17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 826/12913/17
адміністративне провадження № К/9901/59748/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу №826/12913/17
за позовом Комунального підприємства "Київське комунальне автотранспортне підприємство №2737" до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій протиправними та скасування рішення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2018, ухвалене судом у складі судді Каракашьяна С.К.
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,-
І. РУХ СПРАВИ
1. 09.10.2017 Комунальне підприємство "Київське комунальне автотранспортне підприємство №2737" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), в якому просило визнати неправомірними дії відповідача по проведенню позапланової перевірки КП «Київське комунальне автотранспортне підприємство №2737»; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 21.09.2017 №56/17/073-8616.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення порядку проведення перевірки, оскільки його не було повідомлено про її проведення, а акт перевірки складено не на місці перевірки. Крім того позивач зазначив, що ним не здійснювалось спорудження об'єктів, вказаних в акті перевірки, оскільки вони були передані підприємству засновником.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову відповідача про накладення штрафу від 21.09.2017 №56/17/073-8616. В решті позовних вимог відмовлено.
4. 20.08.2018 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
5. Протоколом розподілу справи від 20.08.2018 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Анцупова Т.О. - головуючий суддя, судді: Стародуб О.П., Кравчук В.М.
6. Ухвалою Верховного Суду від 28.08.2018 відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
7. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 25.06.2019 №829/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), що унеможливило її участь у розгляді даної справи.
8. Протоколом розподілу справи від 25.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Стрелець Т.Г., Стеценко С.Г.
9. Ухвалою судді Верховного Суду від 27.06.2019 прийнято зазначену касаційну скаргу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VІ (далі - Закон №3038-VІ), Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок №553), на підставі звернення Громадської організації «Стоп корупції» від 11.08.2017 №670/11-08-17, відповідачем проведено позапланову перевірку дотримання суб'єктом містобудування КП «Київське комунальне автотранспортне підприємство №2737» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва: «вул. Стеценка, 20-а, у Подільському районі міста Києва», за результатами якої складено акт від 11.09.2017.
При проведенні перевірки встановлено, що за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 20-а на території КП «Київське комунальне автотранспортне підприємство №2737» побудовані нежитлові будівлі, а саме: металевий павільйон площею 100 кв. м та металевий ангар площею 444,8 кв. м, без документів, які надають право на виконання будівельних робіт та експлуатуються без прийняття в експлуатацію, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог частини восьмої статті 39 Закону №3038-VІ.
За результатами проведеної перевірки відповідачем 11.09.2017 складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та винесено припис від 11.09.2017 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким з 11.09.2017 позивачу заборонено експлуатацію будівлі металевого павільйону площею 100 кв.м. та будівлі ангару металевого площею 444,8 кв. м. до усунення виявлених порушень у відповідності до вимог законодавства.
За результатами розгляду матеріалів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідачем винесено постанову від 21.09.2017 №56/17/073-8616, якою за порушення вимог частини восьмої статті 39 Закону №3038-VІ, а саме: будівництво металевого павільйону площею 100 кв. м та металевого ангару площею 444,8 кв.м, без документів, які надають право на виконання будівельних робіт та експлуатуються без прийняття в експлуатацію, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 2 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 №208/94-ВР (далі - Закон №208/94-ВР) та накладено штраф у сумі 60 624,00 грн.
Не погоджуючись з встановленими правопорушеннями та постановою про накладення на позивача штрафу, останній звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що перевірка позивача проведена у відповідності до вимог законодавства, оскільки така призначена на підставі звернення юридичної особи про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства, а вимогами Порядку №553 не передбачено повідомлення суб'єктів містобудування про проведення позапланової перевірки, як і не передбачено обов'язкового складення акту перевірки безпосередньо на місці перевірки, у зв'язку з чим суди дійшли висновку про безпідставність вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі постанови про накладення штрафу від 21.09.2017 №56/17/073-8616 зважаючи на те, що положення частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, регулюють питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, а саме, не ввели в експлуатацію відповідні об'єкти до початку їх використання після набрання чинності цим Законом; відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, може наступати лише для суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена певна відповідальність.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що невчасне повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення позбавило позивача можливості надання пояснень з приводу виявленого порушення та доказів для його спростування, що свідчить про грубе порушення порядку розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Касаційна скарга відповідача мотивована, зокрема невідповідністю висновків судів обставинам справи та порушенням норм процесуального права, зважаючи на те, що, як стверджує відповідач, під час проведення перевірки він діяв на підставі та в межах своїх повноважень, а позивачем до перевірки не були надані документи, які в подальшому подані до суду.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
17. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, Суд дійшов таких висновків.
18. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. За змістом статті 41 Закону №3038-VІ державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.
Постанови органів державного архітектурно-будівельного контролю можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або до суду.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
20. Відповідно до Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №244 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №735; далі Порядок №244) цей порядок визначає процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - штрафи), що передбачені Законом №208/94-ВР.
21. Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інші матеріалами подаються посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, уповноваженій розглядати справу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, з метою вирішення питання притягнення до відповідальності та накладення штрафу протягом трьох днів після його складання (пункт 15 Порядку №244).
22. Відповідно до пункту 16 Порядку №244 справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядається посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи.
23. Пунктом 17 Порядку №244 визначено, що справа може розглядатися за участю суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб. Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб'єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи. Неприбуття суб'єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.
24. Відтак, обов'язковою умовою розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є повідомлення особи, щодо якої розглядається справа, про час та місце розгляду справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи.
Крім того, у разі неотримання протоколу про правопорушення та інших документів, на підставі яких особа притягується до відповідальності, такі документи мають бути надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
25. Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій позивача своєчасно не повідомлено про час та місце розгляду справи про порушення у сфері містобудівної діяльності, тобто справу розглянуто за відсутності представника позивача.
26. Колегія суддів враховує, що особі, до якої застосовується штрафна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
27. Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
28. Відтак, обов'язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, щодо якої застосовується стягнення за правопорушення у сфері містобудівної діяльності не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи.
Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов'язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи.
З'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
Повідомлення має на меті забезпечити участь особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за триденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.
29. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що листом від 12.09.2017 позивачу було направлено акт перевірки, припис про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, протокол про адміністративне правопорушення, крім того вказаним листом позивача повідомлено, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться 21.09.2017.
Вказаний лист був отриманий представником позивача 27.09.2017, про що свідчить відповідна відмітка про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення, тобто вже після розгляду. При цьому, у матеріалах справи, відсутні докази, які б свідчили про ухилення позивача від отримання повідомлення.
30. Отже, відповідач не довів, що про час розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності позивач був поінформований належним чином, що свідчить про порушення відповідачем порядку розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
31. Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу слугувало встановлене під час проведення перевірки порушення позивачем вимог частини восьмої статті 39 Закону №3038-VI у частині експлуатації нежитлових будівель (металевий павільйон площею 100 кв. м та металевий ангар площею 444,8 кв. м) без прийняття їх в експлуатацію.
32. Суди попередніх інстанцій, скасовуючи спірну постанову виходили з того, що обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, стосується лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.
33. За приписами частини восьмої статті 39 Закону №3038-VІ експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
34. Водночас стаття 39 Закону №3038-VІ, який набрав чинності 12.03.2011, визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об'єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії. Цей закон не містить застережень, зокрема про поширення його дії на відносини, які виникли до набрання ним чинності.
35. При цьому з дня набрання чинності у листопаді 1994 року Законом №208/94-ВР, стаття 1 якого встановлювала відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, цей Закон не передбачав відповідальності за експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію. Вперше таке положення закріплено у цьому Законі 24.10.2000 шляхом доповнення частини першої зазначеної статті абзацом, що встановлював відповідальність за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями (Закон України від 21.09.2000 №1988-111).
36. 19.01.2012 згідно із Законом України від 22.12.2011 №4220-VI Закон №208/94-ВР викладено у новій редакції, пункти 4 і 6 частини другої статті 2 якої передбачають, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації; експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації.
37. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
38. Рішенням від 09.02.1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
39. Закон №208/94-ВР, зокрема положення пунктів 4 та 6 частини другої статті 2 щодо накладення штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт та за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема розпочали відповідне будівництво та не ввели в експлуатацію відповідні об'єкти до початку їх використання після набрання чинності цим Законом.
40. Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.
41. В контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта» не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.
42. Частиною восьмою статті 39 Закону №3038-VI зі змінами, внесеними згідно із Законом від 20.11.2012 №5496-VI, встановлено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
43. Таким чином, обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.
44. Зважаючи на викладене, передбачені пунктами 4 та 6 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР (в редакції Закону України від 22.12.2011 №4220-VI) штрафні санкції можуть бути застосовані до суб'єкта містобудування лише у випадку вчинення ним відповідних порушень після 19.01.2012.
45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені в акті перевірки будівлі (металевий павільйон площею 100 кв. м та металевий ангар площею 444,8 кв. м) були закріплені за позивачем як основні фонди наказами від 06.05.2006 №183 та від 09.10.2000 №100, тобто, вони вже існували станом на 2000 та 2006 роки, що свідчить про те, що позивач не здійснював будівництво, не розпочинав експлуатацію спірних об'єктів будівництва, не вводив в експлуатацію зазначені приміщення, а тому позивач не зобов'язаний був реєструвати декларацію про початок виконання таких робіт та вводити в експлуатацію такі об'єкти будівництва.
46. Таким чином, притягнення позивача до відповідальності за порушення частини восьмої статті 39 Закону №3038-VI є неправомірним, оскільки такий закон набрав чинності 12.03.2011, тобто після завершення вказаних робіт та чинне на той час законодавство не покладало на власника об'єкта обов'язок введення його в експлуатацію.
47. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач порушив порядок розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, зважаючи на неналежне повідомлення позивача про розгляд справи, що позбавило його права бути присутнім під час розгляду справи про порушення у сфері містобудівної діяльності та обумовило неможливість надання пояснень з приводу виявленого порушення та подання доказів для його спростування.
48. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
49. Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 350, 354, 355, 356, 359 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 у справі №826/12913/17 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
............................
............................
............................
А.І. Рибачук
Т.Г. Стрелець
С.Г. Стеценко,
Судді Верховного Суду