16 листопада 2020 року
Київ
справа №9901/357/20
адміністративне провадження №П/9901/357/20
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білоуса О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання бездіяльності протиправною та визнання нечинним Указу,
12 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з адміністративним позовом до Президента України Зеленського В.О., у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та визнати нечинним Указ Президента України від 5 листопада №487/2020 «Про впорядкування використання об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Державного управління справами».
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України).
Пунктами 3, 5, 6 частини першої статті 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) або чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою статті 171 КАС України встановлено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ознайомившись з позовною заявою вважаю за необхідне залишити її без руху з наступних підстав.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
<...> поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 160 КАС у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
За змістом пунктів 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача, а в разі подання позову до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення змісту і способу захисту свого права, свободи чи інтересу, а тому особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко і зрозуміло зазначити, які саме дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень порушили саме право.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач лише стверджує про існування протиправної бездіяльності з боку Президента України, однак не наводить обставин такої бездіяльності та не надає відповідні докази, що підтверджують такі обставини з посиланням на приписи закону, які саме повноваження з числа визначених статтею 106 Конституції України Президент мав здійснити, але не здійснив.
Так, на обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що є студентом Національної академії державного управління при Президентові України, а оскаржуваним Указом Президента України її передано до сфери управління Міністерства освіти і науки України, що, на його думку, порушує публічно-правовий порядок функціонування академії та порушує її законний інтерес щодо дотримання чинного законодавства та утвердження демократичних цінностей при неможливості реалізації права на обговорення зміни статусу академії, що, в свою чергу, є порушенням його права, як державного службовця на підвищення рівня професійної компетентності.
Тобто, фактично позивач вказує на можливі порушення прав Національної академії державного управління при Президентові України та її робочого колективу, до складу якого він не відноситься, на обговорення зміни статусу академії.
Суд звертає увагу, що обов'язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент його звернення до суду. Однак, як вбачається з наведеного, позивачем не наведено жодної норми закону, яка б була порушена відповідачем у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною другою статті 169 КАС України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху, оскільки вона не відповідає вимогам КАС України, та надати строк для усунення її недоліків шляхом зазначення, у чому саме полягає бездіяльність відповідача із посиланням на відповідне повноваження, визначене Конституцією України, та зазначення обсягу його порушених прав оскаржуваним Указом Президента.
Суд вважає за необхідне встановити позивачу десятиденний строк від дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачеві, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута йому з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Керуючись статтями 160, 161, 169 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання бездіяльності протиправною та визнання нечинним Указу залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В.Білоус