Справа № 342/730/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1051/20 Доповідач: ОСОБА_2
13 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полінчет Іркутської області Російської Федерації, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , на ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2020 року про продовження останньому строку тримання під вартою у кримінальному провадженні про його обвинувачення та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.189 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
встановила:
вищевказаною ухвалою клопотання прокурора задоволено та продовжено ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 29 жовтня 2020 року включно.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2020 року скасувати.
В обгрунтування своїх апеляційних вимог адвокат покликається на те, що суть обвинувачення складається з показів потерпілого, а обгрунтування наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України вказує на небажання суду враховувати фактичні обставини справи.
Як зазначає апелянт, суд, грубо порушуючи засади дотримання законності, не отримавши повноважень усіх учасників кримінального провадження, пославшись на заяву потерпілого про проведення підготовчого судового засідання без його участі постановив оскаржувану ухвалу.
Окрім цього, захисник звертає увагу й на те, що на адресу суду обвинуваченим ОСОБА_8 була подана заява про відвід судді в даному кримінальному провадженні, а тому, на його переконання, усі дії суду, які були вчинені після недовіри складу суду, є незаконними та підлягають скасуванню.
Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_6 на підтримання поданої апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти апеляційних вимог, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч.1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання пропродовження строку тримання під вартою суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Вказаних вимог закону під час вирішення питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд не порушив.
Як вбачається з матеріалів, у провадженні Городенківського районного суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.189 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.189 КК України.
Ухвалою Городенківського районного суду від 09 липня 2020 року застосовано до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів. Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 до 06 вересня 2020 року включно.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і, що інший менш суворий запобіжний захід, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою необхідно враховувати вимоги ст. 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського Суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно встановлено, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, так як він ніде не працює, його соціальні зв'язки не є міцними, обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити інший злочин, оскільки перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може змусити або будь-яким іншим шляхом незаконно впливати на свідків та потерпілого з якими він особисто знайомий, щоб останні змінили свідчення на його користь, що може вплинути на подальший хід судового розгляду кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що підтверджується тим, що на розгляді в Снятинському районному суді перебувало кримінальне провадження, а саме №12019090150000192 від 16.10.2019 за ч.1 ст.186 КК України та на розгляді Городенківського районного суду Івано-Франківської області знаходиться кримінальне провадження №12020090150000018 від 16.01.2020 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Будь-який більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування обвинуваченого на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження раніше обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про те, що відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені вище ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються наданими матеріалами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, і у випадку доведення вини у обвинуваченні йому загрожує покараннявід п'яти до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Крім того, у справі «Москаленко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Усупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 дотримався вимог кримінального процесуального закону, розглянув питання доцільності продовження тримання під вартою та постановив ухвалу у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі повної і об'єктивної оцінки наявних у суду матеріалів, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Ураховуючи вищенаведене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною й обґрунтованою, відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2020 року, якою продовжено ОСОБА_7 строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в йогоінтересах - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4