Справа № 560/1959/19
іменем України
05 листопада 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л.
за участю:секретаря судового засідання Коновчук Т.В. представника позивача - Бровчука М.В. представника відповідача - Зайця І.О.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 №Ф-4671-51, видану Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області та підписану 15.05.2019 начальником Дунаєвецького управління ДФС в області, у якій зазначено, що станом на 15.05.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 18276,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що контролюючий орган безпідставно визначив їй зобов'язання зі сплати єдиного внеску в розмірі 18276,72 грн та сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 №Ф-4671-51, оскільки підприємницьку діяльність вона не здійснює з 2006 року у зв'язку з її припиненням за власним рішенням, що, зокрема, підтверджено інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 30.04.2015, наданої на запит Адміністрації Президента України від 23.04.2015 №02-01/1970.
Вказує, що у період з лютого по листопад 2009 року перебувала за місцем довготермінового закордонного відрядження свого чоловіка до Генерального консульства в Мілані, у період з 18.12.2012 по 18.04.2015 - в Мюнхені. У період з 22.06.2010 до 25.01.2013 перебувала у трудових відносинах з ТОВ ''Валтекс'', що підтверджено відповідними записами у трудовій книжці, а з 20.05.2015 працює в Адміністрації Президента України.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2019 у справі №560/1959/19, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2019, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області.
Постановою Верховного Суду від 19.05.2020 скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2019, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2020 справу №560/1959/19 прийнято до провадження суддею та призначено підготовче засідання на 01.07.2020.
До суду надійшли письмові пояснення, в яких представник позивача просить задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що сплата єдиного внеску особами, що перебувають на обліку в органах ДФС як фізичні особи-підприємці, але підприємницьку діяльність не здійснюють і доходи від неї не отримують, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадження державою консолідованого страхового внеску.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2020 замінено відповідача - Головне управління ДФС у Хмельницькій області на Головне управління ДПС у Хмельницькій області. Підготовче засідання у справі відкладено на 02.09.2020.
До суду надійшли письмові пояснення, в яких Головне управління ДПС у Хмельницькій області просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності з 19.07.2000. Звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачка не подавала та єдиний внесок, всупереч норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", не сплачувала. У зв'язку з наявністю недоїмки, у порядок та строки, встановлені Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 №393, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.04.2016 за №609/28739), Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 №Ф-4671-15.
Підготовче засідання, призначене на 02.09.2020, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Підготовче засідання відкладене на 02.10.2020.
Підготовче засідання, призначене на 02.10.2020, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному. Підготовче засідання відкладене на 19.10.2020.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.10.2020.
Судове засідання, призначене на 27.10.2020, відкладене на 05.11.2020, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2020 витребувано в Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області письмову інформацію про суми сплаченого за ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період з 2017 року по 2018 рік та докази на підтвердження такої інформації, у тому числі, але не виключно, індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5), що містить інформацію про страховий стаж, заробітну плату та сплату страхових внесків страхувальниками, в тому числі за період з 2017 року по 2018 рік.
На виконання вимог цієї ухвали Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надало відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) за період 2017-2018 роки.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 19.07.2000 (дата запису - 28.09.2010, номер запису - 2 653 017 0000 001444).
Відповідно до листа відділу з питань державної реєстрації Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області від 13.08.2019 №99/72-12-1469/2019 паперова справа фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в архіві відсутня. Водночас, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис від 28.09.2010 про включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за її заявою.
За змістом трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 20.05.2015 призначена на посаду головного консультанта відділу офіційного листування та перекладів Головного департаменту Державного Протоколу та Церемоніалу в Адміністрації Президента України.
Головне управління ДФС у Хмельницькій області 12.02.2019 сформувало та скерувало позивачці вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-4671-51, у якій повідомило про наявність у неї заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 18276,72 грн.
Нарахування цієї суми єдиного внеску здійснено в розмірі мінімального страхового внеску за такі періоди: 8448,00 грн - за 2017 рік; 9828,72 грн - за 2018 рік.
У довідці Державного управління справами від 26.06.2020 №17.1-782, виданій ОСОБА_1 , головному консультанту Департаменту з питань Державного Протоколу та Церемоніалу Офісу Президента України, зазначені відомості про заробітну плату та нарахування на неї єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 по 31.12.2018. Так, в розрізі місяців за період з 2017 року по 2018 рік нараховано та сплачено єдиного внеску: у січні 2017 року - 2415,31 грн, у лютому 2017 року - 2415,31 грн, у березні 2017 року - 2415,31 грн, у квітні 2017 року - 2415,31 грн, у травні 2017 року - 2432,45 грн, у червні 2017 року - 2471,86 грн, у липні 2017 року - 5008,83 грн, у серпні 2017 року - 7417,50 грн, у вересні 2017 року - 5125,14 грн, у жовтні 2017 року - 5410,70 грн, у листопаді 2017 року - 5410,70 грн, у грудні 2017 року - 5581,73 грн, у січні 2018 року - 4996,34 грн, у лютому 2018 року - 4351,24 грн, у березні 2018 року - 4749,25 грн, у квітні 2018 року - 4749,25 грн, у травні 2018 року - 4772,82 грн, у червні 2018 року - 14758,70 грн, у липні 2018 року - 437,37 грн, у серпні 2018 року - 4811,13 грн, у вересні 2018 року - 4811,13 грн, у жовтні 2018 року - 9622,25 грн, у листопаді 2018 року - 4638,90 грн, у грудні 2018 року - 5034,28 грн.
Дані, аналогічні зазначеним у довідці від 26.06.2020 №17.1-782, в частині сум заробітної плати ОСОБА_1 за період з 2017 року по 2018 рік, містяться в відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) за період 2017-2018 роки, наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Також в відомостях форми ОК-5 вказано про сплату єдиного внеску.
Позивачка, вважаючи протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 №Ф-4671-51, звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно з статтею 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У пунктах 3 і 10 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI розкриті поняття застрахованої особи як фізичної особи, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, а страхувальників як роботодавців та інших осіб, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
До платників єдиного внеску включено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ''Про оплату праці'', та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Зміст наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, Закон №2464-VI встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для його нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Викладене свідчить про те, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб (до яких відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відноситься фізична особа-підприємець), задля досягнення вищевказаної мети законодавчого запровадження збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Законом №2464-VI встановлено обов'язок сплати такими особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх господарської діяльності.
Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета законодавчого запровадження збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, що перебувають на обліку в органах ДФС як фізичні особи-підприємці, однак, підприємницьку діяльність не здійснюють і доходи від неї не отримують, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 17.08.2020 у справі №140/1679/19.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі 3200,00 грн. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі 3723,00 грн.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Отже, мінімальний розмір єдиного внеску в місяць з мінімальної заробітної плати у 2017 році становив 704,00 грн (3200,00 грн х 22%), а за повний 2017 рік - 8448,00 грн, а 2018 році становив 819,06 грн (3723,00 грн х 22 %), а за повний 2018 рік - 9828,72 грн.
Натомість, як встановив суд, ОСОБА_1 є застрахованою особою і єдиний внесок за неї у період, за який винесена спірна вимога, нараховував та сплачував роботодавець (Адміністрація Президента України) як страхувальник у розмірі не менше мінімального внеску, що виключає обов'язок позивачки додатково сплачувати єдиний внесок як фізична особа-підприємець. При цьому, підприємницьку діяльність позивачка фактично не здійснювала, що не спростовано та не заперечується відповідачем.
Враховуючи те, що у період, за який винесена оскаржена вимога (2017-2018 роки), роботодавець сплачував за позивачку єдиний внесок в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачкою, а тому, суд дійшов висновку, що оскаржена вимога є протиправною та її слід скасувати.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає та враховує наступне.
Щодо вимог позивачки про стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Положеннями пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат належить:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Зі змісту вказаних норм випливає, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачкою подано ряд підтверджуючих документів: договір про надання правничої допомоги від 01.07.2019 №1; ордер серії ХМ №041101; акт (звіт) наданих послуг (виконаних робіт) від 01.07.2019 №1; додаткова угода від 15.06.2020 до договору №1 про надання правової допомоги від 01 липня 2019 року (за її змістом, зокрема, продовжено строк дії вказаного договору до 31.12.2020).
За змістом зазначеного акту надано правову допомогу на загальну суму 6000,00 грн, у тому числі: 3000,00 грн - консультації, вивчення судової практики, підготовка позовної заяви; 3000,00 грн - прийняття участі у розгляді справи Хмельницьким окружним адміністративним судом.
Таким чином, наявні підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, за приписами частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються, зокрема, із судового збору.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина 1 статті 1 Закону України "Про судовий збір").
За змістом частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг.
Позивачкою сплачено 3457,80 грн судового збору за подання до суду позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг, що підтверджується квитанціями №0.0.1396985673.1 від 01.07.2019 (768,40 грн), №0.0.1492984318.1 від 15.10.2019 (1152,60 грн), №0.0.1588687158.1 від 20.01.2020 (1536,80 грн).
Таким чином, необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 3457,80 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 12 лютого 2019 року №Ф-4671-51.
Стягнути на користь ОСОБА_1 3457 (три тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн 80 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 6000 (шість тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 16 листопада 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк