Справа № 139/629/20
Провадження № 22-ц/801/1963/2020
Категорія: 61
Головуючий у суді 1-ї інстанції Тучинська Н. В.
Доповідач:Копаничук С. Г.
16 листопада 2020 рокуСправа № 139/629/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ :
головуючого Копаничук С.Г.
суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Вищеольчедаївська сільська рада Мурованокуриловецького району Вінницької області;
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15 вересня 2020 року, постановлену в приміщенні того ж суду під головуванням судді Тучинської Н.В., за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Вищеольчедаївської сільської ради про встановлення факту родинних відносин та про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, -
27.07.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Вищеольчедаївської сільської ради про встановлення факту родинних відносин та про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом.
Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 15.09.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Вищеольчедаївської сільської ради про встановлення факту родинних відносин та про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, - визнано неподаною та повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду від 15.09.2020 року скасувати через порушення судом норм процесуального права, а матеріали позовної заяви направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначила, що при визначенні недоліків суд не врахував, що доказом родинних відносин може бути рішення суду про встановлення факту родинних відносин і саме така вимоги заявлена нею у позові, окрім визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом. Вказала, що вимога суду надати документи про відсутність реєстрації права власності на житловий будинок є необґрунтованою. Зазначила, що позовна заява відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України і вважає, що у суду були відсутні підстави для повернення позову.
Відзив проти апеляційної скарги до суду не надійшов.
Згідно з частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вивчивши матеріали позову і перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що 27.07.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вищеольчедаївської сільської ради про встановлення факту родинних відносин та про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом.
Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 29.07.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано ОСОБА_1 строк протягом 5 днів з моменту отримання даної ухвали для усунення вказаних в ній недоліків, зокрема, не зазначення доказів, що підтверджують родинні відносини між позивачем та спадкодавцем ОСОБА_2 ; не зазначення доказів неможливості оформлення спадкового права у нотаріуса; вимога про встановлення юридичного факту повинна розглядатися в порядку окремого провадження і може бути розглянута в порядку позовного провадження тільки коли існує спір про право. Попереджено позивача, що в разі не усунення вказаних недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 15.09.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Вищеольчедаївської сільської ради про встановлення факту родинних відносин та про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, - визнано неподаною та повернуто позивачу.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, посилаючись на ч. 3 ст.185 ЦПК України, виходив з того, що позивач в строк, встановлений судом, не усунула недоліки позовної заяви, наведені в ухвалі суду від 29.07.2020 року.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
З позовної заяви вбачається наявність спору про право, оскільки особа звернулася до суду не лише з вимогами про встановлення факту родинних відносин, а й з вимогами про визнання права власності в порядку спадкування. Встановлення зазначеного факту відбувається не в окремому провадженні, а як складова частина тих обставин, які підлягають встановленню для вирішення позову про право спадкування.
Крім того, при зверненні до суду, ОСОБА_1 вказала, що нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її батька - ОСОБА_2 . При цьому доказів на підтвердження відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину та наявності в неї родинних відносин із спадкодавцем, не надала.
Згідно ст. 175 ЦПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до ч. 1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Пунктом 7 частини 2 статті 197 ЦПК України визначено, що саме у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Суд першої інстанції, в порушення вищевказаних вимог закону фактично дав оцінку доказам на стадії відкриття провадження у справі.
Відтак, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви без її розгляду по суті лише через не зазначення у позовній заяві доказів родинних відносин, не може бути достатньою підставою для повернення позовної заяви заявнику.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України", яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (пункт 25 рішення у справі "Кутій проти Хорватії").
Також ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі "Шишков проти Росії").
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
Отже, ухвала суду першої інстанції обмежує права позивача та перешкоджає йому у доступі до правосуддя.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково повернув позовну заяву.
За вказаних обставин, у суду першої інстанції були відсутні підстави, визначені процесуальним законом для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу.
Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення ухвали, що перешкоджає подальшому розгляду цієї справи, а тому остання в силу вимог ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням матеріалів позову для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 379,382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15 вересня 2020 року скасувати, а матеріали позовної заяви направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: С. Г. Копаничук
Судді: С. К. Медвецький
В. В. Оніщук