Справа № 560/758/20
іменем України
05 листопада 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С.
за участю:секретаря судового засідання Вересняк А. представника відповідача - Лічман Л.
розглянувши адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання дій незаконними, визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 вересня 2019 року № 0010531408 та № 0010521408, а також зобов'язання здійснити відповідне коригування даних інтегрованої картки фізичної особи-підприємця.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24 липня 2019 року службовими особами Головного управління ДПС у Хмельницькій області проведено контрольну закупку у магазині, у якому позивач здійснює підприємницьку діяльність, після чого йому були пред'явлені направлення на проведення фактичної перевірки. Оскільки у працівників контролюючого органу був відсутнім наказ на проведення перевірки, позивач не допустив їх до її продовження, про що зробив запис у журналі реєстрації перевірок та склав відповідний акт за участі свідків. Позивач зазначає, що документи для проведення перевірки інспекторам не надавались, однак без його згоди з реєстратора розрахункових операцій була знята інформація. Позивач у присутності свідків описав залишки товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у магазині, та зафіксував факт недопуску до перевірки. 02 серпня 2019 року позивач підписав акт фактичної перевірки із зауваженнями.
В подальшому позивач направив ГУ ДФС у Хмельницькій області заперечення на акт фактичної перевірки від 02.08.2019 року, до якого надав копії видаткових накладних на товар (алкогольні та тютюнові вироби), який знаходився у магазині станом на відповідну дату перевірки, витяг з книги обліку доходів та витрат за період з 07.06.2019 р. по 07.08.2019 р., які відповідачем взяті до уваги не були.
02 вересня 2019 року відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій в сумі 4152,00 грн. та в сумі 510,00 грн.
Позивач з висновками акту перевірки не погоджується, вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті з порушеннями вимог Податкового кодексу, порядку проведення фактичної перевірки, оскільки фактично представники відповідача до перевірки допущені не були, перевірку відповідно до вимог закону не проводили, відтак встановлені ними порушення не відповідають дійсності. Крім того вважає, що відповідач під час розгляду заперечень на акт перевірки безпідставно не врахував надані позивачем первинні документи, які стосуються ведення обліку товарних запасів, книгу обліку доходів та витрат та інші доводи позивача.
Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження, в подальшому суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області поданий відзив, у якому у задоволенні позову просить відмовити.
Покликається на те, що на виконання наказу ГУ ДФС в Хмельницькій області від 24.07.2019 року "Про проведення фактичної перевірки" та відповідних направлень інспекторами ГУ ДФС була проведена фактична перевірка магазину, що належить позивачу. За результатами перевірки складений акт від 02.08.2019 року, яким задокументовані порушення правил ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, зокрема, встановлена відсутність підтверджуючих документів (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо) на тютюнові вироби та алкогольні напої на загальну суму 2076,00 грн. та відсутність книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, чим порушені вимоги п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України.
Відповідач вважає, що перевірка проведена відповідно до вимог закону, порушення, встановлені та зафіксовані у акті перевірки, позивачем не спростовані, відтак рішення відповідача є правомірними.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача, звертаючи увагу на недоведеність начебто виявлених порушень, оскільки вони у дійсності не встановлювались.
Розгляд справи неодноразово відкладався як за клопотаннями відповідача, так і у зв'язку з введеними карантинними обмеженнями. Судом витребувані необхідні для справи докази.
В судові засідання позивач не з'являвся, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача позов не визнає, вважає, що виявлені інспекторами ГУ ДФС порушення були належним чином зафіксовані актом перевірки, і доданими позивачем до заперечень на акт перевірки документами не спростовані. Просить у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши обставини у справі, перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Пунктом 80.7 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Як вбачається з пункту 80.5 ст. 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Відповідно до пункту 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, у якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.
Судом встановлено, що 24.07.2019 року службовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області проведено контрольну закупку у магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ФОП ОСОБА_1 .
Позивачу були пред'явлені направлення на проведення фактичної перевірки, в яких зазначалась підстава перевірки - наказ від 24.07.2019 року №1668 "Про проведення фактичної перевірки", який, як стверджує позивач, перевіряючими пред'явлений на його вимогу не був.
Як вбачається зі змісту направлень на проведення фактичної перевірки № 2221 та 2222 від 24.07.2019 року, у них дійсно наявний підпис ФОП ОСОБА_1 про отримання документів на проведення перевірки, тоді як позивач категорично заперечує цей факт, зазначаючи, що ним насправді були отримані саме направлення на перевірку, у той час як наказ пред'явлений не був. Зазначена обставина не доводиться іншими наявними у справі доказами і одночасно ними ж не спростовується.
Як вбачається зі змісту примітки в журналі реєстрації перевірок від 24.07.2019 року, та акту про недопуск інспекторів до перевірки, який був складений позивачем за участі свідків, ФОП ОСОБА_1 не допустив інспекторів до продовження фактичної перевірки, відтак не надавав їм будь-які документи, які могли бути використані для відповідних висновків. Одночасно з цим, позивачем був здійснений опис залишків товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у магазині станом на дату його відвідування посадовими особами ДФС.
У акті фактичної перевірки від 02.08.2019 № 303/22/01/14/ НОМЕР_1 , який був складений посадовими особами органу ДФС, зазначається про те, що перевіркою встановлений факт порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.12 ст.3 р. ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: порушений порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, оскільки відсутні підтверджуючі документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо) на тютюнові вироби та алкогольні напої на загальну суму 2076, 00 грн. та порушений п. 44.3 ст. 44 ПК України, оскільки перевіряючим не надана книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці.
Акт перевірки підписаний позивачем із зауваженнями про невручення йому копії наказу на проведення перевірки, а також про те, що первинні документи щодо наявних в магазині алкогольних та тютюнових виробів не взяті до уваги, хоча є у наявності.
16 серпня 2019 року позивач подав Головному управлінню ДФС у Хмельницькій області заперечення на акт фактичної перевірки від 02.08.2019 року, до якого додав копії видаткових накладних, які підтверджують факт придбання товарно-матеріальних цінностей, які були наявними у магазині станом на 24.07.2019 року, копію книги обліку доходів і витрат (витяг за відповідний період), копію акту про недопуск інспекторів до проведення фактичної перевірки та самостійного проведення позивачем інвентаризації ТМЦ 24.07.2019 року, а також інші документи. У запереченнях на акт перевірки позивач зазначає про протиправність дій посадових осіб податкового органу, перебіг подій під час візиту інспекторів та інші доводи, які свідчать про незаконність перевірки.
За результатами розгляду заперечень на акт перевірки позивач отримав відповідь №262/8/22-1-05-09-10 від 02.09.2019 року, з якої вбачалось, що висновки акту є правомірними, а доводи позивача до уваги не взяті.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 02 вересня 2019 року форми "С" №0010531408 та форми "ПС" №0010521408, якими за порушення п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 4152,00 грн. та в сумі 510,00 грн.
Що стосується виявлених органом ДФС порушень податкового законодавства, судом встановлено, що висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій визначаються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР.
Пунктом 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язано вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Згідно з ст. 20 Закону до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. Таким чином, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону №265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.
Пунктом 177.10 статті 177 ПК України фізичних осіб - підприємців зобов'язано вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Порядок ведення книги обліку доходів і витрат визначений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1269. Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Книга обліку доходів і витрат призначена виключно для обліку доходів та витрат суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва, та не передбачає обліку товарних запасів.
Проте, навіть незважаючи на те, що для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності законодавчо чітко не визначено порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, підприємці повинні мати первинні документи на такі товари.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. До первинних документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні.
Відповідно до положень статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пункт 12 статті 13 Закону України №265/95-ВР передбачає альтернативні форми ведення обліку товарних запасів, а саме: облік товарних запасів на складах; облік товарних запасів за місцем їх реалізації; облік товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, і разом з цим, не містить імперативного припису щодо обов'язкового обліку товарних запасів виключно за місцем їх реалізації. Таким чином, фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону №265/95-ВР, може бути застосована до суб'єкта господарювання лише у тому випадку, коли останній не веде облік товарів загалом. Водночас, сама по собі відсутність на момент перевірки накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не вказує на неналежне ведення обліку товарних запасів на складі магазину і/або за місцем їх реалізації, відтак не може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР (правова позиція Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2020 року по справі №803/1676/16)
Як вбачається з доданих ФОП ОСОБА_1 до заперечення на акт перевірки видаткових накладних від 11.06.2019, 21.06.2019, 28.06.2019, 12.07.2019 року (а.с. 26-30) вказані у них алкогольні та тютюнові вироби були придбані позивачем у відповідних постачальників, чого відповідач не спростував. Причини неврахування цих видаткових накладних під час розгляду заперечення на акт перевірки суду не доведені. Будь-які докази неналежності цих видаткових накладних або їх відсутності у платника станом на час проведення перевірки відповідачем суду не надані і не підтверджені.
Суд звертає увагу на те, що у відповіді на заперечення платника зазначається, що платник податків не надав оригіналів документів ( або належним чином завірені копії), що підтверджують придбання вище зазначених товарно-матеріальних цінностей. У той же час, як вже вказано судом, позивач надав до контролюючого органу відповідні видаткові накладні, чого відповідач не спростував.
Що стосується ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, у відповіді на заперечення на акт перевірки вказується на те, що надана позивачем книга була зареєстрована податковим органом 20.01.2017 року, тоді як ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 15.12.2017 року, з чого вбачається сумнів щодо наявності цієї книги загалом.
Суд витребував у податкового органу інформацію про дату реєстрації книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 , копію якої він надав податковому органу, та встановив, що ця книга у дійсності була зареєстрована 20 січня 2018 року, тобто після реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем. Зазначене спростовує доводи відповідача в частині того, що ця книга взагалі могла не існувати.
Суд встановив, що під час оформлення відмітки про державну реєстрацію на примірнику книги податковим органом було допущено описку, яка не пов'язана з протиправними діями платника, оскільки від нього ніяк не залежить. Таким чином, позивачем до заперечень на акт перевірки було надано наявну у нього та достовірну книгу обліку доходів і витрат, яка безпідставно не була взята до уваги під час прийняття рішення.
Зважаючи на це, доводи податкового органу в цій частині також є спростованими.
Відповідно до п.86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків. Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом (...), платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів (...)
Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів ( п.86.8. ст. 86 ПК України)
Судом встановлено, що відповідач не врахував додані платником до заперечення на акт перевірки документи, не надав їм оцінки, жодним чином не спростував їх, відтак висновки перевірки стосовно порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства під час розгляду справи не підтвердились, а відповідачем не доведено протилежне.
Зважаючи на це, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо протиправності дій посадових осіб відповідача, а також зроблених під час перевірки висновків, які лягли в основу оскаржуваних рішень. Судом встановлено безпідставність прийнятих ГУ ДФС податкових повідомлень-рішень, оскільки належними доказами не підтверджені факти вчинення ФОП ОСОБА_1 відповідних податкових правопорушень.
Пунктом 3 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (далі Порядок №422), визначено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС (ДПС) в інформаційній системі органів ДФС (ДПС). З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС (ДПС) відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками (пункт 1 глави 1 розділу ІІ Порядку ).
Інтегрована картка платника - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами (пункт 2 розділу І Порядку №422). Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу ІІ Порядку облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. Кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС (ДПС) після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.
Відповідно до пунктів 4, 5 розділу І Порядку відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС (ДПС) первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС (ДПС). Враховуючи це, суд вважає можливим зобов'язати відповідача внести відповідні зміни (коригування) до картки особового рахунку позивача, виключивши з неї інформацію про застосування штрафних санкцій відповідно до податкових повідомлень-рішень від 02 вересня 2019 року, які скасовуються.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задоволити.
Визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління ДПС у Хмельницькій області під час проведення фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з 24 липня 2019 року по 02 серпня 2019 року.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області:
від 02 вересня 2019 року № 0010531408 про застосування штрафних санкцій в сумі 4152,00 грн.,
від 02 вересня 2019 року № 0010521408 про застосування штрафних санкцій в сумі 510,00 грн. та зобов'язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області провести відповідне коригування даних інтегрованої картки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 16 листопада 2020 року
Позивач:ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 43142957)
Головуючий суддя І.С. Козачок