65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"17" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3260/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г. розглядаючи заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” від 13.11.2020р. вх. № ГСОО 2-4060/20, з урахуванням заяви про уточнення вимог заяви про забезпечення позову від 16.11.2020р., подану разом із позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” до Публічного акціонерного товариства „Північтранс” про стягнення 2000000,00 грн.
Заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” від 13.11.2020р. вх. № ГСОО 2-4060/20, з урахуванням заяви про уточнення вимог заяви про забезпечення позову від 16.11.2020р., розглядається судом відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою від 13.11.2020р. вх. № ГСОО 3373/20 до Публічного акціонерного товариства „Північтранс” про стягнення 2000000,00 грн.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” обґрунтовано неналежним виконанням з боку Публічного акціонерного товариства „Північтранс” прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору №0097 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 23 липня 2020р. та направлено на стягнення 2000000,00 грн.
Одночасно з поданням позовної заяви до суду, Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просив суд накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать Публічному акціонерному товариству „Північтранс”.
16.11.2020р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про уточнення вимог заяви про забезпечення позову, з урахуванням якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках в банківських установах, що відкриті Публічним акціонерним товариством „Північтранс”, перелік яких наведено у поданій заяві.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову від 13.11.2020р. вх. № ГСОО 2-4060/20, з урахуванням заяви про уточнення вимог заяви про забезпечення позову від 16.11.2020р., Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” було зазначено суду наступне.
Позивач зазначає, що предметом спору по даній справі є стягнення з Публічного акціонерного товариства „Північтранс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” заборгованості за Договором № 0097 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 23.07.2020р. в розмірі 2 000 000,00 гривень.
Позивачем було пояснено суду, що ним, як добросовісним кредитодавцем виконано своє зобов'язання по Договору у повному обсязі та перераховано грошові кошти, передбачені умовами Договору, у повному обсязі на розрахунковий рахунок відповідача у розмірі 4000000,00 грн.
Однак, з невідомих для позивача причин, відповідачем були порушені умови Договору щодо повернення грошових коштів в розмірі 2000000,00 грн. в строк до 23 вересня 2020р.
Зважаючи на суть позовних вимог, позивач вважає за доцільне та необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачу.
Позивачем було вказано суду, що Публічним акціонерним товариством „Північтранс” не визнаються вимоги щодо наявності боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” за укладеним Договором та щодо порушенням Публічним акціонерним товариством „Північтранс” своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором, що в свою чергу, як стверджує позивач, підтверджується листом, що був отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” у відповідь на претензію вих. № 336/1 від 28.09.2020р.
За твердженнями позивача, на сьогоднішній день є всі підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від невиконання рішення суду та створюватиме перешкоди для його виконання, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Також позивачем було зазначено, що на теперішній час у Публічного акціонерного товариства „Північтранс” є всі права та можливості щодо проведення ряду дій щодо реалізації майна, що перебуває у Публічного акціонерного товариства „Північтранс”, а також щодо перерахування грошових коштів, що знаходяться на рахунках відповідача, що в подальшому може призвести до ряду складнощів щодо виконання рішення суду, і це, в свою чергу, призведе до заподіяння шкоди правам та інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24”, а захист прав та інтересів підприємства стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Публічного акціонерного товариства „Північтранс”, які знаходяться на рахунках, відкритих у банківських установах.
Посилаючись на ч. 4 ст. 141 ГПК України, позивачем було вказано суду, що виходячи з того, що законні права Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” є порушеними та підприємство вимушено звернутись з позовною заявою до суду задля захисту своїх прав та інтересів, порушених неправомірними та незаконними діями відповідача, позивач вважає, що в даному випадку зустрічне забезпечення є недоцільним.
Приймаючи до уваги вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках в банківських установах, що відкриті Публічним акціонерним товариством „Північтранс”, перелік яких наведено у поданій заяві.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” про забезпечення позову від 13.11.2020р. вх. № ГСОО 2-4060/20, з урахуванням заяви про уточнення вимог заяви про забезпечення позову від 16.11.2020р., суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; виключено; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; виключено; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Положеннями абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16).
Судом встановлено, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” обґрунтовано неналежним виконанням з боку Публічного акціонерного товариства „Північтранс” прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору №0097 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 23 липня 2020р. та направлено на стягнення 2000000,00 грн.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд відзначає, що обставини щодо наявності/відсутності обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд встановлює під час ухвалення рішення по суті спору, разом з цим, матеріали позовної заяви позивача та заяви про забезпечення позову містять відповідні обґрунтування, на підтвердження яких надано докази, які суд має оцінити, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав саме для вжиття заходів забезпечення позову.
Як вбачається із поданих до матеріалів заяви про забезпечення позову документів, позивачем на адресу Публічного акціонерного товариства „Північтранс” було скеровано Претензію вих. №336/1 від 28 вересня 2020 року, відповідно до якої було зазначено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” та Публічним акціонерним товариством „Північтранс” було укладено Договір надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту №0097 від 23 липня 2020 року, за яким позивачем було надано відповідачу грошові кошти у розмірі 4000000,00 грн., які складались з наступних частин та надавались на наступних умовах: 2000000,00 грн. надавались позичальникові на строк у 7 місяців, 2000000,00 грн. - у строк на 2 місяці, та вказано, що починаючи з 23 вересня 2020 року Публічним акціонерним товариством „Північтранс” порушуються строки виконання зобов'язання, як то передбачено умовами п. 1.4 Договору, а також зазначено, що станом на сьогоднішній день заборгованість Публічного акціонерного товариства „Північтранс” перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” за Договором складає 2000000,00 грн.
У Претензії вих. №336/1 від 28 вересня 2020 року, позивач вимагав від Публічного акціонерного товариства „Північтранс” в найкоротші строки, з моменту її отримання погасити суму існуючої заборгованості зі сплати грошового зобов'язання та зазначав, що в іншому випадку Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” буде вимушене звернутись до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів, разом із віднесенням на позичальника усіх витрат, пов'язаних із судовим врегулюванням спору.
Судом вбачається, що на зазначеній претензії позивача міститься штемпель Публічного акціонерного товариства „Північтранс” про отримання такої вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” - 30.09.2020р. вхід. №740/1.
05 жовтня 2020р. Публічним акціонерним товариством „Північтранс” на адресу позивача було скеровано відповідь на претензію вих. №1276, у якій було зазначено, зокрема, що відповідач зі змістом Претензії вих. №336/1 від 28 вересня 2020 року категорично не згоден та вважає, що зазначені відомості є недостовірними, необґрунтованими та такими, що не відповідають об'єктивній оцінці ситуації.
Крім того, відповідачем у наданій відповіді на претензію вих. №1276 від 05 жовтня 2020р. було зазначено, що у випадку непогодження позивача з позицією Публічного акціонерного товариства „Північтранс”, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” має право звернутись до суду та пояснено, зокрема, що відповідач не погоджується з даними, зазначеними позивачем у претензії, щодо наявності у Публічного акціонерного товариства „Північтранс” боргу за Договором та щодо порушення відповідачем зобов'язань за Договором.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок їх невжиття, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову.
Аналізуючи обставини, викладені у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” про забезпечення позову, та наявні докази, суд приходить до висновку, щодо наявності підставі для задоволення відповідної заяви позивача.
Обираючи захід забезпечення позову, який підлягає застосуванню, суд вважає доцільним вжиття такого виду забезпечення позову як накладання арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Публічного акціонерного товариства „Північтранс”, в межах заявлених вимог. Такий захід є найбільш адекватним у спорах про стягнення заборгованості.
Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Положеннями ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Додатково суд повідомляє, що в ч.6 ст.140 ГПК України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.
Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України визначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
З огляду на те, що на даний момент у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідачів, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються.
Підсумовуючи усе вищевикладене, враховуючи те, що вжиття заходів забезпечення позову є процесуальною гарантією захисту прав сторін у справі в зв'язку із чим не може порушувати їх прав та інтересів і не є вирішенням судового спору по суті, а не забезпечення позову може утруднити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду, суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” про забезпечення позову від 13.11.2020р. вх. № ГСОО 2-4060/20, з урахуванням заяви про уточнення вимог заяви про забезпечення позову від 16.11.2020р., підлягає задоволенню, а позов слід забезпечити шляхом накладення арешту на грошові кошти Публічного акціонерного товариства „Північтранс” в межах суми позову у даній справі №916/3260/20, а саме в розмірі 2000000 (два мільйони) грн. 00 коп., які знаходяться на рахункових рахунках:
НОМЕР_1 ;
НОМЕР_2 ;
НОМЕР_3
НОМЕР_4 відкритих в ПАТ АБ „Укргазбанк” ,МФО 320478
НОМЕР_5 відкритих в АТ „ОТП Банк”, МФО 300528
Керуючись ст.ст.136-138,140,234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” про забезпечення позову від 13.11.2020р. вх. № ГСОО 2-4060/20, з урахуванням заяви про уточнення вимог заяви про забезпечення позову від 16.11.2020р. - задовольнити.
2.Накласти арешт на грошові кошти Публічного акціонерного товариства „Північтранс” (65025, м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги; код ЄДРПОУ 05523553), в межах суми позову у даній справі №916/3260/20, саме в розмірі 2000000 (два мільйони) грн. 00 коп., які знаходяться на розрахункових рахунках:
НОМЕР_1 ;
НОМЕР_2 ;
НОМЕР_3
НОМЕР_4 відкритих в ПАТ АБ „Укргазбанк” ,МФО 320478
НОМЕР_5 відкритих в АТ „ОТП Банк”, МФО 300528
Стягувач за ухвалою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ізі 24” (65039, м. Одеса, вул. Транспортна, буд. 5/1, офіс 101; код ЄДРПОУ 42334886)
Боржник за ухвалою: Публічне акціонерне товариство „Північтранс” (65025, м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги; код ЄДРПОУ 05523553)
Ухвала набрала чинності 17.11.2020р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження".
Суддя Д'яченко Тетяна Геннадіївна