17 листопада 2020 року
Київ
справа №361/2109/17
адміністративне провадження №Зі/9901/166/20
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Єресько Л.О. у розгляді справи № 361/2109/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до міського голови міста Бровари Київської області ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Броварська міська рада Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Верховного Суду перебуває касаційна скарга міського голови міста Бровари Київської області ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Шкардун Маргарита Володимирівна, на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року про накладення штрафу за неподання звіту у справі № 361/2109/17.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 жовтня 2020 року визначено склад суду: Єресько Л.О. головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою міського голови міста Бровари Київської області ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Шкардун Маргарита Володимирівна, на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року про накладення штрафу за неподання звіту у справі № 361/2109/17.
13 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Єресько Л.О. у розгляді справи № 361/2109/17.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 листопада 2020 року, визнано необґрунтованою заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О. у розгляді справи №361/2109/17, у зв'язку з чим вказану заяву ОСОБА_1 , згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020, передано судді Мацедонській В.Е .
Обґрунтовуючи заявлений відвід, заявник посилається на те, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі № 361/2109/17, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. У зв'язку із зазначеним, позивач вважає, що ухвала про відкриття касаційного провадження від 23 жовтня 2020 року є необґрунтованою та обмежує його право на розгляд справи незалежним, безстороннім і справедливим судом.
На думку заявника, ураховуючи, що судове рішення щодо встановлення контролю за виконанням рішення суду є похідним від постанови суду апеляційної інстанції у справі № 361/2109/17, підстави для відкриття касаційного провадження на ухвалу про накладення штрафу за неподання звіту у вказаній справі відсутні.
Також, заявник звертає увагу на практику Верховного Суду, яка має бути застосована на думку заявника і до спірних правовідносин, зокрема посилається на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2020 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2020, ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2020 та від 25.02.2020 у справі № 361/5596/17.
Зазначені обставини викликають у заявника сумніви у неупередженості та об'єктивності судді Єресько Л.О., а тому з метою забезпечення дотримання положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ, приписів адміністративного судочинства, заявник просить задовольнити його заяву про відвід судді Єресько Л.О.
За приписами частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Суддя, перевіривши доводи заяви, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення відводу судді з огляду на таке.
Частиною першою статті 36 КАС України установлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя уважає, що наведені позивачем обґрунтування для відводу судді не підпадають під жодний критерій визначений ст.36 КАС України.
Надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших висловлювань, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Наведені позивачем доводи, за яких, на його думку, є сумнів у неупередженості або об'єктивності судді мають суб'єктивний характер, оскільки жодного прикладу вчинення дій, які б свідчили про упередженість чи ставить під сумнів безсторонність судді не наведено.
Крім того, згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі "Мироненко і Мартенко проти України", заява № 4785/02 та рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11).
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка мотивована виключно незгодою заявника із судовим рішенням, яке ухвалено судом.
Тобто, відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Таким чином викладені у заяві доводи про те, що суддя Верховного Суду Єресько Л.О., не може відповідати принципам неупередженості, є необґрунтованими, оскільки фактично зводяться до незгоди заявника з винесеною ухвалою про відкриття касаційного провадження від 23 жовтня 2020 року, а також до голослівних звинувачень в порушенні порядку автоматизованого розподілу справи та існуванні організованого злочинного угрупування, що ґрунтуються виключно на припущеннях та суб'єктивному сприйнятті.
При таких обставинах суддя вважає, що заявлений відвід є необґрунтований, а отже в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 36, 40 КАС України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Єресько Л.О. у розгляді справи № 361/2109/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до міського голови міста Бровари Київської області ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Броварська міська рада Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Суддя В.Е. Мацедонська