16.11.2020 року Справа № 904/2684/19
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Широбокової Л.П. - доповідач,
суддів: Орєшкіної Е.В., Кощеєва І.М.
секретар судового засідання Грачов А.С.
Представники сторін:
від відповідача-4: Булах М.О., довіреність №7/10-3702 від 20.12.2019, головний спеціаліст;
від позивача: представник не з'явився;
від відповідача-1: представник не з'явився;
від відповідача-2: представник не з'явився;
від відповідача-3: представник не з'явився;
від третьої особи: представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020 у справі №904/2684/19 (суддя Євстигнеєва Н.М., повне рішення складено 21.08.2020)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг", м. Дніпро
до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Свіжинського Євгена Анатолійовича, с. Волоське Дніпровського району Дніпропетровської області
відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Кириченко Сергія Олександровича, м. Підгородне Дніпропетровської області
відповідача-3: Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
відповідача-4: Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Дніпровська міська рада, м. Дніпро
про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю, визнання недійсним договору про організацію та експлуатацію майданчика для паркування №410 ОП від 01.03.2018
1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.
У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг" (надалі позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Свіжинського Євгена Анатолійовича (надалі відповідач-1), Фізичної особи-підприємця Кириченко Сергія Олександровича (надалі відповідач-2), Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (надалі відповідач-3), Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (надалі відповідач-4), та з урахуванням заяви про зміну предмету позову (вх. №60372/19 від 24.12.2019, а.с.70, т.3), яка розглядалася судом, просило:
- усунути Товариству з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг" перешкоди у здійсненні права власності (права володіння, користування і розпорядження) об'єктом нерухомого майна - спорудами автостоянки загальною площею 4307 кв.м, який складається з: літ. А-2 - вартова площею 14, 3 кв.м, літ. Б - вольєр площею 5 кв.м, літ. В - навіс площею 117 кв.м, літ. Г - навіс площею 316,4 кв.м, літ. Ж - навіс площею 615,2 кв.м, І-ІІ - мостіння площею 3245 кв.м, розташованим на земельній ділянці площею 0,4392 га, кадастровий номер 1210100000:08:721:0336, за адресою: АДРЕСА_1, шляхом:
- зобов'язання Фізичної особи-підприємця Свіжинського Євгена Анатолійовича, Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради звільнити вказаний об'єкт нерухомого майна та земельну ділянку від себе, власних працівників, своїх представників, а також від свого майна, надавши безперешкодний доступ позивачу ТОВ "Центропаркінг", його посадовим особам, працівникам та уповноваженим представникам до зазначеного об'єкту нерухомого майна та земельної ділянки;
- визнати недійсним договір №410 ОП від 01 березня 2018 "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", укладений між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Свіжинським Євгеном Анатолійовичем.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у користуванні інших осіб перебуває майно, яке належить ТОВ "Центропаркінг" на праві приватної власності, а передачу майна в таке користування здійснено без відома позивача та без отримання будь-якого погодження, що є підставою для визнання договору недійсним.
Ухвалою суду першої інстанції від 01.07.2019 року було відкрито провадження у справі та залучено Дніпровську міську раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.
Відповідач-3 позов заперечував, посилаючись на те, що він є балансоутримувачем спірної земельної ділянки, на якій відсутні будь-які об'єкти нерухомого майна. Вказував, що станом на 10.12.2019 на майданчику для паркування комунальної форми власності, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 діяльність з організації та експлуатації майданчика для паркування здійснюється Фізичною особою - підприємцем Свіжинським Євгеном Анатолійовичем згідно з договором від 01.03.2018 за №410ОП про організацію та експлуатацію майданчика для паркування, укладеного відповідно до витягу з протоколу постійної комісії міської ради з питань транспорту, зв'язку та екології №78 від 14.02.2018 та за погодженням з департаментом транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради, оформленого листом №16/16-34 від 01.03.2018. Посилався на відсутність порушень з боку відповідача щодо використання спірного майданчика та прав чи інтересів позивача.
Відповідачі-1,2,4 участі у розгляді справи в суді першої інстанції не приймали.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020 у справі №904/2684/19 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині вимог до Фізичної особи-підприємця Кириченко Сергія Олександровича, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Зобов'язано усунути Товариству з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг" перешкоди у здійсненні права власності (права володіння, користування і розпорядження) об'єктом нерухомого майна - спорудами автостоянки загальною площею 4307 кв.м, який складається з: літ. А-2 - вартова площею 14,3 кв.м, літ. Б - вольєр площею 5 кв.м, літ. В - навіс площею 117 кв.м, літ. Г - навіс площею 316,4 кв.м, літ. Ж - навіс площею 615,2 кв.м, І-ІІ - мостіння площею 3245 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 0,4392 га, кадастровий номер 1210100000:08:721:0336, за адресою: АДРЕСА_1, шляхом:
- зобов'язання Фізичної особи-підприємця Свіжинського Євгена Анатолійовича звільнити вказаний об'єкт нерухомого майна та земельну ділянку, надавши безперешкодний доступ позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг" до зазначеного об'єкту нерухомого майна та земельної ділянки.
У задоволенні решти вимог та вимоги щодо усунення Товариству з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг" перешкод у здійсненні права власності (права володіння, користування і розпорядження) об'єктом нерухомого майна шляхом зобов'язання Комунальне підприємство "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради звільнити вказаний об'єкт нерухомого майна та земельну ділянку - відмовлено.
Визнано недійсним договір №410 ОП від 01 березня 2018 року "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", укладений між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Свіжинським Євгеном Анатолійовичем.
Стягнуто з Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг" витрати по сплаті судового збору у сумі 960,00 грн.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Свіжинського Євгена Анатолійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг" витрати по сплаті судового збору у сумі 2 881,50 грн.
Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1921,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи доведено право власності позивача на спірне нерухоме майно та наявність перешкод у його використанні з боку відповідача-1, який використовує його майно у своїй господарській діяльності шляхом організації автостоянки. Суд також прийшов до висновку про наявність правових підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним, оскільки він укладений відповідачами відносно майна, яким вони не мають права розпоряджатися.
2. Доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву на неї.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Відповідач-3 (КП "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради), в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована таким:
- суд не встановив всі фактичні обставини справи та не врахував, що на території автостоянки відсутні будь-які капітальні споруди;
- суд не врахував, що позивач намагається отримати земельну ділянку в обхід процедур, визначених Земельним кодексом України (аукціону);
- позивачем не оформлені права користування земельною ділянкою, жодного нерухомого майна на спірній земельній ділянці не виявлено, тому є безпідставним висновок суду про порушення прав позивача в зв'язку з укладенням договору «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування»;
- відповідач-3 є балансоутримувачем цього майданчика, тому він має право розпоряджатися ним відповідно до рішень міської ради, оскільки ні спадкодавець, ні позивач не оформили права оренди спірної земельної ділянки. Вважає, що рішення суду є передчасним, оскільки не вирішено питання щодо правомірності розміщення самого майданчика для паркування, який передавався у користування оператору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 16.09.2020 для розгляду даної апеляційної скарги обрано колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Кощеєва І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач), суддів: Орєшкіної Е.В., Подобєда І.М.) прийнято справу до свого провадження для вирішення питання відкриття апеляційного провадження, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи №904/2684/19 призначено в судовому засіданні на 21.10.2020 на 09.30 год.
21.10.2020 у зв'язку з усуненням обставин, що стали підставою для автоматизованого перерозподілу 21.09.2020 по справі здійснений автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу передано на розгляд первісно визначеній колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Кощеєва І.М. та ухвалою від 21.10.2020 означена колегія прийняла справу до свого провадження.
З урахуванням клопотання позивача, розгляд справи було відкладено на 16.11.2020.
20.10.2020 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апелянта заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також просив поновити строк на подання відзиву, посилаючись на поважність причин пропуску з огляду на те, що не отримав апеляційну скаргу та не був ознайомлений з її змістом. Вказує на безпідставність доводів апелянта, оскільки суд детально дослідив природу створення нерухомого майна, право власності позивача на спірне нерухоме майно та встановив достовірність цих доказів. Посилається на протиправні дії осіб, що бажають заволодіти його майном, зокрема і щодо внесення незаконним записів до Реєстру про припинення права власності позивача. Земельна ділянка є сформованою, має кадастровий номер та ній розміщено нерухоме майно позивача, а Дніпровська міська рада всіляко перешкоджає позивачу в оформленні прав на цю земельну ділянку, та передала її на баланс відповідачу-3, який в свою чергу безпідставно передав її для використання відповідачу-1, чим створені йому перешкоди у використанні власного нерухомого майна.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на подання відзиву, колегія суддів вважає за можливе поновити такий строк, оскільки він є пропущений на незначний час та відзив подано до початку судового засідання.
28.10.2020 від апелянта надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/5024/20. Клопотання обґрунтовано тим, що предметом спору у справі №904/5024/20 є скасування державної реєстрації права власності позивача на нерухоме майно та встановлення факту знищення цього майна. Вважає, що встановлення обставин у справі №904/5024/20 матиме вирішальне значення для розгляду цієї справи.
Відповідачі-1,2 та третя особа участі у розгляді справи не приймали, відзивів на апеляційну скаргу не надали, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник відповідача-4 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивача повторно не з'явився в судове засідання, клопотань не надходило.
В силу положень ч. 12 ст. 270 ГПК України суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників інших учасників справи, оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторонам була забезпечена можливість надати свої пояснення суду, клопотань від сторін щодо відкладення розгляду справи не надходило.
3. Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.
Судом першої інстанції встановлені та підтверджується матеріалами справи такі обставини.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 26.03.2019, на підставі акта приймання - передачі нерухомого майна, серія та номер:21/01, виданий 21.01.2019, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловою В.В., за Товариством з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг" зареєстровано право власності на нерухоме майно - споруди автостоянки та дитячого майданчика загальною площею 4307 кв.м, яке складається з: літ. А-2 - вартова площею 8, 3 кв.м, літ. Б - вольєр площею 5 кв.м, літ. В - навіс площею 117 кв.м, літ. Г - навіс площею 316,4 кв.м, літ. Ж - навіс площею 615,2 кв.м, І-ІІ - мостіння площею 3245 кв.м (а.с.32-33, т.1).
Площа земельної ділянки 0,4392 га, кадастровий номер - 1210100000:08:721:0336, за адресою: АДРЕСА_1.
Запис про реєстрацію за ТОВ "Центропаркінг" права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна, реєстраційний №19247512101, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений на підставі рішення про державну реєстрацію, індексний номер 45245186.
Відповідно до матеріалів справи спірне майно ОСОБА_1 , яка внесла його в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг", набула у власність після смерті ОСОБА_2 , 1968 року народження, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 01 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б., реєстраційний №1891.
Право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 жовтня 2018 року за реєстраційним №19247512101.
Зазначений об'єкт нерухомого майна належав ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЗК-2000". Договір купівлі-продажу посвідчено 29 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. за реєстраційним №3113. У п.1.2. цього договору зазначено, що предмет договору належить продавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 9939090, виданого Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції від 25.09.2013.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЗК-2000" набуло право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 після будівництва новоствореного об'єкта, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою у Державній архітектурно-будівельній інспекції у Дніпропетровській області 30.08.2012 за №ДП 14312153667 (а.с.35 т.3).
Адреса цьому об'єкту була присвоєна на підставі розпорядження Дніпропетровського міського голови від 16.07.2008 за №1089-р та підтверджена схемою адресації споруд (а.с.41-42 т.3).
Рішенням сесії Дніпропетровської міської ради VI скликання №140/59 від 29 грудня 2014 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню споруд автостоянки за вказаною адресою АДРЕСА_1 . У пояснювальній записці зазначено, що «за наявними матеріалами на земельній ділянці, що проектується для відведення в оренду по фактичному розміщенню споруд автостоянки знаходяться: вартова, вольєр, навіси, огорожа, споруди, мостіння».
Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі" прийнято рішення №587 від 30.11.2016. Згідно п.252 Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, що додається до рішення (а.с.68-97, т.1), до майданчиків, що не знаходяться в центральній частині міста віднесено майданчик по АДРЕСА_2 площею 1380 кв.м, кількість машино-місць - 120.
На виконання цього рішення Комунальним підприємством "Міськавтопарк" (балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Кириченко Сергієм Олександровичем (оператор) було укладено договір №410 ОП від 14.03.2017 про організацію та експлуатацію майданчика для паркувань (а.с.62-67, т.1).
В подальшому Комунальним підприємством "Міськавтопарк" (балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Свіжинським Євгеном Анатолійовичем (оператор) укладено договір №410 ОП від 01.03.2018 про організацію та експлуатацію майданчика для паркувань (а.с.141-143, т.2).
Згідно з п.1.1 цього договору балансоутримувач надає оператору у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (надалі майданчик для паркування). Площа майданчика 1380,0 кв.м, кількість машино-місць 120, кількість пільгових місць 12, дні роботи - щоденно, час роботи - цілодобово.
Майданчик для паркування транспортних засобів вважається переданим в експлуатацію оператору з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.1.2. договору).
На виконання цього договору сторони склали Акт приймання-передачі майданчику для паркування транспортних засобів комунальної форми власності від 01.03.2018 (а.с.144, т.2). Згідно п.3 Акту приймання-передачі, майданчик для паркування необлаштований.
Договір №410 ОП про організацію та експлуатацію майданчика для паркувань від 01.03.2018 укладено, зокрема, на підставі рішення Дніпровської міської ради від 21.12.2016 за №38/17 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпра", витягу з протоколу від 14.02.2018 за №78 засідання Постійної комісії з питань транспорту, зв'язку та екології за погодженням з Департаментом транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради, листа від 01.03.2018 за №16/16-34 (а.с.145-146, т.2).
Позивач вказує, що з огляду на ці обставини він позбавлений можливості користуватися своїм нерухомим майном, на підтвердження чого надає квитанцію до пропуску на територію автостоянки з реквізитами Фізичної особи-підприємця Свіжинського Є.А., що видана 20.09.2019 (а.с.98 т.1), тому просить усунути перешкоди в користуванні майном та визнати недійсним договір, що і є предметом цього позову.
Відповідач-3 в свою чергу посилається на відсутність нерухомого майна на спірній земельній ділянці, про що надає акт обстеження земельної ділянки №7/8-0420 від 17.04.2020, складений на замовлення Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради головними спеціалістами цього Департаменту. В акті зазначено, що доступ до земельної ділянки обмежений, земельна ділянка огороджена бетонною огорожею. На земельній ділянці розташовані тимчасові навіси та споруди.
4. Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Рішення суду першої інстанції оскаржується апелянтом в частині задоволених вимог, в яких він просить відмовити повністю, отже і переглядається апеляційним судом саме в цій частині.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Суд встановив, що позивач набув право власності на об'єкт нерухомого майна - споруди автостоянки загальною площею 4307 кв.м, який складається з: літ. А-2 - вартова, загальною площею 14,3 кв.м, В,Г,Ж - навіси, №1,2,3,10 - споруди, І-ІІ - мостіння, розташований на земельній ділянці площею 0,4392 га, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:08:721:0336, за адресою: АДРЕСА_1 в зв'язку з внесенням цього майна засновником до його статутного капіталу.
Право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна, реєстраційний №19247512101, за ТОВ "Центропаркінг" зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 45245186, як на час подання позову так і на час винесення рішення у справі.
Правочини щодо набуття права власності на це майно відповідними особами недійсними на даний час не визнані, запис в Реєстрі щодо права власності не скасований.
Відповідно до ст. ст. 319, 328 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
В силу ст.391 ЦК України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності, вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).
Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Відповідачі не заперечують факту використання спірної земельної ділянки для облаштування автостоянки, оператором якої на підставі оспорюваного договору є ФОП Свіжинський Є.А. Доводами апеляційної скарги є те, що на цій земельній ділянці відсутнє нерухоме майно позивача, як і взагалі будь-яке нерухоме майно.
Втім, як встановлено судом вище, наданими позивачем доказами підтверджено право власності на нерухоме майно на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:08:721:0336, наявність нерухомого майна зокрема також випливає із факту надання дозволу ОСОБА_2 щодо розроблення проекту землеустрою та пояснювальної записки до цього проекту.
Посилання апелянта на акт обстеження земельної ділянки №7/8-0420 від 17.04.2020 апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки вказаний акт складений в односторонньому порядку представниками Департаменту Міської ради. Окрім того, слід зазначити, що в акті наявна інформація про розташовані на земельній ділянці навіси та споруди, втім зроблено висновок, що вони тимчасові. Вказаний висновок нічим не обґрунтований, відсутній опис цих споруд, не надано доказів щодо кваліфікації осіб, які складали цей акт та зробили такий висновок.
За положеннями ст.120 Земельного кодексу України, що кореспондуються з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Отже, позивач є власником будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,4392 га, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:08:721:0336.
На вільній від будівель та споруд території, як складова річ об'єкта нерухомості, знаходиться допоміжна річ - покриття, яке хоча і не є нерухомим майном, однак має властивості допоміжної речі в розумінні ст.186 Цивільного кодексу України та входить в опис нерухомого майна, що належить позивачу та складає з ним єдине ціле, у зв'язку із чим на нього розповсюджується тотожній правовий режим.
З огляду на викладене, визначення виконкомом міської ради земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, належне позивачу, як майданчика для паркування є порушенням та невизнанням переважного права останнього на отримання цієї ділянки в користування.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачі своїми діями щодо організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на земельній ділянці в АДРЕСА_1 та укладанням договору №410 ОП від 01 березня 2018 "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", порушили право ТОВ "Центропаркінг", як власника об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки - 1210100000:08:721:0336), на володіння, користування та розпорядження майном.
Доводи апелянта про відсутність у позивача права користування спірною земельною ділянкою колегією суддів визнані необґрунтованими.
В усіх випадках переходу права власності на житловий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає в набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти; право власності на житловий будинок, будівлю, споруду є безумовною підставою для виникнення права користування земельною ділянкою під відповідним нерухомим майном.
Нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання споруд, належних позивачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Таким чином, хоча право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, що належить позивачу на праві власності, належним чином не оформлене, однак не оформлення права на вказану земельну ділянку не може бути підставою для обмеження права позивача, як власника нерухомого майна, на користування зазначеним майном та, відповідно, земельною ділянкою, на якій воно розташовано, оскільки, як зазначалося вище, користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.
В цій частині судом правомірно задоволені позовні вимоги, а доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються.
Одночасно слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 203 названого Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується апелянтом, що майданчик для паркування транспортних засобів було надано відповідачу-1 без дотримання вимог Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпра, які затверджені рішенням Дніпровської міської ради №38/17 від 21.12.2016, щодо перевірки наявності на земельній ділянці будівлі та/або споруд на підставі інформації з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно, акту обстеження з обґрунтованими можливостями розміщення на земельній ділянці майданчика для паркування за адресою: АДРЕСА_1, відсутність технічної документації щодо узгодження з Державтоінспекцією МВС, відсутність позначень та дорожньої розмітки, які б дозволили ідентифікувати відповідну площадку як майданчик для паркування та, відповідно, як предмет найму. Укладенням оспорюваного договору сторони фактично розпорядилися майном, що належить на праві власності позивачу, чим порушили також положення ст. ст. 319, 328, 761 ЦК України.
За наведених обставин суд першої інстанції правомірно визнав договір №410 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 1 березня 2018 року, укладений між КП "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради, як балансоутримувачем, та Фізичною особою-підприємцем Свіжинським Євгеном Анатолійовичем, як оператором, щодо надання в користування за плату майданчик площею 1380 кв.м для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, розташований за адресою: АДРЕСА_2, недійсним.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і апеляційний суд та не спростовується відповідачами, що фактично у ФОП Свіжинського А.Е. в користуванні знаходиться земельна ділянка (паркувальний майданчик), на якій розташовані об'єкти нерухомості, що належать позивачу.
Відповідно до ст. 55 Конституції України і ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача частково шляхом визнання договору недійсним та усунення перешкод в користуванні майном.
Щодо клопотання апелянта про зупинення провадження у справі апеляційний суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до п. 5. ч.1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Апелянт покликається на те, що предметом спору у справі №904/5024/20 є скасування державної реєстрації права власності позивача на нерухоме майно та встановлення факту знищення цього майна. Втім, суд у цій справі оцінює недійсність договору на час укладання, а наявність перешкод у користуванні майном - на час їх вчинення. Відтак, в разі задоволення позову у справі №904/5024/20 вказані факти матимуть значення на майбутнє та на підставі них апелянт матиме право розпорядження цією земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 275, 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову; оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права; підстав для його скасування не вбачається. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 - 284, 287, 288 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020 у справі №904/2684/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020 у справі №904/2684/19 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Комунальне підприємство "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 17 листопада 2020 року.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя Е.В. Орєшкіна