Справа № 463/4437/20 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.
Провадження № 33/811/1399/20 Доповідач: Урдюк Т. М.
04 листопада 2020 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Личаківського районного суду м.Львова від 30 липня 2020 рокупро притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 420,40 грн. судового збору у справі.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 11 травня 2020 року о 23 год. 30 хв. на вул. Б.Хмельницького, 212 у м. Львові керував автомобілем марки «Subaru», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за допомогою алкотестера «Драгер» (позитивний результат - 0,98 проміле), чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись із рішенням судді районного суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді Личаківського районного суду м.Львова від 30 липня 2020 року скасувати і провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_1 покликається на те, що алкоголь не вживав, при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння працівниками поліції було порушено вимоги ст.266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а саме на його незгоду із показником засобу йому не запропоновано в проходженні такого огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі.
Крім того, на його переконання, особи, які вказані як свідки, перебували з працівниками поліції у службовому автомобілі, оскільки невідомо звідки вони взялись за короткий період часу, що вказує на зацікавленість цих осіб.
Як зазначає ОСОБА_1 , суддя першої інстанції при прийнятті рішення формально посилався на відеозапис та пояснення свідків.
Щодо обґрунтування строків оскарження ОСОБА_1 зазначає, що повний текст постанови він отримав лише 18 вересня 2020 року.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення.
З огляду на те, що судове засідання, на якому прийнято оскаржувану постанову, проводилося у відсутності ОСОБА_1 , такий отримав копію постанови 18 вересня 2020 року та того ж дня ознайомився з мотивами прийнятого рішення, на переконання апеляційного суду, строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та такий підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення від 11 травня 2020 року серії ДПР18 №428951 (а.с.2), згідно з яким 11 травня 2020 року о 23 год. 30 хв. на вул. Б.Хмельницького, 212 у м. Львові водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 6820», прилад ARJL0257, у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується тестом №1032 від 11 травня 2020 року, результат огляду становить 0,98‰.
Зі змістом протоколу ОСОБА_1 ознайомився та без жодних заперечень та зауважень розписався у відповідних графах протоколу.
Викладені у протоколі обставини стверджуються роздруківкою приладу «Alcotest Drager 6820», ARJL0257, (а.с.1) та письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 й ОСОБА_3 (а.с.4,5), які своїми підписами підтвердили факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння у їх присутності, результат тесту показав 0,98‰, що в рази перевищує гранично допустиму межу.
У ході апеляційного розгляду апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції, зокрема в частині залучення свідків при проходженні ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно з даними акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.6), огляд ОСОБА_1 проводився у зв'язку із виявленими у нього ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, почервоніння очей, поведінка, яка не відповідає обстановці. З позитивним результатом огляду в 0,98‰ ОСОБА_1 погодився, про що проставив свій підпис у відповідній графі, чим спростовуються твердження останнього про заперечення результатів огляду та його бажання проходити огляд у медичному закладі.
Також зазначені обставини підтверджується даними відеозапису нагрудних камер працівників поліції. На переконання апеляційного суду, відсутність в оскаржуваній постанові конкретизації найменування відеозапису, на якому зафіксовано обставини проходження водієм огляду на стан сп'яніння, не свідчить про недопустимість такого доказу чи невмотивованість постанови судді, а отже доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зупинки та перевірки водія транспортного засобу «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 стало порушення останнім вимог п.2.1б, 31.4.3.в ПДР, а саме такий 11 травня 2020 року керував транспортним засобом в темну пору доби, в якого не горіла лампа правої передньої фари в режимі ближнього світла та не мав при собі, не пред'явив реєстраційний документ на транспортний засіб, що стверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 11 травня 2020 року серії ДП18№797624 (а.с.7).
На переконання апеляційного суду, з наданих суду матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції дотримано вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.
Відповідно до пункту 2.9.а Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою, є належними та допустимими, та такими в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в редакції Закону № 1446-VIII від 07 липня 2016 року, яка була чинною на момент вчинення правопорушення.
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст.130 КУпАП в редакції Закону № 1446-VIII від 07 липня 2016 року, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Не вбачає апеляційний суд підставою для скасування оскаржуваної постанови розгляд суддею першої інстанції справи без участі ОСОБА_1 за наявності його клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з перебуванням у відрядженні, адже такий жодних підтверджуючих документів перебування у відрядженні суду не надав. Окрім цього, порушене право ОСОБА_1 на безпосередню участь у судовому засіданні відновлене шляхом подачі ним апеляційної скарги та участі у судовому засіданні апеляційного суду.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для задоволення апеляційних вимог відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Постанову судді Личаківського районного суду м.Львова від 30 липня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Т.М.Урдюк