17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 1640/2883/18
адміністративне провадження № К/9901/11490/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №1640/2883/18
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Григорова А.М., суддів: Тацій Л.В., Подобайло З.Г.,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання переказу коштів (транзація), здійснений ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" 19.05.2016 в сумі 50313,56 грн з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-024-000212412 від 29 березня 2016 року" на рахунок № НОМЕР_1 , що належить позивачу нікчемним;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича внести зміни та доповнення до Переліку вкладників, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за владами у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 на суму 50 313,56 грн.
Позов вмотивовано тим, що висновки відповідача про нікчемність переказу коштів (транзакції) є необґрунтованим, оскільки вона має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", оформлене наказом від 01.06.2016 № 42/1, в частині визнання нікчемними операцій з переказу коштів (трансакцій) у сумі 313,56 грн на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 з призначенням платежу "оплата процентів по договору №980-024-000212412 від 29.03.2016" та у сумі 50000,00 грн з призначенням платежу "повернення коштів згідно з договором №980-024-000212412 від 29.03.2016", здійснених 19 травня 2016 року. Провадження у справі в цій частині закрито. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суди встановили, що 29.03.2016 між ОСОБА_1 (сторона-1) та ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" (сторона-2) було укладено договір "Капітал+" (інвестиційний) (з виплатою процентів в кінці строку) №980-024-000212412, за змістом п. 1.1, 1.2 якого стороною -1 передається у власність стороні -2 грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн, а остання сплачує у безготівковій формі на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ "Банк Михайлівській" та повертає стороні -1 кошти у безготівковій формі на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ "Банк Михайлівській".
Копією квитанції від 29.03.2016 №QS481101 підтверджується внесення позивачем готівки в сумі 50000 грн на поточний рахунок в банку та перерахування цієї суми в безготівковій формі відповідно до умов договору №980-024-000212412 з власного банківського рахунку на рахунок ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр".
Згідно з випискою по особовим рахункам ОСОБА_1 з 19.05.2016 по 31.10.2016 на поточний рахунок позивачки 19.05.2016 відбулось зарахування на рахунок № НОМЕР_2 в сумі 50000,00 грн (повернення коштів згідно з договором №980-024-000212412 від 29.03.2016), та в сумі 313,56 грн (оплата процентів по договору №980-024-000212412 від 29.03.216) від ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр".
В подальшому, на підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 "Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора", яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду строк тимчасової адміністрації продовжено до 22.07.2016 року та продовжено повноваження Уповноваженої Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до 22.07.2016 року включно.
На підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" від 12.07.2016 №124-рш, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку" від 12.07.2016 №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича з 13.07.2016 по 12.07.2018 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016 №1702 повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову Олександру Юрійовичу з 05.09.2016.
Також судами встановлено, що наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» від 24 травня 2016 року №27/1 створено комісію по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» від 01 червня 2016 року №42/1 затверджено результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, викладені в акті №3 від 01 червня 2016 року комісії, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «КІЦ» по перерахуванню коштів на рахунки 2445 фізичних осіб у сумі 206980863,90 грн, в тому числі перераховані кошти на рахунок позивачки у відповідності до положень п.п.7-9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Позивачкою було отримано листи від 21.09.2016 та від 16.09.2016, якими повідомлено, що переказ коштів (трансакцій) в сумі 313,56 грн з призначенням платежу "оплата процентів по договору №980-024-000212412 від 29.03.2016" та у сумі 50000,00 грн з призначенням платежу "повернення коштів згідно з договором №980-024-000212412 від 29.03.2016" на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , здійснених 19.05.2016, є нікчемним.
Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що позивачка є вкладником на підставі статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і на неї поширюються гарантії неплатоспроможного банку, а тому неподання інформації про неї до Фонду, є протиправним.
Апеляційний суд також зазначив, що вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи в частині визнання нікчемними операцій з переказу коштів (трансакцій) не підлягають розгляду судами, а тому закрив провадження у справі в цій частині позовних вимог.
Відповідач не погодився із рішеннями судів і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі Уповноважена особа зазначає, що судами не надано належної правової оцінки тому, що Уповноважена особа Фонду діяла у межах повноважень та у порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У поданому відзиві позивачка просить відмовити у задоволенні скарги.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченою Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25 Закону № 4452-VI).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.
Отже, Закон № 4452-VI пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4)включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
При цьому, правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону № 4452-VI).
Закон № 4452-VI визначає порядок складання Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком правочинів протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що до запровадження в Банку тимчасової адміністрації, позивачка уклала з Банком договір банківського рахунку, відповідно до умов якого банк відкрив поточний рахунок на який було зараховано грошові кошти.
Уповноважена особа Фонду не включила позивачку до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду у зв'язку з тим, що транзакція про повернення грошових коштів, які надійшли на рахунок позивачки від ТОВ «КІЦ» та були зараховані ПАТ «Банк Михайлівський» на її поточний рахунок є нікчемною з підстав, передбачених пунктами 7-9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
При цьому, Суд зазначає, що у частині третій статті 38 Закону № 4452-IV, якою врегульовано заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, визначено підстави, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.
Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За правилами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Законом України від 16.07.2015 №629-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» (далі - Закон №629-VIII), який набрав чинності 12.08.2015 частину третю статті 38 Закону № 4452-IV доповнено пунктом 9 згідно із яким правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Дійсно, у зв'язку із зарахуванням коштів на поточний рахунок позивача у Фонду з'явились відповідні зобов'язання, що зумовило збільшення витрат держави в особі Фонду, пов'язаних з виведенням банку з ринку.
Водночас, збільшення витрат Фонду, пов'язаних з виведенням банку з ринку може мати негативні наслідки для вкладника у вигляді невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, у разі якщо таке зарахування відбулось після віднесення банку до категорії проблемних, а операції, укладення (переоформлення договорів), що передували збільшенню таких витрат - вчинені (укладені) саме з порушенням закону.
Так, в силу положень частини четвертої статті 75 Закону України від 07.12.2000 №2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-ІІІ) проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.
Зокрема, перерахування банками за дорученням фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів відповідно до дефініцій, які містяться в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, є безготівковими розрахунками.
Законодавець пов'язує можливість здійснення платежів банком, віднесеним до категорії проблемних, в тому числі перерахування ним за дорученням фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.
Відповідно до частини першої статті 73 Закону № 2121-III у разі, зокрема, здійснення банками ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, у тому числі віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.
При цьому, згідно із постановою НБУ від 22.12.2015 № 217/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» постановлено, зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до дати прийняття цієї постанови, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
Таким чином, вчинення (укладення) банком, віднесеним до проблемних правочинів (у тому числі договорів) з порушенням норм законодавства, зокрема статей 73, 75 Закону № 2121-III, статей 2, 56 Закону № 679-XIV може бути підставою для невключення до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду у зв'язку із віднесенням таких правочинів (в тому числі договорів) до числа нікчемних відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Разом з цим, Суд враховує, що дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України).
За загальним правилом, особа не може бути позбавлена права власності і права на вклад внаслідок внесення змін до закону. Разом з тим гарантії цього права, у тому числі обов'язок держави нести додаткову відповідальність через систему гарантування вкладів фізичних осіб, можуть зазнавати змін шляхом прийняття відповідних законів, у тому числі задля забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків.
Так, 19.11.2016 набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону №4452-VІ, внесені Законом №1736-VІІІ, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Тобто, з метою поширення гарантій Закону № 4452-VI до вкладу були прирівняні кошти фізичних осіб за чітко визначеними ознаками, які при цьому не є вкладом згідно із чинними законодавством. А саме, до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
У справі, яка розглядається судами встановлено, що правочин по наданню позивачкою позики та операції по перерахуванню коштів позичальнику і повернення коштів з рахунку вказаного Товариства на рахунок позивачки вчинені після віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних. Отже, кошти позивачки відповідають критеріям, визначеним змінами, внесеними до Закону №4452-VI Законом № 1736-VІІІ, а тому вони прирівнюються до вкладу, а позивачка, відповідно - до вкладника.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що позивачка є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивачку, як вкладника банку, до переліку дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду інформацію щодо неї, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом.
Висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2019 у справі №826/1674/18 і такі висновки враховуються Судом під час вирішення даної справи.
Також колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що позовні вимоги про скасування рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемним переказу коштів (транзакції), здійсненого ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" на рахунок позивачки не підлягають розгляду в судовому порядку.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 (справа №819/353/16) дійшла висновку, що встановлена правова природа наказу (рішення) Уповноваженої особи Фонду про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, та відповідно й дії про визнання нікчемними трансакцій не можуть бути розглянуті в судовому порядку.
Оцінюючи наведені відповідачем доводи, Касаційний адміністративний суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року у нескасованій частині та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року у справі №1640/2883/18 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду