Єдиний унікальний номер: 378/1031/20
Провадження № 2/378/309/20
"16" листопада 2020 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Марущак Н. М.
за участю секретаря: Гончарук Ю.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Торчицької сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування,
До суду з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідно до погосподарських книг Торчицької сільської ради за 1986 - 1990, 1991 - 1995 роки та довідки Торчицької сільської ради житловий будинок АДРЕСА_1 , 1957 року побудови, відносився до майна колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_2 , членами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які згідно діючих на той час ст. ст. 120,123 ЦК УРСР (1963 р.) та Закону України "Про власність" набули право власності на майно колгоспного двору в рівних частках.
Рішенням №117 від 06.11.1989 року виконкому Ставищенської районної ради народних депутатів затверджено рішення виконкому Торчицької сільської ради №20 від 10.05.1989 року, право власності на вказаний житловий будинок було визнане за ОСОБА_2 .. У рішенні виконкому Торчицької сільської ради №20 від 10.05.1989 рокубула допущена помилка, а саме замість АДРЕСА_3 зазначено АДРЕСА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Спадщину після смерті останньої прийняла ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та спадщину після її смерті прийняла вона.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 .. Спадщину після його смерті також прийняла вона.
Постановою від 13 жовтня 2020 року за №581/02-31 державний нотаріус Ставищенської районної державної нотаріальної контори винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії по видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний будинок через відсутність державної реєстрації права власності на ім'я померлого та відсутність правовстановлюючого документа на нього.
На земельній ділянці АДРЕСА_1 розташовані: житловий будинок «А-1» загальною площею 50,1 м2 житловою площею 31,8 м2 (1957 року побудови) з прибудовою «а»; сарай «Б-1»; літня кухня «В-1» (1975 року побудови); погріб з шийкою «Г/пг» (1960 року побудови); убиральня «д»; сарай-гараж «Д-1» (1989 року побудови); ворота з хвірткою №1, огорожа №2 (1965 року), інвентаризаційною вартістю 281753 гривень.
Земельна ділянка, на якій розташований будинок не приватизована.
Відповідно до довідки КП КОР «Південне БТІ» та інформації реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрація права власності на вищевказаний житловий будинок до 01.01.2013 р. не проводилась та в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про речові права на вказане нерухоме майно відсутні.
Позивачка просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_2 на 1/3 частину вищевказаного житлового будинку та право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 на 2/3 частин вказаного житлового будинку.
В підготовче судове засідання позивачка не прибула, відповідно до позовної заяви та заяви від 30.10.2020 (а.с. 8, 40) просить справу розглядати у її відсутність.
Представник відповідача Торчицької сільської ради в підготовче судове засідання не прибув, сільська рада подала заяву про визнання позовних вимог та слухання справи у відсутність представника сільської ради (а. с. 39).
Суд, розглянувши матеріали справи, письмову заяву відповідача - Торчицької сільської ради про визнання позову та перевіривши письмові докази, вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до погосподарських книг Торчицької сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 (а. с. 11-12, 13-14) та довідки Торчицької сільської ради (а. с. 20), житловий будинок АДРЕСА_2 належав до майна колгоспного двору. На час припинення колгоспного двору (станом на 15 квітня 1991 року) в ньому проживали та відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК України (1963 р.) не втратили права на частку в його майні голова двору ОСОБА_2 (батько позивачки), члени двору ОСОБА_3 (мати позивачки) та ОСОБА_4 (баба позивачки), які набули право власності на житловий будинок як майно колгоспного двору в рівних частках, кожен на 1/3 частину. Позивачка ОСОБА_1 (до одруження ОСОБА_5 ) вибула в 1991 р. з двору в інше господарство і більше в нього не повернулася, а тому втратила право на витребування частки з майна колишнього колгоспного двору.
Рішенням № 117 від 06.11.1989 року виконкому Ставищенської районної ради народних депутатів затверджено рішення виконкому Торчицької сільської ради №20 від 10.05.1989 року право власності на вказаний житловий будинок було визнане за ОСОБА_2 (а.с. 18).
Відповідно до матеріалів спадкової справи (а. с. 45-47) ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а.с. 15). Спадщину після смерті останньої за законом прийняла її дочка ОСОБА_3 та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна ст. ст. 1223 ч. 2, 1261 ч.1, 1268 ч. ч. 1, 2, 1269 ч. 1, 1270 ч. 1 ЦК України (а. с. 47).
З матеріалів спадкової справи (а. с. 48-54) встановлено, що мати позивачки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 50), спадщину після її смерті за заповітом прийняла позивач у встановлений шестимісячний строк до Ставищенської районної державної нотаріальної контори (а. с. 48, 50 зв) та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна (а. 53 зв. -54) відповідно до ст. ст. 1223 ч. 1, 1261 ч.1, 1268 ч. ч. 1, 2, 1269 ч. 1, 1270 ч. 1 ЦК України. Чоловік спадкодавиці ОСОБА_2 , що мав право на обов'язкову частку незалежно від змісту заповіту, у встановлений шестимісячний строк до вказаної нотконтори подав заяву про відмову від прийняття спадщини відповідно до ст. 1273 ЦК України (а. с. 48 зв.)
Відповідно до матеріалів спадкової справи (а.с. 55-70) ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 (а. с. 63) Спадщину після його смерті за законом також прийняла позивачка подавши у встановлений шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини (а. с. 55) відповідно до ст. ст. 1223 ч. 2, 1261 ч.1, 1268 ч. ч. 1, 2, 1269 ч. 1, 1270 ч. 1 ЦК України та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна (а. с. 67 зв.).
Постановою від 13 жовтня 2020 року за №581/02-31 державний нотаріус Ставищенської районної державної нотаріальної контори винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії по видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний будинок через відсутність державної реєстрації права власності на ім'я померлого та відсутність правовстановлюючого документа на нього (а.с. 30).
Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок (а.с. 26-29) на земельній ділянці за вищевказаною адресою розташовані: житловий будинок «А-1» загальною площею 50,1 м2 житловою площею 31,8 м2 (1957 року побудови) з прибудовою «а»; сарай «Б-1»; літня кухня «В-1» (1975 року побудови); погріб з шийкою «Г/пг» (1960 року побудови); убиральня «д»; сарай-гараж «Д-1» (1989 року побудови); ворота з хвірткою №1, огорожа №2 (1965 року), інвентаризаційною вартістю 281753 гривень. Відповідно до висновку про ринкову вартість майна (а.с. 31) ринкова вартість даного домогосподарства 84920 грн. Земельна ділянка, на якій розташований даний будинок, не приватизована (а. с. 23).
Реєстрація права власності на зазначений будинок згідно відповіді КП КОР Південне БТІ до 01.01.2013 р. не проводилась (а. с. 25) та в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про речові права на вказане нерухоме майно відсутні (а. с. 41).
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК України (1963 р.) майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.
Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.
Відповідно до ст. 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення, (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. № 6-54 цс 12).
З урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами (документами), підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за життя, як члени колгоспного двору набули право власності, кожен на 1/3 частину вищевказаного житлового будинку, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 її дочка ОСОБА_3 (мати позивачки) набула право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину даного будинку, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_1 набула право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/3 частини даного будинку, та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 позивачка також набула право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину даного будинку, і оскільки відповідачем позов визнається, то він підлягає задоволенню.
Оскільки Торчицька сільська рада до пред'явлення позову про визнання права власності в порядку спадкування за законом не оспорювала цього права та враховуючи заяву позивачки про покладення судових витрат на неї (а. с. 40), відповідно до змісту ст. 141 ЦПК України суд не вирішує питання про стягнення або розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.), ст. ст. 15 ч. 1, 182, 392, 1218, 1223 ч. 1 ч. 2, 1261, 1268 ч. ч. 1, 2, 1269 ч. 1, 1270 ч. 1, 1273 ч. 1 ЦК України, ст. ст. 1, 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ст.ст. ст.ст. 2, 4, 12, 81, 141, 200, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_2 на 1/3 (одну третю) частину житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 на 2/3 (дві третіх) частин житлового будинку АДРЕСА_1 , а всього на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 50,10 кв. метри, житловою площею 31,80 кв. метри, вартістю 84920 (вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять) гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками її розгляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його підписання суддею.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Н. М. Марущак