Справа № 461/6745/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1100/20 Доповідач: ОСОБА_2
10 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 07 жовтня 2020 року про застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначення розміру застави у кримінальному провадженні про його обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
встановила:
вищевказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 .
Застосовано до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто до 05 грудня 2020 року включно.
Визначено обвинуваченому ОСОБА_7 розмір застави в сумі 31530 грн.
Встановлено обвинуваченому ОСОБА_7 у випадку внесення застави наступні обов'язки строком до 05.12.2020 року з моменту внесення такої: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження; не відлучатися з м. Львова без дозволу слідчого, прокурора, суду, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження.
У разі внесення застави, покладено на ОСОБА_7 наступні обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з м.Львова без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця проживання та роботи; здати на зберігання відповідному державному органу паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 07 жовтня 2020 року та обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в сумі 20270 грн.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог адвокат покликається на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, оскільки суд порушив вимоги ч.1, 3 ст.370 КПК України.
На його переконання, клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідає вимогам законодавства та матеріалам справи, містить надумані твердження з покликанням на неіснуючі обставини.
Апелянт звертає увагу на те, що в матеріалах кримінального провадження наявна угода про визнання винуватості, укладена обвинуваченим ОСОБА_7 та прокурором, де визначено покарання із застосуванням ст.75 КК України. Крім того, на його переконання, в матеріалах справи відсутні об'єктивні дані, які вказують, що обвинувачений ОСОБА_7 вчиняв умисні дії щодо переховування чи перешкоджання кримінальному провадженню, натомість не відбирання обвинуваченим з пошти листів про призначення до розгляду підготовчого судового засідання не можна вважати достатнім обґрунтуванням про його переховування від суду.
Заслухавши доповідача, адвоката на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних вимог, перевіривши матеріали провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення.
Згідно зі ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Положеннями ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити вищенаведені дії.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
За практикою Європейського суду з прав людини, обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст.5 Конвенції (п.85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»),
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
При цьому, відповідно до змісту ч.5 ст.132, ч.1 ст.184, ч.3 ст.199 КПК України саме на сторону обвинувачення, покладено обов'язок доведення існування обставин для застосування чи продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Водночас, згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції», попереднє ув'язнення не повинне бути передвісником наступного покарання у виді позбавлення волі та не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», у рішенні від 12 січня 2012 року у справі «Тодоров проти України» та рішеннях від 29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою». Тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, в провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження № 12020140050001929 від 28.07.2020 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
07 жовтня 2020 року прокурор у кримінальному провадженні звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого покликається на те, що обвинувачений у підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлявся, проте суду поверталися конверти за відсутністю адресата за вказаною адресою, у зв'язку з чим ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 25 вересня 2020 року такого було оголошено в розшук.
Приймаючи рішення про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, судом першої інстанції враховано обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу, у тому числі наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Водночас, обираючи обвинуваченому найбільш суворий запобіжний захід, судом хоча і встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, однак не з'ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам.
Окрім цього, судом першої інстанції не враховано й наявність в матеріалах справи угоди про визнання винуватості, укладеної обвинуваченим ОСОБА_7 та прокурором, де визначено покарання із застосуванням ст.75 КК України.
На думку колегії суддів апеляційного суду, судом першої інстанції не дотримано принципу призначення альтернативного запобіжного заходу, викладеного у рішеннях ЄСПЛ «Летелье проти Франції», «Мамедова проти Росії» та правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12 січня 2012 року у справі «Тодоров проти України», згідно якої для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання під вартою.
Ураховуючи те, що ОСОБА_7 є особою молодого віку, проживає разом з матір'ю, має братів та рідню, працює на будівельних роботах підприємства «Авалон», що свідчить про його міцні соціальні зв'язки, ураховуючи матеріали кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладанням на нього обов'язків відповідно до вимог ст.194 КПК України.
Саме цей запобіжний захід зможе запобігти існуючим ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а в подальшому і виконання ухваленого за результатами розгляду кримінального провадження процесуального рішення.
Постановляючи нову ухвалу апеляційний суд виходить із того, що і в суді першої інстанції, і під час апеляційного перегляду прокурор не обґрунтував необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як не обґрунтував і те, чому неможливо застосувати інший більш м'який запобіжний захід.
Таким чином, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду - скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційного суду.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407,409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задоволити частково.
Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 07 жовтня 2020 року, якою до обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, скасувати.
Клопотання прокурора Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 задоволити частково.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 21 020 (двадцять одну тисячу двадцять) грн.
Роз'яснити обвинуваченому, що застава може бути внесена у визначеному в даній ухвалі розмірі на розрахунковий рахунок Львівського апеляційного суду, банк отримувача ДКС України (банк отримувач ДКС України м. Київ, р/р UA788201720355239002000085066, МФО 820172 , ЄДРПОУ 42262398).
Встановити обвинуваченому ОСОБА_7 у випадку внесення застави наступні обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з м.Львова без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця проживання та роботи; здати на зберігання відповідному державному органу паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Внесену раніше заставу заставодавцем повернути заставодавцю.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4