Дата документу 10.11.2020 Справа № 317/689/20
Провадження № 11-кп/807/1174/20 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 317/689/20Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
Категорія - ст.81 КК України
10 листопада 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали провадження за апеляційною скаргою
засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Замістя Чернігівського району Запорізької області, громадянина України, не одруженого, який до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 04.06.2014 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 115 КК України до 7 років позбавлення волі, 10.03.2016 року ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення відповідно до ст. 72 КК України,
на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року,
ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні подання начальника Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» ОСОБА_9 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно зі змістом оскаржуваного судового рішення, до Запорізького районного суду Запорізької області надійшло подання начальника ДУ «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» ОСОБА_9 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 , яке мотивоване наступним. Станом на 27.02.2020 року засуджений відбув більш як 3/4 строку покарання. На виробництві установи не працевлаштований, але приймає активну участь у роботах по благоустрою території установи та будівельних роботах відділення СПС. До праці відноситься позитивно. За вироком суду цивільного позову не має. У відношенні до персоналу установи грубість не проявляє, виконує вимоги. Приймає участь у суспільному житті відділення, роботі самодіяльної організації засуджених, програмах диференційовано-виховного впливу, прагне підвищення свого загальноосвітнього рівня, на профілактично-виховні заходи реагує позитивно, робить відповідні висновки. За характером спокійний, врівноважений, у відношенні із засудженими не конфліктний, підтримує стосунки із засудженими позитивної спрямованості. Дотримується вимог особистої санітарії та гігієни. Провину у скоєному злочині визнає.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції зазначив, що згідно поданих та перевірених у судовому засіданні доказів слідує, що засуджений не довів своє виправлення.
В апеляційній скарзі засуджений просить переглянути ухвалу районного суду, не погоджується з доводами прокурора, висловленими ним в суді першої інстанції. Зазначає, що до кінця строку залишилось 50 діб, провину у скоєному він визнає, просить взяти до уваги його характеристику та застосувати до нього умовно-дострокове звільнення, оскільки він довів своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про сутність судового рішення та аргументи скарги; захисника, який прохав задовольнити апеляційну скаргу його підзахисного; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_8 відбуває покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04.06.2014 року за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років. 10.03.2016 року ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення відповідно до ст. 72 КК України.
Відповідно до ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
При цьому, сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання. При застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання повинні враховуватися поведінка засудженого за весь період відбування ним покарання, а також дані про його попередні судимості та відшкодування матеріальних збитків.
Умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України, - виправленню засудженого і запобіганню вчиненню нових злочинів.
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому, суд має ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно-корисної праці.
Висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та відношенню до праці за весь період знаходження у виправних установах, а не за час, що безпосередньо передує розгляду клопотання.
ОСОБА_8 засуджений до покарання за вчинення особливо тяжкого умисного злочину, на виробництві установи не працевлаштований, характеризується посередньо. За час відбування покарання мав 15 стягнень.
Проаналізувавши дані про поведінку засудженого за весь час відбування покарання, а також дані, що характеризують особу засудженого в цілому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно наданих та перевірених в судовому засіданні доказів вбачається, що засуджений ОСОБА_8 не довів своє виправлення.
Судова колегія звертає увагу на те, що відбуття засудженим певної частини строку покарання не є обов'язковою підставою для звільнення засудженого від подальшого відбування покарання, оскільки це є лише правом, а не обов'язком суду, а засуджений повинен безсумнівно довести своє виправлення та перевиховання сумлінною поведінкою і ставленням до праці протягом всього періоду знаходження у виправних установах.
Однією із обов'язкових умов для умовно-дострокового звільнення засудженого є саме доведення ним свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Під сумлінною поведінкою засудженого слід розуміти зразкове дотримання вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, відсутність порушень дисципліни, товариське ставлення до інших засуджених, а під сумлінним ставленням до праці - участь у суспільно-корисній роботі, добросовісне виконання трудових обов'язків, використання форм і методів отримання доходів, які допустимі з точки зору не лише індивідуальних, а й суспільних інтересів (сплата податків, обов'язкових платежів, тощо), підвищення кількісних і якісних показників у роботі, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, додержання правил охорони праці та техніки безпеки, тощо.
Процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього часу відбування покарання.
Засуджений ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі не навів жодних достатньо вагомих аргументів на підтвердження того, що він довів своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці та заслуговує на застосування до нього заохочувальної норми у виді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Доводи засудженого про те, що до кінця строку відбуття покарання залишилось 50 діб, провину у скоєному він визнає, а також зважаючи на його характеристику, він довів своє виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці, не можуть бути визнані вагомими підставами, які б могли вплинути на можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення.
Висновок районного суду про те, що до засудженого ОСОБА_8 не може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, належним чином обґрунтований, тому підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає, оскільки відсутні переконливі дані, які б свідчили про виправлення засудженого ОСОБА_8 і слугували б підставою для його умовно-дострокового звільнення.
Отже, ухвала суду є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
До того ж, колегія суддів звертає увагу, що на час розгляду апеляційної скарги засудженого ОСОБА_8 , тобто станом на 10.11.2020 року, останній повністю відбув призначене йому покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04.06.2014 року та 03.07.2020 року був звільнений з ДУ «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» по відбуттю строку покарання (а.п.56).
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, або порушень, які є безумовною підставою для скасування судового рішення, колегія суддів не встановила.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні подання начальника Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» ОСОБА_9 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін.
Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4