нп 2/490/3794/2019 Справа № 2-5046/11
Центральний районний суд м. Миколаєва
16 листопада 2020 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А.
при секретарі - Дудник Г.С.,
за участі представника позивача та представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Носова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ТОВ "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
26 серпня 2011 року позивач звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва з позовною заявою відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором №23/030/08-ZKLN від 24 березня 2008 року.
Справа знаходилась в провадженні судді Гречаної С.І. У квітні 2012 року матеріали справи передані на розгляд судді Гуденко О.А., у зв'язку з неможливістю розгляду справ попереднім складом суду.
17 вересня 2012 року Центральним районним судом м. Миколаєва ухвалено заочне рішення, яким стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредитпромбанк'заборгованість за кредитним договором у сумі 801 200 (вісімсот дна тисяча двісті) грн.. 87 коп., з яких: заборгованість по сплаті процентів -128 075 грн. 57 коп., заборгованість по кредиту -620 689 грн. 66 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів-15 617 грн. 50 коп., пеня за несвоєчасну сплату кредиту-12 818 грн. 14 коп., штраф за ненадання документів -24 000 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» судові витрати в сумі 910 грн. 00 коп. з кожного.
Ухвалою суду від 27.09.2019 року заяву ОСОБА_1 - адвоката Носова О.М. задоволено. Заочне рішення від 17 вересня 2012 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк'до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - скасовано та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 13.01.2020 року заяву представника ТОВ "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" -Чернової Ю.В про залучення до участі у справі правонаступника позивача - задоволено. Залучено до участі у справі за позовом ПАТ "Кредитпромбанк" ( правонаступником якого був ПАТ "Дельта Банк") до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, правонаступника позивача ПАТ "Дельта Банк" - ТОВ "ФК "ГЕЛІОС" (код ЄДРПОУ 42322556, місцезнаходження: 04071, м.Київ, вул.Нижній Вал, буд.7-9).
Ухвалою про забезпечення доказів від 16.03.2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено. Витребувано у ПАТ "Кредитпромбанк", а у разі передачі кредитної справи правонаступнику, від ТОВ "ФК"ГЕЛІОС" оригінал заяви про видачу готівки № 82_2 . Згідно ч.7 ст. 84 ЦПК України зобов'язати ПАТ "Кредитпромбанк", у разі неможливості подати докази, які витребовує суд, або неможливості подати такі докази у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. Згідно ч.7 ст. 84 ЦПК України зобов'язати ТОВ "ФК"ГЕЛІОС", у разі неможливості подати докази, які витребовує суд, або неможливості подати такі докази у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Як зазначив та визнав представник позивача в матеріалах кредитної справи зберігається оригінал кредитного договору та копії двох заяв на видачу готівки від 24.03.2008 року - оригінали останніх не зберіглися, отже надати їх на вимогу суду не є можливим.
Представник позивача в судовому засіданні ( в режимі відеоконференції ) позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в письмових поясненнях по суті позову. Суду пояснила, що Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, видав позичальнику обумовлену договором суму у 800 000 грн. Позичальник погасив всього 348022,96 грн заборгованості за договором, тобто прийняв його до виконання, отже твердження позичальника, що відсутні докази отримання ним кредитних коштів є абсолютно неправдивими. Бльш того, є рішення Жовтневого районного сууд Миколаївсьлкї області 2012 року, яке набуло заклної сили та позичальником не оскаржено щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок забезпечення виконання вказаного кредитного договору, отже цим рішенням суду встановлено певні обставини та підвтерджено факт отримання кредитних коштів за вказаним договором які підлягають поверннню банку. До того ж відбувалося погашення відсотків по кредиту 23.12.2014 року у розмірі 1820 грн, тобто позичальником визнано нявність заборгованості і таке відбувалося вже після зникнення поручителя, тобто виконувалося очевидно самим позичальником.
Ухвалою суду від 16.11.2020 року закрито провадження в частині позовних вимог заявлених до відповдача ОСОБА_2 - в зв'язку зі смертю останнього орієнтовно 21.08.2013 року.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, направив свого представника, який заперечував проти задоволення позову. Звернув увагу суду, що підпис позичальника на заяві про видачу готівки за вказаним кредитним договором явно не співпадає з підписом на самому договорі. Відсутні докази наявності заборгованості позичальника перед банком. Банківські виписки не є належними, допустимими доказами підтвердження видачі кредиту та операцій з ним. Доказом надання коштів за кредитом та внесення коштів в рахунок погашення заборгованості є заява позичальника про видачу коштів, меморіальні ордери, заяви про переказ готівки, проте оригіналів даних доказів до матеріалів справи додано не було. Банк перешкоджає у встановленні об'єктивної істини по справі - адже відсутність оригіналів унеможливило проведення почеркознавчої експертизи. Надані банком виписки не є підтвердженням, що між сторонами виникли кредитні правовідносини . Первинні документи відсутні, отже і неможливо перевірити правильність нарахування відсотків та штрафних санкцій, адже не доказано, яка саме сума була видана за вказаним крединим договором. Так, ОСОБА_1 підписав кредитний договір, але не відбулася видача кредитних коштів - відповідні документи відсутні у банку. Відповідач не отримував суму кредитних коштів, в розмірі, передбаченому договором. Виписки не є підтверджуєючим документом навної забогованості, аже вони жодним чином не підтверджують, хто саме погашав кредит в перші роки, адже кошти вносилися в касу банку, касові документи банк не надав, отже відсутні докази, що це сам ОСОБА_1 погашав кредитні кошти. На теперішеій час за фактом шакхрайства триває досудове розслідування, в якому і буде встановлена об'єктивна істина.
Представник відповдіача заявляв клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з питань чи було виконано підпис в заяві про видачу готівки № 82_2 від 24.03.2008 року ОСОБА_1 чи іншою особою. Проте оскільки позивачем не надано оригінал заяви, який не зберігся , відмовивися від призначення екпсертизи за неможливістю її проведення.
Вислухавши пояснення представників сторні, вивчивши доводи позову і дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 березня 2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк'та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №23/030/08-ZKLN, відповідно до якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 не відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 800 000 грн. 00 коп. строком по «23»листопада 2017 року включно. За користування кредитом встановлюється процентна ставка у розмірі 16 % річних. Згідно п. 1.2 Договру - для обліку виданого кредиту Банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 , для обліку наахованих процентів - рахунок № НОМЕР_2
Відповідно до 3.1 Договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язався починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту забезпечити погашення отриманого кредиту шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування зі свого поточного/карткового рахунку грошових коштів у валюті отриманого кредиту на рахунок, вказаний в п. 1.2 цього Договору, у період з 1 по 10 (включно) кожного календарного місяця.
24 березня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки №23/2/031/08-Z, відповідно до якого останній зобов'язується солідарно відповідати перед позивачем у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_1 .
Дотепер відповідачі свої зобов'язання за вищевказаним договором не виконали, сума заборгованості по сплаті процентів -128 075 грн. 57 коп., сума заборгованості по кредиту -620 689 грн. 66 коп., сума пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахована за період з 13 грудня 2010 року по 09 серпня 2011 року включно -15 617 грн. 50 коп., сума пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 13 грудня 2010 року по 09 серпня 2011 року включно -12 818 грн. 14 коп., сума штрафу за ненадання документів -24 000 грн. 00 коп.-станом на 09 серпня 2011 року.
Таким чином, загальна сума заборгованості становить 801 200 грн. 87 коп.
Також, на адресу відповідачів були надіслані повідомлення-вимоги від 20 червня 2011 року, згідно яких, позивач вимагав від відповідачів до 20 липня 2011 року погасити всю заборгованість за кредитним договором.
Заочним рішенням від 24.01.2012 року Жовтневим районним судом Миколаївської області у справі № 1411/249/2012 задоволено позов ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 та звернуто стягнення на іпотечне майно земельну ділянку, загальною площею 2 га в межах теиторії Коларіської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області та належить майновому поручителю ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості на користь ПАТ «Кредитпромбанк» в загальній сумі 80 1200,87 грн за договором кредиту від 24.03.2008, укладеним між ОСОБА_1 та Банком шляхом продажу майна з прилюдних торгів.
В матеріалах справи наявні докази, що заочні рішення від 17.09.2012 року у справі № 2-5046/11 та від 24.01.2012 року у справі № 1411/249/2012 - зверталися банком до примусового виконання, проте виконані не були.
Ухвалою суду від 27.09.2019 року скасовано заочне рішення від 17 вересня 2012 року за позовом ПАТ «Кредитпромбанк'до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, і призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 24.12.2015 року за заявою ПАТ "Дельта Банк" замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-5046/11 з Публічного акціонерного товаритсва "Кредитпромбанк" на Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк".
Відповідно до результатів проведення відкритих електронних торгів, що були оформлені протоколом № UKR-2019-03 від 14.08.2019 року, переможцем стало ТОВ "Фінансова компанія" "ГЕЛІОС". 26.09.2019 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "ГЕЛІОС" було укладено Договір № 1962/К купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав. Відповідно до додатку № 1 Договору відступлення права вимоги, зокрема Банком було відступлено Новому кредитору право вимоги за Кредитним договором № 23/030/08-ZKLN від 24.03.2008 р.
Також ОСОБА_1 , 20.08.2019 року звернувся з заявою про внесення відомостей до ЄРДР щодо вжиття заходів до ОСОБА_2 , який підробив заяву про одержання готівки №82_2. Досудове розслідування за поясненнями сторін триває.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять його умови. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Вимоги статей 81, 229, 263, 264, 365 ЦПК України зобов'язують суд з'ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Вирішуючи спір, належним чином дослідивши подані сторонами докази, врахувавши дані виписок з особових рахунків позичальника, визнання позичальником факту звернення до Банку з заявою про отримання кредитних коштів та підписання кредитного договору, факт часткового виконання договору - тобто повернення майже 350 000 грн кредитних коштів, факт повного та своєчасного виконання умов договору згідно встновленого графіку перші дев'ять місяців, та сплату простроченої та поточної заборгованості 26.05.2010 року у розмірі 284 134 грн, з яких 166 892,62 грн відсотків та 117 241,39 на тіло кредиту ( піля цього згідно виписки по рахунку позичальнику було надано банком «кредині канікули» - льготний період на шість місяців зі звільненням від нарахування відсотків) - надавши правову оцінку копіям первинних документів, у тому числі копіям заяв ОСОБА_1 про видачу йому як отримувачу 24 березня 2008 року кредитних коштів у розмірі 300 000 грн та 500 000 грн, умовам кредитного договору, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивач довів факт отримання позичальником кредитних коштів у розмірі 800 000 грн та наявність заборгованості ОСОБА_1 , розмір якої не був спростований відповідачем.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та, приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Мала проти України», «Богатова проти України»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
На підтвердження позовних вимог ПАТ «Кредитпромбанк» ( правопопередних позивача) надало копію кредитного договору № 23/030/08-ZKLN від 24 березня 2008 року, копію паспорту ОСОБА_1 , - завірена працівником Банку з власноручним підписом відповідача ( про що не заперечував його представник) заяви про надання невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 800 000 грн на строк до 2023 року під 16% річних на споживчі цілі від 23.03.2008 року, Анкету позичальника від 17.03.2008м( ці документи також підписану на кожній сторінці позичальником ОСОБА_1 ,). Позивачем надані виписки по рахункам, номери яких співпадають з вказаними у п.1.2. Кредитного договору , які підтверджують рух коштів по вказаним кредитним рахункам , аткоє наявну сум заборгованості.
Також надано копії заяв на видачу готівки від 24 березня 2008 року № 82-2 на 300 000 грн та № 82_28 на 500 000 грн - щодо видачі кредиту згідно кредитного договору № 23/030/08-ZKLN від 24 березня 2008 року, отримувач ОСОБА_1 з зазначенням усіх паспортних даних , місяця реєстрації, дати народження позичальника ОСОБА_1 - заяви підписані банківськими працівниками: контролером, касиром, виконавцем та в графі "підпис отримувача ОСОБА_1 " . є відповідний підпис.
Як зазначає представник відповідача на двох заявах про видачу готівки та іншими документами кредитної справи - видно вочевидь різні підписи. Але при чому відповідачем не оспорювалося, що на заяві про видачу готівки №82_82 на 500 000 грн підпис , як і підпис на заяві про видачу кредиту та кредитному договорі є його власноруч зроблений підпис. При чому він заперечує свій підпис лише на заяві № 82_2 про видачу готівки 300 000 грн - як зазначає представник позивача на час видачі кредиту ОСОБА_1 працював , що підтверджується копією його трудової книжки, на ТОВ «Миколаївоптторг» , кінцевим власником якого був ОСОБА_2 , отже начеб-то то останній скористався підлеглим станом ОСОБА_1 та оформив на його ім'я кредит, який отримав саме він і самостійно користувася, а підпис на заяві є підробленими, останній вступив в змову з працівниками банку.
Проте належних доказів тому, що відповідач не отримував повну суму кредиту останій суду не надав.
Внесення кошітв готівкою в касу банку не суперечить умовам договору і навіть внесення коштів на погашення кредиту іншою особою не спростовує факту реального укладення кредитного договору і наявності заборгованості.
Разом з тим, відсутність оригіналу вказаної заяви не є підставою для визнання факту, що ОСОБА_1 не отримував кредит . Отримання кредиту відповідачем доведено сукупністю інших вищезазначених документів, які наявні в матеріалах справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Також в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011, заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015, заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013, заява №12167/04).
Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що позивачем не доведено факту отримання відповідачем від банку кредитних коштів у зазначеному ним розмірі та наявність і розмір заборгованості по поверненню цих кредитних коштів, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (чинного на час укладення вищевказаного кредитного договору), та пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 , виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно п. 3.1 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (в редакції 2007 року, чинній на час вчинення дій) касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Пунктом 3.4 вищевказаної постанови передбачено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.
Пунктом 3 розділу І Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, (далі - Інструкція), яка була чинною на час вчинення дій щодо видачі готівки, передбачено, що до касових операцій, які регламентуються цією Інструкцією, належать, зокрема, і видача готівки клієнтам з їх рахунків чи рахунку банку через його касу.
До касових документів, які оформлюються згідно із цією Інструкцією, належить заява на видачу готівки (п. 1 глави 1 розділу III Інструкції) та визначені зразки касових документів, на підставі яких здійснюються прийняття і видача готівки (п. 2 глави 1 розділу III Інструкції). Форми документів, які застосовуються під час приймання переказу готівки та виплати її суми отримувачу в готівковій формі, визначаються відповідною платіжною системою і мають містити обов'язкові реквізити: дата здійснення операції, зазначення платника та отримувача, дані паспорта особи-отримувача або документа, що його замінює, сума касової операції, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
У матеріалах справи міститься копії двох заяв на видачу готівки від 24 березня 2008 року на суму 300 000 грн та 500 000 грн, в якій зазначено дату здійснення операції, особу платника та отримувача, дані паспорта відповідача, суму коштів, а також наявний особистий підпис отримувача, справжність якого відповідачем на квитанції № 82-28 не заперечувалася , а невідповідність підпису на заяві № 82_2 не доведена належними доказами, а отже вказані заяви містять всі необхідні реквізити, передбачені Інструкцією про касові операції в банках України.
Окрім того, 30 червня 2020 року представником позивача подано до суду виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 . 1, які відповідно до кредитного договору від 24.03.2008 року, є позичковими рахунками.
Ч. 3 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Пунктами 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 року (надалі - Положення) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками. Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до п.п. 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку. Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.
Згідно з п.п. 5.6., 5.8. Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.
З аналізу вищевказаного положення випливає, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належним доказом видачі та руху коштів по особовому рахунку.
Згідно виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримав два транші, що в сумі складає 800 000 грн, а також частково сплачував грошові кошти в рахунок погашення кредиту.
Таким чином, виходячи з того, що виписки по особовому рахунку є належним доказом видачі коштів за кредитним договором від 24.03.2008 року, вуд вважає доведеним факт отримання відповідачем усіє суми кредиту у розмірі 800 000 грн та визнання нею кредитних зобов'язань з огляду на часткову сплату кредиту.
Отже, доводи відповідача та його представника про відсутність оригіналів первинних банківських документів на підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів не заслуговують на увагу з огляду на наявність в матеріалах справи виписки по його позичковому рахунку , яка є первинним бухгалтерським документом, а тому належним доказом у справі, та не спростовують факт надання банком і отримання ним грошових коштів, передбачених умовами кредитного договору № №23/030/08-ZKLN.
Отже, банком на виконання умов вказаного кредитного договору надано ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 800 000 грн, позивач довів належними та достовірними доказами обставини щодо укладення між сторонами кредитного договору, проте відповідачем зобов'язання, передбачені вказаним договором, у повному обсязі не виконані, внаслідок чого утворилася заборгованість, розмір якої ним не спростований.
На підставі викладеного, у відповідності зі ст. ст. 509, 526, 527, 553, 554, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов'язань, узятих на себе за кредитним договором та договорами поруки, у зв'язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими й підлягають задоволенню.
Тому, враховуючі заявлені позивачем вимоги, з відповідача стягнути заборгованість за договором №23/030/08-ZKLN від 24.03.2008 року у розмірі 801 200 грн. 87 коп.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1820 грн, сплачені при подачі позову.
Керуючись ст.ст. 12,13,79-84, 1414, 259-265 , 273 ЦПК України, суд -
Позов ТОВ "Фінансова компанія "ГЕЛІОС"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" заборгованість за кредитним договором № №23/030/08-ZKLN від 24 беерзня 2008 року у сумі 801 200 (вісімсот дна тисяча двісті) грн.. 87 коп., з яких: заборгованість по сплаті процентів -128 075 грн. 57 коп., заборгованість по кредиту -620 689 грн. 66 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів-15 617 грн. 50 коп., пеня за несвоєчасну сплату кредиту-12 818 грн. 14 коп., штраф за ненадання документів -24 000 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" судові витрати в сумі 1820 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду Миколаївської області протягом 30 днів після проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Суддя Центрального районного суду
м. Миколаєва Гуденко О.А.