Справа № 298/638/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/934/20 Доповідач: ОСОБА_2
12 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2020 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,
з участю прокурора - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
захисника-адвоката - ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
встановила:
ухвалою підготовчого судового засідання Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2020 року клопотання прокурора задоволено.
Обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави на період розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 18 вересня 2020 року включно.
Своє рішення суд мотивує тим, що враховуючи тяжкість злочинів, у яких обвинувачується ОСОБА_6 , а також те, що судом встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_6 , під важкістю відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, оскільки ці особи судом ще не допитані, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Суд першої інтанції також врахував обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, оскільки останній є неодруженим, та не працює, що свідчить про мінливість його доходів та слабку інтегрованість у суспільство. Суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 інших більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України.
На дану ухвалу адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволені клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відносно ОСОБА_6 та застосувати інший запобіжний захід, а саме домашній арешт, встановивши для обвинуваченого певні обов'язки.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат покликається на те, що колегією суддів не спростовано жодного доречного аргументу сторони захисту, які містяться в усних пояснення в судовому засіданні, зокрема, що жоден ризик не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.
Вказує на те, що підзора є необґрунтованою, викладена з порушенням презумпції невинуватості підозрюваного, жодного доказу про тілесні ушкодження потерпілого суду так і не надано, хоча на момент подання апеляції досудове розслідування тривало три місяці.
Апелянт зазначає, що на переконання ОСОБА_6 колегія суддів не в повній мірі врахувала вищевказані вимоги Закону і Конвенції та належним чином не перевірила наявність та вагомість обставин, які згідно ст.194 КПК України дають достатні підстави для застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поза увагою суду залишились обставини, які свідчать поо те, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків можливе шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Зазначає, що прокурором та слідчим не надано суду жодного доказу, яким би було доведено реальність ризиків, які б виправдовували обмеження свободи підозрюваного, а всі ризики, на думку ОСОБА_6 ґрунтуються на припущеннях, а також жодного конкретного суспільного інтересу тримання під вартою ОСОБА_6 не існує.
Окрім того, апелянт стверджує, що доцільність саме такого запобіжного заходу як домашній арешт полягає в тому, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, а також є необхідність з'являтися в суд за викликом, а тому домашній арешт можливо застосувати в певний період часу за місцем його проживання.
Заслухавши доповідь судді, доводи сторони захисту на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про законність судового рішення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно зі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та такі не зменшились, з врахуванням тяжкості злочину, інкримінованого ОСОБА_6 та даних про особу обвинуваченого є підстави вважати, що жоден більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому обґрунтовано обрав останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження № 120200070000117 від 03.04.2020 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121 та ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_6 ставиться у винність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, яке є тяжким злочином та за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а також вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 15 років позбавлення волі і яке за ступенем тяжкості відноситься до особливо тяжкого злочину.
Ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 03.04.2020 року обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави, строком на 60 діб. В подальшому такий було продовжено ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 28.05.2020 рок строком на 60 діб, тобто до 26.07.2020 року.
Підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений перебуваючи на волі під важкістю відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, оскільки ці особи судом ще не допитані, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином,вчинити інше кримінальне правопорушення.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися та не зменшилися.
Вирішуючи питання обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави ОСОБА_6 , судом першої інстанції правильно враховано тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які віднесені до тяжкого та особливо тяжкого злочину, та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 .
Крім того, як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Щодо визначення розміру застави, то згідно із ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, конкретні обставини кримінального провадження, колегія суддів визнає необґрунтованими апеляційні доводи сторони захисту про необхідність зміни обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки, обраний ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави у повній мірі відповідає вимогам закону, а застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, у тому числі і домашній арешт, не зможе запобігти наявним у справі процесуальним ризикам.
Доводи захисника - адвоката ОСОБА_7 щодо необґрунтованості ухвали є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено матеріали клопотання, дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також мотивовані висновки та наведені обґрунтовані підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Покликання апелянта про те, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, є обставиною, які враховуються при застосуванні, зміні, продовженні запобіжного заходу, однак така не є безумовною підставою для обрання їй запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог адвоката не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
постановила:
ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2020 року, якою обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави на період розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 18 вересня 2020 року включно, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді