Номер провадження: 11-кп/813/643/20
Номер справи місцевого суду: 520/1024/16-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
29.10.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченої: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2019 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в м.Одесі, громадянки України, українки, з неповною середньою освітою, не працюючої, не одруженої, місця реєстрації та постійного місця проживання на території України не має,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.166, ч.2 ст.121 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015160480005811 від 05.11.2015 року,
установив
Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.
Вироком Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2019 року ОСОБА_7 визнано винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.166, ч.2 ст.121 КК України та їй призначено покарання: за ст.166 КК України у виді 3 (трьох) років обмеження волі; за ч.2 ст.121 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно за сукупністю злочинів, призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
На підставі, ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 2046-VIII від 18.05.2017 року), зараховано строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження ОСОБА_7 з 19.11.2015 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дня позбавлення волі.
Суд вирішив строк відбуття покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту фактичного взяття під варту, тобто з 19.11.2015 року та призначене їй покарання вважати відбутим 19.11.2019 року.
Позовну заяву, подану прокурором в інтересах КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» про стягнення з ОСОБА_7 витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_9 в сумі 10 557 грн. 36 коп. залишено без розгляду.
Також вироком вирішено питання речових доказів.
Згідно оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 , являючись матір'ю малолітньої ОСОБА_9 , з моменту її народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , своєчасно не оформила свідоцтво про народження дитини, злісно не виконувала встановлені законом обов'язки по догляду за дитиною, зловживала спиртними напоями, систематично залишала впродовж тривалого строку малолітню доньку без будь-якого нагляду, тим самим не забезпечувала своїй малолітній дитині безпечні умови перебування за місцем проживання, не забезпечувала належне харчування дитини, не піклувалась про здоров'я дитини та її фізичний розвиток, на неодноразові звернення представників органів опіки та піклування з приводу неналежного виконання зазначених вище обов'язків не реагувала.
Крім того, ОСОБА_7 , систематично перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, постійно наражала немовля до загрозливого для життя стану, що призвело до тяжких наслідків, а саме смерті ОСОБА_9 при наступних встановлених судом обставинах. Так, 05.11.2015 року близько 17 годин ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1 , маючи намір на умисне спричинення тілесних ушкоджень своїй доньці ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою припинення плачу дитини, взяла немовля на руки, та тримаючи її двома руками в положенні приблизному до горизонтального, із замахом, зі значною силою, умисно нанесла декілька ударів головою малолітньої ОСОБА_9 об поверхню шафи, чим спричинила їй тяжкі тілесні ушкодження, а саме закриту черепно-мозкову травму: синців голови і крововиливу слизової оболонки нижньої губи, крововиливу в м'яких тканинах голови, лінійних переломів кісток черепа, крововиливів під твердою та м'якими мозковими оболонками, забиття головного мозку, які були небезпечними для життя і згідно з п.п. 2.1.1. (а), 2.1.3 (б), 2.1.3 (в), 2.1.3. (г) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Київ, 1995 г.) мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. 13.11.2015 року о 18 годині 15 хвилин від сукупності отриманих тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла в Одеській обласній дитячій клінічній лікарні. Смерть ОСОБА_9 знаходиться в прямому причинному зв'язку з наявною у неї закритою черепно-мозковою травмою у вигляді лінійних переломів кісток черепа, крововиливу під твердою і м'якими мозковими оболонками, забиття головного мозку.
Таким чином, дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.166 КК України, тобто злісне невиконання батьками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, а також ч.2 ст.121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_10 , не погоджуючись з вироком місцевого суду, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав:
- вирок суду ґрунтується лише на показах ОСОБА_11 , який ввів суд в оману, оскільки до її появи в помешканні наодинці перебував із дитиною і міг нанести тілесні ушкодження у спосіб, який показував під час слідчого експерименту;
- дзеркало, на яке показує ОСОБА_11 під час слідчого експерименту було відсутнє, а відтак цей доказ не можна приймати у якості доказу обвинувачення та пояснення свідка ОСОБА_12 щодо наявності в кімнаті дзеркала, прокурором були добуті поза межами судового слідства і не можуть бути прийняті, як належний доказ;
- висновок експертизи чітко не вказує на можливість заподіяння тілесних ушкоджень дитині ОСОБА_9 обвинуваченою ОСОБА_7 ;
- судом не встановлено способу заподіяння тілесних ушкоджень, а обвинувачена не мала фізичної можливості заподіяння таких ушкоджень із значною силою;
- судом не надано належної уваги показам свідка ОСОБА_13 .
На підставі викладеного, просить дослідити докази у даному кримінальному провадженні, скасувати вирок відносно неї та закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у зв'язку із відсутністю достатніх доказів її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
Потерпілий ОСОБА_11 у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся судом шляхом направлення за його адресою судової повістки рекомендованим поштовим відправленням, як то передбачено ст.135 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Враховуючи вищезазначене, вислухавши думку прокурора, обвинуваченої та її захисника, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності потерпілого, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності потерпілого.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши: доповідь судді-доповідача; доводи обвинуваченої та її захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити; виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається зі змісту вироку суду першої інстанції, він відповідає приписам ст.370 КПК України.
Так, встановивши вину обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, що їй інкримінуються, суд першої інстанції обґрунтовано послався на досліджені ним докази, а саме:
- покази допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_11 , який пояснив, що обвинувачена являється його співмешканкою, з якою він разом проживав. У них була спільна донька ОСОБА_9 , 2015 року народження. Його співмешканка ОСОБА_7 систематично зловживала спиртними напоями, приходила додому в стані алкогольного сп'яніння, часто залишала дитину одну без нагляду, через що між ними виникали сварки, він періодично бив ОСОБА_7 за те що вона приходила додому нетвереза. З моменту народження дитини він самостійно повністю займався дитиною, піклувався про неї, годував, купав. ОСОБА_7 ходила на роботу, з роботи приходила в стані алкогольного сп'яніння. Йому періодично матеріального допомагали його родичі, давали йому гроші і він купував дитяче харчування. В його квартирі протягом місяця до події крім нього, ОСОБА_7 та дитини тимчасово проживав його приятель ОСОБА_14 . 05.11.2015 року він протягом всього дня займався дитиною, потім поклав її спати, дитина при цьому була одягнена, потім сам ліг спати. Ближче до вечора додому повернулась ОСОБА_7 , яка перебувала у стані сильного алкогольного сп'яніння, у неї не було ключів, тому вона не могла потрапити до квартири, за що вона на нього лаялась. Він знаходився у коридорі, де стояло дзеркало-трюмо навпроти входу до дитячої кімнати. ОСОБА_7 пішла у кімнату до дитини, дитина плакала. ОСОБА_7 взяла її на руки, після чого він у відображення у дзеркалі побачив, що ОСОБА_7 , хитаючись від сп'яніння, тримаючи дитину двома руками почала її колихати та в процесі цього декілька разів вдарила дитину головою о шафу. Після ударів дитини о шафу ОСОБА_7 поклала дитину у ліжечко і втекла з квартири, оскільки він хотів її вдарити. Після того, як ОСОБА_15 поклала дитину у ліжечко і втекла, він брав дитину на руки, оскільки вона плакала, потім поклав її у ліжечко та укрив її. Він не бачив на дитині кров, однак потім побачив кров на своїй футболці, коли прикладав дитину до себе. Він був розгублений, так як сам був у нетверезому стані. Потім приїхала швидка допомога та поліція, дитину забрали до лікарні, а його забрали у відділ поліції, де він надавав пояснення з приводу події. Свідоцтво про народження дитини оформлювали його родичі вже після смерті дитини, оскільки після її народження ОСОБА_7 цього не зробила;
- покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_16 , яка пояснила суду, що вона проживає в одному будинку з ОСОБА_11 , та є сусідкою ОСОБА_11 . У квартирі ОСОБА_11 також проживала його співмешканка ОСОБА_7 . ОСОБА_11 та ОСОБА_7 систематично зловживали спиртними напоями, через що між ними виникали сварки, скандали, вони тривалий час не давали їй спокою, гучно кричали, бились між собою, били у її двері, у зв'язку з чим вона неодноразово була вимушена викликати поліцію. Коли у них народилась дитина вони часто знаходились у стані алкогольного сп'яніння, вночі виходили разом з дитиною на вулицю. 05.11.2015 року у другій половині дня вона знаходилась вдома, почула дзвінок у двері. Коли вона відкрила двері, то побачила ОСОБА_7 , яка двома руками тримала дитину та попросила її викликати швидку медичну допомогу. Дитина на руках у ОСОБА_7 була роздягнена, про що вона зробила ОСОБА_7 зауваження. Вона особисто бачила, що у дитини, яку тримала ОСОБА_7 на руках, під носиком була кров. По приїзду лікарів вона разом з лікарями зайшла до квартири ОСОБА_7 у спальню. Крім ОСОБА_7 та дитини у квартирі вона нікого не бачила. Лікар, оглянувши дитину сказав, що треба її госпіталізувати і дитину забрали до лікарні;
- покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 , яка пояснила суду, що вона є сусідкою ОСОБА_11 та ОСОБА_7 . В день події вона дома не знаходилась, тому про обставини події їй нічого не відомо. Також пояснила, що ОСОБА_7 та ОСОБА_11 постійно знаходились у стані алкогольного сп'яніння, погано доглядали за дитиною, вночі виходили з дитиною у колясці на вулицю. Сім'я у них була неблагонадійна, до них приходили працівники служби опіки. Вона хотіла зайти до них у квартиру, щоб подивитись чи є у дитини їжа, однак ОСОБА_7 її не впускала, сказавши, що це не її справа. У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 і ОСОБА_11 постійно вчиняли скандали, кричали, бились, вона особисто неодноразово викликала поліцію. Напередодні події, яка сталася, вона також викликала поліцію, тому що між ними був скандал. Про трагедію, що сталася з дитиною їй стало відомо наступного дня від сусідів;
- покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 , яка пояснила, що потерпілий ОСОБА_11 є її братом. Із ОСОБА_7 вона знайома, але бачила її не часто. Останній раз у квартирі, де проживав її брат із ОСОБА_7 вона була, коли ОСОБА_7 була вагітна на 9 місяці. Її брат доглядав за дитиною, ставився добре до дитини. Зі слів брата їй відомо, що ОСОБА_7 ходила на роботу та приносила гроші. 05.11.2015 року до неї прийшов її брат ОСОБА_11 і попросив гроші на дитяче харчування, пояснивши, що ОСОБА_7 гроші не принесла. Вона дала йому гроші та він пішов. В той же день ввечері їй зателефонував її брат та повідомив, що у його квартиру приїхали працівники поліції та лікарі швидкої медичної допомоги, які забрали дитину у лікарню. Після смерті дитини вона зі своєю донькою та матір'ю займалась оформленням свідоцтва про народження дитини, оскільки ОСОБА_7 після народження дитини цього не зробила;
- покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 , яка пояснила, що потерпілий ОСОБА_11 її дядько. Вона приходила до дядька у квартиру декілька разів на місяць. Останній раз вона відвідувала ОСОБА_11 приблизно за тиждень до події. Потерпілий на той час не працював, займався доглядом за дитиною, обвинувачена ходила на роботу. В квартирі ОСОБА_11 у коридорі було дзеркало-трюмо, яке можливо було рухати. Крім проблем із мовою, інших вад, в тому числі рук у обвинуваченої вона не бачила. Вважає, що ОСОБА_7 погано ставилась до дитини. Після смерті дитини вона особисто давала гроші, щоб оформити документи на дитину, які ОСОБА_7 не зробила;
- покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_18 , яка пояснила, що вона, як лікар-педіатр вперше побачила дитину ОСОБА_9 у двохмісячному віці, у неї не було претензій до її догляду, тілесних ушкоджень у дитини вона не бачила. Свідоцтва про народження дитини вона не бачила. Зі слів матері ОСОБА_19 була другою дитиною ОСОБА_7 , але згодом вона дізналась, що насправді ОСОБА_20 була четвертою дитиною ОСОБА_7 . Останній раз вона бачила дитину на прийомі, коли ОСОБА_7 приходила з дитиною та чоловіком. Вона намагалась впевнити ОСОБА_7 віддати дитину до будинку малютки, де їй буде краще, але ОСОБА_7 відмовилась;
- покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_21 , який пояснив, що він проживав по сусідству з ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , які разом вживали алкогольні напої, він часто бачив їх обох у стані алкогольного сп'яніння. Також іноді бачив на обличчі ОСОБА_7 тілесні ушкодження, ОСОБА_7 казала, що ОСОБА_11 її бив. Про ставлення до дитини йому нічого не відомо. Йому відомо, що ОСОБА_11 не працював, доглядав вдома дитину, а ОСОБА_15 ходила на роботу.
Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції були досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення, якими підтверджується вина ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ст.166, ч.2 ст.121 КК України, а саме:
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 18.11.2015 року, згідно якого ОСОБА_11 звернувся до поліції і із заявою, в якій виклав обставини нанесення тяжких тілесних ушкоджень його співмешканкою ОСОБА_7 його доньці ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- свідоцтво про народження ОСОБА_9 , виданого 16.11.2015 року, актовий запис №11718 та медичне свідоцтво про народження №4257 від 16.11.2015 року, згідно яких вбачається, що матір'ю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 являється ОСОБА_7 ;
- повідомлення з медичного закладу та медичної довідки, згідно яких 05.11.2015 року в 19 годин 15 хвилин у відділення реанімації Одеської обласної дитячої лікарні з кв. АДРЕСА_1 доставлена ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із ЗЧМТ.
- відтворений у судовому засіданні відеозапис слідчого експерименту та протокол проведення слідчого експерименту від 13.01.2016 року, згідно якого слідчим у присутності понятих за участю судово-медичного експерта проведений слідчий експеримент з участю потерпілого ОСОБА_11 , який у приміщенні кв. АДРЕСА_1 вказав та розповів обставини нанесення тілесних ушкоджень малолітній ОСОБА_9 його співмешканкою ОСОБА_7 , а саме вказав кімнату, яка розташована справа у коридорі та пояснив, що саме в цій кімнаті спала його донька. Потерпілий вказав на місце у кімнаті, де знаходилось дитяче ліжечко та почав плакати. Також пояснив, що ОСОБА_7 05.11.2015 року близько 17-17.30 годин ОСОБА_7 повернулась додому в стані алкогольного сп'яніння та не могла до нього докричатись. Потім потерпілий, тримаючи у руках іграшку продемонстрував, як ОСОБА_7 качала дитину, вдаряючи про цьому дитину об кут шафи, повторно продемонстрував як ОСОБА_7 декілька разів вдарила дитину головою об шафу, тримаючи її на руках. Також потерпілий продемонстрував, що в момент нанесення ОСОБА_7 ударів дитині він знаходився у приміщенні коридору біля вхідних дверей кімнати, де знаходилась ОСОБА_7 з дитиною та спостерігав що там відбувається через дзеркало, яке знаходилось у коридорі. При цьому вказав на тумбу, яка розташована навпроти вхідних дверей кімнати та пояснив, що раніше на тому місці знаходилось велике дзеркало. Після цього ОСОБА_11 пояснив, що коли побачив, що ОСОБА_7 б'є дитину, то підбіг до неї, але ОСОБА_7 втекла, при цьому кинула дитину у ліжечко. Він побіг за ОСОБА_7 , але вона втекла, оскільки знала, що він буде її бити. Потерпілий продемонстрував фотографію з донькою та пояснив, що він ніколи б її не вдарив. Також ОСОБА_11 пояснив, що бачив тільки два удари, можливо ОСОБА_7 нанесла більше ударів дитині, але він цього не бачив, дитина у той момент плакала. Після чого він підходив до дитини, яка плакала, брав її на руки та побачив, що у неї в області носу була кров. Після цього він поклав дитину і ліг спати;
- відтворений у судовому засіданні відеозапис слідчого експерименту та протокол проведення слідчого експерименту від 13.01.2016 року, згідно якого слідчим у присутності понятих за участю судово-медичного експерта проведений слідчий експеримент з участю підозрюваної ОСОБА_7 , яка у приміщенні кв. АДРЕСА_1 пояснила, що не зможе нічого пояснити, тому що не пам'ятає як в перший раз увійшла у квартиру, пам'ятає лише другий раз. На запитання слідчого ОСОБА_7 пояснила, що 05 листопада 2015 року близько 17 годин вона прийшла додому, але що відбувалось далі вона не пам'ятає, оскільки була в стані алкогольного сп'яніння, а саме вживала розведений спирт. Другий раз вона прийшла додому в 19 годин, зняла взуття, спитала у ОСОБА_22 як дитина, ОСОБА_23 нічого не відповів. ОСОБА_11 стояв в коридорі біля стіни праворуч від вхідних дверей, а дитина лежала у ліжечку, була вкрита ковдрою майже з головою, лежала на правому боці. Коли вона відкрила ковдру, то побачила у дитини під носом кров та спитала ОСОБА_11 , що він зробив з дитиною. Потім вона взяла дитину лівою рукою, перевернула на живіт і побігла до сусідки в кв. АДРЕСА_2 , яку попросила викликати швидку допомогу. Коли була викликана швидка допомога, вона почала одягати дитину, а сусідка пішла зустрічати швидку допомогу. По приїзду швидкої допомоги вона завернула дитину у ковдру та вийшла з лікарями до машини. Також пояснила, що коли вона прийшла додому дитина була лише в памперсі, а коли уходила з дому дитина була одягнена. Коли вона повернулась з відділу поліції, то прибираючи дитяче ліжечко знайшла дитячі речі у крові, які склала в пакет, які потім викинула в сміттєвий контейнер. Коли вона повернулась додому вона бачила на дитині тілесні ушкодження, було багато крові на одязі, який вона потім викинула. Вона особисто не бачила, щоб ОСОБА_11 наносив дитині тілесні ушкодження, навмисно він ніколи дитину не бив. На питання слідчого чи спричиняла вона тілесні ушкодження дитині 05.11.2015 року ОСОБА_7 відповіла, що не пам'ятає, але вважає, що не могла цього зробити. Також повідомила, що догляд за дитиною здійснював ОСОБА_11 , оскільки не мав роботи та знаходився вдома, а вона працювала, займалася проституцією;
- протокол огляду трупа з фото таблицями від 14.11.2015 року, згідно якого слідчим у присутності понятих, за участю судово-медичного експерта оглянутий труп дитини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- лікарське свідоцтво про смерть №2642 від 17.11.2015 року та свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 17.11.2015 року, згідно яких ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 5 місяців померла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
- висновок експерта №1167-3642/2015 від 24.12.2015 року, згідно якого при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_9 виявлені наступні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми; двох синців в лобовій ділянці голови справа, синця нижньої повіки лівого ока, синця лівої виличної ділянки та лівої щоки, крововиливу слизової оболонки нижньої губи зліва, синця лівої скроневої ділянки та лівої щоки, крововиливу в м'яких тканинах тім'яно-скроневої ділянки голови зліва, лінійних переломів правої та лівої тім'яних кісток, лінійного перелому потиличної кістки, розбіжності лобового, вінцевого, сагітального та лямбдоподібного швів черепа, розриву сполучної тканини переднього тім'ячка, розриву сполучної тканини вінцевого шва, тонких вогнищевих крововиливів під твердою мозковою оболонкою обох півкуль головного мозку, крововиливів під м'якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку та мозочку, забою головного мозку, петехіальних та периваскулярних крововиливів з фокусами геморагічного розм'якшення тканини головного мозку. Ушкодження у вигляді синців лобової ділянки голови справа, синця нижньої повіки лівого ока, синця лівої виличної ділянки та лівої щоки, крововиливу слизової оболонки нижньої губи зліва утворились від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути як кисть, зігнута в кулак, так і інші предмети. Ушкодження у вигляді синця лівої скроневої ділянки та лівої щоки, крововиливу в м'яких тканинах тім'яно-скроневої ділянки голови зліва, лінійних переломів правої та лівої тім'яних кісток, потиличної кістки, розбіжності лобового, вінцевого, сагітального та лямбдоподібного швів черепа, розривів сполучної тканини переднього тім'ячка, розривів сполучної тканини вінцевого шва, крововиливів під твердою та м'якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку утворилися від дії твердого тупого знаряддя з обширною поверхнею - в результаті двох травматичних впливів. Всі вищевказані ушкодження за даними судово-гістологічного дослідження заподіяні прижиттєво, за 8 діб до моменту настання смерті ОСОБА_9 , тобто заподіяні 05.11.2015 року перед госпіталізацією ОСОБА_9 в Одеську обласну дитячу клінічну лікарню. Зазначені тілесні ушкодження заподіяні за короткий проміжок часу, обчислювальний секундами (десятками секунд) або декількома хвилинами. Всі тілесні ушкодження, які малися у ОСОБА_9 , заподіянні їй зі значною силою. Тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: синців голови і крововиливу слизової оболонки нижньої губи, крововиливу в м'яких тканинах голови, лінійних переломів кісток черепа, крововиливів під твердою та м'якими мозковими оболонками були небезпечними для життя і згідно з п.п. 2.1.1. (а), 2.1.3 (б), 2.1.3 (в), 2.1.3. (г) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Київ, 1995 г.) мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_9 знаходиться в прямому причинному зв'язку з наявною у неї закритою черепно-мозковою травмою у вигляді лінійних переломів кісток черепа, крововиливу під твердою і м'якими мозковими оболонками, забиття головного мозку. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_9 з'явився набряк головного мозку. Судово-медичних даних про спричинення тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 внаслідок падіння з висоти дорослої людини, при експертизі трупа не виявлено. Тілесні ушкодження, наявні у ОСОБА_9 у вигляді закритої черепно- мозкової травми: синця лівої скроневої ділянки та лівої щоки, крововиливу в м'яких тканинах тім'яно-скроневої ділянки голови зліва, лінійних переломів кісток черепа, розбіжності швів черепа, розривів сполучної тканини переднього тім'ячка, розривів сполучної тканини вінцевого шва, крововиливів під твердою та м'якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку та забиття мозку могли бути причинені за обставинами, викладеними у мотивувальній частині наданої постанови: «... нанесла декілька ударів головою немовля ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , об поверхню шафи…»;
- протокол огляду місця події з фото таблицями від 14.11.2015 року, згідно якого слідчим у присутності понятих за участю ОСОБА_11 був проведений огляд кв. АДРЕСА_1 , в ході якого з приміщення квартири виявлені та вилучені подушка, наволочка, шапка, костюм для новонароджених, відрізки тканини, частини шпалер з плямами бурого кольору. Також при огляді встановлена відсутність харчових продуктів в приміщенні кухні, а також відсутність харчових продуктів у холодильнику;
- протокол огляду предметів з фототаблицями від 28.11.2015 року, згідно якого слідчим у присутності понятих оглянуті подушка, наволочка, шапка, костюм для новонароджених, відрізки тканини, частини шпалер, вилучені в ході огляду кв. АДРЕСА_1 ;
- висновок експерта № 1225 від 28.12.2015 року, згідно якого встановлено, що на подушці, фрагменті тканини блакитного кольору та фрагменті тканини білого кольору, вилучених при огляді місця події, виявлена кров людини (з домішкою поту), яка належить ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у якості домішки у разі походження крові та поту від двох (і більше) осіб. На наволочці, фрагменті тканини з наволочки, фрагменті шпалер «І» та фрагменті шпалер «II», вилучених при огляді місця події, виявлена кров людини, яка належить потерпілій ОСОБА_9 ;
- протокол огляду предмету від 10.11.2015 року, згідно якого слідчим у присутності понятих оглянута чоловіча футболка, видана ОСОБА_11 ;
- висновок експерта №1157 від 02.12.2015 року, згідно якого на футболці ОСОБА_11 у разі походження крові та поту від двох осіб виявлена кров ОСОБА_9 , ОСОБА_7 ;
- висновок експерта №2730/99-Д від 04.12.2015 року, згідно якого у ОСОБА_11 виявлено тілесне ушкодження у вигляді садна грудної клітини, яке утворилось від травматичної дії тупого предмета, могло утворитись у період часу до одної доби до проведення експертизи та відноситься до легких тілесних ушкоджень;
- висновок судово-психіатричних експертів №153 від 29.12.2015 року, згідно якого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу, коли було скоєно кримінальний злочин, в якому вона підозрюється, не страждала будь-яким хворобливим психічним розладом, в тому числі і тимчасовим хворобливим психічним розладом, недоумством. Виявляла психічні порушення у вигляді «Психічних і поведінкових розладів, викликаних вживанням алкоголю, синдром залежності», які не досягали психотичного рівня, в зв'язку з чим вона могла повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, коли було скоєно кримінальний злочин, в якому вона підозрюється, ОСОБА_7 перебувала в стані простого (непатологічного) алкогольного сп'яніння, яке теж не позбавляло її здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Рекомендовано пройти курс лікування від алкоголізму за місцем перебування;
- протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння №000625 від 06.11.2015 року, згідно якого ОСОБА_7 станом на 06.11.2015 року в 04 години 10 хвилин перебувала у стані алкогольного сп'яніння, 4,64 % етанолу в сечі;
- висновок комісійної судово-медичної експертизи №117 від 23.08.2019 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_7 в період інкримінованого їй злочину, могла утримувати на правій руці та на лівій за допомогою правої руки, свою малолітню дитину ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_3 на протязі часу, звичайного для будь-якої людини до моменту, коли настає фізіологічна втома; тобто, такий час обчислюється хвилинами - десятками хвилин. ОСОБА_7 (з урахуванням стану її здоров'я) могла спричинити тілесні ушкодження малолітній ОСОБА_9 05.11.2015 року за обставинами, викладеними в обвинувальному акті, тобто, шляхом нанесення декількох ударів головою немовля ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , об поверхню шафи.
Вирішуючи питання про наявність у обвинуваченої ОСОБА_7 умислу на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень малолітній дитині, про зміст умислу в її діях, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із сукупності всіх фактичних обставин по справі при вчиненні обвинуваченою діяння та вірно врахував обставини та факти, які свідчать про негативне ставлення обвинуваченої до дитини при догляді за дитиною до події скоєння злочину, про обставини при яких відбувся злочин, які свідчать про байдуже ставлення обвинуваченої до наслідків які настали від її дій, про ставлення обвинуваченої до події, безпосередньо після злочину та на теперішній час.
Суд дійшов вірного висновку, що встановлені обставини свідчать про те, що дії ОСОБА_7 відносно малолітньої потерпілої були умисними, обвинувачена усвідомлювала та розуміла наслідки від своїх протиправних умисних дій щодо малолітньої потерпілої.
Судом встановлений причинний зв'язок між умисними діями обвинуваченої ОСОБА_7 і наслідками, які настали від її умисних дій, тобто смерті потерпілої ОСОБА_9 .
Крім того апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, яким встановлено, що ОСОБА_7 являючись матір'ю малолітньої ОСОБА_9 , з моменту її народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , вела асоціальний спосіб життя, злісно не виконувала встановлені законом обов'язки по догляду за дитиною, оскільки зловживала спиртними напоями, систематично залишала впродовж тривалого строку малолітню доньку без будь-якого нагляду, тим самим не забезпечувала своїй малолітній дитині безпечні умови перебування за місцем проживання, не забезпечувала належне харчування дитини, не піклувалась про здоров'я дитини та її фізичний розвиток, на неодноразові звернення представників органів опіки та піклування з приводу неналежного виконання зазначених вище обов'язків не реагувала.
Викладені обставини підтверджуються дослідженими судом доказами по справі, з яких вбачається, що при огляді місця події було встановлено відсутність продуктів харчування у приміщенні квартири, в тому числі дитячого харчування, систематичне зловживання спиртними напоями, бійки між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 у присутності малолітньої дитини, які були підставою для неодноразового виклику сусідами поліції, прогулянки з малолітньою дитиною у нетверезому стані у нічний час, що було загрозою для життя та здоров'я малолітньої дитини, що призвело до тяжких наслідків, а саме смерті ОСОБА_9 .
Суд першої інстанції обґрунтовано критично поставився до твердження обвинуваченої про те, що вона не спричиняла потерпілій тілесні ушкодження, в результаті яких наступила смерть потерпілої, оскільки такі доводи судом були перевірені в ході судового розгляду, не знайшли свого підтвердження, які повністю спростовані дослідженими судом доказами, тому суд вірно розцінив таку позицію обвинуваченої як спробу уникнути відповідальності за вчинений нею злочин.
Також суд обґрунтовано критично поставився до твердження обвинуваченої про те, що вона фізично не могла тримати дитину двома руками, оскільки в період судового розгляду за клопотанням сторони захисту судом була призначена комісійна судово-медична експертиза, висновком якої встановлено, що ОСОБА_7 за станом свого здоров'я могла спричинити тілесні ушкодження малолітній ОСОБА_9 05.11.2015 року за обставинами, викладеними в обвинувальному акті, тобто, шляхом нанесення декількох ударів головою немовля ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , об поверхню шафи.
Оцінюючи досліджені судом докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що всі досліджені докази є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження, у своїй сукупності та взаємозв'язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй злочинів знайшла своє підтвердження.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, який з'ясувавши обставини кримінального провадження та давши належну оцінку зібраним та дослідженим доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 в скоєнні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ст.166 КК України - злісне невиконання батьками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, а також ч.2 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що вирок суду ґрунтується лише на показах ОСОБА_11 , який міг нанести тілесні ушкодження у спосіб, який показував під час слідчого експерименту, оскільки покази потерпілого ОСОБА_11 з приводу вчинення злочинів обвинуваченою ОСОБА_7 повністю узгоджуються та підтверджуються дослідженими судом показаннями свідків, письмовими доказами по справі, в тому числі експертизами, які були призначені судом. Крім того, наголошуючи на вчинення злочину ОСОБА_11 , обвинувачена ОСОБА_7 , не зважаючи на те, що у результаті злочину загинула її дитина, не звернулася до правоохоронних органів з відповідним повідомленням.
