Справа № 240/7663/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Любов Анатоліївна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
16 листопада 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог.
В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність Виконавчого комітету Житомирської міської ради в частині ненадання повної та достовірної інформації на запит від 05 листопада 2019 року та зобов'язати відповідача надати повну та достовірну інформацію на запит від 05 листопада 2019 року.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Так, 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського міського голови Сухомлина С.І. із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію про те, на якій посаді в Житомирській міській раді працює ОСОБА_2 та просив надіслати засвідчену копію посадових обов'язків працівника ОСОБА_2 .
Згідно з відповіддю від 11.11.2019 № Б-5445 позивача проінформовано, що ОСОБА_2 працює на посаді головного спеціаліста, юрисконсульта управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради, а також надіслано засвідчену копію посадової інструкції ОСОБА_2 .
Вказану вище відповідь направлено позивачу засобами поштового заявку, про що свідчить копія поштової квитанції від 11.11.2019 та копія повідомлення про направлення відповіді ОСОБА_1 рекомендованим листом.
Позивач, вважаючи, що Виконавчий комітет Житомирської міської ради безпідставно не надає йому повної та достовірної інформації звернувся до суду за захистом порушеного права.
Мотивувальна частина.
Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Положення статті 40 Конституції України гарантують кожній особі право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових чи службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року №2657-ХІІ кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011 (далі - Закон №2939).
Статтею 1 Закону №2939 визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Отже, публічна інформація розглядається у двох аспектах: відомості - отримані або створені у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; відомості, які знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
У той же час, статтею 3 Закону №2939 визначені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, відповідно до якої право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Згідно із статтею 4 Закону №2939 доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Частиною 1 статті 13 цього Закону визначено перелік розпорядників публічної інформації, якими зокрема є суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Запит на інформацію, згідно з частиною першою статті 19 Закону №2939, - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Разом з тим, у відповідності до статті 20 Закону №2939, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом на інформацію, який, відповідно до штемпеля вхідної кореспонденції, був отриманий Виконавчим комітетом Житомирської міської ради 05.11.2019 під №11138.
У той же час, 11 листопада 2019 року відповідачем надано відповідь на вищезазначений запит позивача №Б-5445, зі змісту якої встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що ОСОБА_2 працює на посаді головного спеціаліста, юрисконсульта управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради та надано засвідчену копію посадової інструкції ОСОБА_2 .
Вказана відповідь на вищевказаний запит була направлена позивачу 11.11.2019 рекомендованим листом з повідомленням, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №1001423112654 та фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 11.11.2019 (а.с.14-15).
При цьому, як вбачається з копії рекомендованого повідомлення поштового відправлення №1001423112654, вищевказану відповідь було отримано позивачем 12.11.19, про що свідчить відповідна відмітка в графі «дата» та підпис в графі «розписка в одержанні» (а.с.15).
Колегія суддів зазначає, що Законом № 2939 не визначено яким саме видом поштового відправлення розпорядник інформації повинен надіслати відповідь у разі її надіслання засобами поштового зв'язку (простий лист, рекомендований, з повідомленням про вручення, з оголошеною цінністю).
Правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку визначає Закон України «Про поштовий зв'язок» від 04 жовтня 2001 року № 2759-III (далі - Закон № 2759-III) .
Зокрема, порядок надання поштового зв'язку регулюється статтею 13 вказаного Закону № 2759-III, у частині 3 якої вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку.
Окрім того, частиною 2 зазначеної статті визначено, що Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.
Так, порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначено Правилами надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою КМУ від 05.03.2009 за №270 (далі - Правила).
Як зазначено у пункті 8 зазначених Правил, оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані та з оголошеною цінністю.
Разом з тим, пунктом 11 Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
У той же час, відповідно до частини 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Тобто до інших видів листів крім листів з оголошеною цінністю опис вкладення не передбачений.
Отже, з системного аналізу зазначених норм слідує, що Кабінет Міністрів України визначив в окремі категорії поштових відправлень, рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю, при цьому, з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю.
Відповідно до пункту 2 Правил, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
З огляду на вищевикладене та аналізуючи вказані норми, колегія суддів дійшла висновку, що належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень відповіді ОСОБА_1 є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 №820/1186/17.
Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було дотримано вимоги статей 3, 4, 5, 19, 20, 23 Закону №2939-VI, а саме вчасно розглянуто (на протязі п'яти робочих днів) та надано розгорнуту відповідь на вказаний запит, а тому твердження позивача про ненадання відповіді на запит є безпідставними.
Отже підстави для визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області в частині ненадання повної та достовірної інформації на запит від 05 листопада 2019 року та зобов'язання відповідача надати повну та достовірну інформацію на запит від 05 листопада 2019 року - відсутні.
Висновки з результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.