16.11.20
22-ц/812/1986/20
Справа № 477/2319/17
Провадження №22-ц/812/1986/20
16 листопада 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі судді Темнікової В.І., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 липня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області та Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 липня 2019 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області та Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку, площею 25,3 га, яка йому була надана для ведення селянського (фермерського) господарства згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею. Повний текст рішення складено 31 липня 2019 року.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, 30 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Миколаївського апеляційного суду з апеляційною скаргою разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення суду .
В клопотанні про поновлення строку зазначали, що повний текст оскаржуваного рішення ОСОБА_1 отримала лише 28.10.2020 року, а інші позивачі взагалі не отримували оскаржуваного рішення, а дізнались про його наявність від ОСОБА_1 . Також посилаються на похилий вік, проживання в сільській місцевості, відсутність Інтернету та не направлення судом першої інстанції копії оскаржуваного рішення суду. Крім того, звертають увагу на запровадження в 2020 році карантину.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_5 були присутні в судовому засіданні під час розгляду справи та проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду (а.с. 129-130).
Крім того, в матеріалах справи наявна розписка про ознайомлення з матеріалами справи та зняття необхідних копій представником ОСОБА_1 - адвокатом Сафроновим Ю.І. 23 червня 2020 року.
Отже, апелянти були належним чином повідомлені про розгляд справи та про ухвалене судове рішення ще 25 липня 2019 року, проте більше року не вживалися заходи щодо реалізації свого процесуального права на оскарження рішення суду та звернулися з апеляційною скаргою лише 30 жовтня 2020 р.
Згідно ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
- подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
- пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачі були залучені до участі у справі та належним чином повідомлялися про розгляд справи.
Не містить апеляційна скарга та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження також посилань на обставини непереборної сили, які зумовили пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду понад 1 рік, а посилання на запровадження в країні карантинних обмежень з березня 2020 року не можуть слугувати безумовною підставою для поновлення строку, оскільки оскаржуване рішення суду ухвалено ще в липні 2019 року, тобто за шість місяців до початку впровадження заходів, встановлених Постановою КМ Україні № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої короно вірусом SARS- Co V - 2» .
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності, Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі «Погномарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (Ponomaryov v. Ukraine).
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (заява N 3236/03).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (заява N 3236/03).
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/39 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» судом встановлено, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Строк, що передбачений законом на подання апеляційної скарги має дисциплінувати учасників процесу у розумінні реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків. Суди користуючись своїми дискреційними повноваженнями при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження в будь-якому випадку повинні обґрунтувати підстави за яких вони поновлюють такий строк. Безпідставне та необґрунтоване поновлення строку на апеляційне оскарження є порушенням прав інших учасників справи та порушенням одного із фундаментальних принципів res judicata, - принципу остаточності рішення.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 757/9844/16-ц (касаційне провадження № 61-16497св18).
Згідно зі ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Чинний ЦПК України обмежує дискреційні повноваження апеляційного суду стосовно часу поновлення строків на оскарження судового рішення.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції= про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Враховуючи наведене наявні підстави для відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 липня 2019 року, у зв'язку з тим, що позивачі були залучені до участі у справі, повідомлені належним чином про час розгляду справи 25 липня 2019 року, проте в розумні інтервали часу не вживали заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а також у зв'язку із спливом річного строку з часу винесення оскаржуваного рішення та не наданням доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Керуючись ст. ст. 357, 358 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 липня 2019 року відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 липня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області та Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і з цього часу протягом тридцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду В.І. Темнікова