П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/980/20
Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
15 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Херсонській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019 року № 0034605-5013-2115, № 0034606-5013-2115, № 0034607-5013-2115, № 0034609-5013-2115, № 0034610-5013-2115, від 25.11.2019 № 0167962-5005-2115, № 0167963-5005-2115 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нерухомості.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що прийняті відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нерухомості, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, нараховане відповідачем всупереч ст. ст. 12, 266 Податкового кодексу України. Крім того, зазначено, що нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності відноситься до будівель (споруд), призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, а тому, в силу приписів підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вид діяльності ФОП ОСОБА_1 - 01.46 Розведення свиней. Позивач не надала доказів, які б свідчили про те, що вона використовує належні їй на праві приватної власності об'єкти нерухомості для ведення сільськогосподарської діяльності, має у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019 р. № 0034605-5013-2115 про визначення податкового зобов'язання у сумі 11221,87 грн., від 26.04.2019 р. № 0034606-5013-2115 про визначення податкового зобов'язання у сумі 3251,30 грн., від 26.04.2019 р. № 0034607-5013-2115 про визначення податкового зобов'язання у сумі 2957,55 грн., від 26.04.2019 р. № 0034609-5013-2115 про визначення податкового зобов'язання у сумі 5439,68 грн., від 26.04.2019 р. № 0034610-5013-2115 про визначення податкового зобов'язання у сумі 2814,59 грн., від 25.11. 2019 р. № 0167962-5005-2115 про визначення податкового зобов'язання у сумі 3504,09 грн., від 25.11. 2019 р. № 0167963-5005-2115 про визначення податкового зобов'язання у сумі 15 666,38 грн.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції посилається на абз. "ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України в редакції, чинній станом на 2019 рік, не взявши до уваги, що контролюючим органом нараховане податкове зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
З відомостей ЄДРПОУ вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована як ФОП з 28.03.2000 року, основним видом діяльності є розведення свиней (код КВЕД 01.46).
ОСОБА_1 є власником нерухомості, а саме:
- нежитлова будівля «корівник» загальна площа 146,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1871889765235);
- нежитлова будівля «корівник» загальна площа 873,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 1871855265235);
- нежитлова будівля «корівник» загальна площа 764,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер 1872190365235);
- нежитлова будівля «корівник» загальна площа 756 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер 1871677565235);
- комплекс «корівників» загальна площа 793,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_6 (реєстраційний номер 1871960565235 спільна часткова власність 76/100, 24/100);
- комплекс, матеріальний склад та молочний блок, загальна площа 197,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_7 (реєстраційний номер 1871790265235);
- комплекс нежитлових будівель - центральна ремонтна майстерня, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 155244265235);
Інформація про право власності підтверджується довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.11-22)
Головним управлінням ДПС у Херсонській області прийняті податкові повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік у загальній сумі 44 855,46 грн:
- від 26.04.2019 р. № 0034605-5013-2115 про визначення податкового зобов'язання у сумі 11221,87 грн.,
- від 26.04.2019 р. № 0034606-5013-2115 про визначення податкового зобов'язання у сумі 3251,30 грн.,
- від 26.04.2019 р. № 0034607-5013-2115 про визначення податкового зобов'язання у сумі 2957,55 грн.,
- від 26.04.2019 р. № 0034609-5013-2115 про визначення податкового зобов'язання у сумі 5439,68 грн.,
- від 26.04.2019 р. № 0034610-5013-2115 про визначення податкового зобов'язання у сумі 2814,59 грн.,
- від 25.11. 2019 р. № 0167962-5005-2115 про визначення податкового зобов'язання у сумі 3504,09 грн.,
- від 25.11. 2019 р. № 0167963-5005-2115 про визначення податкового зобов'язання у сумі 15666,38 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що об'єкти нерухомості, а саме: корівники, які на праві власності належить позивачу, підпадають під дію пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а відтак не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який визначений статтею 266 Податкового кодексу України.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1).
Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 ст.266 ПК України, визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
З 01 січня 2019 року набрали чинності зміни до ст.266 ПК України, відповідно до яких, підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Правовий аналіз цієї норми зумовив висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Позивач займається розведенням свиней, що згідно КВЕД є сільськогосподарською діяльністю.
На протязі 2018 - 2019 років позивач подавала до податкового органу податкові декларації, які підтверджують здійснення нею господарську діяльність і отриманий дохід від такої діяльності.
Позивач також має кваліфікований персонал, який спеціалізується доглядом за тваринами та сплачує комунальні послуги, що підтверджується документами, наявними в матеріалах справи (86-98).
Викладене в сукупності підтверджує, що позивач займається сільськогосподарською діяльністю та є сільськогосподарським товаровиробником.
Як вбачається з матеріалів справи, об'єкти нерухомості - корівники, матеріальний склад та молочний блок, центральна ремонтна майстерня, які належить позивачу на праві власності і щодо якого контролюючим органом донараховані податкові зобов'язання, є будівлями, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та фактично використовується позивачем у своїй сільськогосподарській діяльності.
За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 0340/1905/18, яка підлягає врахуванню.
Поряд з цим на користь висновку, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.
Слід зауважити, що встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Враховуючи встановлені обставини справи, судова колегія визнає, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, а саме корівники, матеріальний склад та молочний блок, центральна ремонтна майстерня, є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.
Отже, спірна нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 04 грудня 2018 року у справі № 649/593/16-а, від 24 квітня 2020 року у справі № 540/2206/19, у якій судами застосовано підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, а спірна нерухомість є будівлями сільськогосподарського призначення, на які поширюються пільги підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Отже суд першої інстанції вірно скасував оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік у загальній сумі 44 855,46 грн.
Суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 12 червня 2020 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України
Керуючись ст.ст.308,311,312,315,316,321,328 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко