Справа № 752/17179/20
Провадження № 2-о/752/325/20
Іменем України
22.10.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Шевчук М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, -
У вересні 2020 року заявник ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, вказуючи заінтересованою особою ОСОБА_2 , в якій просив суд встановити факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із 09.08.2005 року по день ухвалення у справі рішення.
В обгрунтування заяви зазначено, що 02.03.1990 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб, після реєстрації якого прізвище дружині було присвоєно ОСОБА_5 . В період шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народились діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 09.08.2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розлучились. Однак, після державної реєстрації розірвання шлюбу, вони продовжили проживати разом в будинку АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, та фактично виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка. Станом на момент звернення до суду, сторони продовжують проживати та вони пов'язані спільним побутом. Заявник вказує, що з точки зору податкового законодавства, оскільки, сторони не є офіційно подружжям, платежі, зокрема, на утримання майна прирівнюються до безповоротної фінансової допомоги, а тому мають декларуватись та оподатковуватись кожна. Крім того, сторони мають у власності кілька підприємств, а тому час від часу мають необхідність здійснювати операції із ними, які проходять фінансовий моніторинг і також можуть бути заблоковані до виявлення ступеня спорідненості сторін, який встановити інакше, як в окремому провадження неможливо, а відтак заявник вимушений звернутись до суду із даною заявою.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09.09.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представнк заявника в судовому засіданні просив заяву задовольнити з викладених в ній підстав.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явилась. Суду подала письмову заяву про розгляд справи без її участі, вимоги заяви підтримала та просила її задовольнити, в зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без її участі.
Суд, вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши письмові докази, вважає, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.
Відповідно до ст. 234 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а а відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом тощо), відсутність спору про право.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення (із змінами і доповненнями винесеними постановою ПВС України від 25 травня 1998 року № 15), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно із положеннями частин 1, 2 статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Разом із тим згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу. Тобто при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Згідно із ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та зареєстрований в АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта.
ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту.
02.03.1990 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб, після реєстрації якого прізвище дружині було присвоєно ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про укладеня шлюбу.
В період шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народились діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
09.08.2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розлучились, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу.
Заявник вказує та судом встановлено, що у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявне рухоме та нерухоме майно, останні, зареєстровані та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Після державної реєстрації розірвання шлюбу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжили проживати разом, вести спільне господарство, мали спільний бюджет, та фактично виконували права та обов'язки подружжя, що також підтверджується нотаріально посвідченою заявою їх спільних дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
Станом на момент звернення до суду, сторони продовжують проживати разом в зазначеному будинку та вони пов'язані спільним побутом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вважає, що стороною заявника надано суду належні і допустимі докази на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 однією сім'єю, починаючи із 09.08.2005 року, та встановлення в судовому порядку факту проживання однією сім'єю заявника та заінтересованої особи необхідно для встановлення ступеня спорідненості сторін, який встановити інакше, як в окремому провадження неможливо.
Враховуючи наведе, а також приймаючи до уваги те, що факт, який просить встановити заявник, є юридичним, оскільки, від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника, діючим законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, воно не пов'язано з наступним вирішенням спору про право і встановити його іншим шляхом неможливо, а відтак заява є обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265, 315-319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 09.08.2005 року по 22.10.2020 року, тобто по дату ухвалення даного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повні ім'я сторін:
заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м. Кадіївка Луганська область, громадянин України, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка м. Києва, громадянка України, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрована за адреою: АДРЕСА_2 .
Суддя Н.П. Чередніченко