Провадження №2/748/31/20
Єдиний унікальний № 748/2373/19
"05" листопада 2020 р.м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді Олещенко В.І.,
при секретарі Авраменко Ю.М.,
за участю позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним ОСОБА_1 ,
представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним ОСОБА_2 ,
відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_3 ,
представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_4 ,
представника третьої особи Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради Змійок А.А.,
психолога ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові у загальному позовному провадженні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, про визначення місця проживання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Чернігівська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, орган опіки та піклуванняНовобілоуської сільської ради Чернігівського району та області про визначення місця проживання дитини з батьком, припинення стягнення аліментів,
12 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визначити місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею - матір'ю дітей ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позову зазначено, що 18 листопада 2005 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_3 30 жовтня 2017 року Чернігівським районним судом було винесено рішення про розірвання шлюбу між ними. Від шлюбу позивач з відповідачем мають двоє дітей - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з позивачкою, хоча до теперішнього часу вони не дійшли згоди з відповідачем щодо місця проживання дітей. Відповідач без дозволу позивачки в супереч інтересів дітей дозволяє собі самостійно заберати дітей до себе, не повідомивши про це нікого. Посилаючись на норми ст.161 СК України, позивач просить визначити місце проживання дітей разом з нею і вважає, що це буде в інтересах дітей. Вона самостійно повністю себе обслуговує та має можливість утримувати двоє дітей, є житло, вона має час виховувати їх, постійно перебувати поряд з ними, відводити їх до школи, займатися із ними вечорами, гуляти та іншим чином піклуватися про них. Також, позивач має стабільний дохід, яким може у повному обсягу створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей, задовольнити гармонійний розвиток їх особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. В квартирі також обладнана кімната для дітей, щоб вони могли мати здоровий сон, навчатися, гратися. Позивачка має можливість забезпечити дітям належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням, чого відповідач забезпечити не в змозі. Разом з тим, вона не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідача із сином та донькою і готова зі свого боку усіма силами сприяти тому, щоб діти через розлучення батьків не були позбавлення піклування батька.
Ухвалою судді від 13 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
06 грудня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) та припинити стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які стягуються на підставі судового наказу виданого Новозаводським районним суду м. Чернігова у справі № 751/1840/18 від 03.04.2018.
Позов обгрунтовує наступним. Спір про місце проживання дітей після розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_1 не вирішено. Спілкуючись з дітьми, він зрозумів, що донька ОСОБА_8 остаточно не визначилася з думкою про те, з ким саме їй краще проживати. Відтак, вважає за доцільне залишити її проживати разом з матір'ю. На відміну від доньки, син ОСОБА_9 навідріз відмовляється переїжджати до матері на постійне проживання. Син навіть попередив, що якщо він дозволить матері далі знущатись над ним, так, як вона це робить зараз, то він щось скоїть із собою. Така категорична позиція сина викликає у нього особливе занепокоєння і він волів би врахувати побажання сина та залишити його на проживання разом з батьком. Син більш прихильний до нього, ніж до матері. Мати відзначається жорстоким поводженням зі своїм сином, що є виключною обставиною, яка не дозволяє первісному позивачеві проживати разом з дитиною. До прикладу, 15.03.2018 ОСОБА_1 побила свого сина, у зв'язку із чим він вимушений був звертатися за допомогою до правоохоронних органів та закладу охорони здоров'я. Дитина звикла до будинку, в котрому вона постійно проживала від самого народження. До розірвання шлюбу тягар з утримання та виховання дітей переважною мірою покладався на нього. На відміну від матері, всі самостійно зароблені кошти витрачалися ним переважно на забезпечення різноманітних дитячих потреб. Він працював і заробляв кошти для того, щоб забезпечити дітям гідний розвиток і майбутнє, а у вільний від роботи час готував дітям їжу та годував їх, грався з ними і навчав усьому необхідному, вів присадибне господарство, піклувався про фізичний, духовний, моральний розвиток, про здоров'я дітей, брав участь як у дошкільному та шкільному навчанні, так і у позаурочному вихованні дітей тощо. В цей час мати дитини будувала свою кар'єру та підшуковувала собі більш «достойного» чоловіка. З моменту народження дітей їх вихованням також займалася його матір - ОСОБА_10 , яка прибирала хату, готувала дітям їсти, прала, виводила на прогулянки онука та онучку тощо. Вона знаходиться на пенсії, не працює та дала згоду допомагати йому у вихованні дитини і надалі. Хлопчик має дуже добрі стосунки зі своєю бабусею, а з новим чоловіком матері дитини у ОСОБА_9 склалися напружені відносини. Він має врівноважений характер, є позитивною людиною, веде моральний спосіб життя, не вживає спиртних напоїв та не має шкідливих звичок, ніколи не свариться, не підвищує голосу на дітей та не застосовує до них фізичну силу, на відміну від матері. На відміну від ОСОБА_1 він не переймається влаштуванням особистого життя і в разі задоволення позову вся його увага буде повністю прикута до сина, оскільки він усвідомлює всю повноту відповідальності за його виховання. У своїй власності він має придатне житло для проживання у ньому разом із сином. Мешкає у комфортабельному одноповерховому житловому будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 загальною площею 89,2 кв.м. Житло з сучасним ремонтом та устаткуванням, де створені всі умови для проживання, виховання та утримання дитини. В цьому помешканні він обладнав окрему кімнату для сина аби він мав здоровий сон, міг навчатися і гратися. Він працевлаштований із самостійним заробітком. На час його відсутності його мати, бабуся дитини, взяла на себе обов'язок по догляду за дитиною. На його переконання, він зможе у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку сина, задовольнити гармонійний розвиток його особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Проживання сина в рідному домі й проживання разом з ним повністю відповідає його інтересам. Мати дитини, у разі визначення місця проживання дитини з батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування з сином, турботу стосовно малолітньої дитини та участь у її вихованні і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком сина щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.
10 грудня 2019 року на адресу суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на позов ОСОБА_1 , в якому він просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про визначення місця проживання дітей в частині визначення місця проживання сина ОСОБА_6 разом матір'ю. В обгрунтування відзиву зазначено, що донька ОСОБА_8 справді проживає з матір'ю, хоча іноді навідується і до нього у гості, але їх з позивачкою син ОСОБА_9 впродовж останніх років більшість часу проживає разом з ним.
Ухвалою судді від 10 грудня 2019 року зустрічна позовна заява була залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам викладених у ст.177 ЦПК України.
Ухвалою суду від 17 січня 2020 року після усунення недоліків прийнято зустрічну позовну заяву та вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом об'єднані в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1
5 лютого 2020 року на адресу суду від ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 надійшов відзив на зустрічний позов ОСОБА_3 , в якому вони просять відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Протокольною ухвалою суду від 21 лютого 2020 року було прийнято від представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним ОСОБА_2 уточнення первісного позову, після яких позивач просить визначити місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею - матір'ю дітей ОСОБА_1 .
Крім того, ухвалою суду від 21 лютого 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи - орган опіки та піклуванняНовобілоуської сільської ради Чернігівського району та області. Прийнято заяву ОСОБА_3 про зміну предмету зустрічного позову, в якій він просить: визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ) та припинити стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , визначених судовим наказом Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.04.2018 року у справі № 751/1840/18, в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 20 березня 2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 первісний позов підтримали та просили його задовольнити з вказаних у позові підстав, щодо зустрічного позову ОСОБА_3 заперечували та просили відмовити у його задоволенні.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 первісний позов визнали частково щодо вимог про визначення місця проживання доньки сторін ОСОБА_7 разом з матір'ю. В частині вимог про визначення місця проживання сина ОСОБА_6 позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні. Зустрічний позов підтримали та просили його задовольнити з вказаних у позові підстав.
Представник третьої особи відділу опіки і піклування служби у справах дітей Новозаводської районної у м. Чернігові ради, котрий було згодом реорганізовано в Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, ОСОБА_11 у судовому засіданні підтримав висновок відділу опіки і піклування служби у справах дітей Новозаводської районної у м. Чернігові ради, просив задовольнити первісний позов ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 .
Представники третіх осіб Чернігівської районної державної адміністрації, як органу опіки та піклування, та оргау опіки та піклуванняНовобілоуської сільської ради Чернігівського району та області у судове засідання не з"явилися.
Суд, заслухавши пояснення сторін, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги сторін, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 листопада 2005 року, котрий рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2017 року було розірвано.
У шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно судового наказу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 3 квітня 2018 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 березня 2018 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Відповідно до ст.29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Щодо позовних вимог первісного позову про визначення місця проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з мамою, то позов у цій частині відповідачем ОСОБА_3 визнаний, дівчинка поки справа розглядалася досягла чотирнадцяти років і виявила бажання жити з мамою, то первісний позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд приходить до наступних висновків.
У судовому засіданні були допитані заявлені сторонами свідки.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що з ОСОБА_1 вони товаришують. Коли сторони перебували у шлюбі, їх син гарно відносився до обох батьків. Якось до неї вночі приїхала позивачка з дітьми, вони були дуже перелякані та розповіли, що ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння та вчинив бійку з якимось чоловіком. ОСОБА_9 сказав, що дома небезпечно. Потім вони розлучилися. Досить часто позивачка приходила до неї з сином на роботу. У них все було добре, хлопчик тулився постійно до мами. У дітей склалися гарні відносини з чоловіком позивачки. В останнє вона бачила хлопчика перед новим 2020 роком. Її здивували обвинувачення ОСОБА_13 , що перед новим роком ОСОБА_1 побила сина, бо в той день вона їх бачила і все було добре. Взагалі вона ніколи не чула щоб позивачка кричала на дітей і тим паче, що їх била. Такого ніколи не було.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що позивачка є його донькою. Коли вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 про їх відносини він нічого не знав. Все було добре. Після розлучення колишній зять почав налаштовувати онука проти матері. Як тільки онук повертався від тата, то був налаштований проти матері, побуде вдома, і знову все добре. Його донька ніколи не застосовувала фізичне насилля щодо дітей, тільки словом виховує, бо вона є психологом. ОСОБА_15 він бачив востаннє на різдво, донька всією сім'єю приїздила до нього у гості. Все було добре. Хлопчик навіть тулився до вітчима. З мамою гадає хлопчику буде краще, тим паче вона не чинила перешкод у спілкуванні дитини з татом.
Свідок ОСОБА_16 , котра є дружиною батька позивачки, суду пояснила, що після розлучення сторін все було нормально у відносинах ОСОБА_17 з дітьми. Цього року на різдво вони всією сім'єю були у них у гостях. Хлопчик про щось шепотівся з вітчимом, був веселий, а згодом заснув у нього на руках, що говорить про гарні їх відносини. А потім вона вважає, що на хлопчика чинять вплив, щоб він до мами погано відносився.
Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що вона є подругою позивачки та хрещеною матір'ю ОСОБА_9 . Досить часто вона бачиться з позивачкою та її сім'єю. У шлюбі з ОСОБА_3 ОСОБА_17 потерпала від чоловіка. Якось, коли ОСОБА_9 був перший день народження, ОСОБА_17 приїхала до неї з дітьми перелякана та залишилася, бо ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння та був агресивним. Після розлучення з відповідачем у ОСОБА_17 були гарні відносини з обома дітьми. Хлопчик обіймав маму. Також гарні стосунки у дітей склалися з теперішнім чоловіком ОСОБА_17 . Він приділяє їм увагу, їх розвитку. Якось ОСОБА_9 розповідав про подарунок вітчима. Вважає, що хлопчику буде краще з мамою.
Сідок ОСОБА_19 суду пояснив, що він є чоловіком позивачки. Однією сім'єю вони мешкають з літа 2018 року. З дітьми ОСОБА_17 у них склалися гарні відносини, діти його прийняли і знайомі дивувалися, як хлопчик добре відноситься до нього. Дітям в сім'ї приділяється багато часу, як для навчання, так і для відпочинку. Влітку вони часто ходили всією сім'єю на річку, в кінотеатр. ОСОБА_9 любив взятии чай та тістечка і см'єю виїхати погуляти в парк. Постійно обговорювали плани на вихідні. Уроки також допомагали вчити. ОСОБА_20 допомагала більше, але по математиці він допомагав. З Настею він займається з історії. Досить добра сімейна атмосфера у них була. Разом з тим, коли ОСОБА_9 повертався від батька два-три дні капризував, а потім знову все добре. Як тільки дружина подала до суду цей позов, все змінилося, а з нового 2020 року взагалі дитину, як підмінили. Дружина звернулася з позовом, бо ОСОБА_3 почав забирати дитину, не повідомивши її про це, а потім не брав слухавку ні він, ні дитина. Дружина дуже нервувала з цього приводу, бо не знала, де дитина поділася. Перед новим роком вони з ОСОБА_21 готували подарунки дівчатам, а після нового року він почав розповідати, що мама його б'є, що не відповідає дійсності, і ОСОБА_3 почав писати заяви до поліції. Його дружина ніколи не била своїх дітей. У них працює метод словесний та шляхом заохочень. Коли вони їздили у село, хотіла дружина поспілкуватися з сином та пропонували поїхати у «Макдональдс», ОСОБА_3 не дозволив матері поспілкуватися з сином наодинці, а хлопчик навідріз відмовився їхати з мамою, бо казав, що вона його забере. Дружина завжди дітям говорить, що це ваш тато і ви повинні гарно до нього відноситись, а тато робить все щоб син не любив маму. Вважає, що дітям буде добре жити з мамою.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 суду пояснив, що разом з ОСОБА_1 вони перебували у шлюбі та мешкали в с.Старий ОСОБА_22 з дітьми. Все було добре. Він працював. Коли почала працювати дружина, з дітьми допомагала його мати. Потім дружина почала йому зраджувати, та він їй пробачав. Дітьми займалися він та бабуся. Згодом вони розлучилися. ОСОБА_1 забрала дітей у 2017 році та переїхала до міста. Не попередивши його перевела дітей до іншої школи. Близько двох місяців він дітей не бачив. Намагався повернути сина до попередньої школи, писав заяви до поліції. Син завжди хотів жити з ним. ОСОБА_1 дозволяла іноді забирати дитину до себе. Якось влітку їздив з дітьми на море. Вони з сином ходять на риболовлю. Потім ОСОБА_9 почав розповідати, що мама його побила. Він звертався до поліції із заявами, але результатів не було. У 2018 році він звертався до суду з позовом про визначення місця проживання сина та залишив позов без розгляду, оскільки висновок органу опіки був на користь матері. Мати у його сина погана, але він дитині каже, що вона хороша. 8 березня у школі ОСОБА_9 повинен був читати вірша про маму, то він відмовився, бо цей вірш не про його маму. З січня 2020 року син мешкає разом з ним та бабусею. Мама участі у вихованні дитини не приймає.
Свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що він є сусідом ОСОБА_3 . Останній спиртними напоями не зловживає. ОСОБА_9 більше прихильний до тата. Мама рідко приїжджає. Хлопчик раніше говорив, що їздить до мами у гості. Раніше він бачив, що хлопчик плакав та не хотів їхати до мами, а батько заспокоював, що скоро він його забере. Якось дитина розповідала, що мама його побила, а тато купив йому одежу для боксу, капу та перчатки. Підписав акт про те, що ОСОБА_9 проживає з батьком, бо бачить у вікно, то хлопчик вчить уроки з бабусею, то з татом.
Свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що він товаришує з ОСОБА_13 ОСОБА_9 мешкає з батьком, той возить його на секцію боксу, займається навчанням сина. Хлопчик тулиться до батька, а матір він боїться. Він розповідав, що мама поміняла замки і він не може зайти до квартири. У 2018 році вони їздили сім'ями на море. ОСОБА_3 був з сином та донькою. ОСОБА_9 бажає жити з батьком.
Свідок ОСОБА_25 суду пояснив, що він є сусідом ОСОБА_3 та знає, що дитина мешкає з батьком, батько вчить з ним уроки, вони ходять на риболовлю. Хлопчик розповідав, що мама його ображає. ОСОБА_9 бажає жити з татом.
Допитана як свідок мати ОСОБА_3 . ОСОБА_10 суду пояснила, що поки сторони проживали у шлюбі, було все добре. Вона допомагала з дітьми. Після розлучення ОСОБА_1 забрала дітей та поїхала до міста. Спочатку дітей син брав під розписку, а згодом без розписок. Онучка бажає жити з мамою, а онук - з татом. Вона допомагає і зараз сину, залишається з онуком, коли син на роботі. Вони разом займаються по уроках. По необхідності - лікуванням. Онук більше прихильний до тата. Мама телефонує та пропонує то в аквапарк, то ще куди, а він відмовляється. Каже, що йому краще з татом. Щоб невістка коли піднімала руку на дітей, вона не бачила. Про це їй розповідав онук. Хлопчик звик жити в селі і бажає жити з татом.
Свідок ОСОБА_26 суду пояснила, що вона товаришує з матір'ю ОСОБА_27 . Раніше ОСОБА_17 постійно була на роботі, бабуся з дітьми залишалася. Зараз ОСОБА_9 мешкає з татом. Якось вона запитала у хлопчика, чи сумує він за мамою. Той відповів, що не сумує. Одного разу вона зустріла ОСОБА_9 в місті, тоді він жив з мамою, він йшов до школи, одягнутий хлопчик був у шльопанці, брудний. З татом він звик жити, вони разом то біля машини, то на риболовлю. ОСОБА_10 запитувала у онука, чи не бажає він до мами зателефонувати, той - ні.
Свідок ОСОБА_28 суду пояснив, що він є випадковим знайомим ОСОБА_3 . Іноді йому доводилося підвозити ОСОБА_3 та його сина ОСОБА_9 і він був свідком деяких подій. Він бачив у хлопчика синці. ОСОБА_9 розповідав, що це його б'є мама. Також він розповідав, що мама якось їздила у відрядження та закрила на декілька днів їх з сестрою хворих в квартирі. Якось він перебував з ОСОБА_3 та його сином в службі у справах дітей, то коли підійшла ОСОБА_1 , напала на дитину, дитина перелякалася, просила тата не віддавати його матері. Також ОСОБА_9 розповідав йому, що коли йому було 5-6 років, то мама на роботі зачинялася в кабінеті з якимось чоловіком, цілувалася з ним і що маму він ненавидить.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 поставили під сумнів належність та допустимість показань данного свідка, оскільки, з їх слів, він є зацікавленою у справі особою, бо у нього є юридична освіта, оскільки більшу частину судового процесу ОСОБА_3 був без представництва адвоката, свідок готував ОСОБА_3 зустрічний позов, всі клопотання та заяви, що є у справі, приходив з ОСОБА_3 ознайомлюватися з матеріалами справи тощо.
Згідно довідок Новобілоуської сільської ради від 17 жовтня 2019 року,від 13 січня 2020 року та від 12 травня 2020 року ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матір"ю ОСОБА_29 , яка проживає без реєстрації. ОСОБА_10 зареєстрована по АДРЕСА_3 з сином ОСОБА_30 .
Згідно акту про осіб, що фактично проживають, від 18 березня 2020 року, складеного в.о. старости Новобілоуської сільської ради та сусідами ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , фактично постійно проживають: ОСОБА_3 , його син ОСОБА_6 - зареєстрований та проживає з 2 квітня 2010 року, мати ОСОБА_31 - проживає без реєстрації з 8 січня 2020 року.
У даному акті зафіксовано зі слів сусідів, що малолітній ОСОБА_6 постійно проживає з батьком з 2 квітня 2010 року.
Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що в період з 2017 року по січень 2020 року хлопчик мешкав з мамою і в той час, коли тато був не на роботі, то мешкав з татом. Тому зміст акту в цій частині суперечить встановленим судом обставинам.
Згідно довідки Старобілоуської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чернігівської районної ради Чернігівської області від 9 грудня 2019 року ОСОБА_6 навчався у закладі з 1 вересня 2017 року по 5 січня 2018 року. Батько брав активну участь у вихованні дитини, цікавився навчанням, підтримував зв"язок з вчителем.
Згідно довідки Старобілоуської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чернігівської районної ради Чернігівської області від 26 грудня 2019 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 навчалися у закладі по 5 січня 2018 року. Мати брала активну участь у вихованні дітей, цікавилася навчанням, підтримувала зв"язок з педагогами, булла членом батьківського комітету, брала активну участь в організації виховних та інших заходах для школярів.
З довідок від 21 березня 2019 року та від 16 січня 2020 року вбачається, що на даний час ОСОБА_6 навчається у Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради Чернігівської області.
Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку, затвердженого рішенням Новозаводської районної у м. Чернігові ради № 287 від 25.11.2019 р., щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , орган опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради вважає за доцільне проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір'ю, ОСОБА_1 . Органом опіки та піклування встановлено, що діти зареєстровані з батьком за адресою: АДРЕСА_2 , на даний час проживають разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною вище адресою створені необхідні умови для проживання дітей, про що складений відповідний акт. ОСОБА_1 має самостійний дохід.
ОСОБА_3 має самостійний дохід, працює вахтовим методом у зв'язку з чим, два тижні на місяць, він перебуває за межами Чернігівського району. За місцем проживання ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , створені необхідні умови для проживання дітей. ОСОБА_9 періодично проживає з батьком.
В розмові зі спеціалістами служби у справах дітей Новозаводської районної у м. Чернігові ради ОСОБА_8 повідомила, що бажає проживати з матір'ю. ОСОБА_9 повідомив, що бажає проживали з батьком. ОСОБА_1 зазначила, що така позиція сина зумовлена тим, що батько здійснює психологічний тиск на дитину та налаштовує проти матері.
Батькам було запропоновано провести діагностичне обстеження дітей психологом Чернігівського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з метою визначення ставлення дітей до батька та матері. ОСОБА_3 категорично заперечив проти проведення діагностики, мотивувати свою позицію відмовився.
Актом обстеження житлових умов від 2 березня 2018 року зафіксовано огляд двокімнатної квартири за місцем мешкання ОСОБА_1 . Склад сім'ї 3 особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .
З висновку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Новобілоуської сільської ради 30 квітня 2020 року № 103, вбачається, що на підставі умов проживання дитини орган опіки та піклування Новобілоуської сільської ради вважає за доцільне проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_3 . Органом опіки та піклування встановлено, що діти ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 . Малолітня ОСОБА_7 проживає з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . За наданою інформацією ЧМЦСССДМ, за даною адресою створені належні умови для проживання дітей. ОСОБА_1 має самостійний дохід. Малолітній ОСОБА_6 в даний час проживає з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . Умови проживання на ніалежному рівні. ОСОБА_3 має самостійний дохід, працює вахтовим методом: два тижні кожного місяця перебуває за межами Чернігівської області, тому на час відсутності батька вихованням та навчанням ОСОБА_9 займається бабуся ОСОБА_35 . В розмові ОСОБА_9 повідомив, що бажає проживати з батьком.
Деклараціями № 0000-ЕМ04-5Е43 та № 0000-МХ6Е-МК19 про вибір лікаря від 3 травня 2018 року засвідчено їх укладання ОСОБА_1 з лікарем щодо медичного обслуговування дітей.
12 лютого 2020 року ОСОБА_3 була укладена декларація № 0001-272А-5700 про вибір лікаря щодо обслуговування ОСОБА_6 .
Разом з тим, за зверненням ОСОБА_1 щодо укладання декларації № 0001-272А-5700 КНП "Чернігвський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" 12 червня 2020 року повідомило, що згідно даних медичної інформаційної системи Helsi, з якою співпрацює центр, у ОСОБА_9 існує 3 діючі декларації, одна з них з лікарем Старобілоуської амбулаторії ЗПСМ ОСОБА_36 , дві інші - в інших лікувальних закладах. Адміністрація центру звернулась до Національної служби здоров'я України з проханням розірвати декларацію № 0001-272А-5700.
31 липня 2020 року ОСОБА_1 переуклала декларацію (№ 0001-Х6Е1-Т800) щодо медичного обслуговування сина з іншим лікарем.
Відповідними квитанціями від 25.01.2019 року та від 7.02.2019 року ОСОБА_1 сплачувалися благодійні внески до дитячої стоматологічної поліклініки.
Квитанціями від 20.06.2019 року, 10.10.2019 року, 15.12.2019 року, 22.04.2020 року, 16.09.2020 року підтверджується сплата ОСОБА_1 за харчування сина ОСОБА_6 у навчальному закладі.
Згідно квитанції від 10 вересня 2020 року ОСОБА_1 здійснила переказ на картку свого сина ОСОБА_9 в сумі 500 грн. У серпні 2020 року придбала шкільні приладдя, що підтверджується відповідною видатковою накладною, купувала синові іграшки.
Як вбачається з наданих позивачкою за первісним позовом документів, вона працює в Академії Державної пенітенціарної служби на посаді начальника сектору зв'язків і асобами масової інформації та громадськістю та отримує постійний заробіток. ОСОБА_1 має позитивні характеристики за місцем роботи, має ряд почесних грамот та подяк, займається волонтерською діяльністю зі своїм теперішнім чоловіком, де вони також характеризуються позитивно.
Згідно медичних довідок від 11 березня 2019 року, 9 грудня 2019 року та медичної карти огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров"я, ОСОБА_3 не має захворювань та не перебуває на обліку у нарколога та психіатра.
Відповідно до довідки ПАТ "КИЇВОБЛЕНЕРГО" від 16 жовтня 2019 року ОСОБА_3 з 1 березня 2017 року працює на посаді електрослюсаря з ремонту устаткування розподільних пристроїв та має постійний заробіток.
За місцем роботи та місцем проживання ОСОБА_3 має позитивні характеристики.
Згідно копії свідоцтва про право власності від 4 травня 2012 року ОСОБА_3 на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_2 .
Разом з тим, згідно рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2018 року, оскільки даний будинок є спільною власністю подружжя, було визнано право власності за сторонами по Ѕ частині будинку та земельної ділянки. На даний час, як зазначили сторони, в суді має місце спір між ними про виділ їх часток в натурі.
За таких обставин, суд не бере до уваги доводи позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 щодо кращих умов для проживання дитини у нього, ніж у ОСОБА_1 .
Згідно довідок від 13 грудня 2017 року та від 13 лютого 2018 року ОСОБА_3 був тимчасово звільнений від роботи по догляду за хворим сином ОСОБА_9 з 13 грудня 2017 року по 20 грудня 2017 року та з 13 лютого 2018 року по 23 лютого 2018 року.
У лютому 2018 року ОСОБА_3 звертався до директора Чернігівської загальноосвітної школи І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради Чернігівської області із заявою про перехід сина до Старобілоуської загальноосвітньої школи. ОСОБА_3 було відмовлено через те, що проти переведення дитини до іншого навчального закладу заперечує мати дитини ОСОБА_1 .
Згодом, 21 березня 2018 року, ОСОБА_3 звертався до директора Чернігівської загальноосвітної школи І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради Чернігівської області із заявою про перехід сина на індивідуальну форму навчання, у чому йому також було відмовлено через відсутність медичних показань для такого переведення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначала, що у зв"язку з карантином було введено дистанційне навчання в школі і її син, котрий на той час проживав з батьком, не зареєструвався вчасно на навчальній платформі.
Згідно листа Новобілоуської сільської ради від 14 квітня 2020 року стосовно дистанційного навчання ОСОБА_37 , учня школи № 35 м. Чернігова, Служба у справах дітей Новобілоуської сільської ради повідомляла ОСОБА_1 , що поспілкувавшись з класним керівником ОСОБА_9 , було з'ясовано, що під час дистанційного навчання, що було запроваджено в зв'язку з карантином, у ОСОБА_9 виникли проблеми з реєстрацією на навчальних платформах і деякий час навчальні завдання він не виконував. Під час розмови з ОСОБА_3 , батьком ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , бабусею ОСОБА_9 , було з'ясовано, що батько перебував на роботі, тому на той час не міг допомогти з реєстрацією на навчальних платформах, а бабусі було складно розібратись з умовами реєстрації. Зі слів вчительки, ОСОБА_9 не всі виконав завдання, але на сьогодні дитина дистанційно навчається та виконує завдання. ОСОБА_3 було роз'яснено про його обов'язок сприяти навчанню сина та контролювати навчальний процес, так як син проживає з ним.
Згідно інформації класного керівника малолітнього ОСОБА_38 та директора Чернігівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 35, ОСОБА_39 від 13 червня 2020 року ОСОБА_1 , мати ОСОБА_6 , систематично цікавилася навчанням сина з моменту зарахування до школи і по теперішній час, постійно відвідувала батьківські збори та позакласні виховні заходи класу. У 2018-2019 навчальному році мати була членом батьківського комітету та приймала активну участь у вирішенні питань, що входять до його компетенції. За словами ОСОБА_40 одного дня вона залишилася в своєму кабінеті по шкільним справам після своїх занять та була раптовим свідком того, як саме батько забирав свого сина з групи продовженого дня, в якій ОСОБА_9 знаходився згідно заяви ОСОБА_1 ОСОБА_3 самостійно зібрав речі своєї дитини незважаючи на прохання матері, яка прийшла за хлопчиком забирати його додому, цього не робити, закинув сина на плече і поспішно вийшов з класу. Ця подія сталася в присутності дітей, які відвідували групу продовженого дня та вихователя групи продовженого дня ОСОБА_41 . При підготовці до свята Міжнародного жіночого і класний керівник ОСОБА_40 надіслала ОСОБА_42 слова привітання для жінок, які ОСОБА_43 мав вивчити та розповісти на святі, яке відбулося в класі. Батько повідомив, що сину не хотілося б розповідати цей вірш через важку ситуацію в сім'ї. Класний керівник роз'яснила, що це вітання для всіх жінок та дівчат класу, які будуть на святі, але все одно вірш ОСОБА_9 не розповідав. ОСОБА_33 та сестра ОСОБА_9 були присутні на цьому святі. Також мала місце подія, коли бабуся ОСОБА_9 , ОСОБА_31 приводила учня до школи та посилалася на те, що хлопчик почувається недобре. Коли ОСОБА_44 спитала про причину такого стану дитини, бабуся пошепки сказала, що це через розмови з мамою. Класний керівник запропонувала звернутися до медичного кабінету школи, але бабуся відмовилася, написала пояснювальну записку щодо причин відсутності дитини, сказала, що будуть лікуватися, та пішла зі школи. Класний керівник повідомила маму дитини про погане самопочуття ОСОБА_9 .
У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області із заявою про кримінальне правопорушення за фактом катування сина ОСОБА_9 його матір"ю ОСОБА_1 .
Як зазначив ОСОБА_3 у судовому засіданні, його заява про кримінальне правопорушення не мала наслідку, як кримінальне провадження.
Висновком ЧВП ГУ НП в Чернігівській області від 21.03.2018 р. зафіксовано факт того, що 09.02.2018 р. мати віддала сина ОСОБА_3 , але останній в обумовлений час не повернув дитину. З ОСОБА_3 проведено профілактичну роботу.
Висновком ЧВП ГУ НП в Чернігівській області від 23.03.2018 р. зафіксовано факт того, що 19.03.2018 р. ОСОБА_3 без згоди матері дитини забрав сина зі шкоди № 35 та не повернув. З ОСОБА_3 проведено профілактичну роботу.
Рапортом ЧРВП ЧВП ГУ НП в Чернігівській області від 12.04.2019 р. зафіксовано прийняття заяви від ОСОБА_1 про те, що її колишній чоловік забрав їхню спільну дитину та не повертає. Заявниця повідомила, що батько зараз знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, заявниця хвилюється за дитину, так як її колишній чоловік відмовляється показати дитину, не відчиняє дверей. Просить направити наряд поліції. За вказаною адресою ніхто не відчиняє, телефон не відповідає.
Рапортом ЧРВП ЧВП ГУ НП в Чернігівській області від 15.01.2019 р. зафіксовано прийняття заяви від ОСОБА_1 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_3 забрав дитину 08.01.2020 р. та не повернув теперішній час, не привів дитину ОСОБА_45 до школи, нібито через те, що він захворів. Заявниця вважає, що чоловік міг побити сина. Просить направити наряд поліції.
Висновком ЧВП ГУ НІІ в Чернігівській області від 15.01.2020 р. зафіксовано факт того, що 08.01.2020 р. ОСОБА_3 забрав сина та забороняє і бачитися з ним. За рішенням районної ради дитина має проживати із мамою. В ході бесіди ОСОБА_3 відмовився від пояснень.
Талоном-повідомленням ЄО № 300 зафіксовано прийняття зави ОСОБА_1 16.01.2020 p., що ОСОБА_3 утримує їх спільного сина та перешкоджає у спілкуванні з дитиною.
З постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області вбачається, що ОСОБА_3 звільнено від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення. Судом було встановлено, що 15.10.2017 року о 22 год. 00 хв. ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 , за місцем мешкання, вчинив сварку зі своєю дружиною ОСОБА_1 , під час якої виказував нецензурну лайку в її бік, чим завдав останній шкоди психологічному здоров'ю та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2020 року відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису. Судом було встановлено, що 13 січня 2020 року заявник звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 на строк 3 місяці, встановивши наступні тимчасові обмеження її права відносно малолітнього сина ОСОБА_6 , а саме : заборонити наближення ближче, ніж на 100 м до місця проживання та до місця навчання, інших місць навчання, частого відвідування постраждалою особою. Заявник зазначав, що останім часом син проживає разом з батьком, мати лише іноді забирає сина на певний час до себе додому. Стосунки між сином та матір'ю не склались, вона не може знайти з ним спільну мову, вчиняє сімейне насильство по відношенню до дитини, застосовує фізичне та психологічне знущання, кричить, залякує, сварить та б'є. Суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_3 , оскільки суду не надано жодних доказів, щодо внесення до Єдиного державного реєстру випадків насильства відомостей щодо дитини, не надано постанови суду, на підтвердження вчинення будь яких дій психологічного та фізичного характеру з боку ОСОБА_1 стосовно її малолітнього сина. Пояснення дитини з приводу завдання тілесних ушкоджень носять дещо не впевнений характер та без наявності письмових доказів щодо встановлення зазначених фактів не можуть братись судом до уваги як достатні для встановлення обставин психологічного та фізичного насильства. Суду не надано доказів на підтвердження обставин, що мали місце 29.12.2019 та 06.01.2020. щодо вчинення ОСОБА_1 психологічного та фізичного насильства щодо дитини, а самі лише твердження заявника про психологічне та фізичне насильство щодо сина, суд не може покласти в основу рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.
