18.11.2020 місто Дніпро Справа № 904/3046/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Дарміна М.О., Широбокової Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 (суддя Мілєва І.В.) у справі №904/3046/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест", м. Київ
до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Дніпропетровська область, м. Дніпро
про стягнення 22 750,81 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на свою користь 21 494,70 грн. боргу, 1 091,81 грн. пені, 164,30 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 у справі №904/3046/20 у задоволенні о позову відмовлено в повному обсязі.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що наданий позивачем акт приймання-передачі природного газу підписаний лише зі сторони постачальника та не містить підпису та відтиску печатки зі сторони споживача, у зв'язку із чим не може бути належним та достовірним доказом здійснення відповідачу у січні 2020 року поставки природного газу у обсязі 3,38505 тис.м.куб. на суму 34 730,62 грн.; надані позивачем копії експрес-накладної Нової пошти №20450231032182 не містять детального переліку відправлення, тому у суду відсутня можливість встановити факт того, що саме акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2020 на суму 34 730,62 грн. та рахунок на оплату № 1172 на суму 21 494,70 грн. було направлено зазначеною експрес-накладною Нової пошти.
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що надані позивачем копії експрес-накладної Нової пошти не є належними та достовірними доказами направлення на адресу відповідача акту приймання - передачі природного газу від 31.01.2020 на суму 34 730,62 грн. та рахунку на оплату № 1172 на суму 21 494,70 грн.
Також, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивачем не надано належних та достовірних доказів про порушення його прав чи законних інтересів зі сторони відповідача (Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області), оскільки споживача за договором Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області не припинено, тобто не надано доказів на підтвердження правонаступництва Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області від Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області у спірних правовідносинах.
Оскільки місцевий господарський суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 21 494,70 грн. основного боргу, місцевим господарським судом відмовлено і у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та 3% річних.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 у справі №904/3046/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про відсутність можливості встановлення факту направлення відповідачу акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2020 та рахунку на оплату №1172 згідно з експрес накладною Нової пошти, оскільки позивачем із дати укладення договору щомісячно направлялися відповідачу акти та рахунки Новою поштою і жодного разу не виникало питань щодо їх отримання. Крім того, відповідач ні у відзиві на позов, ні в запереченнях на відповідь на відзив не заперечував щодо отримання акту приймання-передачі газу від 31.01.2020 та рахунку №1172. Апелянт зазначає, що відповідно до пункту 2 глави 5 розділу ІV Кодексу газотранспортної системи та укладеного договору, позивач у січні 2020 року був діючим постачальником природного газу для відповідача, що також підтверджується відомостями з інформаційної платформи Акціонерного товариства "Укртраснгаз", претензій щодо обсягів чи вартості природного газу за січень 2020 року від споживача (відповідача) не надходило.
Також апелянт не погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо недоведеності факту правонаступництва Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області від Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області у спірних правовідносинах. Так, згідно з Положенням про Головне Управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №14 від 12.07.2019 останнє є правонаступником усіх прав та обов'язків Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області. Станом на час звернення з позовом до суду Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області знаходиться в стадії припинення з 02.08.2019, а з 03.09.2019 діяльність розпочало Головне Управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, яке в інших справах подає заяви про заміну Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на Головне Управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2020 (колегією суддів: головуючий Орєшкіна Е.В. (доповідач), судді: Подобєд І.М., Дармін М.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 у справі №904/3046/20, розгляд скарги призначений у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.
29.09.2020 від Головного Управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Вказує, що Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області не припинено, передавальний акт та (або) розподільчий баланс не затверджений, тобто відсутні докази того, що до Головного Управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області перейшли права та обов'язки за господарськими зобов'язаннями, які виникли з укладених Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області договорів поза межами функцій як податкового органу.
Відповідач зазначає, що не укладав із позивачем договору на постачання газу та погоджується із висновком місцевого господарського суду, що із наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити факт постачання позивачем природного газу у січні 2020 року в обсязі, зазначеному в акті приймання-передачі природного газу від 31.01.2020.
У зв'язку із перебуванням на лікарняному судді Подобєда І.М. відбулась автоматична зміна складу колегії суддів. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020 визначено для розгляду справи №904/3046/20 колегію суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В. (доповідач), судді: Дармін М.О., Широбокова Л.П.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2020 справу №904/3046/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді (доповідача) Орєшкіної Е.В., суддів Дарміна М.О., Широбокової Л.П.
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України)
Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апелянтом не наведено конкретних обставин справи, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 07.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (постачальник) та Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (споживач) був укладений договір на постачання природного газу № 9, відповідно до пункту 1.3 якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу протягом 2019 року природний газ ДК 021:2015: 09120000-6 газове паливо (природний газ) (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Місце поставки: Україна, відповідно до тендерної документації.
Плановий обсяг постачання газу - 49,0 тис. куб. м, в тому числі за рахунок орендаря 5,807 тис. куб. м Поставка природного газу - з дати укладання договору до 31.12.2019 (пункт 1.2. договору).
Планові обсяги постачання газу по місяцях: лютий - 15,0 тис. куб. м, березень - 9,0 тис. куб. м, квітень - 2,0 тис. куб. м, жовтень 1,0 тис. куб. м, листопад 7,0 тис. куб. м, грудень 15,0 тис. куб. м (пункт 1.5. договору).
Відповідно до пункту 2.3 договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ.
Визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:
- за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (пункт 2.9.1 договору);
- на підставі отриманих від споживача даних таабо даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника (пункт 2.9.2 договору);
- споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (пункт 2.9.3 договору);
- у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ; споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу, до прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника (пункт 2.9.4 договору);
- у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ (пункт 2.9.5 договору).
Ціна газу становить 8 550,00 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1 710,00 грн., всього з ПДВ - 10 260,00 грн. (пункт 3.2 договору).
Ціна, зазначена в пункті 3.2 договору, може змінюватись протягом дії договору у випадках, передбачених частиною 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII. Зміна ціни газу узгоджується сторонами шляхом підписання відповідною додатковою угодою (пункт 3.3 договору).
Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором (пункт 3.4. договору).
Загальна сума договору складається з суми вартості газу, поставленого споживачеві за даним договором, і становить 502 740,00 грн., у т.ч. ПДВ - 20% 83 790,00 грн., за рахунок кошторисних 443 160,18 грн., за рахунок орендаря 59 579,82 грн. (пункт 3.6. договору).
Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно (пункт 4.1. договору).
Відповідно до пункту 4.2.1 договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем за розрахунковий період за фактично поставлені обсяги природного газу на підставі наданого постачальником акту про фактичний об'єм розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період.
Оплата природного газу здійснюється споживачем не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі актів приймання-передачі природного газу, які надаються постачальником (пункт 4.2.2 договору).
Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з дати його підписання та діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1. договору).
Усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за наявності) (пункт 11.5. договору).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" посилається на те, що на виконання умов договору№9 від 07.02.2019 у січні 2020 року поставлено Головному управлінню Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, природний газ у обсязі 3,38505 тис.м.куб. на суму 34 730,62 грн., із яких неоплаченою залишається 21 494,70 грн.
Предметом спору є стягнення вартості поставленого у січні 2020 року природного газу у сумі 21 494,70 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у сумі 1 091,81 грн. та 3% річних у сумі 164,30 грн.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Крім того, підставами можуть бути й інші юридичні факти.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями частини другої статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за договором №9 від 07.02.2019 за поставлений газ у січні 2020 року у сумі 21 494,70 грн. (34 730,62 грн. (вартість поставленого газу) - 13 235,92 грн. (часткова оплата здійснена 27.12.2019).
На підтвердження надання послуг з поставки природного газу у січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" надало рахунок на оплату №1172 на суму 21 494,70 грн., акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2020 на суму 34 730,62 грн.
Місцевий господарський суд зазначив, що наданий позивачем акт приймання-передачі природного газу підписаний лише зі сторони постачальника та, відповідно, не містить підпису та відтиску печатки зі сторони споживача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" стверджує, що 02.05.2020 направив відповідачу рахунок на оплату №1172 на суму 21 494,70 грн. та акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2020 на суму 34 730,62 грн., на підтвердження чого надав копії експрес-накладної Нової пошти №20450231032182, яку згідно із інформацією з сайту Нова пошта відповідач отримав 04.05.2020.
Як зазначено у рішенні місцевого господарського суду, за своєю правовою природою акти приймання-передачі природного газу є первинними документами, оскільки підтверджують факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Таким чином, до оформлення актів прийому-передачі природного газу застосовуються вимоги, встановлені діючим законодавством.
Наданий позивачем акт приймання-передачі природного газу підписаний лише зі сторони постачальника та не містить підпису та відтиску печатки зі сторони споживача, у зв'язку із чим, за висновком місцевого господарського суду, не може бути належним та достовірним доказом здійснення відповідачу у січні 2020 року поставки природного газу у обсязі 3,38505 тис.м.куб. на суму 34 730,62 грн.
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що надана позивачем копія експрес-накладної Нової пошти № 20450231032182 не містять детального переліку відправлення, у зв'язку із чим у суду відсутня можливість встановити факт того, що саме акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2020 на суму 34 730,62 грн. та рахунок на оплату № 1172 на суму 21 494,70 грн. було направлено зазначеною експрес-накладною Нової пошти.
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що надана позивачем копія експрес-накладної Нової пошти не є належним та достовірним доказом направлення на адресу відповідача акту приймання - передачі природного газу від 31.01.2020 на суму 34 730,62 грн. та рахунку на оплату № 1172 на суму 21 494,70 грн.
Також, місцевим господарським судом зазначено, що наданий позивачем скриншот екрану комп'ютера, як доказ, що підтверджує обсяг спожитого відповідачем природного газу за даними оператора ГРМ також не є належними та достовірним доказом здійснення позивачем відповідачу поставки природного газу у січні 2020 року у обсязі 3,38505 тис.м.куб. на суму 34 730,62 грн. за спірним договором.
Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що із дати укладення договору щомісячно направлялися відповідачу акти та рахунки Новою поштою і жодного разу не виникало питань щодо їх отримання. Відповідач ні у відзиві на позов, ні в запереченнях на відповідь на відзив не заперечував щодо отримання акту приймання-передачі газу від 31.01.2020 та рахунку №1172. Апелянт зазначає, що відповідно до пункту 2 глави 5 розділу ІV Кодексу газотранспортної системи та укладеного договору, позивач у січні 2020 року був діючим постачальником природного газу для відповідача, що також підтверджується відомостями з інформаційної платформи Акціонерного товариства "Укртраснгаз", претензій щодо обсягів чи вартості природного газу за січень 2020 року від споживача (відповідача) не надходило.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на умови договору на постачання природного газу від 07.02.2019, норми чинного законодавства, що регулюють правовідносини суб'єктів господарювання, що виникли на підставі укладеного між сторонами письмового договору.
Спірні правовідносини виникли з приводу поставки позивачем та відповідно споживання відповідачем природного газу у певний період, а саме у січні 2020 року.
Апеляційний господарський суд зазначає, що вказані обставини свідчать про помилковість тверджень позивача, що спірні обсяги природного газу, поставлені ним відповідачу у січні 2020 року, поставлялися на умовах договору на постачання природного газу №9 від 07.02.2019, оскільки встановлено відсутність договірних відносин між сторонами станом на день виникнення у відповідача обов'язку оплатити поставлений природний газ.
Предметом даного спору є саме правовідносини сторін з приводу поставки, споживання та оплати природного газу, які виникли у січні 2020 року, у зв'язку із чим умови договору на постачання природного газу №9 від 07.02.2019 на них не розповсюджуються.
У зв'язку з цим апеляційний господарський суд, з'ясувавши при розгляді справи, що позивач в обґрунтування своїх вимог послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, вважає за необхідне самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію останніх та застосувати у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Пунктом 2 Розділу II Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 (надалі Правила №2496) визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Разом із цим в пункті 11.3 договору №9 від 07.02.2019 сторони домовились, що у відповідності до частини 5 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", дія договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі природного газу на початок наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми цього договору, якщо видатки на цю мету затверджено у встановленому порядку.
Згідно з пунктом 11.2 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених частиною 4 та частиною 5 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
У пункті 11.5 договору сторони також обумовили, що усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за наявності).
Як зазначено у преамбулі Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
За частиною 7 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
За приписами частини 2 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.
Частина 5 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" визначає, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
За наведеними вище законодавчими приписами дія договору може продовжуватися, але відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України за дотриманні певних умов.
Матеріали справи не містять доказів того, що обсяг поставленого природного газу не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної в договорі, а видатки на придбання такого обсягу природного газу були затверджені у відповідному кошторисі відповідача.
Відповідна додаткова угода до договору на постачання природного газу від 07.02.2019 про продовження строку його дії на січень 2020 року не укладена.
В постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13 зазначено, що відсутність договору сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Враховуючи умови пункту 11.1. договору від 07.02.2019 та той факт, що доказів продовження строку дії договору сторонами не надано, цей договір є припиненим з 01.01.2020.
Тобто в період з 01.01.2020 по 31.01.2020 договір на поставку природного газу не укладався, в той же час акт приймання-передачі природного газу поставленого у січні 2020 року, який підписаний постачальником та направлений споживачу, свідчить про позадоговірну поставку газу. Акт приймання-передачі природного газу, поставленого у січні 2020 року, не підписаний споживачем, однак отриманий, частково оплачений, жодних зауважень по змісту цього акту від споживача не надходило.
При цьому, апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про недоведеність факту поставки позивачем відповідачу природного газу у сумі 2020 року в обсязі, зазначеному в акті приймання - передачі природного газу від 31.01.2020.
Так, відповідно до пункту 12 Правил №2496 за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.
Матеріали справи не містять доказів того, що у січні 2020 року у відповідача був інший діючий постачальник газу.
За змістом пункту 20 Правил №2496 споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати дотримання дисципліни відбору (споживання) природного газу в обсягах та на умовах, визначених договорами; самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадку перевищення підтвердженого обсягу природного газу без узгодження з постачальником; відсутності укладеного договору постачання природного газу; інших випадках, передбачених цими Правилами та чинним законодавством.
Однак, доказів вчинення відповідачем наведених у пункті 20 Правил №2496 дій матеріали справи не містять.
За таких обставин наявні всі підстави для стягнення заборгованості в розмірі 21 494,70 грн.
Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1 091,81 грн. та 3% річних у розмірі 164,30 грн.
За частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виконання цивільних обов'язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства (частина третя статті 14 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина перша статті 216 Господарського кодексу України).
За частиною другою статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, зокрема як штрафні санкції.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій, відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Оскільки спірні зобов'язання сторін виникли не з підстав договору, штрафні санкції не були визначені сторонами, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в позовних вимогах в частині стягнення пені.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи, що апеляційним господарським судом встановлений факт поставки позивачем відповідачу природного газу та відсутність його оплати з боку відповідача, вимоги позивача в частині нарахування 3% річних у сумі 164,30 грн. є обґрунтованими.
За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 21 659,00 грн., з яких: основний борг у сумі 21 494,70 грн., 3% річних у сумі 164,30 грн.
Також апеляційний господарський суд не погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав вважати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області правонаступником Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податковою служби" Головне управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.
Пунктом 4 даної постанови визначено, що Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області є правонаступником майна, прав та обов'язків Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області.
Згідно з Положенням про Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 12.07.2019 № 14 Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної податкової служби України. Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області є контролюючим органом (органом доходів і зборів).
Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області є правонаступником усіх прав та обов'язків Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
Згідно офіційних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області знаходиться в стані припинення з 02.08.2019.
Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області розпочало свою діяльність 03.09.2019 відповідно до наказу ГУ ДПС від 03.09.2019 № 17 "Про початок діяльності Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області".
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області є правонаступником усіх прав та обов'язків Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (пункт 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд частково погоджується із доводами апелянта, наведеними в обґрунтування апеляційної скарги щодо безпідставної відмови у задоволенні позову в частині стягнення суми основного боргу та 3% річних.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову з прийняттям нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 21 494,70 грн. основного боргу, 164,30 грн. 3% річних, 2 001,13 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 277, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 у справі №904/3046/20 задовольнити частково.
Скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 у справі №904/3046/20.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" 21 494,70 грн. боргу, 164,30 грн. - 3% річних, 2 001,13 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" 3 001,70 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 18.11.2020.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя М.О. Дармін
Суддя Л.П. Широбокова