ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.11.2020 м. КиївСправа № 910/7569/20
За позовом: акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС";
до: державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ";
про: визнання банківських гарантій такими, що не підлягають виконанню.
Суддя Балац С.В.
Секретар судового засідання Часовська М.С.
Представники:
позивача: Башаров В.Є.;
відповідача: Сидоренко Д.О.
Акціонерне товариство "БАНК АЛЬЯНС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (далі - відповідач) про визнання банківських гарантій такими, що не підлягають виконанню.
Позовні вимоги мотивовані наявністю підстав для визнання банківських гарантій від 21.12.2017 № 2295-17 та від 22.05.2018 № 2936-18 такими, що не підлягають виконанню, оскільки в результаті неправомірних дій відповідача гарантійний випадок за вказаними гарантіями не настав.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7569/20 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 08.07.2020.
До господарського суду надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи.
В підготовчому засіданні 08.07.2020 суд на місці ухвалив: відкласти підготовче засідання на 17.08.2020.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням: здійснення підрядником за договором від 27.12.2017 № 196-В-МИФ-17 власних зобов'язань навіть під час дії заборон на вчинення таких дій; відсутність укладення між сторонами акту про зупинення/припинення робіт; підрядником допущено прострочення виконання робіт, що вбачається із актів приймання виконаних будівельних робіт; гарантіями не визначено імперативність саме доставлення вимоги лише поштою, та не встановлено заборони на доставлення іншим способом.
В підготовчому засіданні 17.08.2020 оголошено перерву до 14.09.2020.
Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначив про те, що рішенням господарського суду у справі № 910/3029/20 встановлено факт відсутності доказів порушення підрядником за договором від 27.12.2017 № 196-В-МИФ-17 виконання зобов'язань.
До господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання.
Ухвалою-повідомленням від 15.09.2020 сторони процесу повідомлені про відкладення підготовчого засідання на 05.10.2020.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав про те, що висновок позивача, що обов'язок гаранта щодо сплати коштів за принципала на користь бенефіціара виникає лише у випадку наявності факту порушення принципалом перед бенефіціаром зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги є помилковим.
В підготовчому судовому засіданні 05.10.2020 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 02.11.2020.
В судовому засіданні 02.11.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,
Між відповідачем, як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУД УКРАЇНА", як підрядником, укладено договір від 27.12.2017 № 196-В-МИФ-17 (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач доручає, а підрядник зобов'язується відповідно до проектної документації та умов Договору виконати роботи з будівництва об'єкту: "Будівництво причалу № 8 у Миколаївському морському порту по вул. Заводській 23 у Заводському районі м. Миколаєва" за кодом ДК 021:2015 - 45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт, зазначені в Технічних вимогах (додаток № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною) в межах ціни, визначеної в Договірній ціні (додаток № 2 до Договору, який є його невід'ємною частиною) у порядку та на умовах, визначених цим Договором, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи (п. 1.1 Договору).
Пунктом 2.1 Договору, зокрема, визначено, що строк виконання робіт - 730 календарних днів.
Положеннями пункту 2.2 Договору передбачено, що датою початку робіт є дата підписання акту про початок робіт. Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття відповідачем на підставі оформленого акту приймання-передачі закінчених робіт (акт про виконані роботи) у відповідності до розділу 5 цього Договору.
Виконання умов Договору було забезпечено:
- банківською гарантією від 21.12.2017 № 2295-17 на суму 9.497.875,00 грн., виданою позивачем. Строк дії гарантії до 31.12.2019, відповідно до умов якої позивач бере на себе безвідкличні та безумовні зобов'язання виплатити відповідачу суму в межах суми гарантії, протягом п'яти банківських днів після отримання від відповідача оригіналу належно оформленої письмової вимоги, яка буде містити твердження, що підрядник за Договором частково або повністю не виконав своїх зобов'язань за Договором;
- гарантією повернення авансового платежу від 22.05.2018 № 2936-18 на суму 113.974.500,00 грн. Строк дії гарантії до 31.12.2019, відповідно до умов якої позивач бере на себе безвідкличні та безумовні зобов'язання виплатити відповідачу суму в межах суми гарантії, протягом п'яти банківських днів після отримання від відповідача оригіналу належно оформленої письмової вимоги, що відповідає всім положенням цієї гарантії, містить суму, як необхідно сплатити у зв'язку з невиконанням підрядником своїх зобов'язань за Договором із зазначенням суті невиконаних зобов'язань.
Так позивач стверджує, що листом від 13.09.2019 № 3140/18-01-02/Вих/18 відповідач повідомив підрядника за Договором про анулювання державною архітектурно-будівельною інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт від 26.07.2019 № 19 щодо об'єкта здійснення робіт за Договором.
Однак, незважаючи на зупинення рішень державної архітектурно-будівельної інспекції відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2019 № 640/17094/19, відповідачем не було вчинено дій, які направлені на подальше здійснення виконання підрядником виконання робіт за Договором.
Відтак, у підрядника за Договором відсутня вина та причинно-наслідковий зв'язок, як елементи правопорушення, а отже і відсутнє правопорушення (невиконання/неналежне виконання) принципала, а отже і відсутній гарантійний випадок, так, як відповідачем не виконано зустрічного обов'язку.
Відповідач листом від 12.12.2019 № 4540/18-01-02/Вих18 повідомив підрядника за Договором про одностороннє розірвання Договору у зв'язку з невиконанням підрядником робіт за Договором.
В подальшому, відповідачем доставлено нарочно позивачу вимоги про сплату грошових коштів за гарантіями, а саме: від 13.12.2019 № 4566/18-01-02/Вих/18 на суму 9.497.875,00 грн. та від 13.12.2019 № 4565/18-01-02/Вих/18 на суму 76.772.882,06 грн.
Приймаючи до уваги те, що за твердженнями позивача, гарантійний випадок за вказаними гарантіями не настав у зв'язку з неправомірними діями відповідача, позивачем заявлені вимоги про визнання банківських гарантій від 21.12.2017 № 2295-17 та від 22.05.2018 № 2936-18 такими, що не підлягають виконанню.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 200 Господарського кодексу України - гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Згідно ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Приписи частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплюють за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.
Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов'язання; безпідставній односторонній відмові від договору.
Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Так позивач, при зверненні до господарського суду навів власні припущення з приводу встановлення факту наявності/відсутності належного виконання власних зобов'язань підрядником за Договором, що є предметом розгляду спорів у справах № 910/2996/20 та № 910/3029/20 стан розгляду яких є наступним:
- № 910/2996/20 - ухвалою господарського суду від 16.06.2020 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 915/2146/19, № 915/212/20 та № 915/591/20;
- № 910/3029/20 - ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 № 910/3029/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення господарського суду від 13.08.2020 № 910/3029/20.
Таким чином, твердження позивача про те, що оспорювані гарантії є виключно односторонніми правочинами є хибними, оскільки ключовим моментом при вирішенні питання про здійснення виплати грошових коштів по оспорюваним гарантіям є факт наявності/відсутності належного виконання власних зобов'язань підрядником за Договором, що є предметом розгляду у вказаних вище спорах та є наслідком прийняття рішення про сплату грошових коштів за оспорюваними гарантіями.
Вказані обставини свідчать про неналежно обраний позивачем спосіб захисту, що є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог повністю.
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 16 листопада 2020 року
Cуддя С.В. Балац