Справа № 440/493/17 Головуючий у 1 інстанції: Журибіда Б.М.
Провадження № 22-ц/811/244/19 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
05 листопада 2020 року м.Львів
Справа №440/493/17
Провадження № 22ц/811/244/19
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Приколоти Т.І.,
суддів Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Банк Форум», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА»,
на рішення Буського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Буську від 27 листопада 2018 року у складі судді Журибіди Б.М.,
у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Банк Форум» про визнання недійсними договорів та повернення коштів, -
встановив:
Позивач звернулася з позовом про визнання недійсними кредитного та іпотечного договору. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 7 травня 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та нею ( ОСОБА_3 ) укладено кредитний договір № 0044/08/6.10-CL, відповідно до якого відповідач надав, а позивач отримала кредит у сумі 50 000 Євро. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 7 травня 2008 року укладено іпотечний договір. Вважає дані договори недійсними, оскільки при їх укладені недотримані вимоги законодавства щодо детального розпису загальної вартості кредиту. Просить визнати недійсними кредитний договір № 0044/08/6.10-CL від 7 травня 2008 року та іпотечний договір від 7 травня 2008 року.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Ухвалено визнати недійсним кредитний договір № 0044/08/6.10-CL від 7 травня 2008 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_3 , з моменту його укладення.
Визнано недійсним іпотечний договір від 7 травня 2008 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_3 , з моменту його укладення.
Рішення суду оскаржує ПАТ «Банк Форум», правонаступником якого є ТзОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА». Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що розмір та умови надання та повернення грошових коштів, а також сплати процентів, у тому числі черговість погашення заборгованості, визначаються за домовленістю сторін у кредитному договорі, що відповідає принципу свободи договору. Вказує, що позивач сплачувала проценти за кредитним договором на підставі номінальної процентної ставки, зазначеної в договорі. Банком була розрахована ефективна (реальна) процентна ставка по кредитному договору позивача, але це є виключно внутрішній документ банку, і жодним чином розмір реальної (ефективної) процентної ставки не сплачувався позичальником. Стверджує, що сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договору, зокрема щодо відсоткової ставки за кредитним договором, а також порядку сплати кредиту. При підписанні даного договору позичальник ознайомилася та погодилася з його умовами. Зазначає, що позивач протягом чотирнадцяти днів мала змогу відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договору або іншого правочину.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу, загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
У відповідності до ч.1 ст. 203 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Законом України «Про захист прав споживачів» (у редакції статті, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються, серед іншого, детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; інші умови, визначені законодавством.
Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 встановлені вимоги щодо детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача під час укладення кредитного договору. Банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Кредитний договір має містити графік платежів згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.
Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати: сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту; абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту; вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.
Згідно пункту 3.6. Правил банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо.
Відповідно до пунктів 3.7., 3.7. цих Правил, якщо умовами кредитного договору передбачено або допускається використання кількох альтернативних варіантів надання банківських послуг, які є супутніми до кредитної операції (зокрема погашення заборгованості готівковими коштами до банку або шляхом безготівкового розрахунку), банк зобов'язаний надати клієнту вичерпну інформацію про вартість кожного з альтернативних варіантів надання послуг. У разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.
З кредитного договору № 0044/08/6.10-CL укладеного 7 травня 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_3 вбачається, що у ньому порушені вимоги ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідач перед укладанням договору письмово не повідомив позивача про кредитні умови, а саме: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяг; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Згідно висновку експерта від 12 липня 2018 року № 01/0718, кредитний договір № 0044/08/6.10-CL від 7 травня 2008 року не відповідає вимогам законодавства в частині надання банком інформації ОСОБА_3 про сукупну вартість кредиту. Документально не підтверджується дотримання ПАТ «Банк Форум» вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 pоку № 168, зокрема в частині надання банком інформації ОСОБА_3 про загальну вартість кредиту, детального розпису сукупної вартості кредиту, графіку платежів у розрізі сум, вартості всіх супутніх послуг, валютні ризики, інформацію щодо комісій, пов'язаних з конвертацією валюти, тощо, при укладенні цього договору.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про порушення банком ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо несправедливих умов договору, наслідком яких є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача та щодо нечесної підприємницької діяльності.
Графік повернення кредитних коштів не складався взагалі. Додаток №1 до кредитного договору, у якому наведено зменшення ліміту кредитування, не може вважатись графіком погашення кредиту.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Згідно із ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. Ураховуючи це недійсним є також іпотечний договір, який є похідним від кредитного договору.
На підставі встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що іпотечний договір від 7 травня 2008 року, укладений між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_3 підлягає визнанню недійсним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.
Підстави для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Рішення Буського районного суду Львівської області від 27 листопада 2018 року залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2020 року.
Головуючий
Судді