Дата документу 10.11.2020 Справа № 335/9695/19
Є.У.№ 335/9695/19 Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.
№ 22-ц/807/2396/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
10 листопада 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
секретар Базикіна С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу заапеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання іпотеки припиненою,
В серпні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання іпотеки припиненою.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 25.04.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ФОП ОСОБА_4 , громадянином України ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_1 ) укладено генеральну кредитну угоду №010/02-2/246, у межах якої був укладений кредитний договір № 010/02-2/246/1 від 25.04.2007 року.
26.04.2007 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» з метою забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою №010/02-2/246, було укладено договір іпотеки № 010/02-2/246/7 щодо нерухомого майна ? квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
26.04.2007 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 з однієї сторони, та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» з другої сторони з метою забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою №010/02-2/246, було укладено договір іпотеки № 010/02-2/246/6 щодо нерухомого майна ? квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_2 .
Посилаючись на припинення основного зобов'язання, припинення підприємницької діяльності позичальника та сплив строків позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитом, просили визнати договори іпотеки № 010/02-2/246/6 та № 010/02-2/246/7 від 26.04.2007 року припиненими.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано припиненим договір іпотеки №010/02-2/246/7 від 26.04.2007 року зареєстрованого в реєстрі за № 2282 від 26.04.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли Іриною Іванівною.
Визнано припиненим договір іпотеки №010/02-2/246/6 від 26.04.2007 року зареєстрованого в реєстрі за № 2281 від 26.04.2007 року, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли Іриною Іванівною.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції було встановлено, що 25.04.2007 року між відповідачем та ФОП ОСОБА_4 , громадянином України ОСОБА_4 укладено генеральну кредитну угоду № 010/02-2/246, у межах якої був укладений кредитний договір № 010/02-2/246/1 від 25.04.2007 року, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_4 (далі - Позичальник) кредит у сумі 800 000,00 доларів США для придбання нежитлової адміністративної будівлі, зі сплатою 12,00% річних, строком до 24.04.2017 року, а позичальник зобов'язався у порядку, передбаченому умовами генеральної кредитної угоди та кредитного договору, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитним коштами, а у разі прострочення платежів основного боргу та процентів також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення (т. 1 а.с. 15-17).
На забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за генеральною кредитною угодою між банком та фізичними особами були укладені договори поруки, а саме: з ОСОБА_1 укладено договір поруки від 25.04.2007 року № 010/02-2/246/4; з ОСОБА_2 - договір поруки від 25.04.2007 року № 010/02-2/246/2; з ОСОБА_5 - договір поруки від 25.04.2007 року № 10/02-2/246/3.
26.04.2007 року між ОСОБА_1 та відповідачем з метою забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою № 010/02-2/246, було укладено договір іпотеки № 010/02-2/246/7 щодо нерухомого майна ? квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 21-23).
26.04.2007 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з однієї сторони, та відповідачем з другої сторони з метою забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою № 010/02-2/246, було укладено договір іпотеки № 010/02-2/246/6 щодо нерухомого майна ? квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 18-20).
13.11.2009 року постановою Господарського суду Запорізької області у справі № 12/187/09 суб'єкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_4 визнано банкрутом.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.05.2011 року у справі № було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_4 припинено (т. 2 а.с. 2).
До реєстру вимог кредиторів в першу чергу задоволення було включено Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» з вимогами у розмірі 7 524 050,74 грн.
В межах ліквідаційної процедури за рахунок реалізації майна боржника частково погашені вимоги заставного кредитора, а саме ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 2 355 913,19 грн.
Інша кредиторська заборгованість залишилась не погашеною, у зв'язку з відсутністю майна та грошових коштів у підприємця банкрута.
30.05.2014 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованості за генеральною кредитною угодою № 010/02-2/246 від 25.04.2007 року, кредитним договором № 010/02-2/246/1 від 25.04.2007 року.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя № 335/6109/14-ц від 13.03.2015 року позов задоволено частково, а саме стягнуто з ОСОБА_4 (Позичальник) на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 567 758,07 доларів США та судовий збір в розмірі 3 654,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 03.06.2015 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково, а саме стягнуто із ОСОБА_4 (Позичальник), на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 882 803,64 доларів США. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судового збору.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 06.07.2016 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2015 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 30.06.2015 року в частині позовних вимог до Позичальника скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 1 а.с. 30-32).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя № 335/6109/14-ц від 25.05.2017 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі. Рішення набрало законної сили 06.06.2017 року. В подальшому не переглядалось (т. 2 а.с. 4-6).