З наданих сторонами доказів вбачається, що спір з приводу місця проживання сина ОСОБА_9 має місце досить давно.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
За змістом принципів 2, 4, 6, 7 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. Дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки. Дитині має бути забезпечена повна можливість відпочинку та ігор, спрямованих на цілі освіти; суспільство та органи публічної влади повинні докладати зусиль для сприяння реалізації зазначеного права.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
За ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Під час розгляду справи судом було заслухано думку дитини - ОСОБА_6 , котрий досяг десятирічного віку. Дитина, надаючи пояснення у відсутності батьків та у присутності психолога та представника Органу опіки та піклування служби у справах дітей Новозаводської районної у м. Чернігові ради, категорично висловила бажання проживати з батьком. При цьому, хлопчик дуже агресивно налаштований проти матері, зазначав, що не бажає з нею жити, бо вона продасть його на органи тощо. Мама його побила та вони з татом на маму писали заяви. З татом та бабусею жити йому подобається. З мамою вони їздили до м.Одеса, ходили до міста, а з татом ходять на річку купатися та рибалити. У нього по місцю проживання тата багато друзів, а у школі в м.Чернігові тільки двоє.
Після допиту хлопчика психолог, яка приймала участь у допиті, зауважила, що за її думкою хлопчик дає пояснення не своїми словами, у нього примусово витіснені гарні спогади про маму. Кращу картину відношення хлопчика до батьків встановла б відповідна психологічна діагностика.
Як зазначив у судовому засіданні ОСОБА_3 , він не вбачає необхідності робити таку діагностику.
У судовому засіданні також була допитана у відсутності батьків та у присутності психолога та представника Органу опіки та піклування служби у справах дітей Новозаводської районної у м. Чернігові ради малолітня дочка сторін ОСОБА_8 , котра пояснила, що вона тата любить, але бажає жити з мамою. Тато раніше випивав і вони з братом просили його не пити. Він обіцяв не питии і знову випивав з сусідами. Одного разу, після вживання алкоголю з іншими чоловіками була бійка, мама викликала поліцію. Зараз її друзі з села, де живе тато, кажуть, що іноді він і зараз вживає спиртні напої. Якось брат розповів їй, що тато йому говорив, що мама тата не любить і зраджувала йому, тому вони розлучилися. На даний час у мами є інший чоловік, з котрим у них з братом склалися добрі стосунки. Він купує їм з братом подарунки, вони з мамою возили їх з братиком на море, постійно всі разом ходили на вихідних у місто погуляти. Вітчим з батом поздоровляли їх з мамою зі святами. Жили як сім'я. Жодного разу ні мама, ні вітчим не піднімали руку на неї, чи на брата. Коли брат жив з ними, йому допомагали по уроках, у нього був репетитор з англійської мови. Зараз він вчить уроки з бабусею. У них були проблем из підключенням до дистанційного навчання. Коли брат став жити у тата, мама не має можливості поспілкуватися з ним на одинці, тільки в присутності бабусі або тата. Вона вважає, що тато впливає на братика, оскільки останній маму раніше дуже любив. З братом у них були гарні відносини, але після того, як тато почав їх ділити, брат віддалився від неї та мами. Вони рідко спілкуються. Брат хоче жити з татом, бо той все дозволяє і маніпулює його бажаннями. Наприклад, мама пообіцяла брату за гарні оцінки в школі купити мобільний телефон. Брат розповів про це татові і той одразу купив телефон. Братик раніше маму любив. Коли приходив, завжди цілував її, а тепер все змінилося.
Практичним психологом ОСОБА_46 , котра працює в ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3, сторонам надавалася відповідь про взаємодію її з батьками учня З-В класу ОСОБА_6 . Зокрема, у відповіді від 13.06.2020 року роз"яснено, що у віці до 14 років дитина перебуває під емоційним та психологічним впливом батьків. Хлопчики тягнуться до батька, а дівчата до матері - така гендерна особливість характерна для підліткового віку. Але будь-яке витіснення членів родини з сімейного кола є небезпечним для психіки дитини та її емоційного стану. Стосунки між дітьми та батьками не можуть бути натягнутими. Зазвичай, це характерне для ситуації, в якій один з батьків відчужує дитину від іншого. Відчужувати - означає демонструвати ставлення або ж повідомляти інформацію, яку дитина не маже критично сприймати для свого віку про членів родини. Дитині важко справитися після цього зі своїм емоційним станом, бо фактично той, хто це робить, вчиняє психологічне насильство і весь негатив, у вигляді несприйняття в дитини, може виливатися на того кого хочуть «відчужувати». Такі ситуації відомі і описані в науковій літературі, проявляються яскраво вони в сім'ях де буь аб'юз і на фоні шлюбного, розливу. Дитину часто змушують зайняти сторону покинутого батька. Нормою є те, що дитина має прихильно ставиться і любити, як батька так і матір, навіть якщо перевагу надає комусь одному. Суттєві викривлення і відторгнення одного з батьків є ознакою психологічних насильницьких дій і в подальшому може призводити до більш серйозних розладів. Така дитина потребує фахової допомоги і підтримки з боку батьків.
Статтями 160, 161 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У судовому засіданні сторонами не було доведено належними та допустимими доказами фактів аморальної поведінки ОСОБА_1 , її жорстокості по відношенню дитини, та щодо наявності шкідливих звичок у ОСОБА_3 і його можливої жорстокості.
Обидва батьки мають гарні житлові умови для проживання дітей та їх гармонійного розвитку, також обидва батьки мають постійний заробіток, люблять сина та бажають ним піклуватися.
Як вбачається з копії особової справи учня ОСОБА_6 та з табелю за 2019-2020 навчальний рік, у хлопчика були досить гарні оцінки як під час проживання з мамою, так і під час проживання з татом.
Разом з тим, вирішуючи даний спір, суд враховує, що з січня 2020 року, під час розгляду данного спору, батько фактично відібрав сина у матері, після чого зв'язок матері з сином повністю був втрачений, в той час, як поки дитина мешкала з матір'ю, остання не перешкоджала батьку спілкуватися з дитиною. Батько не позбавлявся можливості брати участь у вихованні дітей та можливості особистого спілкування з ними, жодним чином батько не обмежувався у здійсненні батьківських прав, хлопчик безперешкодно приїздив до тата, ходив з ним на риболовлю, перебував у тата по декілька днів, їздив з ним на море відпочивати.
Як зазначила у судовому засіданні ОСОБА_1 , єдиною її вимогою було те, щоб ОСОБА_3 її сповіщав про те, що він забирає сина до себе.
Так, на звернення ОСОБА_1 служба у справах дітей Новобілоуської сільської ради надавала відповідь від 3 липня 2020 року, з якої вбачається, що в розмові ОСОБА_3 повідомив про запланований відпочинок на декілька днів із сином за межами населеного пункту. Інформацію про поїздку передав ОСОБА_1 через сина. Зі слів ОСОБА_3 телефонний зв'язок на території відпочинку був відсутнім з технічних причин. ОСОБА_3 не має наміру перешкоджати спілкуванню сина ОСОБА_9 з матір'ю ОСОБА_1 . Служба в справах дітей Новобілоуської сільської ради рекомендувала батькам ОСОБА_6 знайти спільну мову для мінімізації негативного прояву наслідків непорозумінь, що виникають між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та спілкуватись напряму, а не через дітей.
Також, суд враховує графік роботи ОСОБА_3 , котрий працює вахтовим методом по два тижні в іншій області, і, хоча він зазначив у судовому засіданні, що за необхідності увечері він може приїхати додому, разом з тим суд вважає, що два тижні на місяць, поки тато перебуває на роботі, не правильно перекладати обов'язок по вихованню дитини на бабусю навіть за її згоди, в той час як мама дитини бажає займатися вихованням своєї дитини і має можливість це робити, оскільки працює в м.Чернігові та має п"ятиденний робочий графік по вісім годин.
Так, дісно хлопчик має певну прив'язаність до тата, але його ворожий настрій в бік мами викликає занепокоєння, враховуючи, що свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та неповнолітня ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначили, що ОСОБА_1 є гарною мамою та раніше вони були свідками гармонійного відношення між мамою та сином і з переїздом до тата воно втрачене.
Поки справа була на розгляді суду, ОСОБА_1 неодноразово зверталася до ОСОБА_3 з приводу урегулювання питання щодо негативного відношення сина до мами, зокрема і письмово, про що надані відповідні звернення, котрі були надіслані ОСОБА_3 .
З незрозумілих суду підстав ОСОБА_3 відмовився провести психологічну діагностику щодо відношення хлопчика до батьків, котру йому пропонували провести орган опіки та піклування служби у справах дітей Новозаводської районної у м. Чернігові ради та психолог після допиту дитини у суді.
За таких обставин, вирішуючи даний спір, суд не може керуватися виключно бажанням дитини житии з татом.
Крім цього, з урахуванням віку дитини, з метою недопущення виникнення негативних впливів на психологічний та емоційний стан малолітнього ОСОБА_6 , суд приходить до висновку, що відсутність спілкування дитини з матір"ю однозначно суперечить інтересам малолітньої дитини.
Таким чином, на основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач за первісним позовом та позивач та зустрічним позовом, як на підставу заявлених вимог, підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що діти сторін мають мешкати з мамою, що не позбавляє права батька дітей піклуватися про них та приймати участь у їх вихованні, а тому первісний позов підлягає задоволенню, що тягне за собою відмову у задоволенні зустрічного позову.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача за первісним позовом підлягають стягненню на користь позивача за первісним позовом судові витрати по справі, в повернення оплаченого позивачем судового збору в розмірі 768,40 грн.
Щодо стягнення витрат відповідача на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача за первісним позовом додано ордер на надання правової допомоги від 28 січня 2020 року (том 1 а.с.222), договір про надання правової допомоги № 28/01/20-ц від 28 січня 2020 року (том 2 а.с.54-55), акти з детальним описом робіт від 21 лютого 2020 року, від 21 вересня 2020 року та від 4 листопада 2020 року (том 3 а.с.148, 149, 151), квитанції до прибуткового касового ордеру № 268 від 28 січня 2020 року про оплату 10 000 грн (том 2 а.с.56), № 512 від 21 вересня 2020 року про оплату 13 000 грн (том 3 а.с.109), № 609 від 4 листопада 2020 року про оплату 1 700 грн (том 3 а.с.150).
Враховуючи, що первісний позов підлягає задоволенню у повному обсягу, витрати позивача з первісним позовом ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на складання позову та подання його до суду, участі в судових засідання, ознайомлення з матеріалами справи та значенням справи для сторони.
Враховуючи надані акти з детальним описом робіт, котрі у останньому судовому засіданні представником позивача за первісним позовом були подані після усунення описок, суд приходить до висновку, що адвокатом Кручек О.О. визначено вартість своєї роботи з урахуванням вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, акти містять чіткий перелік видів правової допомоги, наданої позивачці ОСОБА_1 , а тому витрачені позивачкою кошти у загальній кількості 24 700 грн підлягають стягненню на її користь з ОСОБА_3 .
Керуючись ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, про визначення місця проживання дітей - задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю дітей ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 768 грн 40 коп. сплаченого судового збору та 24 700 грн витрат на правничу допомогу.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Чернігівська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, орган опіки та піклуванняНовобілоуської сільської ради Чернігівського району та області про визначення місця проживання дитини з батьком та припинення стягнення аліментів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо повне рішення не було вручено в день його проголошення учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 13 листопада 2020 року.
Суддя В.І. Олещенко