Справа № 560/323/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
04 листопада 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Стаднік Л. В.,
представника відповідача: Грень Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року (складене 05 червня 2020 року у м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
позивач 17.01.2020 звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.12.2019:
- №0002931412 за яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним зобов'язанням на суму 4810735,00 грн та за штрафними санкціями 1202684,00 грн.;
- №0002941412 за яким застосовано штрафні санкції по податку на прибуток приватних підприємств на суму 680,00 грн.;
- №0002961412 за яким зменшено суму грошового зобов'язання по єдиному податку за основним зобов'язанням на суму 8541,57 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2020 позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.12.2019 за №0002931412, №0002941412 та №0002961412.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати п. 299.11 ст. 299 ПК України згідно якого, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
Так, під час проведення перевірки відповідачем було встановлено наявність у позивача, станом на 01.01.2017, податкового боргу (недоїмки) в сумі 75,90 грн по платежу «Плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення» код класифікації доходів бюджету «13030100», що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків за 2016-2017 рр.
Крім того, ТОВ «ТД «Шепетівський цукор» у 2017 році не був сільгосподарським товаровиробником, у розумінні пп. 14.1.235 п. 14 ст. 14 ПК України, оскільки не здійснював виробництва сільгосподарської продукції на власних чи орендованих потужностях, її переробки (за потреби) та здійснення операції з її постачання.
Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив колегію суддів її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Представник позивача належним чином повідомлений про дату та час судового засідання не з'явився в судове засідання.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
Так, відповідно до акту від 25.11.2019 т за №0194/22-01-05-12/36681090 "Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" встановлено порушення позивачем:
1. п.п.14.1.235 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.139.2.1, п.п. 139.2.2 п.139.2 ст.139, абз.а) п.п.4) п.291.4, п.291.5-1.3 п.291.5-1 ст.291 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" занижено податок на прибуток підприємств в загальній сумі 4 810 735 грн., у тому числі за 1 квартал 2017 в сумі 4 991 001 грн., півріччя 2017 в сумі 6 707 735 грн., три квартали 2017 в сумі 6 514 021 грн., рік 2017 в сумі 4 810 735 гривень"
2. п.49.2 ст.49, п. 137.4 ст.137 Податкового кодексу України, ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" не подано до контролюючого органу декларації з податку на прибуток приватних підприємств за І квартал 2017, півріччя 2017, три квартали 2017 та рік 2017;
3. п.46.2 ст.46 Податкового кодексу України, ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" не подано до контролюючого органу фінансову звітність за І квартал 2017 та 9 місяців 2017;
4. п.п.14.1.235 п.14.1 ст.14, абз. а) п.п.4) п.291.4 п.п.291.5-1.3 п.291.5-1 ст.291 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" завищено єдиний податок платника четвертої групи в сумі 8 541,57 гривень.
Перевіркою зокрема встановлено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" перебувало на спрощеній системі оподаткування - платник єдиного податку четвертої групи.
Однак, перевіркою не підтверджено правомірність перебування позивача у 2017 році на спеціальному режимі оподаткування з двох підстав:
1) Відповідно до п.п.291.5-1.3 п.291.5-1 ст.291 ПК України не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" допущено станом на 01.01.2017 податковий борг в сумі 75,90 грн., що підтверджується ІКП по платежу "Плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення". Тому згідно наведеної норми відсутні підстави для перебування у 2017 році платником єдиного податку четвертої групи.
2) Визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" для цілей ПК України наведено в п.п.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України. Сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" до контролюючого органу для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік подано:
- податкову декларацію платника податку четвертої групи (в/х № НОМЕР_1 від 20.02.2017): площа земельних ділянок 67,5356 га, нормативно-грошова оцінка землі 22188,60 грн., ставка податку 0,57, сума річна податку 8541,57 грн.;
- відомості про наявність земельних ділянок (в/х №9024101931 від 20.02.2017): категорія земельних ділянок - сільськогосподарські угіддя, право користування - на умовах оренди, кількість орендодавців 42, загальна площа земельних ділянок 67,5356 га.;
- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (в/х №9014727013 від 20.02.2017): загальний обсяг отриманого доходу 91464467 грн., в т.ч. сільгосппродукції 89650118 грн., частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній (звітний) рік 76,59 %.
Попередньою перевіркою підтверджено правомірність перебування ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" у 2016 році платником єдиного податку четвертої групи - сільгосппродукція вирощувалась на суборендованих землях. Проте перевіркою встановлено, що ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" у 2017 році не використовував для вирощування сільгосппродукції землі на суборендованих землях.
Підпунктом 14.1.235 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що для підтвердження статусу сільськогосподарського товаровиробника не встановлено будь-яких обмежень щодо обсягів виробництва сільгосппродукції, основним критерієм є сам факт виробництва сільськогосподарської продукції, визначеної п.п.14.1.234 п.14 ст.14 Кодексу.
Перевіркою не встановлено вирощування у 2017 році ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" сільгосппродукції на орендованій площі 67,5356 га чи будь-яких інших ділянках.
Оскільки ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" у 2017 році не був сільськогосподарським товаровиробником у розумінні п.п.14.1.235 п.14. ст.14 ПК України, а саме не здійснював виробництво сільськогосподарської продукції на площі 67,5356 га чи будь-яких інших земельних ділянках, не здійснював операції з її постачання, відповідно на товариство не поширюється спеціальний податковий режим - четверта група платника податку. Частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній (звітний) період, що перевищує 75 відсотків, при відсутності самого виробництва сільськогосподарської продукції у поточному податковому (звітному) періоді, не дає права у 2017 на застосування спеціального податкового режиму.
Зважаючи на те, що у 2017 році на ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" не поширювався спеціальний податковий режим - платник єдиного податку четвертої групи, відповідно до п.п.133.1.1 п.133.1 ст.133 ПК України товариство є платником податку на прибуток.
В результаті допущених порушень перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження всього у сумі 4 810 735 за 2017 рік.
Також в порушення вимог п.49.2 ст.49, п.137.4 ст.137 ПК України ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" не подано до контролюючого органу декларації з податку на прибуток приватних підприємств за І квартал 2017, півріччя 2017, три квартали 2017 та рік 2017.
Водночас, у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" задекларовано єдиного податку платника четвертої групи у сумі 8 541,57 гривень. Проте, оскільки станом на 01.01.2017 товариство мало податковий борг в сумі 75,90 грн. та у 2017 році не було сільськогосподарським товаровиробником, тому неправомірно перебувало платником єдиного податку четвертої групи та сплачувало єдиний податок. Це призвело до завищення єдиного податку у сумі 8 541,57 гривень.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.12.2019:
- №0002931412, за яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним зобов'язанням на суму 4810735 грн. та за штрафними санкціями 1202684 грн.;
- №0002941412, за яким до товариства застосовано штрафні санкції по податку на прибуток приватних підприємств на суму 680 грн.;
- №0002961412, за яким товариству зменшено суму грошового зобов'язання по єдиному податку за основним зобов'язанням на суму 8541,57 грн.
Позивач не погоджуючись із вказаними податковими- рішеннями звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зазначив, що встановлені обставини свідчать про порушення контролюючим органом своїх власних процедур та видання у 2017 році двох документів (один з яких - акт звірки, взагалі не вправі був видавати), які засвідчували відсутність у позивача заборгованості за 2016 рік по рентній платі. Як наслідок позивач, сплачуючи податки у 2017 році як платник четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, діяв добросовісно, обґрунтовано вважаючи себе таким, що не має станом на 01.01.2017 заборгованості по рентній платі. Тому застосування контролюючим органом наслідків, передбачених абз.2 п.299.11 ст.299 ПК України (на підставі невідповідності платника вимогам п.п.291.5-1.3 п.291.5-1 ст.291 ПК України), не може вважатись правомірним, інакше це свідчитиме про надання контролюючому органу можливості уникати виконання своїх обов'язків і не сприятиме юридичній визначеності у правовідносинах з платниками податків.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
За приписами пунктів 291.2 та 291.3 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до підпунктів 291.4.4 п.291.4 ст.291 ПК України до четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться сільськогосподарські товаровиробники - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Відповідно до підпункту 14.1.234 ст. 14 ПК України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.
Сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (п.п.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України ).
Частка сільськогосподарського товаровиробництва (для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу) - питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку(пп. 14.1.262 ст. 14 ПК України).
Підпунктом 291.5-1.3 п.291.5-1 ст. 291 ПК України визначено, що не може бути платником єдиного податку четвертої групи, зокрема, суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Разом з тим порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку врегульований статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно положень пункту 299.2 статті 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Згідно з пунктом 299.10. статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
Таким чином, зважаючи на положення підпункту 4 пункту 299.10 статті 299 ПК згідно якого способом реалізації владних управлінських функцій податкового органу за наявності встановлених обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Тобто невідповідність вимогам підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК має чітко визначену санкцію - анулювання реєстрації платником єдиного податку.
Згідно з абзацами 5 і 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, шляхом подання заяви до контролюючого органу: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Системний аналіз вищенаведених положень податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу лише у встановлених законом випадках.
Відповідно до абзацу 1 пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Отже, способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
При цьому, як зазначалось абзац другий пункту 299.11 статті 299 ПК встановлює додаткову санкцію для платників єдиного податку, які одночасно не відповідають як вимогам підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 так і вимогам пункту 291.5-1 статті 291 ПК.
Водночас, встановлена невідповідність позивача вимогам підпункту 4 пункту 291.1 статті 291 ПК не є достатньою правовою підставою для застосування норм абзацу другого пункту 299.11 статті 299 ПК у спірних правовідносинах та нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток, а також штрафних санкцій.
Виходячи із змісту положень підпункту 299.2 статті 299 та пункту 299.3 статті 299 ПК право на застосування платником податків спрощеної системи оподаткування виникає з моменту його реєстрації платником єдиного податку, а припиняється - з моменту анулювання такої реєстрації.
Пункт 297.1 статті 297 ПК, передбачає, що платник єдиного податку звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, серед іншого, і з податку на прибуток підприємств.
Отже, платник податку звільняється від обов'язку нарахування та сплати податку на прибуток підприємств за наявності у нього права на застосування спрощеної системи оподаткування, яке є дійсним в період реєстрації його платником єдиного податку.
При цьому, згідно з підп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України передбачений обов'язок сільськогосподарського товаровиробника надавати до 20 лютого поточного року до контролюючого органу звітність з метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку, перелік якої конкретизований у цьому підпункті.
Так, відповідно до матеріалів справи ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" на виконання вимог вищевикладеної норми направило контролюючому органу 20.02.2017 засобами електронного зв'язку податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік, до яких були додані додаток № 1 - відомості про наявність земельних ділянок та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2016 рік.
При цьому перевіркою не підтверджено правомірність перебування ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" у 2017 році на спеціальному режимі оподаткування з двох підстав:
1) ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" допущено станом на 01.01.2017 податковий борг в сумі 75,90 грн., що підтверджується ІКП по платежу "Плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення". Тому згідно наведеної норми відсутні підстави для перебування у 2017 році платником єдиного податку четвертої групи.
2) ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" у 2017 році не був сільськогосподарським товаровиробником у розумінні п.п.14.1.235 п.14. ст.14 ПК України, а саме перевіркою не встановлено вирощування у 2017 році ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" сільгосппродукції на орендованій площі 67,5356 га чи будь-яких інших ділянках.
Водночас, позивачем не заперечується відсутність самого виробництва сільськогосподарської продукції у 2017 році.
Податковим кодексом України визначено підстави анулювання реєстрації платника єдиного податку (п.299.10 ст.299 ПК України), а також підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи (п.291.5-1 ст.291 ПК України).
Разом з тим, ПК України не містить норму, відповідно до якої платник, який у податковому (звітному) році так і не почав займатись сільськогосподарським товаровиробництвом, автоматично втрачає за цей період (тобто за минулий час) статус платника єдиного податку 4 групи.
Відтак доводи відповідача про те, що ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" у 2017 році не був сільськогосподарським товаровиробником у розумінні п.п.14.1.235 п.14. ст.14 ПК України, що має наслідком застосування відповідальності, передбаченої абз.2 п.299.11ст.299 ПК України, є помилковими, оскільки такі обставини не визначні ПК України самостійною підставою для позбавлення (втрати) статусу платника єдиного податку 4 групи.
Щодо заборгованості у позивача станом на 01.01.2017 з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин апеляційний суд зазначає таке.
Так, 10.05.2016 позивачем подано звітний розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 1 квартал 2016 року в якому відображено податкове зобов'язання в сумі 76,75 грн.
Крім того, позивачем подано уточнюючий розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 1 квартал 2016 року, від 19.05.2016, в якому відображено уточнення податкового зобов'язання в сторону збільшення на суму 76,75 грн.
Відповідно до інтегрованої картки платника сплата відбулась 16.05.2016 лише стосовно однієї суми - 76,75 грн., визначеної розрахунком від 10.05.2016. Інша сума у розмірі 76,75 грн., нарахування якої згідно картки відбулось 20.05.2016, не сплачена. Враховуючи переплату у розмірі 0,85 грн., утворилась заборгованість 75,90 грн., яка існувала у подальшому, у тому числі й станом на 01.01.2017.
Отже, в результаті допущення позивачем методологічної помилки було задвоєно суму з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Зазначене також підтверджується поясненнями представника позивача наданими в судовому засіданні в суді першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що про відсутність заборгованості свідчить акт звірки з Славутської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області №27317-22 від 03.02.2017 по платежу 13030100 "Рентна плата за користування надрами", проведено звірення розрахунків платника за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, відповідно до якого заборгованість згідно відомостей контролюючого органу також була відсутня та акт від 11.05.2017 № 0575/22-01-14-02/36681090 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «торговий дім «Шепетівський цукор».
У вказаному акті (а.с. 109 т.2) зазначено, що перевіркою правильності нарахування, термінів сплати та своєчасності подання податкових декларацій з рентної плати, за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 порушень вимог ПК України не встановлено.
Отже, контролюючим органом під час проведення перевірки у 2017 році за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 не встановлено наявність заборгованості у позивача по рентній платі.
При цьому податковий орган посилається на положення п.п. 258.1.1 п.258.1 ст.258 ПК України відповідно до якого на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Однак згідно п.п. 258.2.1 п.258.2 ст.258 ПК України контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння рентної плати здійснюють контролюючі органи.
Статтею19-1 ПК України передбачено, що саме до функцій контролюючого органу віднесено адміністрування податків, зборів, платежів та контроль своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів тощо.
Отже, контролюючий орган вказує на те, що станом на 02.03.2017 в інтегрованій картці платника були відсутні нарахування по інших розрахунках (деклараціях), поданих у 2016 році, а тому не було вказано про наявність заборгованості.
Таким чином, позивач, сплачуючи податки у 2017 році як платник четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, діяв добросовісно, обґрунтовано вважаючи себе таким, що не має станом на 01.01.2017 заборгованості по рентній платі.
Як уже зазначалось відповідно до абзацу другого пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
За таких обставин суд приходить до висновку, що встановлена невідповідність позивача вимогам підпункту 4 пункту 291.1 статті 291 ПК України не є достатньою правовою підставою для застосування норм абзацу другого пункту 299.11 статті 299 ПК України у спірних правовідносинах та нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Крім того, суд зазначає, що виходячи із змісту положень підпункту 299.2 статті 299 та пункту 299.3 ст. 299 ПК України право на застосування платником податків спрощеної системи оподаткування виникає з моменту його реєстрації платником єдиного податку, а припиняється - з моменту анулювання такої реєстрації. Пункт 297.1 ст. 297 ПК України передбачає, що платник єдиного податку звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, серед іншого, і з податку на прибуток підприємств.
Отже, платник податку звільняється від обов'язку нарахування та сплати податку на прибуток підприємств за наявності у нього права на застосування спрощеної системи оподаткування, яке є дійсним в період реєстрації його платником єдиного податку.
Як встановлено з матеріалів справи, та підтверджується поясненнями в судових засіданнях, що рішення відносно позивача - ТОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор" про анулювання реєстрації як платника єдиного податку відповідачем не приймалось.
Колегія суддів зазначає, що у спірному випадку застосування положення абзацу другого пункту 299.11 статті 299 ПК України при нарахуванні позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення суми грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників четвертої групи є протиправним по відношенню до позивача, оскільки на час нарахування вказаних податкових зобов'язань (та станом на дату розгляду даної справи) останній мав право на застосування спрощеної системи оподаткування та не був позбавлений цього права у встановлений ПК України спосіб - шляхом анулювання реєстрації як платника єдиного податку у відповідному реєстрі.
Відтак, з огляду на дійсну реєстрацію позивача, як платника єдиного податку та відсутність її анулювання контролюючим органом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 18.12.2019 за №0002931412, №0002941412 та №0002961412.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.06.2020 у справі № 2040/6313/18.
Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
Так, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 11 листопада 2020 року.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.