В зазначеному рішенні було встановлено, що на підставі п. 7.4. Кредитного договору № 010/02-2/246/1 від 25.04.2016 року з метою досудового врегулювання Банк направив 22.09.2009 року на адресу Позичальника вимогу (вих. №12-20/06-131) про погашення заборгованості за Кредитним договором, якою повідомлено про наявність простроченої заборгованості і запропоновано у добровільному порядку погасити перед Банком заборгованість за Кредитним договором № 010/02-2/246/1 від 25.04.2007 року та попереджено, що у випадку незадоволення вимоги, розпочнеться дострокове стягнення заборгованості за вказаним Кредитним договором.
Зазначену вимогу Позичальник отримав 14.10.2009 року відповідно, про що повідомив суду представник позивача, та про що свідчить поштове повідомлення.
Відповідно до п. 7.4. Кредитного договору № 010/02-2/246/1 від 25.04.2007 року вимога про погашення зобов'язань за цим Договором може бути направлена Кредитором у будь-якій час у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання Кредитором за адресою Позичальника.
Таким чином, строк виконання основного зобов'язання за Кредитним договором № 010/02-2/246/1 від 25.04.2007 року настав 22.10.2009 року. Дана обставина встановлена рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя № 335/6109/14-ц від 25.05.2017 року і доказуванню не підлягає.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначено в постанові Верховного суду від 14.02.2018 року в цивільній справі № 564/2199/15-ц, після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.
З огляду на наведене суд першої інстанції зробив висновок про те, що після направлення 22.09.2009 року відповідачем на адресу позичальника вимоги (вих. № 12-20/06-131) про погашення заборгованості за Кредитним договором, кредитний договір припинив свою дію.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
В свою чергу основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Як вказано в ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Абзац 2 частини 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
З огляду на все вищезазначене, іпотека, встановлена договором іпотеки № 010/02-2/246-7 від 26.04.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2282 від 26.04.2007 року, та іпотека, встановлена договором іпотеки № 010/02-2/246/6 від 26.04.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2281 від 26.04.2007 року, є припиненою через припинення основного зобов'язання і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також суд першої інстанції врахував той факт, що 13.11.2009 року постановою Господарського суду Запорізької області у справі № 12/187/09 суб'єкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_4 визнано банкрутом. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.05.2011 року у справі було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_4 припинено.
До реєстру вимог кредиторів в першу чергу задоволення було включено Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» з вимогами по вищевказаному кредитному договору у розмірі 7 524 050,74 грн. В межах ліквідаційної процедури за рахунок реалізації майна боржника частково погашені вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 2 355 913,19 грн. Інша кредиторська заборгованість залишилась не погашеною, у зв'язку з відсутністю майна та грошових коштів у підприємця банкрута.
Виходячи з вказаних норм, суд першої інстанції зробив висновок про те, що припинення іпотеки є належною та достатньою підставою для проведення реєстраційних дій. При цьому суд не наділений повноваженнями в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Судом першої інстанції була надана належна оцінка доводам відповідача про пропуск строків позовної давності.
Зокрема, відповідно до ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Державна реєстрація іпотеки всіх інших об'єктів нерухомості, відмінних від зазначених у другому реченні статті 4 Закону України «Про іпотеку», здійснюється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.
Такими особами, відповідно до статті 9 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визначено державного реєстратора та у випадку, передбаченому цим Законом, нотаріуса як спеціального суб'єкта, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Таким чином, обов'язок щодо подання заяви про припинення обтяження покладений на іпотекодержателя, відповідача по даній справі.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Відповідач зазначав, що 30.05.2014 року він звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором і саме з цього моменту позивачі мали дізнатися про порушення свого права.
Суд перешої інстанції звернув увагу, що предметом розгляду в цивільній справі № 335/6109/14-ц було стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги пов'язані з іпотечними договорами № 010/02-2/246/6 та № 010/02-2/246/7 від 26.04.2007 року у вказаній відповідачем справі не розглядалися і обставини чинності іпотеки не досліджувалося.
При цьому, факт припинення кредитних правовідносин між сторонами було встановлено рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.05.2017 року у справі № 335/6109/14-ц, яке набрало законної сили і оскаржене відповідачем не було.
Передбачених статтею 267 ЦК України підстав для застосування строку позовної давності судом першої інстанції не встановлено, оскільки порушення прав позивачів, виражене в ухиленні відповідача від звернення до державного реєстратора з приводу припинення обтяжень, триває.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, судова колегія враховує, що на даний час у відповідача не заявлено жодних вимог до відповідачів про стягнення грошових сум або звернення стягнення на предмет іпотеки, наявність заборгованості, яка на думку відповідача продовжує існувати не підтверджена жодними доказами.
За таких обставин суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.
Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог .
Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2020 рокупо цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 листопада 2020 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков