Єдиний унікальний номер 229/1349/20
Номер провадження 22-ц/804/2874/20
17 листопада 2020 року м. Бахмут
Донецький апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Канурної О.Д.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 12 травня 2020 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Рогозіної С.О. в місті Дружківці Донецької області (повне судове рішення складено 12 травня 2020 року), в справі номер 229/1349/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,
В березні 2020 року до Дружківського міського суду Донецької області звернувся ОСОБА_2 з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 04 жовтня 2016 року він перебував в трудових відносинах з відповідачем. Починаючи з березня 2017 року йому не виплачувалась нарахована заробітна плата. 17 липня 2017 року він звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату.
В день звільнення з ОСОБА_2 не проведено повного розрахунку, тому він просив суд стягнути з відповідача АТ «Українська залізниця» на його користь заборгованість по заробітній платі за березень, квітень, липень 2017 року в розмірі 26186,07 грн.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 12 травня 2020 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень, квітень, липень 2017 року в сумі 26186,07 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 5186,45 грн.
Зобов'язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» здійснити утримання з суми заборгованості по заробній платі передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі.
Вирішено питання про судові витрати.
Із вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог не погодився відповідач АТ «Українська залізниця», подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області від 12 травня 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права та не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Висновком Торгово-промислової палати України від 16.01.2018 року №126/2/21-10.2 засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності АТ «Укрзалізниця» на території, непідконтрольній українській владі у тому числі у місті Донецьку та місті Ясинуватій Донецької області. Початок форс-мажорних обставин є 20 березня 2017 року.
Відповідач не мав об'єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов'язків та виконати свої зобов'язання за трудовим договором через форс-мажорні обставини.
Нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Однак, через захоплення підприємства невідомими особами, відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією.
Надані позивачем довідки щодо розрахунку заробітної плати не можуть вважатись належним доказом, оскільки вони не містять належних реквізитів.
Вважає, що відсутня вина відповідача у нездійснення виплат на користь позивача, оскільки це є наслідком злочинних дій третіх осіб, що потверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України від 16.01.2018 року №126/2/21-10.2.
Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 працював у Ясинуватській дистанції сигналізації та зв'язку державного підприємства «Донецька залізниця», яке 04 жовтня 2016 року реорганізовано шляхом злиття в виробничій підрозділ Ясинуватська дистанції сигналізації та зв'язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», та 17.07.2017 року звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату (а.с. 7-9).
З розрахунків заробітної плати видно, що ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за березень 2017 року в розмірі 5186,45 грн, квітень 2017 року - 4389,17 грн, за липень 2017 року - 16610,45 грн (а.с. 10-11).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з АТ «Українська залізниця» заборгованості по заробітній платі за березень, квітень та липень 2017 року в розмірі 26186,07 грн., суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Судом встановлено, що позивач працював у Ясинуватській дистанції сигналізації та зв'язку державного підприємства «Донецька залізниця», яке 04 жовтня 2016 року реорганізовано шляхом злиття в виробничій підрозділ «Ясинуватська дистанції сигналізації та зв'язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», та 17.07.2017 року звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату.
З розрахунків заробітної плати видно, що ОСОБА_2 нарахована заробітна плата за березень 2017 року в розмірі 5186,45 грн, квітень 2017 року - 4389,17 грн, за липень 2017 року - 16610,45 грн.
Відповідач АТ «Українська залізниця» у відзиві на позовну заяву визнає факт, що з 16 березня 2017 року позивачеві не виплачувалась нарахована заробітна плата через те, що фактичне місце роботи позивача - непідконтрольна територія України: місто Ясинувата Донецької області, що ускладнює виконання обов'язків, передбачених законодавством України.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень, квітень та липень 2017 року в розмірі 26186,07 грн, з посиланням на припинення нарахування заробітної плати з березня 2017 року у зв'язку з відсутністю первинних документів в виробничому підрозділі «Ясинуватська дистанції сигналізації та зв'язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Відповідач не оспорює факту наявності заборгованості зі сплати заробітної плати позивачу. Він посилається лише на неможливість нарахувати заробітну плату за спірний період та надання позивачем неналежних доказів.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо надання позивачем неналежних доказів на підтвердження виконання трудових обов'язків, апеляційний суд приходить до наступного.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1, 5 та 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести
ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обов'язок щодо доказування покладається на обидві сторони процесу, позивач ОСОБА_2 належним чином надав докази своїх вимог до відповідача АТ «Українська залізниця» за березень, квітень та липень 2017 року, відповідач не спростував надані ним докази, зокрема, розрахунки заробітної плати за березень, квітень та липень 2017 року. У строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства як при звільненні, так і на час розгляду справи судом першої інстанції.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Посилання в апеляційній скарзі на незаконність видачі довідки про заборгованість по заробітній платі за березень-липень 2017 року, апеляційний суд відхиляє, оскільки такий доказ позивачем до суду не надавався та матеріали справи його не містять.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати позивача по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 12 травня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що ухвалена у малозначній справі, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді:
Повне судове рішення складено 17 листопада 2020 року.
Суддя: