16 листопада 2020 року
Київ
справа №320/6724/19
адміністративне провадження №К/9901/30350/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №320/6724/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,
13.11.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №320/6724/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень. Згідно з трек-номером поштового відправлення скаргу надіслано 11.11.2020.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено наступне.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що копію повного тексту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.102020 у справі №320/6724/19 ним одержано 12.10.2020, що підтверджується наданою копією супровідного листа суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2 і 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
У касаційній скарзі скаржником наведено обставини справи, процитовано положення законодавства, проте не вказано підставу (підстави) на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Таким чином, скаржнику необхідно усунути зазначений недолік касаційної скарги, зазначивши підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Предметом спору у цій справі є визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів (майнові вимоги), карток відмови в митному оформленні (випуску) товарів, транспортних засобів комерційного призначення (немайнові вимоги).
Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у складі палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.03.2020 (справа №1.380.2019.001962) зробив висновок, що справи про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів є справами з майновими вимогами. При цьому сума, яка складає різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні, є ціною позову, з якої має бути обрахований належний до сплати судовий збір.
З судових рішень у справі №320/6724/19 неможливо встановити, яка сума митних платежів була додатково сплачена позивачем внаслідок коригування митної вартості.
При поданні позовної заяви (грудень 2019 року) до суду першої інстанції ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» складала 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання позову немайнового характеру ставка судового збору складала 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статею 7 Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01.01.2019 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921,00 грн.
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 102,00 грн.
Таким чином, скаржнику слід усунути недоліки касаційної скарги, шляхом надання до суду платіжного доручення про сплату судового збору за подання касаційної скарги виходячи з вищенаведеної формули.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030102. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Код банку отримувача (МФО): 899998. Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN):288999980313151207000026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»). Призначення платежу: « 101: судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), номер справи (чи номер касаційного провадження), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)».
Крім того, скаржнику слід надати документи, що підтверджують різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів.
Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №320/6724/19 залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду