17 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/2640/20
(суддя Коренев А.О., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі №280/2640/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 21 квітня 2020 року звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району, згідно з яким просить визнати протиправною відмову відповідача в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 та зобов'язати відповідача призначити позивачу допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачену ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Позов обґрунтовано тим, що дитина позивача, як громадянка України має право на отримання допомоги при народженні, яка виплачується для належного забезпечення дитини.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини. Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 у справі №591/610/16-а, від 02.10.2018 у справі №495/3711/17, від 05.09.2018 у справі №223/859/16-а.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивачем пропущено встановлений законодавством 12-місячний строк звернення з заявою про призначення допомоги при народженні дитини.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 є громадянкою України, проживає та зареєстрована з 22.08.2007 року у м. Макіївка Донецької області.
12.10.2018 року Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області видано Свідоцтво про народження у м. Макіївка Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (а.с.11).
15.10.2019 року ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується відповідною довідкою від 15.10.2019 №2302-5000212739 (а.с.12).
15.10.2019 ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському районі із заявою про призначення виплати допомоги при народженні дитини.
06.11.2019 року Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району прийнято рішення №442591 про відмову в призначенні виплати допомоги при народженні дитини на підставі пункту 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 (допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини) (а.с.33). Правомірність відмови у призначенні позивачу допомоги при народженні дитини у відповідності до вимог ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Соціальний захист є конституційною гарантією громадян України відповідно до статті 46 Конституції України.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини першої статті 13 цього Закону з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України від 21.11.1992 № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-XII) та іншими законами України.
Статтею 3 Закону №2811-XII визначені види державної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.
Відповідно до статті 10 Закону №2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Частиною сьомою статті 7 Сімейного Кодексу України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктом першим статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.
За приписами статті 11 Закону №2811-XII для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.
Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Зазначені норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 року.
Пунктом 12 вищезазначеного Порядку встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач має доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12.10.2018 року Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області позивачу видано свідоцтво про народження ОСОБА_2 у м. Макіївка Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).
Тобто, з дати народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач набула права на звернення до Управління соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини.
Враховуючи приписами статті 11 Закону №2811-XII та пункту 12 Порядку №1751 від 27.12.2001 року звернення за призначенням допомоги при народженні дитини повинно відбутися не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Як вбачається з матеріалів справи, з заявою про призначення такої допомоги позивач звернулась до відповідача 15.10.2019 року, в той час як датою народження дитини є ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідчить про те, що таке звернення відбулося із значним пропуском дванадцятимісячного строку з дати народження дитини.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що свідоцтво про народження ОСОБА_2 видано Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, на підконтрольній Україні території, тобто позивач в жовтні 2018 року, під час отримання зазначеного свідоцтва від 12.10.2018 року перебувала на підконтрольній Україні території, як наслідок не була позбавлена можливості звернутися до відповідного органу в день його видачі - 12.10.2018 року та в подальшому до 01.03.2019 року з заявою про призначення їй такої допомоги.
Доводи позивача про те, що вона звернулася з заявою про призначення їй допомоги при народженні дитини 15.10.2019 року - після отримання довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не можуть підтвердити поважність пропуску нею дванадцятимісячного строку встановленого законом, оскільки відсутність у позивача до 15.10.2019 року довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи не позбавляла її можливості звернутися з відповідною заявою для призначення їй такої допомоги, так як підставою для призначення допомоги при народженні дитини є свідоцтво про народження дитини видане органами Держави Україна, а не така довідка.
Отже позивач знехтувала своїм правом на звернення до відповідача с заявою про призначення їй допомоги при народженні дитини.
Враховуючи те, що позивач у позовній заяві не наводить обставин з посиланнями на докази, які б свідчили про наявність об'єктивних, незалежних від волі позивача причин, що позбавляли її можливості звернутися до відповідного органу із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позову та про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо пропуску позивачем цього строку з об'єктивних підстав.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду викладену у постановах від 14.02.2018 у справі №591/610/16-а, від 02.10.2018 у справі №495/3711/17, від 05.09.2018 у справі №223/859/16-а, оскільки рішення у цих справах було прийнято за інших фактичних обставин справи.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції зробив висновок про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі №280/2640/20 - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 17 листопада 2020 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко