Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2140/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Чернігіврибгосп" (14014, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Жавинка, вул. Дачна, 7; ідент. код 00476820)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ФІДЛАЙФ" (61166, м. Харків, вул. Новгородська, будинок 11; ідент. код 40514620)
про визнання недійсним договору поставки
за участю представників:
позивача - Помазна С.І.
відповідача - Ходаківський О.О.
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Чернігіврибгосп", звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ФІДЛАЙФ", в якій просить суд визнати недійсним з моменту укладання договір поставки товару №624 від 13.06.2019 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ФІДЛАЙФ" та Приватним акціонерним товариством "Чернігіврибгосп", з посиланням на приписи ч. 5 ст. 203, ст. 230 Цивільного кодексу України, наголошуючи, що в даному випадку обман відповідача полягає в винних навмисних діях, який запевнив ПрАТ "Чернігіврибгосп" про право власності на товар - повнораціонний комбікорм марки КК 112-1-510, якого у нього в наявності не було, та такі властивості товару, результатом яких відбудеться нормативний приріст ваги риби, наслідки правочину - економічний ефект використання даного виду комбікорму, отримання досить високого врожаю, а насправді усвідомлював, що такі наслідки наступити не можуть; в дійсності наслідки правочину, що вчинявся, були відомими й бажаними тільки для однієї зі сторін - відповідача; недобросовісна сторона умисно ввела в оману позивача щодо наявності та властивостей запропонованого комбікорму, щоб спонукати її до укладення правочину. Крім того, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ФІДЛАЙФ" на користь Приватного акціонерного товариства "Чернігіврибгосп" судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2020, для розгляду справи було визначено суддю Шатернікова М.І.
Ухвалою суду від 13.07.2020 було відкрито провадження по справі № 922/2140/20, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження. Підготовче засідання у справі було призначено на 11.08.2020 на 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 11.08.2020 було частково задоволено клопотання ПАТ "ЧЕРНІГІВРИБГОСП" про витребування доказів та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ФІДЛАЙФ" у строк до 03.09.2020 р. надати до матеріалів справи: посвідчення про якість та сертифікати якості (аналізу) виробника на товар, який поставлявся ПАТ "ЧЕРНІГІВРИБГОСП" за договором поставки товару № 624 від 13.06.2019; в іншій частині клопотання ПАТ "ЧЕРНІГІВРИБГОСП" про витребування доказів було відмовлено; проведення підготовчого засідання відкладено на "03" вересня 2020 р. об 11:00.
25.08.2020 р. на електронну адресу суду позивачем подано клопотання про витребування доказів (вих. № 120), в якому заявник просить суд витребувати у ТОВ "Торговий дім "ФІДЛАЙФ": 1. належним чином засвідчену копію договору про вироблення продукції з давальницької сировини № 48 від 25.12.2018 р.. укладеного між ТОВ "ФІДЛАЙФ" (виконавцем) та ТОВ "Торговий дім "ФІДЛАЙФ" (замовником) у повному обсязі; 2. належним чином засвідчені копії Специфікацій до договору про вироблення продукції з давальницької сировини № 48 від 25.12.2018 р., укладених ТОВ "ФІДЛАЙФ" (виконавцем) та ТОВ "Торговий дім "ФІДЛАЙФ" (замовником) в період з 13.06.2019 р. по 07.08.2019 р., у повному обсязі, які передбачають поставку давальницької сировини для виробництва повнораціонного комбікорму для риб марки КК 112-1-510 (в т.ч. зернові фуражні сільськогосподарські культури, шроти та макуху соняшникові та соєві, масло рослинне, фосфоромісткі компоненти, амінокислоти, вітаміни і мінеральні добавки та інше); 3. належним чином засвідчені копії Специфікацій до договору про вироблення продукції з давальницької сировини № 48 від 25.12.2018 р.. укладених між ТОВ "ФІДЛАЙФ" (виконавцем) та ТОВ "Торговий дім "ФІДЛАЙФ" (замовником) в період з 13.06.2019 р. по 07.08.2019 р. у повному обсязі, які передбачають строки поставки сировини і виробництва продукції - повнораціонного комбікорму для риб марки КК 112-1-510, рецептуру Продукції - повнораціонного комбікорму для риб марки КК 112-1-510, яка виготовлялася та узгоджувалася між сторонами договору; 4. належним чином засвідчені копії Додаткових угод до договору і про вироблення продукції з давальницької сировини № 48 від 25.12.2018 р., укладених між ТОВ "ФІДЛАЙФ" (виконавцем) та ТОВ "Торговий дім "ФІДЛАЙФ" (замовником) в період з 13.06.2019 р. по 07.08.2019 р., у випадку виготовлення повнораціонного комбікорму для риб марки КК 112-1-510 з сировини виконавця; 5. належним чином засвідчену копію затвердженої ТОВ "ФІДЛАЙФ" рецептури повнораціонного комбікорму марки КК 112-1-510, інших технічніх регламентів, що застосовуються ло виготовлення повнораціонного комбікорму марки КК 112-1-510. При цьому, заявник наголошує, що усі перелічені вище письмові докази є невід'ємною частиною договору про вироблення продукції з давальницької сировини № 48 від 25.12.2018 р. та обов'язково повніші знаходитися у відповідача, а відповідач умисно ухиляється від їх надання суду та позивачу, що має ознаки обману і навмисних дій з метою приховування обставин, що стосуються поставки повнораціонного комбікорму марки КК 112-1-510.
Разом з позовною заявою позивачем надано до суду клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить суд витребувати у відповідача оригінал (для огляду у судовому засіданні) та належним чином завірену копію (у матеріали справи): договору № 5020 від 18.10.2012 року оренди нежитлового приміщення (будівлі); правочинів, якими продовжується строк дії вказаного договору. Цей договір, за твердженнями заявника, може підтвердити або спростувати наявність у відповідача права на оренду спірного приміщення, стосовно якого позивач просить укласти договір суборенди, також цей договір дозволить з'ясувати строк його дії, за межами якого не може діяти договір суборенди. Крім того, просить суд витребувати у Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконкому Харківської міської ради належним чином завірені копії листа Департаменту охорони здоров'я Харківської міської ради від 12.12.2017 р. за № 13871/0/57-17 та листа КЗОЗ "Харківська міська поліклініка № 10" за № 159 від 04.12.2017 року.
Крім того, 25.08.2020 позивачем подано до суду заяву про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІДЛАЙФ"
Ухвалою суду від 03.09.2020 було відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ "ЧЕРНІГІВРИБГОСП" про витребування доказів, у задоволенні клопотання ПАТ "ЧЕРНІГІВРИБГОСП" про залучення 3-ї особи, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 11.10.2020 р. включно та відкладено підготовче засідання на "29" вересня 2020 р. о 12:30.
У підготовчому засіданні 29.09.2020 р. постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.10 2020 р. об 11:00, в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України.
У судовому засіданні 08.10.2020 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 03.11.2020 р. об 11:00, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.
02.11.2020 р. на електронну адресу суду позивачем повторно подано клопотання про витребування доказів (вих. № 4336).
Розглянувши клопотання про витребування доказів, суд дійшов висновку про залишення без розгляду відповідного клопотання, про що була постановлена протокольна ухвала, оскільки вирішення питання щодо витребування доказів було розглянуто у підготовчому засіданні, що унормовано у ст. 182 ГПК України. А за приписами ст. 207 ГПК України, заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені в підготовчому провадженні, можуть бути розглянуті у судовому засіданні лише у разі належного обґрунтування поважності причин не подання такого клопотання у підготовчому провадженні. Разом з тим, всі клопотання подані позивачем були розглянуті судом у підготовчому засіданні та заявником не доведено поважності причин, що завадили подачі клопотання у визначений законом строк та виключності обставин щодо необхідності такого витребування.
У судовому засіданні 03.11.20 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити наполягаючи, що спірний договір поставки № 624 від 13.06.2019 р. підлягає визнанню недійсним, оскільки мав місце обман, що полягає в винних навмисних діях відповідача (постачальника), який запевнив позивача про право власності на товар - повнораціонний комбікорм марки КК 112-1-510, якого у нього в наявності не було, та такі властивості товару, результатом яких відбудеться нормативний приріст ваги риби.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. 18281 від 10.08.2020 р.), згідно з яким відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.
У судовому засіданні 03.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
13.06.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ФІДЛАЙФ" (відповідач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Чернігіврибгосп" було укладено договір поставки товару № 624, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язувався передати, а покупець прийняти і оплатити повнораціонні комбікорм та/або білково-вітамінно-мінеральні концентрати у кількості, асортименті, за номенклатурою, ціною і умовами поставки згідно цього договору та специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору.
Умовами договору сторони визначили зокрема, наступне:
Відповідно до пункту 1.2. цього Договору, сторони передбачили, що кожна специфікація є окремою угодою, укладеною в рамках договору.
В пункті 3.1 договору сторони визначили, що якість товару, що поставляється за цим договором, має відповідати параметрам пред'явленим сторонами, які обумовлюються у відповідних специфікаціях, відповідати вимогам відповідних ГОСТів, ОСТів, ТУ та інших нормативних документів, чинних на території Україні. Постачальник зобов'язаний на кожну партію товару, що є предметом поставки за цим договором, видати посвідчення про якість, яке посвідчує відповідність названого товару вимогам відповідних стандартів. Сертифікат якості (аналізу) виробника на товар, що поставляється на умовах цього договору, надаються разом із видатковою накладною.
Відповідно до Специфікацій № 1 - 5, постачальник зобов'язується поставити покупцю повноцінний комбікорм для риб марки КК-112-1- 510 (т. 1 а.с. 15-19)
В силу п. 3.3 договору, контроль якості здійснює лабораторія постачальника. Покупець має право за свій власний рахунок провести дослідження товару у лабораторії, акредитованій УкрЦСМ та/або УкрСЕПРО на проведення таких досліджень, за умови наявності в лабораторії відповідного аналітичного стандарту діючої речовини, обладнання та хімічних реактивів. Відбір проб Товару для такого дослідження може бути проведений за участю представник органу місцевого самоврядування. Сторони визначають, що незважаючи на право покупця здійснити дослідження товару у акредитованих лабораторіях, відбір зразків для претензійного розгляду спорів Покупця/Постачальника здійснюється з урахуванням порядку, передбаченого Законом України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин".
Згідно п.п. 3.5 договору, передача товару проводиться на підприємстві постачальника, а у разі поставки товару транспортом постачальника - на підприємстві покупця. Товар вважається зданим і прийнятим за якістю - згідно з сертифікатом якості (якісного посвідчення) та висновки лабораторії постачальника, а за кількістю - згідно фактичній кількості місць і фактичної ваги.
А згідно п.п. 3.6-3.7 договору, претензії по кількості приймаються протягом 8 годин з моменту поставки, а претензії по якості, протягом 4 днів з моменту поставки, в цих випадках виклик представника постачальника обов'язковий. Обґрунтування претензій стосовно якості поставленого Товару, а також порядок відбору зразків для проведення лабораторних досліджень проводяться з урахуванням порядку, передбаченого Законом України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин" (Розділ IV).
При невідповідності якості Товару якості, обумовленій в Договорі, Постачальник зобов'язується протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту встановлення факту про невідповідність якості поставленого Товару, в порядку, передбаченому цим Договором, здійснити його заміну на якісний.
Ціна та порядок розрахунків обумовлені сторонами у розділах 4-5 договору.
Відповідно до п. 11.9. договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Позивач вказує, що на виконання умов спірного договору протягом його дії між сторонами укладено п'ять специфікацій, відповідно до яких передбачалася поставка повнораціонного комбікорму та/або білково-вітамінно-мінеральної добавки для риб (трьохлітки) марки КК 112-1-510 в загальній кількості 206 тн., на суму 1915488,00 грн., в тому числі згідно специфікацій: № 1 від 14.06.2019 р. в кількості 30 тн. по ціні 9888,00 грн. на суму 296640,00 грн.; № 2 від 03.07.2019 р. в кількості 66 тн. по ціні 9198,00 грн. на суму 607068,00 грн.; № 3 від 12.07.2019 р. в кількості 44 тн. по ціні 9198,00 грн. на суму 404712,00 грн.; № 4 від 26.07.2019 р. в кількості 44 тн. по ціні 9198,00 грн. на суму 404712,00 грн.; № 5 від 05.08.2019 р. в кількості 22 тн. по ціні 9198,00 грн. на суму 202356,00 грн.
Протягом дії договору відповідачем здійснена поставка товару на загальну суму 1905866,91 грн. та видані позивачу видаткові накладні, в яких постачальником зазначено про поставку повнораціонного комбікорму марки КК 112-1-510, а саме: №1846 від 18.06.2019 р., в кількості 23,12 т. на суму 228610,56 грн.; №1847 від 18.06.2019 р., в кількості 7,00 т. на суму 69216,00 грн.; №2056 від 04.07.2019 р., в кількості 22,00 т. на суму 202356,00 грн.; №2065 від 05.07.2019 р., в кількості 22,00 т. на суму 202356,00 грн.; №2105 від 09.07.2019 р., в кількості 22,00 т. на суму 202356,00 грн.; №2217 від 17.07.2019 р., в кількості 22,00 т. на суму 202356,00 грн.; №2221 від 17.07.2019 р., в кількості 22,00 т. на суму 202356,00 грн.; №2370 від 30.07.2019 р., в кількості 22,00 т. на суму 202356,00 грн.; №2373 від 30.07.2019 р., в кількості 21,825 т. на суму 200746,35 грн.; №2435 від 07.08.2019 р., в кількості 21,00 т. на суму 193158,00 грн.
Як наголошує позивач, поставлений товар оплачений ним був частково в сумі 200826,56 грн. так як в порушення умов договору поставки відповідачем посвідчення про якість та сертифікати якості (аналізу) виробника на товар разом із видатковими накладними покупцю не надані, незважаючи на те що ця умова була передбачена сторонами в пункті 3.1 договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач свідомо приховав неналежну якість проданого товару з метою укладення договору з позивачем та одержання недобросовісної вигоди шляхом продажу неякісного товару, оскільки відповідачем не підтверджено поставку комбікорму саме марки КК 112-1-510, а не іншого виду наприклад: комбікорму для качок ПК 21-1/70, для кроликів ПК 92-1/59, ПК 6-6/70 для птиці бройлерів, ПК 5-4/70 для курчат, ПК 1-25/6 для курей несучок та інше, що вплинуло на поганий ріст товарної риби та не виключає можливість домовленості між ТОВ "ФІДЛАЙФ" та ТОВ "Торговий дім "ФІДЛАЙФ" про продаж позивачу комбікорму інших марок із порушенням правил щодо його маркування та пакування на усіх стадіях виробництва та/або обігу кормів. Наголошуючи, що у випадку закупівлі повнораціонного комбікорму марки КК 112-1-510 у ТОВ "ФІДЛАЙФ" відповідач зобов'язаний підтвердити його походження шляхом надання покупцю та суду відповідних доказів (договір на закупівлю, видаткові накладні, податкові накладні, докази їх реєстрації, податкові декларації на підтвердження факту закупівлі цього товару), але така інформація незважаючи на звернення позивача відповідачем не надається. При цьому, позивач наголошує, що на момент укладення договору відповідач приховав той факт, що він не є виробником комбікорму та приховує документацію про властивості товару, його відповідність, виробника та якість.
Позивач вважає, що відповідач усвідомлював неможливість виконання зобов'язання передбаченого оспорюваним договором та мав умисел отримати неправомірну вигоду у вигляді оплати за поставлений комбікорм інших марок, ніж це було передбачено договором поставки. А тому ймовірно, що на момент укладення договору поставки у відповідача фактично не було такого виду товару, в тому числі і на день поширення інформації про нього, та самої поставки. Мало місце умисне введення в оману представників ПрАТ "Чернігіврибгосп" шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності (відсутність матеріальної бази, експлуатаційного дозволу, виробничих потужностей, права власності на повнораціонний комбікорм марки КК 112-1-510), замовчування обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину (наявність комбікорму марки КК 112-1-510 на складі відповідача), замовчування інших обставин, що мали істотне значення для правочину (факт закупівлі комбікорму інших марок з метою його перепродажу), чим ввів позивача в оману щодо істотних умов такого договору з метою отримання неправомірної вигоди (прибутку).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 ГК України.
Відповідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення.
За змістом статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статі 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір може містити будь-які умови, узгоджені сторонами на власний розсуд. Наявність таких умов не є підставою для визнання укладеного договору недійсним, якщо вони не суперечать нормам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
За змістом п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
З огляду на викладене, оцінивши обставини, наведені позивачем у заявах по суті спору, поданих до суду, якими обґрунтовано недійсність Договору поставки № 624 від 13.06.2019, а також дослідивши подані в підтвердження цьому докази, Суд дійшов висновку, що позивачем всупереч викладеним нормам не доведено перед судом законних підстав для визнання недійсним оспорюваного ним договору, з огляду на таке.
Так, стверджуючи у позові про введення його в обману при вчиненні оспорюваного правочину, позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф" умисно ввів в оману позивача щодо якості проданого товару.
Відповідно до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Одночасно, у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 Цивільного кодексу України, господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.
Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України.
Виходячи з чого, з наведених норм вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання), вчиненого під дією обману необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію, а також наявність умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі 907/738/16.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивачем не наведено жодних конкретних обставин, які стосуються саме укладення оспорюваного договору, щодо яких його було введено в оману, та не доведено жодними належними та достатніми доказами в порядку статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України істотність значення таких обставин для укладення договору поставки № 624 від 13.06.2019.
Істотними умовами договору поставки є: предмет договору, строки і порядок його поставки та оплати. Істотними визнаються також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).
Дослідивши умови підписаного між сторонами договору поставник, на який позивач, суд, враховуючи принцип свободи договору, визнає, що сторонами досягнуті та узгоджені істотні умови договору даного виду, а відтак він є укладеним.
Так, Предмет спірного договору обумовлено сторонами у розділі 1 договору, зокрема, постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти і оплатити повнораціонні комбікорми та/або білково-вітамінно-мінеральні концентрати, надалі іменовані «Товар», у кількості, асортименті, за номенклатурою, ціною і умовами поставки згідно цього Договору та Специфікацій до нього, які є невід'ємною частиною Даного Договору.
Вимоги щодо якість товару узгоджені сторонами у розділі 3 договору. Зокрема в п.п. 3.1. договору зафіксовано, що якість товару, що поставляється за цим договором, має відповідати параметрам пред'явленим сторонами, які обумовлюються у відповідних специфікаціях, відповідати вимогам відповідних ГОСТів, ОСТІв, ТУ та інших нормативних документів, чинних на території Україні. Постачальник зобов'язаний на кожну партію Товару, що є предметом поставки за цим Договором, видати посвідчення про якість, яке посвідчує відповідність названого товару вимогам відповідних стандартів. Сертифікат якості (аналізу) виробника на Товар, що поставляється на умовах цього Договору, надаються разом із видатковою накладною. Крім того, п. 3.3 договору, сторонами погоджено, що контроль якості здійснює лабораторія постачальника. Покупець має право за свій власний рахунок провести дослідження товару у лабораторії, акредитованій УкрЦСМ та/або УкрСЕПРО на проведення таких досліджень, за умови наявності в лабораторії відповідного аналітичного стандарту діючої речовини, обладнання та хімічних реактивів. Відбір проб Товару для такого дослідження може бути проведений за участю представник органу місцевого самоврядування. Сторони визначають, що незважаючи на право покупця здійснити дослідження товару у акредитованих лабораторіях, відбір зразків для претензійного розгляду спорів Покупця/Постачальника здійснюється з урахуванням порядку, передбаченого Законом України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин".
А у п. 3.8 договору сторони домовились, що порядок, методи та способи прийому - передачі Товару по кількості та якості визначається відповідно до Інструкції П-6 та Інструкції П-7.
Як вбачається з матеріалів справи, умови договору між сторонами узгоджено на власний розсуд, товар прийнято покупцем без зауважень, жодних дій направлених на перевірку якості поставленого товару покупцем не було вчинено, а відтак не було реалізовано прав передбачене п. 3.3 договору.
При цьому, позивачем не доведено перед судом, а ні факту обману, а ні умислу у відповідача ввести позивача в оману.
При цьому суд вважає необхідним зауважити, що на виконання умов договору відповідач передав у власність позивача узгоджений між сторонами товар, а позивач прийняв товар та частково оплатив поставлений товар, факт поставки товару, який не відповідає вимогам договору не підтверджений матеріалами справи.
Тобто, наведене свідчить про те, що як позивачем, так і відповідачем вчинялися конкретні дії, спрямовані на виконання умов укладеного між ними договору, такі як передача товару постачальником та прийняття його покупцем, а також часткова оплата товару покупцем.
При цьому, та обставина, що відповідач не є виробником поставленої продукції жодним чином не впливає на обставини справи, оскільки умовами укладеного договору продавець не брав на себе зобов'язання на поставку товару саме власного виробництва.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі, з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У позові Приватного акціонерного товариства "Чернігіврибгосп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ФІДЛАЙФ" про визнання недійсним з моменту укладання договору поставки товару № 624 від 13.06.2019 р. - відмовити повністю
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "13" листопада 2020 р.
Суддя М.І. Шатерніков