Єдиний унікальний № 333/3939/20 Головуючий в 1 інст. Холод Р.С.
Провадження №33/807/760/20 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.
Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП
28 жовтня 2020 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Шеремета Р.Б. розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього - адвоката Шеремета Р.Б. на постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 06 жовтня 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 420,40 грн.
Згідно з постановою суду, 06 липня 2020 року, о 01-03 годині, ОСОБА_1 у м.Запоріжжя по вул.Новокузнецькій, буд.5 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги 2.9а Правил дорожнього руху України. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат Шеремет Р.Б. просить постанову суду скасувати, направити справу на новий розгляд до Комунарського районного суду м.Запоріжжя на підставі п.2 ч.1 ст.293 КУпАП, або провадження в справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що висновки суду обставинам справи не відповідають, а також судом порушено норми матеріального і процесуального права. При цьому, суд неповно з'ясував усі обставини справи та не дослідив і не дав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Також апелянт зазначає, що, у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем начебто в стані алкогольного сп'яніння та цей факт встановлений в присутності двох свідків. Проте, ця інформація не відповідає дійсності.
Крім того, працівники поліції, не повідомивши ОСОБА_1 своє прізвище, посаду, спеціальне звання та не пред'явили службове посвідчення на вимогу останнього, всупереч вимогам ч.3 ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію», не зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, передбачених п.3 Параграфу 1 Наказу МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», одразу висунули підозру ОСОБА_1 у керуванні транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння. Це підтверджується показаннями самого ОСОБА_1 та відеозаписами №20200706073406000714-20200706073406000715.
Окремої уваги заслуговує відеоматеріал № 202007060734118000716 (час 0:1:07- 0:1:43), де зображена перевірка опорно-рухового апарату лікарем «Обласного клінічного наркологічного диспансеру» ЗОР ОСОБА_2 , та чітко зафіксовано відсутність ознак сп'яніння, вказаних працівниками поліції в протоколі ДПР 18 № 411344. Проте, суд першої інстанції не взяв до уваги ці факти, які спростовують наявність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, а мотивував своє рішення лише показаннями працівників поліції, які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Також апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні підтвердження виконання працівниками поліції своїх обов'язків, передбачених ч.3 ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію» та п.5 Розділу II Інструкції, ОСОБА_1 не роз'яснювався порядок проходження огляду на місці зупинки.
Також, суд першої залишив поза увагою відеозапис 202007060734118000717, в якому вже після проведення двох оглядів відбувається будь-яке роз'яснення, у тому числі і можливості скористатись правом на правову допомогу. Як наслідок, скориставшись правовою необізнаністю ОСОБА_1 , працівниками поліції було проведено два огляди на стан сп'яніння без належного виконання визначеної законодавством процедури, що призвело до начебто позитивних тестів на керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, як зазначається в протоколі, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння в присутності двох свідків, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак в Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів зазначені в якості свідків вже зовсім інші особи, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Огляд ОСОБА_1 на місці зупинки відбувався без присутності свідків, що підтверджуються відеозаписами №20200706073406000714-20200706073406000715. Проте, в матеріалах справи містяться пояснення гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_5 в якості свідків, які начебто були присутні при огляді, а в протоколі ДПР 18 № 411344 в якості свідків - вже гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . На відеозапису № 20200706073406000718 чітко зафіксовано, що працівники поліції повідомляють невідомій особі, що відносно ОСОБА_1 здійснювався огляд, який начебто підтвердив перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, що слугує доказом того, що жодний з вказаних свідків не був присутній при проведенні оглядів ОСОБА_1 , що суперечить п. 2 Параграфу II Інструкції.
Матеріали справи містять лише пояснення гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_5 , про начебто присутність при проведені огляду на місті зупинки, проте спростовуються матеріалами відеозаписів. Захисником було заявлено клопотання про допит свідків в судовому засіданні. Однак, останні не з'явились у судове засідання 05 жовтня 2020 року, в судове засідання 06 жовтня 2020 року взагалі не викликались. Пояснення свідків, які були надані при складані протоколу про адміністративне правопорушення, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки останні не є належними доказами правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Вказані особи у судовому засіданні не допитувалися та не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому їх показання не можуть бути беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
При наявності суперечливих показань свідків, суд не допитав свідків у судовому засіданні.
Більш того, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до вимог чинного законодавства, складається лише у випадку згоди особи, стосовно якої проводився огляд, з результатами такого огляду, що також підтверджується графою в формі заповнення Акту - «з результатами згоден». У разі незгоди з результатами огляду, водію надається направлення на проведення огляду у закладах охорони здоров'я та організовується його доставка. Матеріали справи не можуть одночасно містити Акт та направлення, адже ці документи суперечать одне одому. Як вбачається з відеозаписів, ОСОБА_1 чітко висказав незгоду з результатами огляду, проведеного на місці зупинки. Також, вищезазначений Акт не містить інформації щодо дати його складання, не зазначено, що ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду, другий примірник не був вручений, про його існування ОСОБА_1 дізнався після ознайомлення з матеріалами справи його представника вже в суді. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Матеріали справи не містять жодних доказів, що такий Акт надавався ОСОБА_1 .
На відеозапису №20200706073406000716 зафіксовано проведення огляду в приміщенні КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» ЗОР, під час якого ОСОБА_1 також не проявляв ознак будь-якого сп'яніння. Не зважаючи на цей факт, лікарем ОСОБА_2 було здійснено огляд за допомогою імовірно газоаналізатору, проте матеріали справи не містять жодних посилань, яким приладом здійснювався огляд у лікарні, або документів, які підтверджують можливість його використання, що суперечить п. 9 Параграфу III Інструкції. На відеозапису №20200706073406000716 зафіксовано, що лікарем для проходження огляду ОСОБА_1 був наданий невідомий предмет вже з вставленим мундштуком, а тому незрозуміло, чи перебував невідомий предмет спиртовмістному середовищі до його використання, чи ні. У будь-якому випадку цим приладом зафіксовано показники вже 1.29. Припустивши, що лікарем ОСОБА_2 здійснювався огляд за допомогою все ж такі газоаналізатора, не зрозуміло, яким чином показники могли збільшитись порівняно з показниками газоаналізатора, який використовували працівники поліції.
Також суд зазначив, що на відеозапису № 2020070б073406000716 (час 0:2:07 - 0:2:20) вбачається, що мундштук перед встановленням його у газоаналізатор був вийнятий з прозорої запечатаної упаковки, однак дане твердження також не відповідає дійсності, оскільки на відеозапису вбачається, що лікар дістає невідомий пакет, однак підтвердження того, що він відкриває мундштук, немає, тому, що він проводить якісь маніпуляції з пакетом поза межами камери, яка фіксувала запис.
Крім того, апелянт зазначає, що лікар «Обласного клінічного наркологічного диспансеру» ЗОР ОСОБА_2 в акті зазначив, що ОСОБА_1 двічі проходив огляд на стан сп'яніння, і обидві спроби позитивні. Відомості про повторний огляд з'явились вже після направлення повістки про виклик до судового засідання. Лікар ОСОБА_2 також не був допитаний у судовому засіданні, хоча його пояснення мають важливе значення для правильного вирішення справи. Тому як ОСОБА_1 зазначає, що він проходив огляд у лікарні лише один раз, доказів того, що був проведений повторний огляд, матеріали справи не містять, лише ствердження працівників поліції, які в розумінні ст. 251 КУпАП, не можуть бути джерелом доказів, як і не має їх серед осіб, які беруть участь у провадженні (ст. 269 КУпАП), адже, склавши протокол про адміністративне правопорушення, вже надали джерело доказів, та пояснення лікаря, який їх надав після запиту суду та який не був допитаний в судовому засіданні, а отже не попереджений про кримінальну відповідальність про надання неправдивих показань.
Більш того, сторона захисту зазначає, що відеоматеріал №20200706073406000716, де працівники поліції вказують, що при проходженні огляду в закладі охорони здоров'я, лікарем-наркологом зафіксовано результат 1,29, що доводить, що ніякого повторного огляду лікарем не проводилось, а пояснення та документи, надані 05 жовтня 2020 року, - сфальсифіковані вищевказаними особами.
Захід адміністративного стягнення також обраний із порушенням вимог закону. Суд не вказав жодного доводу, на підставі якого обирає адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, а не більш м'яке, таке як застосування заходів громадського впливу, передбаченого ст. 21 КУпАП.
Автомобіль використовується ОСОБА_1 у робочих цілях і позбавлення права керувати транспортним засобом ставить його у дуже скрутне становище.
Невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону унеможливлює прийняти у справі законне й обґрунтоване судове рішення.
Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Шеремета Р.Б., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з'ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18№411344 від 06 липня 2020 року, згідно з яким ОСОБА_1 у зазначений час керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», державний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку у присутності двох свідків з використанням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, тест №749, результат позитивний - 1,12 проміле, та в медичному закладі КНП «ОКЗНПД» ЗОР; від надання пояснень в протоколі та на окремому аркуші ОСОБА_1 відмовився; зі змістом протоколу ознайомлений, будь-яких зауважень чи клопотань не заявляв; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; роздруківкою технічного засобу з результатами огляду, проведеного на місці поліцейськими (у якій міститься підпис ОСОБА_1 без зауважень; направленням для проведення огляду до КНП «ОКЗНПД» ЗОР; висновком КНП «ОКЗНПД» ЗОР №3427 від 06 липня 2020 року, який також підписаний ОСОБА_1 без зауважень; письмовими пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 06 липня 2020 року, в яких зазначено, що вони були присутніми, як водій ОСОБА_1 пройшов тест на алкогольне сп'яніння за допомогою газоаналізатору «Alkotest Drager», результат позитивний 1,12 % проміле. З результатами огляду водій не погодився та вияв бажання проїхати до медичного закладу для огляду; DVD-диском з відеозаписом.
Вказані докази узгоджуються з відомостями з рапорту працівника поліції ОСОБА_9, в якому зафіксовано, що під час патрулювання разом з лейтенантом поліції ОСОБА_8 по вул.Новокузнецька, буд.5, вони зупинили автомобіль «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , за порушення ПДР, під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм були виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння, потім на місці зупинки в присутності двох свідків водію було запропоновано пройти тест на алкогольне сп'яніння за допомогою газоаналізатору «Alkotest Drager», на що останній погодився. Результат тесту позитивний 1,12 % проміле. Після чого ОСОБА_1 було запропоновано пройти тест у медичному закладі у лікаря нарколога, на що останній погодився в присутності двох свідків. Після проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у лікаря нарколога був складений висновок, у якому зазначено, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Потім водій ОСОБА_1 був відвезений до місця зупинки транспортного засобу по вул.Новокузнецька, буд.5 та складений адміністративний протокол ДПР18№411344 за ст.130 КУпАП.
Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.
Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Твердження апелянта про неповноту з'ясування обставин справи судом та про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, є безпідставними, суперечать матеріалам справи і змісту оскаржуваної постанови.
Всі доводи сторони захисту судом перевірені належним чином.
Так, в суді першої інстанції ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що 06 липня 2020 року, приблизно о 01-00 годині він керував автомобілем «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м.Запоріжжі по вул.Новокузнецькій, 5, де і був зупинений працівниками поліції. В автомобілі, крім нього, знаходилась його дружина. Інспектор УПП в Запорізькій області пояснив, що причиною зупинки є невиконання вимог Правил дорожнього руху щодо не включення повороту під час зміни руху автомобіля. Під час спілкування з працівниками поліції, останні запідозрили, що він знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, тому запропонували пройти огляд сп'яніння на місці зупинки транспортного закладу, на що він погодився. Під'їхав другий екіпаж патрульної поліції, у яких був алкотестер, і після того, як від видихнув у вказаний пристрій, показало, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
У подальшому працівники поліції пояснили, що він може погодитися з результатами алкотестера, а якщо не погоджується - то він має право пройти огляд на стан сп'яніння у медичній установі. Враховуючи, що він сумнівався у результатах огляду, тому погодився проїхати до медичного закладу, де його спочатку оглянув лікар-нарколог та він за вказівкою останнього здійснив кілька завдань. Після цього, він пройшов тест на алкотестері, який також показав, що він знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Вину свою не визнає, так як він не перебував у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, під час проведеного огляду на місці зупинки транспортного засобу не перебували свідки.
При розгляді справи судом першої інстанції був допитаний Інспектор УПП в Запорізькій області ОСОБА_9 , який пояснив, що 06 липня 2020 року, приблизно о 01-00 годині він разом із своїм колегою - інспектором УПП в Запорізькій області ОСОБА_8 зупинили автомобіль «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м.Запоріжжі по вул.Новокузнецькій, 5. Причиною для зупинки став факт не включення водієм вказаного транспортного засобу повороту під час зміни руху автомобіля. Під час спілкування з водієм - ОСОБА_1 , були виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння, серед них точно він пам'ятає - запах алкоголю з порожнини рота. Після цього, запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки автомобіля, на що останній погодився. За допомогою алкотестера «Drager» було встановлено, що водій знаходиться у стані алкогольного сп'яніння - 1,12 проміле. Цей огляд проходив за участю двох свідків. У подальшому, ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду, тому за згодою останнього, водія відвезли до медичного закладу, де також під час огляду лікар-нарколог виявив ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 . Після цього, вони разом із водієм повернулися на місце зупинки автомобіля, де запросили двох свідків, у присутності яких і склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Також при розгляді справи судом першої інстанції був допитаний Інспектор УПП в Запорізькій області ОСОБА_8 який надав аналогічні з ОСОБА_9 пояснення з приводу виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння та результатів проведених оглядів. Додатково пояснив, що хоча водій перебував у захисній масці, але і через неї був чутний запах алкоголю з порожнини рота.
Доводи сторони захисту про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки сп'яніння, та останньому працівники поліції безпідставно висунули підозру про керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, суперечать матеріалам справи.
Так, пунктами 6 та 7 розділу І «Загальні положення» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів та лікарем закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Згідно з п.п.1,3 розділу ІІ зазначеної Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Відповідно до п.п. 6,10 Розділу II вказаної Інструкції, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп'яніння, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Також, відповідно до вказаної Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп'яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу, поясненнями свідків, а й відеозаписом, який був відтворений при апеляційному розгляді, з якого вбачається, що працівники поліції під час спілкування з водієм зазначили, що у ОСОБА_1 відчувається запах алкоголю з порожнини рота та у останнього порушена координація рухів, тобто існують ознаки алкогольного сп'яніння.
Ознаки сп'яніння відображені також в акті огляду на стан сп'яніння та в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, які долучено до протоколу.
Тому, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Більш того, алкогольне сп'яніння у ОСОБА_1 встановлено спеціальним технічним приладом Alcotest Drager 6820, тест №749, результат - позитивний 1,12 проміле та висновком лікаря КНП «ОКЗНПД» ЗОР №3427 від 06 липня 2020 року.
Зазначений висновок щодо результатів медичного огляду складений із дотриманням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735.
Твердження адвоката Шеремета Р.Б. про те, що ОСОБА_1 не роз'яснювався порядок проходження огляду на місці зупинки, спростовуються відеозаписом «202007060734118000715», з якого вбачається, що працівники поліції роз'яснювали порядок застосування алкотестера.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 висловлював вимогу про надання йому сертифікату відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, який мали намір використати при його огляді, та цю вимогу було проігноровано.
Доводи апелянта про те, що поліцейські при оформлені протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи порушили вимоги законодавства та його процесуальні права, є безпідставними, оскільки суперечать матеріалам справи.
Доводи сторони захисту про те, що огляд ОСОБА_1 на місці зупинки відбувався за відсутності свідків, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Як вбачається з акту огляду, огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння. Свідками огляду були ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , підписи яких містяться у зазначеному акті, зауважень з приводу викладеного у акті від свідків не надійшло.
Крім того, в матеріалах справи містяться письмові пояснення зазначених свідків, ставити під сумнів достовірність яких підстав не вбачається, з огляду і на те, що ці пояснення узгоджуються з відеозаписом, долученим до протоколу, а також з іншими доказами.
Те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ДПР 18 №411344 були запрошені інші свідки - ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , не свідчить про безпідставність складеного відносно ОСОБА_1 протоколу.
Порядок огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння не був порушений.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці, не погодився та його було доставлено до КНП «ОКЗНПД» ЗОР.
Огляд ОСОБА_1 в медичному закладі проводився у строк та порядку, передбачених ст.266 КУпАП, у присутності поліцейського.
Те, що при розгляді справи судом першої інстанції не заслухані свідки, не завадило суду повно і всебічно з'ясувати обставини справи та прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Клопотань про дослідження додаткових доказів, в т.ч. про допит свідків, при апеляційному розгляді апелянт не заявляв.
Доводи захисника про те, що в матеріалах справи не можуть одночасно міститься Акт та направлення, оскільки, на його думку, ці документи суперечать одне одому, є необґрунтованими та суперечать змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735.
Твердження сторони захисту щодо відсутності дати складання у Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, не свідчать про неналежність та недопустимість вказаного Акту як доказу, оскільки відомості, які містяться у вказаному акті, поза сумнівом відносяться до подій, зазначених у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення.
Відсутність в матеріалах справи підтвердження вручення ОСОБА_1 копії Акту огляду, не вказує на безпідставність складання відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно, і не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Твердження апелянта про те, що лікарем ОСОБА_2 було здійснено огляд ОСОБА_1 за допомогою невідомого приладу, спростовуються актом медичного огляду, з якого вбачається, що огляд останнього здійснений за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6510» ARAE-0471. При цьому, ОСОБА_1 двічі проходив огляд з інтервалом у 20 хвилин, та обидва результати позитивні: 1,29 % та 1,12%.
Більш того, остаточний діагноз лікарем встановлювався не лише на підставі огляду за допомогою технічного приладу, а й візуального огляду ОСОБА_1 , та встановлено, що у останнього : зіниці розширені, реакція на світло млява; міміка млява; у позі Ромберга є похитування, точні руху (пальце-носова проба) нечіткі; мається тремтіння пальців рук, присутній запах алкоголю з рота.
З відеозапису, доданого до протоколу, вбачається, що ОСОБА_1 прибув до медичного закладу у супроводі поліцейського, та останній повідомив лікарю про те, що був проведений огляд водія на місці зупинки транспортного засобу, результат позитивний - 1,12 проміле, але водій з цим результатом не погодився, стосовно чого сам ОСОБА_1 зауважень не виказував і факт його огляду поліцейськими на місці та результати такого огляду не заперечував.
Також, судом першої інстанції були досліджені матеріали, які додані КНП «ОКЗНПД» ЗОР на запит суду, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію №7261/2002 від 10 лютого 2010 року; сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу від 17 липня 2013 року; свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 02 квітня 2020 року.
Встановлено, що пристрій «Drager» пройшов державну реєстрацію 10 лютого 2010 року, 17 липня 2013 року отримав сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки, та відповідно до свідоцтва про повірку пристрою «Drager Alcotest 6510» ARAE-0471, може використовуватися до 02 квітня 2021 року.
Викладене підтверджує той факт, що огляд ОСОБА_1 здійснений за допомогою технічного приладу, дозволеного до використання.
Твердження захисника про те, що під час проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі ОСОБА_1 надавався повністю зібраний газоаналізатор, спростовується відеозаписом (файл «202020706073438000716», час 0:02:07 - 0:02:20), з якого вбачається, що мундштук перед вставленням його у газоаналізатор був вийнятий з прозорої запечатаної упаковки.
Те, що при розгляді справи судом першої інстанції не заслуханий лікар КНП «ОКЗНПД» ЗОР ОСОБА_2 не свідчить про неповноту судового розгляду справи.
Відомості, викладені у висновку лікаря, повністю узгоджуються з відомостями, викладеними лікарем у акті медичного огляду ОСОБА_1 , сумнівів не викликають та є зрозумілими.
У висновку міститься підпис самого ОСОБА_1 без будь-яких зауважень. Відомостей про те, що останній не погодився з результатами огляду та оспорював ці результати в установленому законом порядку, в матеріалах справи немає.
Доводи апелянта про те, що повторного огляду ОСОБА_1 лікарем не проводилось, а пояснення та документи, надані 05 жовтня 2020 року, сфальсифіковані, є непереконливими та нічим не підтверджується.
З будь-якими скаргами на дії працівників поліції та лікаря нарколога у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не звертався.
Те, що результати огляду, проведеного на місці та у медичному закладі відрізняються, не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.
Результати всіх оглядів за допомогою технічного приладу значно перевищують норму та у сукупності з результатами візуального огляду ОСОБА_1 безумовно свідчать про знаходження останнього у стані сп'яніння під час оглядів.
Твердження апелянта про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , вимогам закону, є безпідставними та суперечать змісту самого протоколу, який складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.
При дослідженні матеріалів справи, в т.ч. при перегляді відеозапису, порушень з боку поліцейських, які оформлювали адміністративний матеріал, не встановлено.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі з'ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам належну оцінку.
Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Доводи захисника про те, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено із порушенням вимог закону, є безпідставними.
Так, санкція ч.1 ст.130 КК України є безальтернативною та передбачає обов'язкове накладення на правопорушника обох видів стягнень - як штрафу в певному розмірі, так і позбавлення права керування транспортними засобами.
Підстав для застосування положень ст.21 КУпАП та передачі матеріалів даної справи на розгляд громадської організації або трудовому колективу (як про це зазначає захисник в апеляційній скарзі) не вбачається, з огляду на характер вчиненого правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність, і те, що сам ОСОБА_1 свої протиправні дії критиці не піддає.
У зв'язку з викладеним, доводи апелянта про те, що автомобіль використовується ОСОБА_1 у робочих цілях, не є достатньою підставою для звільнення останнього від адміністративної відповідальності на підставі ст.21 КУпАП.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 - адвоката Шеремета Р.Б., правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 - адвоката Шеремета Р.Б. залишити без задоволення.
Постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 06 жовтня 2020 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева
Дата документу Справа № 333/3939/20