону від 20.12.1991 №2011-XII у порядку затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., а саме у розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавством чітко визначено та регламентовано, що право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності обмежено дворічним строком після первинного встановлення інвалідності. Оскільки зміна групи інвалідності позивача відбулась у понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, у задоволені позову необхідно відмовити.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив зареєстрований 16.09.2020 р. за вх. № 34401, у якому позивач наголошує, що в апеляційній скарзі позивач не наводить жодних підстав та доводів для спростування висновків та позиції суду.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , 20.10.2015 року під час первинного огляду МСЕК, встановлено 20% втрати працездатності у зв'язку з травмою пов'язаною з захистом Батьківщини що, що підтверджується наданою суду копією довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0007023.
В подальшому, відповідно до довідки до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серії АВ №1040794 від 24 липня 2018 року, позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала у зв'язку з захистом Батьківщини.
На підставі вказаних вище обставин, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою щодо вирішення питання про призначення та виплату йому, як інваліду ІІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби, одноразової грошової допомоги.
Відповідно до копії Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07 грудня 2018 року №122, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що інвалідність встановлена понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності, а також зазначено, що допомога у зв'язку з встановленням 20% втрати працездатності виплачена в сумі 19 292,00 грн.
Незгода позивача із вказаними діями відповідача зумовила його звернення до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (надалі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Статтею 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01 січня 2014 року шляхом доповнення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтею 16-3 (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04 липня 2012 року №5040-VI).
З метою реалізації норм статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №975.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 8 Порядку №975 та абзацу 1 зазначеного пункту, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності вважається підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені, починаючи з 01 січня 2014 року.
Згідно з частиною 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2014 року.
У подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року) частину 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Колегія суддів зазначає, що за своїм змістом абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, та встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності та є нормою прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду, яка прийнята у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19.
Як вбачається з матерів справи, вперше позивачу встановлено відсоток втрати працездатності 20.10.2015 року, у зв'язку із чим позивачу виплачено одноразову грошову допомогу. В подальшому, відповідно до довідки до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серії АВ №1040794 від 24 липня 2018 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.
Відтак, на час первинного встановлення втрати позивачем працездатності (20.10. 2015 року) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.
При цьому, з дня первинного встановлення втрати позивачем працездатності (20.10.2015 року) до дня встановлення третьої групи інвалідності (24.07.2018 року) минуло понад два роки, а тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції, що позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення втрати працездатності, з наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин у справі є помилковим.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи, з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та прийняттю нового рішення, згідно з яким у задоволенні адміністративного позову позивачу слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А.Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 17.11.2020 р.)