17 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 185/866/20(2-а/185/26/20)
(суддя Юдіна С.Г. м. Павлоград)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2020 року у справі №185/866/20(2-а/185/26/20) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, головного державного інспектора відділу нагляду на транспорті та у зв'язку ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 05 лютого 2020 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, головного державного інспектора відділу нагляду на транспорті та у зв'язку ОСОБА_2 , згідно з яким просить скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення від 29 січня 2020 року: серії ДН № 08/5.4-06; серії ДН № 09/5.4-06; серії ДН № 10/5.4-06; серії ДН № 11/5.4-06; серії ДН № 12/5.4-06; серії ДН № 13/5.4-06; серії ДН № 14/5.4-06; серії ДН № 15/5.4-06; серії ДН № 16/5.4-06; серії ДН № 17/5.4-06; серії ДН № 18/5.4-06. Провадження по адміністративних справах у відношенні нього в скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ст. 93 КУпАП закрити.
Позов обґрунтовано тим, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 93 КУпАП.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2020 року позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не може нести відповідальність за те, що не видав дорожній лист і не зробив у ньому відмітки, оскільки законодавством України не встановлений такий обов'язок і не передбачена жодна відповідальність за це. При цьому, суд першої інстанції зробив висновок про те, що відповідачем не надано доказів в підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 93 КУпАП.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивач, як відповідальна особа за випуск технічно справних транспортних засобів на лінію, діяв свідомо та здійснив випуск транспортних засобів в несправному стані, в яких не працюють ліхтарі заднього ходу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що головним державним інспектором відділу нагляду на транспорті та у зв'язку ОСОБА_2 від 29.01.2020 року було складено 11 постанов про накладення адміністративного стягнення від 29 січня 2020 року: серії ДН № 08/5.4-06; серії ДН № 09/5.4-06; серії ДН № 10/5.4-06; серії ДН № 11/5.4-06; серії ДН № 12/5.4-06; серії ДН № 13/5.4-06; серії ДН № 14/5.4-06; серії ДН № 15/5.4-06; серії ДН № 16/5.4-06; серії ДН № 17/5.4-06; серії ДН № 18/5.4-06 на позивача за порушення ст. 93 КУпАП, а саме за те, що він як відповідальна особа допустив випуск транспортних засобів реєстраційні державні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 та НОМЕР_11 в технічно несправному стані (не працюють ліхтарі заднього руху) на лінію без видачі дорожнього листа та відповідної відмітки в ньому про проходження медичного огляду та технічно справного стану, чим порушено ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ЗУ № 2694; п. 1.12,п. 1.13, гл.1., розділ XII НПАОП 0.00-1.62-12. «Правил охорони праці на автомобільному транспорті», затверджено МНС України 09.07.2012, Наказ № 964.
Зазначеними постановами по справах про адміністративні правопорушення на позивача було накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за кожною постановою (а.с.12-22).
Законність та обґрунтованість вищезазначених постанов є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 231 КУпАП встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, розглядає справи: про порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, щодо безпечного ведення робіт, зберігання, використання та обліку вибухових матеріалів у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, про порушення законодавства про надра, а також невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці (частини п'ята (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм) і шоста статті 41, статті 47, 57, 58, 93, 94, 188-4).
Відповідно до п. 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держпраці може покладати виконання завдань на утворені територіальні органи за міжрегіональним принципом.
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (тяготіє до кримінального), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Статею 93 КУпАП встановлено, що порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, - тягне за собою накладення штрафу на працівників від чотирьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 1.12 розділу ХIII «Правил охорони праці на автомобільному транспорті» затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 09.07.2012 року № 964 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 1 серпня 2012 року за № 1299/21611, передбачено, що роботодавець зобов'язаний випускати на лінію технічно справні транспортні засоби, укомплектовані згідно з пунктами 1.12 та 1.13 глави 1 розділу III цих Правил, що підтверджується підписом у дорожньому листі особи, яка відповідальна за випуск автомобіля на лінію, та водія; Пунктом 1.13 розділу ХIII Правил встановлено, що водій може виїжджати на лінію тільки після проходження медичного огляду і відповідної відмітки про це у дорожньому листі.
З викладеного вбачається, що роботодавець зобов'язаний випускати на лінію транспортні засоби укомплектовані згідно з пунктами 1.12 та 1.13 глави 1 розділу III цих Правил, що повинно підтверджуватися підписом у дорожньому листі особи, яка відповідальна за випуск автомобіля на лінію, та водія.
Відповідно до Закону України № 3565-VI від 05.07.2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» у текстах Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та «Про міліцію» вилучено посилання на дорожні листи будь-яких автотранспортних засобів.
Наказом Державної служби статистики України № 95 від 19.03.2013 року визнано таким, що втратив чинність, наказ Держкомстату України № 74 від 17.02.1998 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про її застосування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.1998 № 149/2589.
Тобто, з 13.08.2011 року (дата набрання чинності Законом № 3565-VI) застосування дорожніх листів суб'єктами господарювання, що експлуатують колісні транспортні засоби стало необов'язковим. При цьому, типові форми подорожніх листів скасовані з 19.03.2013 року.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що застосування дорожніх листів суб'єктами господарювання, що експлуатують колісні транспортні засоби стало необов'язковим з 13.08.2011 року в той час як Правила охорони праці на автомобільному транспорті затверджено наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України - 09.07.2012 року, тобто пізніше та такі Правила є чинними. При цьому, суд зауважує, що оскільки законодавством України не визначено форму бланка подорожного листа як легкового так і вантажного автомобіля з 19.03.2013 року, то підприємство не позбавлено права задля виконання вимог встановлених Правилами використовувати довільну форму документа, який містить всі необхідні дані щодо проходження медичного огляду водія та технічної справні транспортного засобу.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи позивач є механіком ТОВ АТП «Кортеж», що підтверджується копією наказу № 142/1о/с від 03.10.2016 року (а.с. 34).
Факт того, що позивач є особою відповідальною за технічну справність транспортного засобу, що випускається на лінію керівником на підставі відповідної відмітки про це у дорожньому листі, сторонами не заперечується.
Як вбачається з оскаржуваних постанов, позивач як відповідальна особа допустив випуск транспортних засобів реєстраційні державні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 та НОМЕР_11 в технічно несправному стані (не працюють ліхтарі заднього руху) на лінію без видачі дорожнього листа та відповідної відмітки в ньому про проходження медичного огляду та технічно справного стану.
Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач не здійснює випуск транспортних засобів на лінію, оскільки є особою відповідальною за технічну справність транспортного засобу та у разі справності транспортного засобу здійснює відповідну відмітку про це у дорожньому листі, в той час як особою, яка здійснює випуск транспортних засобів на лінію є роботодавець, в спірних відносинах - керівник ТОВ АТП «Кортеж».
Зазначене свідчить про те, що позивач не є суб'єктом правопорушення, яке йому інкриміновано, а саме щодо випуску не справних транспортних засобів на лінію без видачі дорожнього листа та відповідної відмітки в ньому про проходження медичного огляду та технічно справного стану.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує і на тому, що позивач, як механік ТОВ АТП «Кортеж» не може нести відповідальність за випуск транспортних засобів на лінію без відомостей щодо проходження медичного огляду водієм, оскільки відповідає виключно за технічний стан транспортних засобів.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що позивач не є суб'єктом правопорушення за яке на нього накладено адміністративні стягнення оскаржуваними постановами.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2020 року у справі №185/866/20(2-а/185/26/20) - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 17 листопада 2020 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко