Справа № 442/66/16-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/704/20 Доповідач: ОСОБА_2
11 листопада 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_8 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 червня 2020 року,
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 червня 2020 року задоволено клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9 про застосування амністії.
Звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання ухвалою Львівського апеляційного суду від 27.05.2020 на підставі п. «в» ч.1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016.
На ухвалу суду прокурор Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 червня 2020 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що судом першої інстанції неналежно з'ясовано обставини, які перешкоджають застосуванню амністії до ОСОБА_9 , який відповідно до ст. 10 Закону України про амністію у 2016 році» не є особою, до якої здійснюється застосування цього закону. Зокрема, до нього не можуть бути застосовані норми п. «в» та п. «г» ст. 10 зазначеного закону, оскільки засуджений ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі не відбував та ухвала Львівського апеляційного суду від 27.05.2020 стосовно нього на час розгляду клопотання набрала законної сили.
Заслухавши доповідь судді, прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, адвоката ОСОБА_7 , який апеляційну скаргу заперечив, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України „Про амністію у 2016 році” питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників.
Згідно з п. „в” ч. 1 ст. 1 Закону України „Про амністію у 2016 році” звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
Відповідно до ст. 13 Закону України „Про амністію у 2016 році” дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом. Особи, засуджені за вчинення злочину, які відповідно до цього Закону підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону.
Апеляційним судом встановлено, що відповідно до вироку Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.03.2017 ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296 КК України, ч. 2 ст. 121 КК України.
Згідно з ухвалою Львівського апеляційного суду від 27.05.2020 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 задоволено частково; вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.03.2017 щодо ОСОБА_9 змінено; дії ОСОБА_9 перекваліфіковано з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України; призначено ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 119 КК України покарання - 4 (чотири) роки 6 місяців позбавлення волі; на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_9 від призначеного за ч. 1 ст. 296 КК України покарання у виді одного року обмеження волі в зв'язку із закінченням строків давності; постановлено строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту звернення вироку до виконання та фактичного затримання засудженого.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, які мали місце 23.08.2015, тобто до набрання законної сили Законом України «Про амністію у 2016 році». Злочини, за які ОСОБА_9 визнано винним відносяться до злочинів середньої тяжкості (у редакції закону від 12.08.2015).
На утриманні у ОСОБА_9 перебуває неповнолітня дочка - ОСОБА_11 , 29.04.2005.
Відомості про позбавлення ОСОБА_9 батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_11 у матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про те, що ОСОБА_9 підлягає звільненню від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ч.1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016.
Щодо апеляційних доводів прокурора про те що ОСОБА_9 відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» не є особою, до якої здійснюється застосування цього закону, то суд вважає тлумачення статті 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» прокурором надто буквальним, адже в такому випадку норма втрачає свою основну ознаку - здатність регулювати суспільні відносини. Таким чином обмежується право особи на амністію, яке випливає із змісту статті 1 зазначеного закону.
З огляду на викладене колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою. Ухвала суду першої інстанції є законною й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, КПК України, колегія суддів
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 червня 2020 рокущодо ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4