Крім того, апеляційний суд вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі на те, що дзеркало, на яке показує ОСОБА_11 під час слідчого експерименту, було відсутнє, а відтак цей доказ не можна приймати у якості доказу обвинувачення та пояснення свідка ОСОБА_12 щодо наявності в коридорі дзеркала, прокурором були добуті поза межами судового слідства і не можуть бути прийняті як належний доказ, оскільки винуватість ОСОБА_7 підтверджується сукупністю досліджених судом доказів. Крім того, такі пояснення свідок ОСОБА_12 безпосередньо надавав в судовому засіданні (т.2, а.с.88-90), як то передбачено ст.23, 352 КПК України.
Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги обвинуваченої про те, що висновок експертизи чітко не вказує на можливість заподіяння тілесних ушкоджень дитині ОСОБА_9 обвинуваченою, судом не встановлено способу заподіяння тілесних ушкоджень, а обвинувачена не мала фізичної можливості заподіяння таких ушкоджень із значною силою, оскільки це спростовується висновком призначеної судом комісійної судово-медичної експертизи, якою встановлено, що ОСОБА_7 за станом свого здоров'я могла спричинити тілесні ушкодження малолітній ОСОБА_9 05.11.2015 року за обставинами, викладеними в обвинувальному акті, тобто, шляхом нанесення декількох ударів головою немовля ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , об поверхню шафи.
Крім того, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом не надано належної уваги показам свідка ОСОБА_13 , яка показала на відсутність дзеркала у коридорі, оскільки з показів зазначено свідка вбачається, що в останній раз у квартирі, де проживав її брат із ОСОБА_7 , вона була, коли ОСОБА_7 була вагітна на 9 місяці, тобто майже за пів року до події. Крім того, наявність дзеркала, як вже було зазначено, підтвердив свідок ОСОБА_12 , яка, згідно її пояснень, останній раз відвідувала ОСОБА_11 приблизно за тиждень до події.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що апеляційна скарга містить клопотання про дослідження доказів по кримінальному провадженні у повному обсязі, разом з тим а ні в апеляційній скарзі, а ні під час апеляційного розгляду стороною захисту не було зазначено які саме докази необхідно дослідити та не зазначено правових підстав для їх повторного дослідження, передбачених ч.3 ст.404 КПК України, з огляду на що у задоволені такого клопотання було відмовлено.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, заявивши у судовому засіданні 20.12.2016 року клопотання про виклик свідків, сторона захисту, незважаючи на неодноразове відкладення розгляду справи, не забезпечила на протязі трьох років прибуття в судове засідання зазначених свідків та у судовому засіданні 13.11.2019 року вважала за можливе закінчення з'ясування обставин та дослідження доказів.
Таким чином, версія сторони захисту щодо обставин подій та невинуватості обвинуваченої у скоєнні інкримінованих їй кримінальних правопорушень спростовується сукупністю обставин справи, встановлених під час судового розгляду на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміновані злочини були вчинені і обвинувачена є винною у вчиненні цих злочинів, стороною обвинувачення, на переконання апеляційного суду, поза розумним сумнівом доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діянь.
При обранні виду та міри кримінального покарання обвинуваченій, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, фактичні обставини справи, вчинення обвинуваченою злочину проти життя та здоров'я особи, який згідно зі ст.12 КК України є тяжким, наявність обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, якими суд визнав вчинення злочинів відносно малолітньої та в стані алкогольного сп'яніння, відсутність обставин, що пом'якшують покарання згідно ст.66 КК України. При цьому, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого, характер умисного злочину, наслідки вчинення злочину, особу обвинуваченої, враховуючи принцип індивідуалізації призначення покарання, суд дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення обвинуваченої без її ізоляції від суспільства, та вважав необхідним призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, що буде відповідати загальним засадам призначення покарання, оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченої, суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними та необґрунтованими, адже вони спростовуються дослідженими судом доказами, аналіз яких наведений вище.
За результатами апеляційного розгляду апеляційний суд вважає, що аналіз доказів кримінального провадження свідчить про відсутність передбачених законом підстав для скасування вироку суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає оскаржуваний вирок законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим апеляційна скарга обвинуваченої підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до припису п.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
Керуючись ст. 370, 404, 405, 407, 418, 420, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2019 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 , обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.166, ч.2 ст.121 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4